Постанова № 31364026, 25.04.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/8448/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколенко О.М.,

при секретарі - Громовій К.Д.

за участю: позивача - ОСОБА_1.(за паспортом),

представника відповідача - ГУ МВС України в Одеській області - Ільченко О.М. (за довіреністю);

представника відповідача - Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області - Масловського М.О. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування наказу №403о/с від 04.08.2011 року в частині, поновлення на посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

З адміністративним позовом до Одеського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, в якому просив суд визнати незаконним та скасувати Наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області №403о/с від 04.08.2011 року в частині щодо його звільнення з органів внутрішніх справ, поновити ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірний наказ ГУ МВС України в Одеській області №403о/с від 04.08.2011року в частині щодо звільнення старшого лейтенанта міліції, дільничного інспектора міліції сектора дільничних інспекторів міліції Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за п.64 "ж"(за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ був прийнятий незаконно, не на підставі, та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки, рапорт про звільнення з ОВС за власним бажанням позивач писав вимушено, під психологічним та моральним тиском керівництва Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області. Також, позивач зазначив, що за вказівкою цього ж керівництва вказаний рапорт був написаний ним без зазначення дати його написання. Позивач вказує, що усі причини, вказані у рапорті про звільнення за власним бажанням є надуманими і суперечать внутрішньому волевиявленню позивача, у зв'язку із чим вказаний рапорт про звільнення відповідними заявами позивача до органів внутрішніх справ ним відкликався, але позитивної відповіді позивачем отримано не було. Також, позивач зазначив, що винесення оскаржуваного наказу ГУМВС України в Одеській області, та як наслідок звільнення позивача із займаної посади з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за п.64 "ж" (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, здійснено з порушенням процедури звільнення, яка передбачена п.68 цього Положення.

Таким чином, позивач зазначає, що оскаржуваний ним в частині наказ є протиправним, необґрунтованим та підлягає скасуванню, а позивач відповідно підлягає поновленню на посаді, яку обіймав на час його звільнення з органів внутрішніх справ із виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідач - ГУ МВС України в Одеській області надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що твердження позивача відносно того, що наказ №403о/с від 04.08.2011 року «По особовому складу» відносно позивача винесений в порушення приписів п.п.64,68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ є надуманими з огляду на те, що жодного, як психологічного, так і морального тиску, при написанні рапорту про звільнення працівниками ОВС не чинилось. До того ж, на думку відповідача, п.68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, не містить зобов'язання щодо дотримання трьохмісячного строку при звільненні осіб, а навпаки містить зобов'язання особи, яка виявила бажання звільнитись за особистим проханням, попередити про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяця до звільнення, та закріплює право керівництва (роботодавця) дізнатися про намір особи звільнитися з ОВС для того, щоб передати всі її справи (оперативні, кримінальні) іншим працівникам, підготуватись до проведення розрахунку, а крім того, щоб втратила цінність та інформація (оперативно-розшукова), якою володів працівник, з метою недопущення розголошення її стороннім особам. Посилаючись на те, що позивач не ознайомлювався з інформацією з обмеженим доступом, відповідач зазначив, що керівництво ГУМВС України в Одеській області пішло на зустріч позивачу і провело процедуру звільнення в стислий строк. Отже, на думку відповідача оскаржуваний позивачем наказ в частині його звільнення є цілком обґрунтованим і виданим відповідно до норм чинного законодавства.

Відповідач - Суворовський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з позовними вимогами не погодився з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, з посиланням на те, що спірний наказ №403о/с від 04.08.2011 року «По особовому складу» в частині звільнення позивача винесений відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, з додержанням приписів Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УССР від 29 липня 1991 року №114, а непроставлення в рапорті дати його підписання, на думку відповідача, свідчить про намагання приховати фактичну подію та дату написання вказаних рапортів.

Під час розгляду справи судом за клопотанням представника відповідача - Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, до участі у справі в якості третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору залучено ОСОБА_4, ОСОБА_5

Позивач у судовому засіданні 22.04.2013 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві і просив суд позов задовольнити.

Представники відповідачів - Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області в судовому засіданні 22.04.2013 року заявлений адміністративний позов не визнали та просили суд відмовити у його задоволенні повністю, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях на адміністративний позов та на надані докази.

Треті особи до судового засідання не з'явились, повідомлялись належним чином про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується розписками про отримання повісток. Причини неявки суду не повідомляли.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представників відповідачів, ознайомившись з запереченнями відповідачів, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України з серпня 2004 року, і на посаду дільничного інспектора міліції сектора дільничних інспекторів міліції Суворовського районного відділу Одеського міського управління Головного управління МВС України в Одеській області був призначений з листопада 2007 року.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 подав на ім'я начальника ГУ МВС України в Одеській області рапорт про звільнення з ОВС за власним бажанням, у зв'язку із ненормованим робочим днем та низькою заробітною платою (т.1, а.с.85).

