Рішення № 31366983, 19.11.2012, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2610/7487/2012

Провадження №2/2610/5293/2012

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19 листопада 2012 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Гуменюк А.І.

при секретарях Коршак Л.А., Пироговській Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Колекшн Груп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Боргова агенція «Пристав», про розірвання правочину та визнання дій такими, що не відповідають чинному законодавству, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - Позивач) 23 березня 2012 року звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - Відповідач № 1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Колекшн Груп» (далі - Відповідач № 2), Товариства з обмеженою відповідальністю «Боргова агенція «Пристав» (далі - Відповідач № 3) про розірвання правочину та визнання дій такими, що не відповідають чинному законодавству.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 09 січня 2008 року між ним та Відповідачем № 1 був укладений Договір відновлювальної кредитної лінії (далі - Договір № 1), за яким йому було надано кредит у розмірі 12 554 грн. 30 коп. Крім того, зазначає, що 13 червня 2008 року між ним та Відповідачем № 1 був укладений ще один кредитний договір (далі - Договір № 2, а разом - Кредитні договори), згідно умов якого він отримав кредит у сумі 15 150 грн. Однак, у зв'язку з настанням у 2008 році світової фінансово-економічної кризи та звільненням його з роботи, він став неплатоспроможним. Вказує, що з 26 червня 2009 року у нього виникла заборгованість по погашенню кредиту згідно умов Договору № 1. Зазначає, що неодноразово звертався до Відповідача № 1 із заявами про надання інформації з приводу існуючої у нього заборгованості та вжитих Відповідачем № 1 заходів щодо її повернення. Вказує, що на початку вересня 2010 року Відповідач № 1 звернувся до Третейського суду, вказаного у Договорі № 1, з позовом до нього про повернення на користь Відповідача № 1 суми заборгованості згідно Договору № 1, про що він жодним чином не був повідомлений. До того ж, зазначає, що на його адресу, де фактично проживають його колишня дружина і донька, неодноразово надходили листи від імені Відповідача № 2 з вимогами погасити існуючу заборгованість перед Відповідачем № 1 по кредитних договорах і, що з вересня 2011 року з вимогою погасити вказану заборгованість до нього почав звертатися Відповідач № 3. Зазначає, що Відповідач № 2 та Відповідач № 3 розповсюджують про нього третім особам інформацію щодо банківської таємниці, безперервно телефонують йому на мобільний телефон, надсилають повістки про виклик до суду. Вважає дії Відповідача № 2 та Відповідача № 3 незаконними. Просив суд ухвалити судове рішення, яким визнати дії Відповідача № 2 та Відповідача № 3 такими, що не відповідають чинному законодавству та розірвати Кредитні договори, укладені між ним та Відповідачем № 1.

У судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник Відповідача № 1 позов не визнала, просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, мотивуючи тим, що відповідно до умов Договору № 1, банк має право надати інформацію, яка стала відома банку під час укладання договору та протягом строку його дії, про позичальника, про умови договору, про стан заборгованості позичальника за договором тощо, будь-яким іншим третім особам - контрагентам (партнерам) банка, які будуть залучені останнім на договірній основі до процесу кредитування. Вказує, що підписавши Договір № 1, Позивач надав Відповідачу № 1 безумовну та безвідкличну письмову згоду на надання такої інформації. Вважає, що твердження Позивача щодо розірвання кредитних договорів, у зв'язку з істотною зміною обставин, не заслуговують на увагу, оскільки є недоведеними та непідтвердженими достатніми та належними доказами і, що світова фінансова криза не відноситься до обставин непереборної сили, що позбавляють Позивача обов'язку виконувати умови укладених кредитних договорів.

Представник Відповідача № 2 у судове засідання не з'явився. Про місце, день та час судового розгляду повідомлений належним чином. Про причину неявки суд не повідомив. Клопотання про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у його відсутність, як і заперечень на позов, до суду не подавав.

Представник Відповідача № 3 подав до суду заперечення на позовну заяву. Просив у задоволені позову відмовити, зауваживши на тому, що 30 серпня 2011 року між Відповідачем № 1 та Відповідачем № 3 було укладено Договір-доручення (далі - Договір-доручення № 1). Вказує, що дії Відповідача № 3 вчинялись в межах умов вказаного договору і, що листи, направлені на адресу Позивача, попередньо були погоджені із Відповідачем № 1 та носили інформаційний характер щодо неналежного виконання Позивачем взятих на себе зобов'язань. Крім того, Відповідач № 3 подав до суду клопотання розглядати справу за відсутності його представника.

