Постанова № 31365202, 22.05.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1567/13-а

22 травня 2013 року 14год. 10хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Шевчук Віктор Сергійович,

відповідача: представник Троянчук Дмитро Миколайович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна насіннєва компанія" до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001562342, № 0001572342, № 0001582342, № 0001592342, № 0041001742 від 17.04.2013 року, ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна насіннєва компанія" (далі - ТОВ "Міжнародна насіннєва компанія") звернулося до суду з адміністративним позовом до відповідача - Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Рівному) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001562342, № 0001572342, № 0001582342, № 0001592342, № 0041001742 від 17.04. 2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у березні місяці 2013 року відповідачем була проведена позапланова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.11.2011 р. по 31.12.2012 р., за наслідками якої був складений акт №195/22-200/32171362 від 05.04.2013р. На підставі висновку даного акта були винесені повідомлення-рішення, якими зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість, по податку на прибуток та по податку на доходу фізичних осіб. Позивач не погоджується з висновками акта та податковими повідомленнями рішеннями, при цьому зазначає, що при проведенні перевірки відповідачем не вірно застосовано норми Податкового кодексу України, які регулюють питання відображення операцій із відступлення прав грошової вимоги, а також операцій із відчуження векселів емітованих третіми особами в бухгалтерському та податковому обліку. Поряд з тим, зауважив, що висновок податкового органу щодо нікчемності ряду правочинів та подання позивачем розрахунків за формою 1-ДФ за 4 квартал 2012 року не в повному обсязі та в перекрученому вигляді, також не відповідають дійсності. Відтак на його думку висновки акта перевірки є надуманими та не обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення не чинними.

Представник позивача в судовому засіданні, з мотивів викладених у адміністративному позові, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача, з мотивів викладених у письмових запереченнях, позовні вимоги не визнав та зазначив, що дійсно, у позивача була проведена позапланова виїзна документальна перевірка за період 01.11. 2011 р. по 31.12. 2012 р., в ході якої встановлено: завищення валових витрат, що призвело до заниження податку на прибуток, завищення податкового кредиту та заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість, а також подання позивачем розрахунків за формою 1-ДФ за 4 квартал 2012 року не в повному обсязі та в перекрученому вигляді. Винесені повідомлення-рішення відповідач вважає правомірними, а тому в задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю. Додатково представник відповідача у своїх запереченнях та в судовому засіданні пояснив, що основною підставою для висновків податкового органу про завищення валових витрат слугувало невірне відображення позивачем операцій із відступлення прав грошової вимоги в бухгалтерському та податковому обліку, а зокрема включення ним до складу валових витрат за такими операціями сум ПДВ в складі договірної ціни. Що ж до визначеного податкового зобов'язання по податку на додану вартість, зауважив, що позивачем не було включено та не відображено суми податкового зобов'язання із податку на додану вартість в складі вартості переданих векселів в обмін за отриманні товарно-матеріальних цінностей, а також сформовано податковий кредит за накладною, яка не зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних. А відтак на його думку, висновки акта перевірки є обґрунтованими.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Рівне було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Міжнародна насіннєва компанія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01. 2011 р. по 31.12. 2012 р. За результатами перевірки складено акт № 195/22-200/32171362 від 05.04. 2013 р. (т. 1 а. с. 8-25).

На підставі обумовленого акту перевірки позивача, відповідачем 17.04. 2013 року винесено податкові повідомлення-рішення форми "Р" № 0001562342, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток » в розмірі 1 689 553,25 гривні (в тому числі за основним платежем - 1 529 185 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 160 368,25 грн.) (т. 1 а.с. 33); форми "П" № 0001572342, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування «податком на прибуток» в розмірі 1 674 328 гривень (т. 1 а.с. 34); форми "Р" № 0001582342, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 7 750 300,50 гривень (в тому числі за основним платежем 6 515 421 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 234 879,50 грн.) (т. 1 а.с. 35); форми "В4" № 0001592342, яким зменшено розмір від'ємного значення суми «податку на додану вартість» в розмірі 123 528 гривень (т. 1 а.с. 36); форми "Р" № 0041001742, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» в розмірі 510,00 гривень (штрафна (фінансова) санкція) (т. 1 а.с. 37).

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем норм чинного законодавства, зокрема: пп. 139.1.6, п.139.1 ст. 139, п. 153.5 ст.153 Податкового кодексу України - встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування та заниження податку на прибуток за операціями із відступлення прав грошової вимоги, внаслідок включення сум податку на додатну вартість до складу валових витрат, в результаті чого зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування на суму 1 674 328 грн. та донараховано податок на прибуток всього на суму 1 529 185 грн.; пп. а) п. 185.1 ст. 185, п.185 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188, п.198.3 ст. 198, п.200.1 ст. 200, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження залишку від'ємного значення (р.24 Декларації) за грудень 2012 р. на суму 123 528 грн. та донараховано суму податку на додану вартість в сумі 6 515 421 грн.; п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України - встановлено подання звітності по податку з доходів фізичних осіб з перекрученими даними за 4 квартал 2012 року, за що застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 510,00 гривень.