03.08.2011 року атестаційною комісією складено атестаційний лист за період з листопада 2007 року по серпень 2011 року, в якому зазначено, що у серпні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до керівництва ГУМВС України в Одеській області з рапортом про звільнення з ОВС за власним бажанням, у зв'язку з ненормованим робочим днем та низькою заробітною платнею, та за результатами атестування позивача комісія прийшла до висновку, що займаній посаді позивач відповідає та підлягає звільненню з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за п.64 "ж" (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (т.1 а.с.52). Такий ж самий висновок міститься на вказаному атестаційному листі з боку керівника - начальника Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, підполковника міліції Бойко М.В.

Зазначений атестаційний лист затверджено Начальником ОМУ ГУМВС України в Одеській області, полковником міліції Босенко В.В. 04.08.2011 року.

Також, як з'ясовано судом та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, 03.08.2011року начальник Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, підполковник міліції Бойко М.В. звернувся до Начальника ОМУ ГУМВС України в Одеській області, полковника міліції Босенко В.В. та Заступника начальника УКЗ ГУМВС України в Одеській області, полковника міліції Дячук О.І., з поданням про звільнення з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за п.64 "ж" (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-219326), дільничного інспектора міліції сектора ДІМ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, в якому зазначено, що у серпні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до керівництва ГУМВС України в Одеській області з рапортом про звільнення з ОВС за власним бажанням, у зв'язку з ненормованим робочим днем та низькою заробітною платнею (т.1 а.с.49-50).

Крім того, у вказаному поданні зазначено, що за період проходження служби в органах внутрішніх справ та перебуваючи на займаній посаді ОСОБА_1 характеризується посередньо, має хорошу теоретичну підготовку; законодавчі та нормативні документи, які регламентують діяльність ОВС знає та застосовує їх у повсякденній роботі; у стосунках із співробітниками та громадянами ввічливий та тактовний. Разом з цим вказано, що ОСОБА_1 здатний якісно та ефективно реалізовувати свої потенційні можливості; прагне до вдосконалення службової діяльності, критику та зауваження на свою адресу сприймає правильно та прагне до усунення недоліків; до виконання доручень керівництва відноситься відповідально, в колективі користується заслуженим авторитетом та повагою, впевнено володіє табельною зброєю та прийомами самозахисту, вміє зберігати державну та службову таємниці.

За наслідками розгляду вказаного подання, 04.08.2011 року начальником ОМУ ГУМВС України в Одеській області, полковником міліції Босенко В.В. та заступником начальника УКЗ ГУМВС України в Одеській області, полковником міліції Дячук О.І. погоджено звільнення позивача, та начальником ГУМВС України в Одеській області, полковником міліції Яцковим М.В. 04.08.2011 року прийнято рішення за поданням про звільнення з органів внутрішніх справ старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-219326), дільничного інспектора міліції сектора ДІМ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області у запас Збройних Сил України за п. 64 "ж" (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (т.1 а.с.50).

Враховуючи викладене, наказом ГУ МВС України в Одеській області від 04.08.2011 року за №403о/с «По особовому складу», зокрема, відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, звільнено у запас Збройних Сил України за п. 64 "ж" (за власним бажанням) старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-219326), дільничного інспектора міліції сектора ДІМ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області 05.08.2011 року (т.1 а.с.87, 119-120).

Судом з'ясовано, що відповідно до наявної в матеріалах справи копії журналу №-4749 "Обліку вхідних нормативних документів Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, які надійшли з ГУМВС України в Одеській області (накази, накази по о/с. протоколи), оскаржуваний Наказ №403о/с від 04.08.2011р. "По особовому складу", яким відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України звільнено у запас Збройних Сил України за п. 64 "ж" (за власним бажанням) старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-219326), дільничного інспектора міліції сектора ДІМ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області 05.08.2011 року, надійшов до Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області лише 12.09.2011 року.

Також, як встановлено судом витяг з оскаржуваного наказу позивачем було отримано у жовтні 2011 року.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось представниками відповідачів, ОСОБА_1 неодноразово звертався до начальника ГУ МВС України в Одеській області, Міністра внутрішніх справ України, зокрема, із письмовими заявами від 26.08.2011 року, 27.09.2011 року, 06.10.2011 року, в яких просив не розглядати його рапорт про звільнення з ОВС за власним бажанням, у зв'язку із тим, що вказаний рапорт був написаний ним необдумано, у зв'язку з чим позивач шкодує про вчинене, та просив поновити його в органах внутрішніх справ України на посаді дільничного інспектора міліції сектора ДІМ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області (т.1 а.с.129-131).

