Ухвала суду № 31365888, 21.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5518/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

Іменем України

21 травня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Твердохліб В.А., Костюк Л.О.

при секретарі - Синициній К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Актив» до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Буд Актив» звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 січня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 січня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних обставин справи.

Судом першої інстанції встановлено, що у жовтні 2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 та підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Буд Актив» вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій за період з 01.06.2012 по 31.08.2012.

За результатами перевірки складено акт від 23.10.2012 № 1748/22-02/36832377 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: пункту 198.1 статті 198 та пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що виявилось у завищенні податкового кредиту за липень 2012 року на загальну суму 19370 грн. 00 коп. у зв`язку з виконанням правочинів з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіятс» послуг, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.

З урахуванням висновків акту Податковим органом зроблено висновок про заниження позивачем податку на додану вартість за липень 2012 року на суму 19370 грн. 00 коп.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 09.11.2012 № 0001652300, яким відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 29055 грн. 00 коп., з яких: 19370 грн. 00 коп. - за основним платежем; 9685 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В силу приписів підпункту 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних непрямих податків, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для донарахування позивачу суми податку на додану вартість за липень 2012 року у розмірі 19370 грн. 00 коп. є висновки податкового органу про нікчемність правочинів контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіятс», що здійснювались ним як постачальником послуг.

Відповідач зазначає, що вказана юридична особа має усі ознаки фіктивного підприємства, а відтак її діяльність з іншими суб`єктами господарювання, у тому числі з позивачем, спрямована виключно на отримання податкової вигоди шляхом вчинення фіктивних правочинів.

Під час перевірки податковим органом виявлено, що у червні 2012 року позивачем укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіятс» договір від 04.06.2012 № 08/12-ПГ, відповідно до умов якого контрагент позивача прийняв на себе зобов`язання надати позивачу послуги, пов`язані з навантаженням і розвантаженням вантажів, транспортуванням вантажів в межі складу з метою раціонального його розміщення для нормальної роботи позивача, дробленням, розформуванням партій вантажів та формуванням вантажів, необхідних для відправки, а позивач зобов`язався прийняти вказані послуги та оплатити їх вартість.

31.07.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіятс» та позивачем підписано акт здачі - прийняття робіт (виконання послуг) № 73137 згідно договору від 04.06.2012 № 08/12-ПГ, відповідно до якого позивач прийняв послуги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіятс» з навантажування та розвантажування вантажів та оцінив їх вартість на загальну суму 116220 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 19370 грн. 00 коп.

На підтвердження сум податку на додану вартість, що була сплачена позивачем у складі ціни послуг, Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіятс» виписано податкові накладні № 71909 від 19.07.2012 на суму 45200 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 7533 грн. 33 коп., № 73022 від 30.07.2012 на суму 30120 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 5020 грн. 00 коп. та № 73137 від 31.07.2012 на суму 40900 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 6816 грн. 67 коп.

Позивачем у липні-серпні 2012 року здійснено оплату за придбані товари у повному обсязі у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіятс», про що свідчать наявні у матеріалах справи копії платіжних доручень (а.с. 56-58).

Податок на додану вартість у загальному розмірі 19370 грн. 00 коп., сплачений у складі ціни придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіятс» робіт, включено позивачем до податкового кредиту підприємства за липень 2012 року.

За правилами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

Таким чином, якщо платник податку на додану вартість придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, він має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту.

Як встановлено судом першої інстанції, факт здійснення позивачем господарських операцій з його контрагентом підтверджено первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а саме: податковими накладними, актом здачі-прийняття робіт (виконання послуг), платіжними дорученнями тощо, які відповідають вимогам чинного законодавства та мають усі необхідні реквізити, необхідні для надання їм юридичної сили і доказовості.

Слід також зазначити, що в силу приписів пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

У свою чергу, пунктом 2 зазначеного Порядку передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, тобто, у даному випадку - юридична особа, що отримала свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Як встановлено судом першої інстанції, у період виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіятс» господарських зобов`язань перед позивачем вказана юридична особа була зареєстрована платником податку на додану вартість, а відтак і не була позбавлена права на складання первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податкових накладних.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним.

Згідно з частиною першою статті 228 цього Кодексу, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частина друга статті 228 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом першої інстанції, факт надання позивачу послуг з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіятс» та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними.

Про отримання позивачем наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіятс» послуг з навантаження та розвантаження вантажів свідчить також складений сторонами правочину акт здачі - прийняття робіт (виконання послуг), який містить повну інформацію про надані послуги та їх вартісне вираження.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що роботи з навантаження та розвантаження вантажів із господарською діяльністю були використані Товариством з обмеженою відповідальністю «Буд Актив» під час виконання ним на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Де Агостіні Паблішинг» та Товариства з обмеженою відповідальністю компанія «Італ -Техно» послуг з отримання, доставки та передачі матеріальних цінностей згідно з умовами укладених ними договорів доручення, відповідно, від 03.06.2010 № 1/П та 21.07.2010 № 06.

Судом першої інстанції встановлено, що до видів діяльності позивача за КВЕД відноситься, зокрема, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, посередництво в спеціалізованій торгівлі іншими товарами, інші види оптової торгівлі, складське господарство та організація перевезення вантажів.

Згідно з даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до видів діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіятс» відноситься, зокрема, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту та інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Зазначені обставини підтверджують можливість здійснення позивачем операцій з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіятс» послуг з навантаження і розвантаження вантажів з урахуванням видів їх економічної діяльності, та використання вказаних матеріальних активів безпосередньо у господарській діяльності платника податку на додану вартість.

Відсутність у контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіятс» достатніх виробничих потужностей, працівників, транспортних засобів, офісних та складських приміщень та інших основних засобів не може однозначно свідчити про невиконання цим суб`єктом договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вказана юридична особа не була позбавлена права укладати з іншими суб`єктами господарювання субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності.

За змістом статті 62 Конституції України, відповідно до якої вина особи у вчиненні злочину повинна бути підтверджена обвинувальним вироком суду.

На момент розгляду справи обвинувальний вирок, який би зафіксував вину посадових осіб контрагента позивача у здійсненні фіктивного підприємництва, відсутній.

На підставі викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби від 09.11.2012 № 0001652300, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 19370 грн. 00 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у сумі 9685 грн. 00 коп., є протиправним та підлягає скасуванню, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За правилами статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, тому підстави для скасування рішення відсутні.

Доводи викладені позивачем в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 січня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України

Головуючий суддя: Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Костюк Л.О.

.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.