Рішення № 31366831, 21.05.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 травня 2013 р. Справа № 902/484/13

Провадження № 11/902/11/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК БУД ТРЕЙД», м. Київ

до: товариства з обмеженою відповідальністю «Вінбуд-Комплект», м. Вінниця

про стягнення 23909,17 грн.

при секретарі судового засідання Т. Павловій, за участю представників:

від позивача - не з’явився;

від відповідача - не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІК БУД ТРЕЙД» 01.04.2013 р. звернулось до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Вінбуд-Комплект» 21 905, 98 грн. - основного боргу, 1494, 65 грн. - пені, 209, 24 грн. - інфляційних втрат та 299, 30 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовано тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки позивач за підставі видаткової накладної поставив відповідачеві товар, на загальну суму 36 905,98 грн..

Розділом 4 договору сторонами погоджено порядок та строки розрахунків.

В порушення умов договору відповідачем не здійснено повної оплати за поставлений товар, що призвело до нарахування штрафних санкцій обумовлених договором.

Ухвалою суду від 01.04.2013 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/484/13 з призначенням судового засідання на 18.04.2013 р..

17.04.2013 року від представника позивача надійшло клопотання від 11.04.2013 р., в якому останній вказує, що відповідачем було перераховано всю оскаржувану суму коштів, у зв'язку із чим позивач відмовляється від позову і водночас просить суд залишити позовну заяву без розгляду та повернути сплачений судовий збір у розмірі 1720,50 грн..

У зв’язку з невідповідністю змісту описової частини клопотання з його прохальною частиною та зважаючи на невиконання сторонами вимог суду в частині надання доказів, розгляд справи відкладено на 21.05.2013р..

При розгляді справи 21.05.2013 р. з’ясовано, що позивачем не виконано вимог ухвали суду від 18.04.2013 р., явки уповноваженого представника не забезпечено. Пояснень причин невиконання суду не надано.

Враховуючи наведені обставини, клопотання представника позивача щодо залишення позову без розгляду та повернення судового збору не підлягає задоволенню.

Відповідач в листі № 01-160513 від 16.05.2013р. зазначає, що вплив економічної кризи значно позначився на обсягах продажу будівельних матеріалів, обсяги продаж з листопада 2012 року по квітень 2013 року впали до мінімуму. Вказані обставини не дали можливості виконати договірні зобов’язання з позивачем.

Також вказує, що станом на 10.04.2013 р. заборгованість за договором поставки № 28 від 19.10.2012р. погашена в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

19 жовтня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ВІК БУД ТРЕЙД» (позивач, за договором Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Вінбуд-Комплект» (відповідач, за договором Покупець) укладено договір поставки № 28.

Відповідно до п. 1.1. договору Постачальник зобов’язується поставити та передати у власність Покупцю, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити плити пінополістирольні ПСБ-С 15, 25, 35, фасад-еко, дах/підлога, (надалі товар).

Найменування (асортимент), кількість, ціна товару, а також його вартість узгоджується сторонами у специфікаціях, в рахунках-фактурах та видаткових накладних (п. 1.2. договору).

Передача/прийом товару по кількості та якості між сторонами оформлюється видатковою накладною. Моментом передачі/прийому товару є дата, вказана у видатковій накладній підписаній сторонами або довіреними особами сторін (п. 1.3. договору).

Оплата товару проводиться Покупцем шляхом внесення грошових коштів у вигляді сплати грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня відвантаження партії товару. Днем відвантаження товару вважається дата вказана у видатковій накладній (п. 4.1. договору).

На виконання взятих на себе за договором зобов'язань позивачем на підставі видаткової накладної № ТР-0000214 від 22.10.2012р. поставлено відповідачу товар на загальну суму 36 905,98 грн., який відповідач отримав згідно довіреності серія № 292 від 17.10.2012р.,

Як свідчать матеріали справи, відповідачем проведено розрахунки з порушенням строків визначених у договорі. Відповідно до платіжних доручень, наданих останнім, платежі проводились наступним чином:

20.11.2012р. – 5 000 грн. (платіжне доручення № 2048);

03.12.2012р. – 5 000 грн. (платіжне доручення № 2129).