Так, із пп. 3.1.2. розділу 3 Акту перевірки (Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування) вбачається, що в 2011 та 2012 роках позивачем було укладено ряд договорів в кількості 82 шт. про відступлення прав вимоги, а саме про заміну кредитора у зобов'язанні за якими ТОВ «Міжнародна насіннєва компанія» відступило на користь третіх осіб - своїх контрагентів право вимоги виконання грошових зобов'язань боржниками позивача у загальній сумі 64 898 364 грн. Розрахунки між позивачем та третіми особами - контрагентами позивача за таке відступлення проведено шляхом зарахування однорідних грошових вимог та безготівкового шляхом перерахування коштів на суму 64 898 364 грн. Копії обумовлених договорів з відступлення прав вимоги також було надано позивачем до суду та долучено до матеріалів справи. (т. 1 а. с. 51, 52-213).

Вказані суми за операціями із відступлення прав вимоги позивачем було відображено в податкових деклараціях з податку на прибуток, а саме в податковій декларації з податку на прибуток за 2011 р. включено до «інших доходів» - Додаток ІД до р.03.5 Декларації - доходи отримані при першому відступленні права вимоги в сумі - 47 360 337 грн. та до «інших витрат» - Додаток ІВ до р. 06.4.20 Декларації - витрати, понесені при першому відступленні прав вимоги в сумі - 47 360 337 грн.; в податковій декларації з податку на прибуток за 2012 р. включено до «інших доходів» - Додаток ІД до р.03.5 Декларації - доходи отримані при першому відступленні права вимоги в сумі - 17 538 027 грн. та до «інших витрат» - Додаток ІВ до р. 06.4.20 Декларації - витрати, понесені при першому відступленні прав вимоги в сумі - 17 538 027 грн. (т. 1 а. с. 218-234, 235-249, т. 2 а.с. 1-12).

Згідно висновку відповідача, який міститься в згаданому вище акті перевірки, позивач в порушення пп. 139.1.6, п.139.1 ст. 139, п. 153.5 ст.153 Податкового кодексу України, включив у складі суми віднесених ним до валових витрат по операціям із відступлення права вимоги, суму податку на додану вартість, оскільки на думку відповідача, сума грошових коштів, право вимоги якої позивачем було відступлено для третіх осіб, містить в собі суму податку на додану вартість.

Однак, з такою правовою позицією відповідача, суд не погоджується. Зокрема, позивачем здійснювались операції з відступлення права вимоги грошових зобов'язань, які аж ніяк не є операціями з придбання/виготовлення товарів/послуг, необоротних активів. У той же час, відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України (далі - ПК України), визначено, що базою оподаткування податком на додану вартість є операцій з постачання товарів/послуг. Такі операції регулюються ст.ст. 512 - 519 ЦК України, згідно із якими кредитор у зобов'язанні (в даному випадку позивач) може бути замінений іншою стороною внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Оподаткування таких операцій регламентовано Податковим кодексом України, який містить як загальні правила формування валових витрат платниками податків так і спеціальні правила оподаткування для певного виду операцій.

Відповідно до пп. 14.1.255. п. 14.1. ст. 14 ПК України відступлення права вимоги - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

На думку суду, покликання податкового органу на норми пп. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, за якими до складу валових витрат не включаються суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього такого Кодексу є безпідставним, оскільки зазначена норма регулює порядок формування валових витрат саме при придбанні товарів (робіт, послуг) та є загальною.

По при те, позивачем здійснювались операції з відчуження права вимоги. Оподаткування таких операції регламентовано спеціальною нормою по відношенню до ст. 139 ПК України - п. 153.5 ст. 153 ПК України.

Згідно до п. 153.5 ст. 153 ПК України, визначено, що з метою оподаткування платник податку веде облік фінансових результатів операцій від проведення операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги третьої особи, зобов'язань за фінансовими кредитами, а також за іншими цивільно-правовими договорами. При першому відступленні зобов'язань витрати, понесені платником податку - першим кредитором, визначаються в розмірі договірної (контрактної) вартості товарів, робіт, послуг, за якими виникла заборгованість, за фінансовими кредитами - у розмірі заборгованості за даними бухгалтерського обліку на дату здійснення такого відступлення відповідно до вимог цього Кодексу, а за іншими цивільно-правовими договорами - у розмірі фактичної заборгованості, що відступається.

У зазначеній статті, на думку суду, законодавець розмежовує відступлення права товарної та грошової вимоги, яка уступається новому кредитору.