На вказані та інші заяви позивача з боку ГУ МВС України в Одеській області, ОМУ ГУ МВС України в Одеській області, на адресу останнього були надані відповіді: від 29.09.2011року №31/8-3895, в якій заявника повідомлено, що остаточне рішення щодо його поновлення на службі, буде прийнято по закінченню спеціальної перевірки; від 04.10.2011року №9/Ф-901, в якій повідомлено позивачу, що за результатами розгляду його заяви, позитивного рішення не прийнято; від 05.10.2011року №9/Ф-986, в якій адресата повідомлено, що наказом Головного управління МВС України в Одеській області від 04.08.2011року №403о/с його звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за п.64 "ж"(за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України з 05.08.2011р., у зв'язку з чим для отримання трудової книжки йому необхідно прибути до відділу кадрового забезпечення; від 05.10.2011 року №9/Ф-987, з повідомленням про те, що ОСОБА_1 звільнений з органів внутрішніх справ у серпні поточного року на підставі власноручно написаного рапорту, та підстави для поновлення його на посаді, відсутні; від 27.10.2011року №31/8-4292, відповідно до якої ОСОБА_1 було повідомлено, що наказом ГУМВС України в Одеській області від 04.08.2011 року №403о/с його звільнено з ОВС України з 05.08.2011 року, за п.64 "ж"(за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України, з огляду на що йому потрібно прибути до ВКЗ ОМУ ГУМВС для ознайомлення з наказом про звільнення та отримання необхідних документів при звільненні (т.1 а.с.10-13,56-58,132-134,140).

Також, в матеріалах справи містяться висновки по заявам позивача щодо поновлення його на службі в органах внутрішніх справ, затверджені начальником ГУМВС України в Одеській області, полковником міліції Яцковим М.В. 04.10.2011 року та 10.11.2011 року щодо відсутності підстав для прийому позивача на роботу в органи внутрішніх справ (т.1 а.с.135, 160-162).

Суд не погоджується з оскаржуваним наказом в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за п.64 "ж" (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України та вважає, що звільнення позивача було здійснено безпідставно, з порушенням норм чинного законодавства, виходячи з наступного.

Статтями 2 та 3 Закону України «Про міліцію» №565-ХІІ від 20.12.1990 року встановлені основні завдання та принципи діяльності міліції.

Частиною 1 статті 18 означеного Закону передбачено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим Кабінетом Міністрів України. На реалізацію зазначених норм Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991р. №114 затверджено Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (далі - Положення).

Відповідно до п.п.2,10 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, норми якого поширюються на працівників міліції, передбачено, що особи які перебувають на службі в органах внутрішніх справ і мають спеціальне звання старшого лейтенанта міліції, відносяться до середнього начальницького складу. Особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Згідно з ч.2 ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Відповідно до ст.43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до п.8 Положення, дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема, за власним бажанням - при наявності причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

Розділом VІІ Положення передбачені підстави та порядок звільнення зі служби з органів внутрішніх справ України.

Пунктом 64 «ж» Положення визначено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

Відповідно до п. 68 Положення особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Таким чином, згідно вимог п. 68 Положення рапорт працівника міліції, який бажає звільнитись з ОВС за власним бажанням повинен бути реалізований через три місяця з дня його подання, що обумовлює процедуру його звільнення, у тому числі встановлення поважності причин звільнення за власним бажанням.

Отже за результатами подання рапорту про звільнення за власним бажанням, позивач повинен був бути звільнений не раніше як після спливу 3-х місяців з дати написання рапорту, якщо інша дата звільнення не була зазначена в рапорті. Водночас, як встановлено судом та зазначено в поданні Начальника Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, полковника міліції Бойко М.В. від 03.08.2011 року, атестаційному листі за період з листопада 2007р. по серпень 2011р., в письмових запереченнях ГУ МВС України в Одеській області Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області на адміністративний позов, та не спростовувалось сторонами, рапорт про звільнення позивач написав у серпні 2011 року. При цьому, оскаржуваний наказ ГУ МВС України в Одеській області №403о/с «По особовому складу», прийнято 04.08.2011року. Водночас, суд зазначає, що ні на рапорті позивача, ні на резолюціях, накладених посадовими особами на вказаному рапорті не значиться ні дата написання рапорту, ні дата, з якої позивач бажає бути звільненим за власним бажанням, ні дата вказаних резолюцій. Разом з цим, як вбачається з вказаного рапорту, на ньому відсутні дані щодо його реєстрації в ГУМВС України в Одеській області.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини щодо прийняття ГУ МВС України в Одеській області оскаржуваного наказу в частині звільнення позивача, суд дійшов до висновку, що ГУ МВС України в Одеській області вказаний наказ було прийнято з порушенням вимог п. 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом в органах внутрішніх справ України, оскільки реалізовано рапорт позивача про звільнення з ОВС за власним бажанням до спливу трьохмісячного строку, встановленого п. 68 Положення.