Суд знаходить можливим розгляд справи у відсутність представників Відповідача № 2 та Відповідача № 3 на підставі наявних у справі доказів, оскільки представник Позивача та представник Відповідача № 1 не заперечували щодо розгляду справи у відсутність останніх.

Заслухавши пояснення представника Позивача та представника Відповідача № 1, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом встановлено, що 09 січня 2008 року між Позивачем та Відповідачем № 1 був укладений Договір № 690004071 про відкриття та порядок ведення рахунку покриття особистої міжнародної платіжної картки VISA Альфа-Банк з відновлювальною кредитною лінією фізичної особи - резидента (далі - Договір № 1) про надання Позивачеві кредиту у розмірі 12 554 грн. 30 коп. (а.с. а.с. - 14-19).

Також судом встановлено, що 13 червня 2008 року між Позивачем та Відповідачем № 1 було укладено Кредитний договір № 590039896 (далі - Договір № 2, а разом - Кредитні договори) про надання кредиту в сумі 15 150 грн. з остаточним строком повернення кредиту до 13 червня 2011 року (а.с. 21).

Позивач не заперечує факт виникнення заборгованості по зазначеним вище Кредитних договорах, у зв'язку з простроченням сплати ним платежів з повернення кредитів.

Відповідно до частини 1 статті 1000 Цивільного кодексу України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Судом встановлено, що 21 квітня 2011 року між Відповідачем № 1 та Відповідачем № 2 було укладено Договір-доручення № 00956-КА1/АБ (далі - Договір-доручення № 1), за умовами якого Відповідач № 2 прийняв на себе зобов'язання за винагороду здійснювати від імені Відповідача № 1 допустимі чинним законодавством України юридичні та/або фактичні дії, спрямовані на повернення в досудовому порядку загальної заборгованості боржників за кредитними договорами, що не забезпечені заставою та за якими строк виконання/неналежного виконання боржниками своїх зобов'язань перевищує 181 день включно (а.с., а.с. 114-127).

Такого ж змісту є предмет Договору-доручення № 02015-5КА87/АБ, укладеного 30 серпня 2011 року між Відповідачем № 1 та Відповідачем № 3 (далі - Договір-доручення № 2, а разом - Договори-доручення) (а.с., а.с. 88-101).

Згідно зі статтею 1003 Цивільного кодексу України, у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

За змістом частини 1 статті 1004 Цивільного кодексу України, повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення.

Відповідно до пунктів 3.1.1., 3.2.1 Договорів-доручення, повірені зобов'язані якісно, своєчасно, добросовісно та відповідально виконувати свої обов'язки відповідно до умов цих договорів, не порушуючи чинне законодавство України;

для виконання своїх зобов'язань, відповідно до умов цих договорів, повірені мають право вживати наступні заходи, направлені на стягнення загальної заборгованості:

а) телефонувати боржникам з питань повернення загальної заборгованості;

б) направляти письмові та електронні повідомлення боржникам з питань повернення загальної заборгованості;

в) проводити особисті зустрічі уповноважених працівників повіреного з боржниками чи іншими особами, що можуть сприяти повіреному у виконанні ним своїх зобов'язань за договором за умови обов'язкового дотримання вимог чинного законодавства України щодо зберігання конфіденційності;

г) у відповідності з діючим законодавством України збирати інформацію про боржників, наявності в них майна і інших обставин, які можуть вплинути на виконання повіреним зобов'язань відповідно до цього договору і здійснення погашення боржниками загальної заборгованості перед довірителем;

д) проводити інші, не заборонені чинним законодавством України дії, направлені на виконання умов цього договору щодо стягнення загальної заборгованості боржників.

З матеріалів справи вбачається, що Листом Відповідача № 2, за вих. № 2779665 від 19 травня 2011 року, адресованого Позивачеві, останнього було попереджено, що інспектори Департаменту економічної безпеки по роботі з правоохоронними органами будуть змушені здійснювати візити за місцем проживання та реєстрації Позивача для перевірки на предмет правдивості, вказаних Позивачем у кредитних договорах даних, виявлення та огляду майна, що належить Позивачеві, з метою його подальшого опису та реалізації Державною виконавчою службою за рішенням суду; у випадку ухилення Позивача від зустрічі, проводити бесіди з родичами, сусідами Позивача та дільничним інспектором МВС; ініціювати порушення кримінальної справи проти Позивача, у випадку, якщо внаслідок кримінально-правового аналізу справи Позивача буде встановлено обставини , що свідчать про наявність у діях Позивача ознак злочину (а.с. 33). Листи подібного змісту надсилалися Відповідачем № 2 та Відповідачем № 3 на адресу Позивача неодноразово (а.с., а.с. 35, 56-59).