Частина перша абзацу другого наведеної норми регламентує відступлення товарної вимоги, тобто вимоги про необхідність поставки певних товарів (робіт, послуг) та вказує на необхідність включення до витрат договірної (контрактної) вартості таких товарів.

У той же час, друга частина регламентує саме відступлення грошових вимог, тобто вимоги про повернення коштів - саме тому в цьому випадку витрати формуються у розмірі фактичної заборгованості, яка відступається.

Крім того, застосована позивачем методика обчислення валових витрат (віднесення всієї суми переданої заборгованості до їх складу) кореспондує із формуванням позивачем доходів від такої операції відповідно до п. 153.5 ст. 153 ПК України. Адже до складу доходів за ті ж самі періоди включена вся сума урегульованої заборгованості. І в даному випадку податковий орган не виокремлює з їх складу так званий «внутрішній ПДВ» та не встановлює завищення отриманих позивачем доходів у рядку 03 Декларації «Інші доходи».

Згідно із абз. 2 пп. 196.1.5. п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України, не є об'єктом оподаткування ПДВ операції з торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями, за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, операції з відступлення права вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками), житлові чеки, земельні бони та деривативи.

Як наслідок, операції з відступлення права вимоги не є операціями з придбання та/або виготовлення товарів/послуг, необоротних активів, оскільки з огляду на зміст пп. 196.1.5. п. 196.1 ст. 196 ПК України, такі операції передбачають торгівлю борговими зобов'язаннями, а тому не можуть бути базою для оподатковування податком на додану вартість.

Окремо, слід зауважити, що до такого ж самого висновку також прийшов центральний орган податкової служби в Україні. Так, ДПА України у своєму листі від 22.02. 2011 р. № 4940/7/16-1517-26 ДПА України зазначило, що торгівля за грошові кошти борговими зобов'язаннями, згідно з підпунктом 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 Кодексу не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість (т. 1 а.с. 217).

Відтак, на думку суду, до складу суми відступлених прав вимоги виконання грошових зобов'язань суми ПДВ не включаються, а підстави для формування будь-яких зобов'язань з податку на додану вартість за такими операціями у платника податків не виникають. Тому, висновки акту перевірки про завищення задекларованих показників у рядку 06.4 Декларації «Інші витрати», в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2011 р. на суму 1 674 328 грн. та донараховано податок на прибуток всього на суму 1 529 185 грн. є необґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення з податку на прибуток № 0001562342 та № 0001572342 від 17.04. 2013 р., як наслідок, є протиправними та підлягають скасуванню.

Також, суд не погоджується з висновками відповідача щодо визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість та зменшенням розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, що знайшло своє відображення в податкових повідомленнях-рішеннях № 0001582342 та № 0001592342 від 17.04. 2013 р.

Так, в одному із висновків, який міститься в акті перевірки (ст. 15-21 пп.3.2.1. розділу 3), працівники податкового органу вказують, що позивачем було здійснено безтоварні операції з продажу/поставки товарно-матеріальних цінностей для інших суб'єктів господарювання (ТОВ «Арсенал-Актив», ТОВ «Алієдора», ТОВ «Пелопс», ТОВ «Стар-Лайн ЛТД», ТОВ «КПТ МІГ») шляхом укладення цивільно-правових договорів, які спрямовані на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, валових доходів та податкових зобов'язань. Підставою для такого висновку податкового органу слугували відомості, отриманні з актів перевірки таких суб'єктів господарювання, про відсутність у них придбаних від ТОВ «Міжнародна насіннєва компанія» товарно-матеріальних цінностей, а також дані рахунків в розрізі товарно-матеріальних цінностей, з яких не встановлено наявність на момент перевірки згаданих товарно-матеріальних цінностей в залишку на складах позивача. Відтак, на думку працівників відповідача, ТОВ «Міжнародна насіннєва компанія» здійснила продаж таких товарно-матеріальних цінностей іншим суб'єктам господарювання чи кінцевому споживачеві, а операції з такого продажу не відобразила в своєму бухгалтерському обліку, та не визначила суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість по таким операціям.

Однак, з таким висновком працівників податкового органу суд не погоджується.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Судом встановлено, що позивач, на підставі накладних, податкових накладних відніс до складу валових доходів доходи та до складу податкових зобов'язань суму ПДВ по операціям постачання з названими вище контрагентами. Оригінали таких документів були надані позивачем в ході проведення перевірки та перелічені у акті перевірки позивача (копії містяться в матеріалах даної справи).

