Ухвала суду № 3136526, 10.04.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010,  м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“10” квітня 2008р.  Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого                                 Конюшка К.В.

суддів:                  Ланченко Л.В.

                        Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуПівденної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2006р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.09.2006 р.

у справі  № А 36/124

за позовом               Приватного підприємства «Аллонж»

до                               Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі

про                            скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В :

            У травні 2006 року Приватне підприємство «Аллонж» (далі - ПП «Аллонж») звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі про визнання податкового повідомлення-рішення від 06.05.2006р. № 0002082301/0 протиправним та його скасування.

            В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що висновки, викладені в Акті перевірки, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення не відповідають дійсності, оскільки  не підтверджуються належними доказами.

            Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2006р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.09.2006р., позов задоволено.  Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.05.2006р. № 0002082301/0.

            Не погоджуючись зі вказаними судовими рішеннями, Південна міжрайонна державна податкова інспекція у м. Кривому Розі оскаржила їх в касаційному порядку.

            В касаційній скарзі скаржник послався на те, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами порушено норми матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

            У запереченнях від 08.05.2007р. б/н на касаційну скаргу позивач просив залишити касаційну скаргу  без задоволення, а судові рішення – без змін.

            Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому             ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України порядку.

            Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

            Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем було проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Алонж» за період з 01.02.2003р. по 31.12.2005р., за результатами якої складено Акт від 26.04.2006р. № 128/230/24433264 (далі- Акт перевірки).

            За даними перевірки податковим  органом встановлено заниження позивачем податку на прибуток в сумі 15700 грн., чим порушено  п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

            При цьому, відповідачем в Акті перевірки вказано, що дане порушення виникло у зв’язку  з тим, що перевірка проводилася за період з 01.02.2003р. по 31.12.2005р., але керівництво ПП «Аллонж» не надало відомості про залишки товарів на складі, які обліковувались на початок  2003 року по рахунку 281 «Товари на складі».  Тому, дані про залишки товарів, які обліковувались на 2003 рік, були отримані податковим  органом з висновку судово-економічної еспертизи № 1509 у господарській справі № 37/128 (П37/929).

              З урахуванням викладеного податковим органом зроблено висновок, що  підприємством при розрахунку приросту (убутку) у період І-ІVквартали 2003р. не враховано балансову вартість матеріалів, які обліковувались на кінець звітного року по рахунку 281 «товари на складі», вартість яких при придбанні включено до складу валових витрат.

            На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове  повідомлення-рішення від 06.05.2006р. № 0002082301/0  про нарахування позивачу суму податкового зобов’язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» в сумі 23550 грн. з них: 15 700 грн.  основний платіж  та 7850 грн. штрафні (фінансові) санкції.

            Задовольняючи позовні вимоги, суди дійшли висновку, що викладені в Акті перевірки твердження про заниження позивачем податку на прибуток в сумі 15700 грн. та  відповідні висновки про порушення позивачем приписів п. 5.9. ст. 5   Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94 –ВР (далі-Закон України від 28.12.1994р. № 334/94 –ВР) не підтверджено належними доказами.

           У запереченнях, викладених в касаційній скарзі, скаржник в свою чергу, зазначає, що судами були порушені вимоги п. 5.9. ст. 5  Закону України від 28.12.1994р. № 334/94 –ВР, відповідно до якого платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

            У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

           Крім того, на думку податкового органу, судовими інстанціями не надано повної, всебічної та об’єктивної оцінки обставинам справи, а також неповно досліджено подані сторонами в обгрунутування своїх вимог і заперечень докази.

            Проте, суд касаційної інстанції не може погодитись з даними доводами скаржника з урахуванням наступного.

            Як вбачається зі змісту Акту перевірки, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, при визначенні залишків товару на складі позивача податковим органом було використано дані висновку судово-економічної експертизи № 1509 у господарській справі № 37/128 (П37/929).

            Але, з наявної в матеріалах справи належним чином засвідченої копії постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2006 року у справі № 37/128 (П37/929), а також копії ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.08.2006р. у даній справі, вбачається, що предметом розгляду у справі № 37/128 (П37/929) були податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі зовсім іншого Акту перевірки, а саме Акту перевірки від 11.04.2003р. № 23/1-06/14, який до того ж було складено в результаті перевірки іншого періоду, що передував періоду, в якій проводилася перевірка за Актомвід 26.04.2006р. № 128/230/24433264.  

            При цьому, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що скаржником в касаційній скарзі не були спростовані такі висновки місцевого та апеляційного господарських судів.

            Відповіднодо ч. 2 ст. 71 КодексуадміністративногосудочинстваУкраїнив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

            Отже,з врахуванням приписів вказаної правовоїнорми судовими інстанціями правомірно задоволено позовні вимоги.          

            З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а прийняті ними рішення є законними та обґрунтованими.

            Згідно з ч.3 ст.220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної  інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.      

            Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В :

            Відхилити касаційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі.

            Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2006р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.09.2006р. у справі № А 36/124 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 – 239 КАС України.

Головуючий 

(підпис)

Конюшко К.В.

Судді

(підпис)

Ланченко Л.В.                

(підпис)

Нечитайло О.М.                

(підпис)

Пилипчук Н.Г.                

(підпис)                  

Степашко О.І.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                              Ф.А. Каліушко