Крім того, Листом Відповідача № 2 за вих. № 2779665 ВП.08 від 15 червня 2011 року, Позивача попереджено, що у випадку його повторного ухилення від зустрічі, візити за його адресою матимуть постійний характер (а.с. 37). А в листах вих. № 2779665/669 та вих. № 2786825/0 від 05 липня 2011 року, відправлених Відповідачем № 2 на ім'я Позивача, останнього попереджено про те, що його справа може опинитися на розгляді у виконавчій службі (а.с., а.с. 43, 45).

До того ж, судом встановлено, що за вих. № 2135 від 17 серпня 2011 року, Відповідач № 2 надіслав на адресу Позивача підготовлену до подачі в Київський районний суд м. Полтави позовну заяву про стягнення заборгованості за Договором № 2 із супровідним листом та розрахунком заборгованості (а.с., а.с. 52, 53). Пізніше на адресу Позивача надійшов Лист на фірмовому бланку Відповідача № 2 із повісткою про виклик до суду та Роз'ясненнями щодо повістки про виклик до суду (а.с., а.с. 54, 55).

З огляду на викладене, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що Відповідач № 2 та Відповідач № 3 діяли з перевищенням повноважень, наданих їм Договорами-дорученнями та вважає їх дії такими, що не відповідають чинному законодавству.

Крім того, Позивач просив суд розірвати Кредитні договори, посилаючись на істотну зміну обставин, зокрема настання світової фінансово-економічної кризи та погіршення фінансового стану Позивача.

Позов у цій частині задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

За змістом частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1055 Цивільного кодексу України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.

Відповідно до правової позиції, викладеній у пункті 15 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року, при вирішенні спорів щодо розірвання кредитного договору з посиланням, зокрема, на світову фінансову кризу чи інші суттєві обставини суд має враховувати положення частини другої статті 652 ЦК і виходити з того, що закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою цієї статті, при істотній зміні обставин.

Згідно з частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

За змістом частини 1 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 57 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Позивач не надав суду доказів, які б свідчили про те, як світова фінансово-економічна криза вплинула на можливість виконання ним зобов'язань за Кредитними договорами.

З урахуванням викладеного, виходячи із фактично встановлених судом обставин справи, зокрема, судом встановлено, що спірні правочини були спрямовані на набуття цивільних прав та обов'язків, сторони спірних правочинів були наділені необхідним обсягом цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним та відповідало їх внутрішній волі, крім того, правочини були спрямовані на реальне настання наслідків, обумовлених ними, тому суд не приймає позицію Позивача і знаходить, що позов у частині розірвання Кредитних договорів є безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає.

Крім того, виходячи із вимог статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, із Відповідача № 2 та Відповідача № 3 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 53 грн. 65 коп. - з кожного.

З урахуванням викладеного, на підставі статей 202, 203, 215, 625, 627, 629, 1000, 1003, 1004, 1049, 1050, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, керуючись статями 10, 11, 13, 57, 60, 88, 209, 212- 215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Колекшн Груп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Боргова агенція «Пристав», про розірвання правочину та визнання дій такими, що не відповідають чинному законодавству - з а д о в о л и т и частково.

Дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Колекшн Груп» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Боргова агенція «Пристав» щодо повернення ОСОБА_1 кредитних коштів за Договором № 690004071 про відкриття та порядок ведення рахунку покриття особистої міжнародної платіжної картки VISA Альфа-Банк з відновлювальною кредитною лінією фізичної особи-резидента від 09 січня 2008 року та за Кредитним договором № 590039896 від 13 червня 2008 року, укладених між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк», з одного боку, та ОСОБА_1, з другого боку, визнати такими, що не відповідають чинному законодавству.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - в і д м о в и т и.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Колекшн Груп» (код ЄДРПОУ 34045919) на користь держави судовий збір у розмірі 53 грн. 65 коп.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Боргова агенція «Пристав» (код ЄДРПОУ 37079700) на користь держави судовий збір у розмірі 53 грн. 65 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.

СУДДЯ :