Так, обставини щодо фактичного здійснення, реальності та товарності операцій з продажу/поставки товарно-матеріальних цінностей для інших суб'єктів господарювання (ТОВ «Арсенал-Актив», ТОВ «Алієдора», ТОВ «Пелопс», ТОВ «Стар-Лайн ЛТД», ТОВ «КПТ МІГ») в ході розгляду справи підтверджується:

- по ТОВ «Арсенал-Актив»: карткою рахунку 361 ТОВ «Міжнародна насіннєва компанія» по ТОВ «Арсенал-Актив», договором купівлі продажу №685/08 від 10.01. 2011 р. та специфікаціями до нього, видатковою накладною № МК-0000077 від 14.01. 2011 р.; довіреністю № 8 від 14.01.2011 р. на отримання ТМЦ виданої ТОВ «Арсенал-Актив», податковою накладною №30 від 14.01.2011 р., видатковою накладною №МК-0000076 від 14.01.2011 р., довіреністю № 7 від 14.01.2011 р. на отримання ТМЦ виданою ТОВ «Арсенал-Актив», податковою накладною №29 від 14.01.2011 р., простим векселем серії АА 2190993 виданим ТОВ «Арсенал-Актив» (т. 2 а.с. 13-23);

- по ТОВ «Стар Лайн»: карткою рахунку 361 ТОВ «Міжнародна насіннєва компанія» по ТОВ «Стар Лайн», договором поставки цукру № 685/07 від 10.01.2011 р., видатковою накладною № МК-0000075 від 14.01.2011 р., довіреністю № СЛ-0008 від 14.01.2011 р. на отримання ТМЦ виданою ТОВ «Стар Лайн», податковою накладною №27 від 14.01.2011 р., простим векселем серії АА 2110819 виданого ТОВ «Стар Лайн» та актом вексельного платежу від 17.01.2011р. (т. 2 а.с. 24-31);

- по ТОВ «Алієдора»: карткою рахунку 361 ТОВ «Міжнародна насіннєва компанія» по ТОВ «Алієдора», договором поставки цукру №693 від 02.02.2011 р. та специфікаціями до нього, видатковою накладною № МК-0000118 від 15.02.2011 р., податковою накладною №27 від 15.02.2011 р., видатковою накладною № МК-0000111 від 09.02.2011 р., податковою накладною №16 від 09.02.2011 р. (т. 2 а.с. 32-40);

- по ТОВ «Пелопс»: карткою рахунку 361 ТОВ «Міжнародна насіннєва компанія» по ТОВ «Пелопс», договором поставки цукру № 700/02 від 07.02. 2011 р. та специфікаціями до нього, видатковою накладною № МК-0000116 від 11.02.2011 р., податковою накладною № 22 від 11.02. 2011 р., видатковою накладною № МК-0000113 від 11.02. 2011 р. податковою накладною № 21 від 11.02. 2011 р., електронним повідомленням про банкрутство ТОВ «Пелопс» (т. 2 а.с. 41-51);

- по ТОВ «КПТ МІГ»: карткою рахунку 361 ТОВ «Міжнародна насіннєва компанія» по ТОВ «КПТ МІГ», договором поставки цукру №700/03 від 09.02.2011 р. та специфікаціями до нього, видатковою накладною № МК-0000114 від 11.02.2011 р., податковою накладною №23 від 11.02.2011 р., видатковою накладною № МК-0000115 від 11.02.2011 р., податковою накладною №24 від 11.02.2011 р., електронним повідомленням про банкрутство ТОВ «КПТ МІГ» (т. 2 а.с. 52-62);

- по ТОВ «Євромотив логістик маркет»: карткою рахунку 361 ТОВ «Міжнародна насіннєва компанія» по ТОВ «Євромотив логістик маркет», договором поставки цукру №821 від 10.02.2012 р. та специфікаціями до нього, видатковою накладною № МК-0000002 від 13.02.2012 р., довіреністю № 158 від 09.02.2012 р. на отримання ТМЦ виданою ТОВ «Євромотив логістик маркет», податковою накладною №1 від 13.02.2012 р., видатковою накладною № МК-0000003 від 14.02.2012 р., податковою накладною №2 від 14.02.2012 р., видатковою накладною № МК-0000004 від 15.02.2012 р., податковою накладною №3 від 15.02.2012 р., видатковою накладною № МК-0000005 від 15.02.2012 р., податковою накладною №4 від 15.02.2012 р., видатковою накладною № МК-0000006 від 02.03.2012 р., податковою накладною №1 від 02.03.2012 р. (т. 2 а.с. 63-76).