При цьому, судом відхиляються та не приймаються до уваги твердження представників відповідачів щодо того, що положення пункту 68 вищевказаного Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ надають право керівнику органу внутрішніх справ на власний розсуд дотримуватись трьохмісячного строку з дня попередження про звільнення та при не визначенні дати звільнення, звільнити особу у стислий термін, оскільки такі твердження жодним чином не ґрунтується на законодавчих приписах, як і не ґрунтуються припущення відповідачів, що позивачі мали висловити в рапорті своє бажання бути звільненими в останній день трьохмісячного строку, оскільки Положенням чітко встановлено, що даті звільнення має передувати не менше трьох місяців з часу подачі рапорту про звільнення зі служби за особистим проханням й не передбачено скорочення цього строку.

Таким чином, судом встановлено, що видання ГУ МВС України в Одеській області спірного наказу №403о/с від 04.08.2011року «По особовому складу» в частині звільнення позивача з посади дільничного інспектора міліції сектора ДІМ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області відбулося без дотримання законодавчо визначеної процедури звільнення, яка передбачена, зокрема, п.68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УССР від 29 липня 1991 року №114, тобто з порушенням трьохмісячного строку, з дня подання такого рапорту.

Крім того, суд зазначає, що єдиною підставою звільнення зі служби в запас за власним бажанням на підставі пп.«ж» п.64 Положення №114 є наявність поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

За змістом пункту 68 Положення до закінчення трьохмісячного строку попередження, особи рядового і начальницького складу мають право відкликати поданий рапорт, якщо сторони не домовилися про звільнення у коротший термін.

При цьому, як зазначено вище судом, ОСОБА_1 неодноразово звертався як до ГУ МВС України в Одеській області, так і до Міністерства внутрішніх справ України з відповідними письмовими заявами, в яких просив не розглядати його рапорт про звільнення з ОВС за власним бажанням, оскільки він написаний передчасно та необдумано, про що позивач шкодує, та просив поновити його в органах внутрішніх справ України, що на думку суду також свідчить про відсутність поважних причин для звільнення позивача з ОВС.

Тобто, позивач, звертаючись із заявами з проханням не розглядати його рапорт про звільнення, скористався наданим йому законодавством правом, при цьому, факту домовленості сторін про звільнення у коротший термін судом не встановлено. Відтак, подача позивачем заяв з проханням не розглядати його рапорт про звільнення є підтвердженням того, що особа не мала бажання звільнятися зі служби.

Таким чином дії відповідача щодо видання оскаржуваного позивачем наказу, в частині, що його стосується, суперечать вимогам пункту 68 Положення, оскільки за змістом цього пункту до закінчення трьохмісячного строку попередження згадані особи мають право відкликати поданий рапорт, якщо сторони не домовилися про звільнення у більш короткий строк.

При прийнятті рішення суд враховує положення ст.244-2 КАС України щодо обов'язковості рішення Верховного Суду України, прийнятого за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, та, зокрема, постанови Верховного Суду України від 05 грудня 2011 року (справа № 21-236а11), від 29 травня 2012 року (справа № 21-122а12), в яких зазначається, що: «….дії відповідачів суперечать вимогам пункту 68 Положення, оскільки за змістом цього пункту до закінчення трьохмісячного строку попередження згадані особи мають право відкликати поданий рапорт, якщо сторони не домовилися про звільнення у більш короткий строк».

Таким чином вказаний висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду України.

Крім того, як з'ясовано судом та вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, позивач - ОСОБА_1 не залишав місце роботи і не вимагав звільнення, і більш того, після винесення спірного наказу №403о/с від 04.08.2011року «По особовому складу» перебував на займаній посаді та виконував покладені на нього функціональні обов'язки, про що свідчать зокрема, відомості результатів здачі повторних заліків особистого складу Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області від 08.08.2011 року.