11.12.2012р. – 4 000 грн. (платіжне доручення № 2200);

13.03.2013р. – 1 000 грн. (платіжне доручення № 273);

08.04.2013р. – 10 0000 грн. (платіжне доручення № 424);

10.04.2013р. – 11 905,98 грн. (платіжне доручення № 434).

Наведене свідчить, що остаточні розрахунки за поставлений товар відповідачем проведено після звернення позивача з позовом до суду (позовна заява надійшла до суду 01.04.2013р.).

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов’язання по оплаті за отриманий товар.

На підставі зібраних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про те, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов’язки, аналогічні зобов’язанням за договором купівлі-продажу.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що зобов’язання за договором в частині проведення розрахунків, за поставлений товар, відповідачем виконувались не належним чином.

Разом з тим, станом на день розгляду справи заборгованість за договором відповідачем погашена в повному обсязі.

За таких обставин суд дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення боргу в розмірі 21 905,98 грн. за правилами п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, з покладенням судових витрат в цій частині на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 1 494,65 грн. пені, 299,30 грн. 3% річних та 209,24 грн. інфляційних втрат, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що у разі невиконання п. 4.2. договору щодо остаточного розрахунку за поставлений товар, Покупець сплачує Постачальнику на його вимогу пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочення. При цьому, при проведенні розрахунку пені позивачем враховано положення ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.

Перевіркою правильності наданого позивачем розрахунку 3% річних судом не виявлено помилок в зв'язку з чим вказана вимога підлягає задоволенню в повному обсязі.

При цьому, в розрахунку пені за період з 06.11.2012р. по 29.03.2013р. позивачем допущено помилку в бік завищення, оскільки розмір пені з суми поставки, з урахуванням проведених проплат, становить 1 492,82 грн..

За таких обставин, вимога позивача в частині стягнення 1 494,65 грн. пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 1 492,82 грн..

Щодо заявлених до стягнення 209,24 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2012 року по лютий 2013 року суд дійшов висновку про часткове задоволення вказаної вимоги виходячи з наступного.

З поданого позивачем розрахунку вбачається, що останнім проводиться нарахування інфляційних втрат зокрема: за 3 дні грудня (з 01.12.2012р. по 03.12.2012р.) з суми боргу 31 905,98 грн., за 7 днів грудня (з 04.12.2012р. по 11.12.2012р.) з суми боргу 26 905,98 грн., що суперечить Методиці розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої наказом Держкомстату від 27.07.2007 р. № 265, оскільки при застосуванні індексу інфляції індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. Оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Відповідно не підлягає до стягнення 63,81 грн. інфляційних втрат за період з 01.12.2012р. по 03.12.2012р. та 53,81 грн. за період з 04.12.2012р. по 11.12.2012р.

Крім того, позивачем не враховано дефляцію в період листопада 2012 року та лютого 2013р.. Зважаючи, що останнім включено зазначені періоди в розрахунок інфляційних втрат, та враховуючи нарахування інфляційних у грудні 2012 р. на кожну дату місяця, сума інфляційних втрат, що підлягає до стягнення становить 45,74 грн..

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст ст.ст.43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення 21 905,98 грн. боргу припинити по п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вінбуд-Комплект» (21032, м. Вінниця, вул. Нечуя-Левицького, 14, (фактична адреса: м. Вінниця, вул. Київська, 136-А), код 36886914) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК БУД ТРЕЙД» (03680, м. Київ, вул. Виборзька, 92, код 38316536) 1 492 (одну тисячу чотириста дев’яносто дві) грн. 82 коп. – пені; 299 (двісті дев’яносто дев’ять) грн. 30 коп. – 3% річних; 45 (сорок п’ять) грн. 74 коп. – інфляційних втрат; 1 708 (одну тисячу сімсот вісім) грн. 60 коп. – витрат зі сплати судового збору.

4. В позові в частині стягнення 163,50 грн. інфляційних втрат та 1,83 грн. пені

відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом.

Повне рішення складено 23.05.2013р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (03680, м. Київ, вул. Виборзька, 92)

3-4 - відповідачу (21032, м. Вінниця, вул. Нечуя-Левицького, 14)

(21100, м. Вінниця, вул. Київська, 136-А)

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу м. Київ

3 - відповідачу м. Вінниця