Відповідно до умов перелічених вище договорів поставки/купівлі-продажу, поставка товару позивачем здійснювалась на умовах EXW у відповідності до міжнародних правил «Інкотермс» у редакції 2010 р., тобто поставка здійснювалася за місцем знаходження складу продавця. При цьому, як вбачається з акту перевірки, та не заперечується сторонами, розрахунки за операціями з позивачем проведено частково шляхом видачі простих векселів, або укладення договорів про переуступку боргу іншим контрагентам. Однак, з ТОВ «КПТ МІГ», ТОВ «Пелопс» ТОВ «Євромотив логістик маркет», розрахунків не проведено. При цьому, по ТОВ «КПТ МІГ» та ТОВ «Пелопс» позивачем прийнято рішення про списання заборгованості як безнадійної, у зв'язку порушенням по зазначеним контрагентам справи про банкрутство, та пропуском позивачем строку для заявлення кредиторським вимог, а по ТОВ «Євромотив логістик маркет» у позивача продовжує рахуватись заборгованість.

Надані до перевірки договори, первинні документи, податкові накладні містять всі необхідні реквізити, складені особами, що на момент їх складання були в установленому порядку зареєстровані, як суб'єкти господарювання та платники податків. Названі документи повністю розкривають зміст господарської операції. Із зазначених документів слідує, що товарно-матеріальні цінності були фактично поставлені позивачем згаданим вище контрагентам (т. 2 а.с. 77-82).

При цьому, слід зауважити, що суми податку на додану вартість за податковими накладними, виданими позивачем, були включені до складу податкового зобов'язання та відображені в Додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість, у відповідності до приписів ст.187 ПК України по першій із подій, а самі податкові накладні включені до Реєстру отриманих та виданих податкових накладних за відповідні періоди. Відтак, ТОВ «Міжнародна насіннєва компанія» правомірно включило до складу податкових зобов'язань суми податку із ПДВ, які виникли по операціям з продажу його контрагентам ТОВ «Арсенал-Актив», ТОВ «Алієдора», ТОВ «Пелопс», ТОВ «Стар-Лайн ЛТД», ТОВ «КПТ МІГ» товарно-матеріальних цінностей (т. 2 а.с. 177-250, т. 3 а.с. 1-14).

Також, слід відмітити, суперечність висновків акту перевірки. Зокрема, в акті перевірки зазначено, що ТОВ «Міжнародна насіннєва компанія» укладено цивільно-правові договори із ТОВ «Арсенал-Актив», ТОВ «Алієдора», ТОВ «Пелопс», ТОВ «Стар-Лайн ЛТД», ТОВ «КПТ МІГ» з метою надання податкової вигоди для цих контрагентів та з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, валових доходів та податкових зобов'язань. В той же час, в акті податковий орган зазначає, що згідно даних актів перевірки ТОВ «Арсенал-Актив», ТОВ «Алієдора», ТОВ «Пелопс», ТОВ «Стар-Лайн ЛТД», ТОВ «КПТ МІГ» встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів у ТОВ «Міжнародна насіннєва компанія». Тобто, висновки податкового органу про надання податкової вигоди третім особам та з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту суперечать іншим висновкам акту перевірки, так як за наслідками операцій з позивачем, названими контрагентами не було сформовано для себе а ні податкового кредиту з ПДВ, а ні валових витрат.

Відтак, на думку суду, прийшовши до висновку про реалізацію ТМЦ для інших суб'єктів господарювання, податковий орган мав би зменшити податкові зобов'язання з ПДВ по операціям із ТОВ «Арсенал-Актив», ТОВ «Алієдора», ТОВ «Пелопс», ТОВ «Стар-Лайн ЛТД», ТОВ «КПТ МІГ», однак цього податковим органом здійснено не було.

Тому, доводи працівників податкового органу про продаж таких ТМЦ іншим суб'єктам господарювання, та не відображення за такими операціями в своєму бухгалтерському обліку, сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість є безпідставні, оскільки базуються виключно на припущеннях працівників податкового органу, які здійснювали перевірку.

Що ж стосується доводів відповідача та його представника, щодо нікчемності та безтоварності перелічених господарських операцій на підставі висновків про відсутність у контрагентів необхідних товарів, або відсутність їх за зареєстрованим місцезнаходженням, та виявлення розбіжностей у податковому обліку за операціями з позивачем, то відповідно до 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затв. Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 984 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Натомість, акт перевірки позивача та акти перевірки його контрагентів не містять жодного посилання на будь-які первинні документи або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують або вказують на наявність факту безтоварності операцій позивача з обумовленим контрагентами, та продажу обумовлених ТМЦ іншим суб'єктам господарювання чи кінцевим споживачам.

Покликання представника відповідача щодо відсутності у контрагента отриманих від позивача ТМЦ на дату проведення перевірки, відсутності їх за зареєстрованим місцезнаходженням, а також встановлення відсутності об'єктів оподаткування у контрагента за операціями з позивачем, не спростовують обставин щодо фактичного надходження товарно-матеріальних цінностей обумовленим контрагентам за операціями з позивачем.