Також, як вже судом з'ясовано, відповідно до наявної в матеріалах справи копії журналу №-4749 "Обліку вхідних нормативних документів Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, які надійшли з ГУМВС України в Одеській області (накази, накази по о/с. протоколи), оскаржуваний Наказ №403о/с від 04.08.2011р. "По особовому складу", яким відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України звільнено у запас Збройних Сил України за п. 64 "ж" (за власним бажанням) старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-219326), дільничного інспектора міліції сектора ДІМ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області 05.08.2011 року, надійшов до Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області лише 12.09.2011 року.

Суд зазначає, що звільнення працівника органу внутрішніх справ за власним бажанням можливе при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примуше ний робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та за конами України.

Разом з тим, звільнивши у даному випадку позивача зі служби за особистим проханням, без встановлення поважних причин, що перешкоджали виконанню службо вих обов'язків та до спливу встановленого Положенням строку, суб'єкт владних повноважень - ГУМВС України в Одеській області, діяв всупереч вимогам законодавства, а відтак таке звільнення не можна визнати законним.

При цьому, судом відхиляються та не приймаються до уваги посилання позивача, зокрема, на те, що рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням, ним писався під психологічним та моральним тиском, оскільки жодних належних та допустимих доказів на підтвердження цього, суду не надано.

Відтак, виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку щодо неправомірності та безпідставності винесення відповідачем - ГУ МВС України в Одеській області спірного наказу №403о/с від 04.08.2011 року в частині щодо звільнення з органів внутрішніх справ, за власним бажанням ОСОБА_1 з вищенаведених підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення або окремих його положень.

Враховуючи вищенаведені положення законодавства, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача, який необхідно застосувати у даній справі є визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу в частині, що стосується позивача. Такий спосіб захисту на думку суду повністю відповідає тому способу, про який просить позивач в своїх позовних вимогах. Викладення судом в резолютивній частині постанови змісту способу захисту по-іншому, ніж його виклав позивач у позовних вимогах, не свідчить про те, що суд у даній справі вийшов за межі позовних вимог і обрав інший спосіб захисту, ніж просив позивач, оскільки такі відмінності обумовлені тлумаченням суду належного способу захисту, який узгоджується з нормами діючого законодавства та фактичними обставинами справи.

Щодо вимог позивача про поновлення його на раніше займаній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями статті 235 КЗпП України, у раз звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на посаді на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Згідно зі ст.236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Відповідно до п.24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді). У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Таким чином, враховуючи, що судом вбачаються підстави для скасування наказу ГУМВС України в Одеській області №403о/с від 04.08.2011 року в частині щодо звільнення позивача з органів внутрішніх справ, суд вважає, що підлягають задоволенню також позовні вимоги ОСОБА_1 щодо поновлення його на раніше займаній посаді - дільничного інспектора міліції сектора ДІМ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

Отже, беручи до уваги наведене, а також те, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання протиправним та скасування наказу №403о/с від 04.08.2011року в частині щодо звільнення з органів внутрішніх справ та поновлення на посаді підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути із Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На підставі приписів п.п.2,3 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, оскільки суд прийшов до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного наказу, поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, негайному виконанню підлягає постанова суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення на його користь з відповідача - Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області середньомісячного заробітку у межах суми стягнення за один місяць.

Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За правилами, встановленими ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання приписів ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Суворовський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, не надали суду жодних належних та допустимих доказів в обґрунтування заперечень та на підтвердження правомірності винесення спірного наказу №403о/с від 04.08.2011 року, зокрема, в частині щодо звільнення з органів внутрішніх справ, за власним бажанням ОСОБА_1.

Таким чином, зважаючи на недоведеність відповідачами наявності підстав для звільнення позивача, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування наказу №403о/с від 04.08.2011 року в частині, поновлення на посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування наказу, поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Керуючись ст.ст.2,7,8,9,14,70,71,72,79,86,94,103,158-163,167,256 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування наказу №403о/с від 04.08.2011 року в частині, поновлення на посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області №403о/с від 04.08.2011 року «По особовому складу» в частині звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_1.

Поновити ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції сектора дільничних інспекторів міліції Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

Стягнути із Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції сектора дільничних інспекторів міліції Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області та стягнення з Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови суду складений та підписаний суддею 25.04.2013 року.

Суддя О.М.Соколенко

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області №403о/с від 04.08.2011 року «По особовому складу» в частині звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_1.

Поновити ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції сектора дільничних інспекторів міліції Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

Стягнути із Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції сектора дільничних інспекторів міліції Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області та стягнення з Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

25 квітня 2013 року

.