Постанова № 31363994, 20.05.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2013 року Справа № 823/1174/13-а

12 год. 00 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бабич А.М.,

при секретарі - Гришанові Д.Є.,

за участю сторін:

представника позивача - Метелиці С.П. (за довіреністю),

представника відповідача - Павленко О.М. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Зернове товариство» до Кам'янської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

03.04.2013 товариство з обмеженою відповідальністю «Зернове товариство» (далі-позивач) звернулось у Черкаський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Кам'янської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби (далі-відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р»: від 20.02.2013 № 0000052200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 127313 грн. (101850 грн. за основним платежем та 25463 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); від 20.02.2013 № 0000032200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 95856 грн. (76685 грн. за основним платежем та 19171 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач прийняв оскаржувані рішення на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «Леміш груп». Ці господарські операції вже були предметом перевірки позивача податковим органом, якою не виявлено порушень у цих правочинах.

Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що позивач формував витрати та податковий кредит за рахунок господарських операцій з ТОВ «Леміш груп» безпідставно, оскільки перевіркою встановлено відсутність первинно-бухгалтерських документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Леміш груп», а вироком Шевченківського районного суду м. Києва засновника ТОВ «Леміш груп» ОСОБА_3 було визнано винним в організації фіктивного підприємництва.

У судових засіданнях представники сторін підтвердили свої правові позиції у справі.

Заслухавши пояснення представників сторін у справі, дослідивши докази у їх взаємозалежності та взаємозв'язку, суд дійшов висновків, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд встановив, що товариство з обмеженою відповідальністю «Зернове товариство» зареєстроване як юридична особа Кам'янською районною державною адміністрацією Черкаської області 18.01.2007. Відповідно до свідоцтва від 01.02.2007 № 100019848 є платником податку на додану вартість.

20.02.2013 відповідач прийняв оскаржуване ППР №0000052200, яким збільшив суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток підприємств в сумі 127313,00 грн. (у т.ч. штрафна санкція - 25463,00 грн.), а також №0000032200, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання позивача з ПДВ на загальну суму 95856,00 грн. (у т.ч. штрафна санкція - 19171,00 грн.).

Підставою для їх прийняття стали висновки акту документальної позапланової виїзної перевірки позивача від 08.02.2013 №30/22-34816353 (далі - акт перевірки), відповідно до якого встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податкові зобов'язання з ПДВ за період вересень 2009 року - липень 2010 року на суму 166276,00 грн. Порушення вимог п.п.5.2.1 п. 5.2, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено суму валових витрат на 831382,00 грн., що спричинило недоплату податку на прибуток за ІІІ квартал 2009 року - ІІІ квартал 2010 року в сумі 207845,00 грн. Порушення пов'язані з виявленням податковим органом ознак безтоварності господарських правочинів позивача із ТОВ «Леміш груп».

З матеріалів акту перевірки суд встановив, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період 01.07.2009 - 31.12.2010 встановлено його завищення за правовідносинами з ТОВ «Леміш груп» на загальну суму 166276,00 грн., у тому числі: вересень 2009 року - 17340,00 грн.; жовтень 2009 року - 18106,00 грн.; листопад 2009 року - 31271,00 грн.; грудень 2009 року - 18079,00 грн.; січень 2010 року - 4795,00 грн.; лютий 2010 року - 10060,00 грн.; березень 2010 року - 10650,00 грн.; квітень 2010 року - 19672,00 грн.; травень 2010 року - 8120,00 грн.; червень 2010 року - 18277,00 грн.; липень 2010 року - 9906,00 грн.

З матеріалів акту перевірки суд встановив, що перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період 01.07.2009 - 31.12.2010 в частині взаємовідносин з ТОВ «Леміш груп» встановлено його заниження на загальну суму 207845,00 грн., у тому числі: за 2009 рік - 105995,00 грн.; за 3 квартали 2010 року - 101850,00 грн.

Крім того, відповідно до даних акту перевірка проводилась у зв'язку з отриманням відповідачем копії вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 22.05.2012, який набрав законної сили, у кримінальній справі № 2610/9798/20120 відносно засновника ТОВ «Леміш груп» ОСОБА_3, з яким у період 2009-2010 роки позивач здійснював фінансово-господарські операції.