Окремо, слід зазначити, що перевірка платника податків податковим органом є нічим іншим як перевірка правильності відображення ним результатів своєї діяльності у відповідній податковій звітності (вставлення завищення або заниження конкретних показників у податкових деклараціях). Результатом перевірки, по суті, є наявність висновків податкового органу про необхідність відображення певних даних у визначених графах податкової декларації платника податку.

Поряд з тим, під час проведення перевірки та оформлення Акту ревізорами відповідача, також не дотримано вимог пункту 5.2. розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 згідно яких: у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Проте, всупереч вимогам Порядку оформлення перевірок, відповідач не наводить конкретних первинних бухгалтерських документів, що підтверджують наявність таких порушень, чи також продаж ТМЦ іншим суб'єктам господарювання. Висновки актів перевірки одних платників податків не можуть бути покладені в основу висновків іншого акту перевірки іншого платника податків, адже податковим органом мають бути досліджені та оцінені первинні документи бухгалтерського обліку (а не висновки перевірок).

При цьому, слід також зауважити, що в ході перевірки не встановлено фактів відсутності чи ненадання всіх документів, які підтверджують відповідні дані податкової звітності, ревізорам.

Що ж до доводів відповідача про те, що правочини позивача з названими вище контрагентами порушують публічний порядок та направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді надання податкової вигоди для цих контрагентів, шляхом штучного формування валових витрат та податкового кредиту, то такі висновки можуть мати місце лише при встановленні обставин щодо наявності вини та умислу у посадових осіб контрагентів позивача на незаконне заволодіння майном держави у вигляді безпідставної несплати податку. В той же час, як випливає із акту перевірки, за наслідками операцій з позивачем, названими контрагентами не було сформовано для себе, а ні податкового кредиту з ПДВ, а ні валових витрат. Відтак, відсутні порушення публічного порядку та відсутній умисел, що направлений на незаконне заволодіння майном держави у вигляді надання податкової вигоди для цих контрагентів.

Вина та умисел на заволодіння майном держави, юридичних осіб у вчиненні таких діянь може бути доведена не інакше, як через встановлення обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та названого умислу у фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб. Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні діяння яке містить ознаки злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому, вина особи не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З матеріалів справи та акту перевірки позивача вбачається, що підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень не були обвинувальні вироки судів, котрими встановлені обставини щодо наявності вини, умислу (направленого на незаконне заволодіння майном держави) у діях фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб.

Крім того, відповідальність осіб має індивідуальний характер, неналежне звітування до контролюючих органів, відсутність платників податків за зареєстрованим місцезнаходженням або інші будь-які протиправні дії одних платників податків не може покладати обов'язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

Відтак, доводи та висновки відповідача, що викладені у зазначеному вище акті перевірки щодо безтоварності та нікчемності господарських операцій позивача та ТОВ «Арсенал-Актив», ТОВ «Алієдора», ТОВ «Пелопс», ТОВ «Стар-Лайн ЛТД», ТОВ «КПТ МІГ» є такими, що ґрунтуються на припущеннях відповідача та осіб, які проводили перевірку, та не підтверджені відповідними доказами.

Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судом не було встановлено, а відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди. В той же час, наявні записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не містили в собі інформації про можливу недобросовісність чи фіктивність названого контрагента позивача.

Як наслідок, враховуючи викладене, слід дійти до висновку, що ТОВ «Міжнародна насіннєва компанія», як продавець, не може нести відповідальність, а ні за обчислення податків покупцями, а ні за можливу недостовірність відомостей внесених ними до їх бухгалтерського та складського обліку ТМЦ, які придбані у позивача, а ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі (аналогічної думки дотримується і Вищий адміністративний суд України у справі № К/9991/50772/12, ухвала від 14.11.2012року. Така ж позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини (Справа «Булвес» АД проти Болгарії» заява №3991/03)).

Також у висновках, які міститься в акті перевірки (ст. 21-23 пп.3.2.1. розділу 3), працівники податкового органу вказують, що позивачем було здійснено операції з придбання товарно-матеріальних цінностей, за якими розрахунки з продавцями таких товарів, ТОВ «Міжнародна насіннєва компанія» було здійснено шляхом передачі цінних паперів - векселів виданих іншими суб'єктами господарювання, які було попередньо отримало позивачем від своїх боржників в якості оплати за раніше продані/надані ним тмц/послуги. Відтак, працівники податкового органу дійшли до висновку, що такі операції з придбання ТОВ «Міжнародна насіннєва компанія» товарно-матеріальних цінностей, за якими розрахунки з продавцями таких товарів було здійснено шляхом передачі цінних паперів - векселів, є бартерними (товарообмінними) господарськими операціями, за якими проведено розрахунки у не грошовій формі. Як наслідок, на думку працівників податкового органу, позивачем не було включено та не відображено суми податкового зобов'язання із податку на додану вартість в складі вартості переданих векселів в обмін за отриманні товарно-матеріальних цінностей.

Однак, з таким висновком працівників податкового органу, суд не може погодитися.

Судом встановлено, що ТОВ «Міжнародна насіннєва компанія» розрахунки за придбані товарно-матеріальні цінності було здійснено шляхом передачі цінних паперів - векселів (т. 2 а.с. 83-116).

Згідно із ст. 4 Закону України від 5 квітня 2001 року N 2374-ІІІ "Про обіг векселів в Україні" видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Відповідно до частини 3 статті 341 Господарського кодексу України безготівкові розрахунки можуть здійснюватися у формі платіжних доручень, платіжних вимог, вимог-доручень, векселів, чеків, банківських платіжних карток та інших дебетових і кредитових платіжних інструментів, що застосовуються у міжнародній банківській практиці.

Таким чином, вексель є платіжним інструментом, а не товаром.

Відтак, на думку суду, викладені висновки працівників податкового органу є хибними та такими, що не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, оскільки вексель в розумінні податкового та господарського законодавства не є товаром, а платіжним інструментом. Тому, ТОВ «Міжнародна насіннєва компанія» було здійснено операції саме з оплати товару платіжним інструментом у вигляді векселя, а не бартерну операцію по обміну товарно-матеріальними цінностями.

Відповідно до пп. "а" та "б" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПК України.

Пунктом 189.7 ст. 189 ПК України визначено, що у разі якщо платник податку здійснює операції з постачання товарів/послуг, які є об'єктом оподаткування згідно із ст. 185 ПК України, під забезпечення боргових зобов'язань покупця, наданих такому платнику податку у формі простого або переказного векселя, або інших боргових інструментів (далі - вексель), випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість, визначена в порядку, встановленому п. 188.1 ст. 188 ПК України, без урахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - така договірна вартість, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що повинні бути нараховані на суму номіналу такого векселя.

Згідно з п. 189.8 ст. 189 ПК України на номінал векселя, у тому числі без урахування дисконтів або з урахуванням процентів, податкові зобов'язання не нараховуються.

Таким чином, аналіз вище викладених норм, дає підстави стверджувати, що при передачі підприємством-боржником кредитору в рахунок погашення заборгованості векселя, емітованого третьою особою, ПДВ на номінальну вартість векселя не нараховується.

Крім, того слід зауважити, що аналогічну позицію з даного приводу зайняла і Державна податкова служба України при наданні податкових консультацій, а саме у податковій консультації від 26.03. 2012 року, яка міститься в Єдиній базі податкових знань (т. 2 а.с. 117).

Також суд не погоджується з висновками працівників відповідача, що містяться у розділі акту перевірки по податковому кредиту з податку на додану вартість (ст. 23-25 пп.3.2.2. розділу 3), де зокрема вказано, що ТОВ «Міжнародна насіннєва компанія» у липні 2011 р. було включено до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 106 543,79 грн., за податковою накладною № 5 від 01.07.2011 року, що не зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних. Тому, на думку працівників відповідача, позивачем було порушено вимоги п. 201.10 ст. 201 ПКУ, яким встановлено безпосередню заборону на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, якщо відсутній факт реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Однак, судом встановлено, що у липні 2011 року ТОВ «Міжнародна насіннєва компанія» було включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних № 5 від 01.07. 2011 року на суму 494 427,22 грн., у т.ч. ПДВ 82 404,54 грн. та № 8 від 01.07. 2011 року на суму 144 835,52 грн., у т.ч. ПДВ 24 139,25 грн. (загальна сума ПДВ по перелічених податкових накладних становить 106 543,79 грн.), отриманих від ПП «ОВАС-ЦУКОР» (ІПН 325223017035) (т. 2 а.с. 118-119, 120-121).

При цьому, як вбачається з податкових накладних № 5 від 01.07.2011 року на суму 494 427,22 грн., у т.ч. ПДВ 82 404,54 грн. та № 8 від 01.07.2011 року на суму 144 835,52 грн., у т.ч. ПДВ 24 139,25 грн. отриманих від ПП «ОВАС-ЦУКОР», а також реєстру отриманих та виданих податкових накладних за липень 2011 р. (т. 2 а.с. 122-139), позивачем під час внесення відомостей до власного Реєстру отриманих та виданих податкових накладних за відповідний період, що є додатком до декларації з ПДВ, було допущено технічну описку, за якої податкову накладну № 8 від 01.07. 2011 року на суму 144 835,52 грн. в т.ч. ПДВ 24 139,25 грн., помилково також названо за номером «5».

Водночас, згодом виявивши допущену технічну помилку, позивач був позбавлений можливості внести відповідні виправлення до вказаного вище реєстру накладних, оскільки нормами Податкового кодексу України та відповідними порядками, що затвердженні наказами ДПС України на виконання окремих норм ПК України, не передбачено процедурного порядку внесення виправлень до такого реєстру, якщо такі виправлення не впливають на обсяг визначених зобов'язань.