Відповідно до вищевказаного вироку винність ОСОБА_3 підтверджена показаннями свідків та самого ОСОБА_3, згідно з якими він не здійснював ніякої господарської діяльності на підприємстві, документів фінансово-господарської діяльності не підписував. Також встановлено, що ТОВ «Леміш груп» було створене ОСОБА_3 з метою покриття незаконної діяльності за ознаками організації фіктивного підприємництва та визнано його винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 358 Кримінального кодексу України.

Таким чином у ТОВ «Леміш груп» був відсутній об'єкт оподаткування у взаємовідносинах з позивачем, а позивач не мав права формувати витрати та брати податковий кредит.

На спірні відносини поширюються норми діючих на момент складання актів приймання послуг та оформлення податкових накладних законів України: «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року у відповідній редакції (далі - Закон України № 334/94-ВР), «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року (далі - Закон України № 168/97-ВР).

Суд встановив, що у період вересень 2009 року - липень 2010 року за даними відомостей бухгалтерського обліку позивач отримував у ТОВ «Леміш груп» інформаційно-консультативні послуги з вивчення ринку постачальників борошна.

Відповідно до акту перевірки підприємством не надано первинних бухгалтерських документів, регістрів бухгалтерського обліку та інших документів, що підтверджують господарські операції з ТОВ «Леміш груп», які необхідні для перевірки витрат пов'язаних з придбанням товарів (робіт, послуг) та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Представник позивача пояснив, що у зв'язку з прийняттям рішення про припинення фінансово-господарської діяльності підприємства шляхом ліквідації первинні бухгалтерські документи позивача за 2008-2010 рік були вилучені та знищені, а саме: журнали-ордери з додатками; документи про відвантаження та реалізацію товару (податкові накладні, доручення); документи щодо придбання товару (накладні, акти виконаних робіт, акти прийому-передачі робіт, тощо); документи банку, авансові звіти, оборотно-сальдові відомості, податкові накладні договори на поставку, купівлі-продажу товарів; реєстри виданих та отриманих податкових накладних; місячні та квартальні звіти про фінансову діяльність, - що підтверджується актом № 1 від 22.04.2011.

Відповідно до п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Згідно з п. 44.5 ст. 44 ПК України У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Згідно з вимогами пункту 5.1 та підпункту 5.2.1ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у діючій на момент спірних відносин редакції) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 7.4.1 ст.7 діючого на момент формування спірних сум податкового кредиту Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктами 7.4.4-7.4.5 вищевказаного закону про ПДВ, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Суд зазначає, що наявність складених документів звітності фінансово-господарської діяльності надає право на формування витрат та взяття податкового кредиту у визначений період лише у випадку реального виконання господарських операцій, відображених у них.

Щодо посилання представника позивача на ту обставину, що за результатами планової виїзної перевірки позивача за період з 01.07.2008 до 30.12.2010 (акт від 25.02.2011 № 39/23-34816353) податковим органом не виявлено жодних порушень податкового чи іншого законодавства у взаємовідносинах з ТОВ «Леміш груп», суд зазначає, що вирок Шевченківського районного суду м. Києва, яким встановлено факт організації фіктивного підприємництва та підробленні документів, винесений 22.05.2012, тобто вже після проведення перевірки та оформлення її висновків. У зв'язку з чим податковий орган не мав права визнавати нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Леміш груп».

Суд звернув увагу на те, що викладені в акті перевірки порушення позивачем не спростовано та не надано жодного доказу на підтвердження протилежного.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Суд звернув увагу, що відповідач донарахував суму грошових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ виключно в межах вищезгаданого пункту ст. 102 ПК України та на цю ж суму застосував штраф у розмірі 25 % за порушення податкового законодавства.

Згідно з п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи, що під час судового розгляду справи висновків акту податкової перевірки не спростовано, вироком суду підтверджено фіктивність підприємництва ТОВ «Леміш груп» з початку його створення, тому суд дійшов висновку, що відповідач діяв у межах, відповідно та у спосіб, визначений діючим законодавством, при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, отже позов є необґрунтованим, безпідставним та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 106-108, 159, 162, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Зернове товариство» до Кам'янської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р»: від 20.02.2013 № 0000052200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 127313,00 грн. (101850,00 грн. за основним платежем та 25463,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); від 20.02.2013 № 0000032200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 95856,00 грн. (76685,00 грн. за основним платежем та 19171,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), - відмовити повністю.

2. Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі у порядку, передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

3. Копії постанови направити сторонам у справі.

Суддя А.М. Бабич

Повний текст постанови виготовлений 23.05.2013