Поряд з тим, з метою підтвердження факту видачі ПП «ОВАС-ЦУКОР» саме податкових накладних № 5 від 01.07. 2011 року на суму 494 427,22 грн., у т.ч. ПДВ 82 404,54 грн. та № 8 від 01.07. 2011 року на суму 144 835,52 грн., у т.ч. ПДВ 24 139,25 грн., позивачем було надано копію податкової декларації ПП «ОВАС-ЦУКОР» з ПДВ за липень 2011 року, копію реєстру отриманих та виданих податкових накладних за відповідний період, які останній також подавав до податкового органу, та лист ПП «ОВАС-ЦУКОР» від 19.04.2013 р. (т. 2 а.с. 140-169, 170). Із зазначених документів вбачається, що вказані вище податкові накладні були включені названим контрагентом позивача до реєстру отриманих та виданих податкових накладних, та відображено зобов'язання з ПДВ, що виникло за ними, у відповідній декларації за липень 2011 р., а податкова накладна за номером «5» від 01.07. 2011 року із сумою ПДВ 106 543,79 грн. не видавалася.

Водночас, судом встановлено, що податкові накладні № 5 від 01.07. 2011 року на суму 494 427,22 грн., у т.ч. ПДВ 82 404,54 грн. та № 8 від 01.07. 2011 року на суму 144 835,52 грн., у т.ч. ПДВ 24 139,25 грн. не були зареєстровані ПП «ОВАС-ЦУКОР» в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, оскільки на підставі п. 11 Розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України станом на липень 2011 року, було звільнено від обов'язку реєстрації податкових накладних в такому реєстрі, у разі якщо сума податку на додану вартість, яка містяться в кожній окремій накладній не перевищувала 100 тисяч гривень. А відтак, зважаючи на зміст п. 11 Розділу ХХ «Перехідних положень» ПК України, до платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.

Відтак, податковий орган помилково прийшов до висновку про існування лише одної податкової накладної за номером «5» від 01.07. 2011 року із загальною сума ПДВ 106 543,79 грн., яка не була зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

За таких обставин, суд рахує, що допущена позивачем технічна описка у власному Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за липень 2011 р. не може бути підставою для не врахування сум податкового кредиту з ПДВ, сформованих на підставі податкових накладних, які містять у собі всі необхідні реквізити, виписані платником податку на додану вартість в підтвердження виконання господарської операції.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення форми "Р" № 0001582342 від 17.04. 2013 року та форми "В4" № 0001592342 від 17.04. 2013 року слід визнати протирпавними та скасувати.

Щодо застосування відповідачем штрафної санкції по податку на доходи фізичних осіб згідно податкового повідомлення-рішення форми "Р" № 0041001742 від 17.04. 2013 року, то суду слід зазначити наступне.

Підставою для винесення такого рішення, як вбачається із згаданого вище акту перевірки, є подання позивачем розрахунків за формою 1-ДФ за 4 квартал 2012 року не в повному обсязі та в перекрученому вигляді. Зокрема, позивачем не повно відображено у формі 1-ДФ дохід нарахований приватному нотаріусу ОСОБА_4 в четвертому кварталі 2012 р. Позивачем не спростовано викладені висновки акту перевірки та не надано жодного письмового доказу у підтвердження своєї позиції.

Відповідно до п. 176.2. ст. 176 Податкового кодексу України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Згідно п. 119.2. ст. 119 Податкового кодексу України, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 0041001742 від 17 квітня 2013 року, діяв на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначений чинним законодавством, а вказане податкове повідомлення-рішення є правомірним, таким, що прийняте з урахуванням всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, а тому не підлягає скасуванню та в задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень форми "Р" № 0001562342 від 17.04. 2013 року, форми "П" № 0001572342 від 17.04. 2013 року, форми "Р" № 0001582342 від 17.04. 2013 року та форми "В4" № 0001592342 від 17.04. 2013 року.

При зазначених обставинах, вимоги позивача в даній частині правомірні, обґрунтовані і підлягають до часткового задоволення, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачу відмовлено. Враховуючи викладене та те, що позов задоволено частково на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, позивачу слід присудити з Державного бюджету України 2293 грн. 90 коп. судового збору, сплаченого згідно квитанції № 18 від 25.04. 2013 р. (т. 1 а.с. 6).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби форми "Р" № 0001562342 від 17.04. 2013 року, форми "П" № 0001572342 від 17.04. 2013 року, форми "Р" № 0001582342 від 17.04. 2013 року та форми "В4" № 0001592342 від 17.04. 2013 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна насіннєва компанія" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2293 (дві тисячі двісті дев'яносто три) грн. 90 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д. П.