Рішення № 31362880, 17.05.2013, Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 2608/20251/12

пр. № 2/759/1564/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2013 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Макаренко В.В.,

при секретарі - Кузьменко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфарм», третя особа: ОСОБА_2 про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення заборгованості по заробітній платі, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду міста Києва з позовом про поновлення на роботі в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Інтерфарм» на посаді директора товариства; стягнути з ТОВ «Інтерфарм» середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 березня 2012 року по день поновлення на роботі; стягнути з ТОВ «Інтерфарм» заборгованість по заробітній платі в сумі 18681,94 грн. ( вісімнадцять тисяч шістьсот вісімдесят одну гривню 94 коп.).

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що він з 01 липня 2011 року був прийнятий на посаду заступника директора ТОВ «Інтерфарм», а з 24 листопада 2011 року згідно протоколу загальних зборів товариства від 22 листопада 2011 року № 5 він обійняв посаду директора, який йому передала ОСОБА_2 дружина власника ОСОБА_3 На майно та розрахункові рахунки товариства в той час вже було накладено арешти ГУ СВ МВС України, оскільки розслідувалась кримінальна справа відносно посадових осіб. В лютому 2012 року ОСОБА_2 вимагала від нього вчинення дій спрямованих на здійснення незаконних фінансових операцій на здійснення яких він не погодився, тому 21 березня 2012 року прибувши до місця роботи нова охорона його не пропустила на територію товариства. ОСОБА_1 до правоохоронних органів не звертався, оскільки мав намір розібратися самостійно, звернувшись до державного реєстратора за випискою з ЄДРПОУ він дізнався, що директором є вже ОСОБА_4, тобто відбулась заміна директора без його відома, на контакти з ним не йшли, причини звільнення не оголосили. Після викликів до ГСУ МВС України в якості свідка він дав покази, в тому числі про обставини свого звільнення. До керівників підприємства не звертався, чекав доки знімуть арешти з рахунків відповідача, а в листопаді 2012 року вирішив звернутись до суду. Як вказує позивач про причину свого звільнення дізнався з документів, які отримав від керівників інших підприємств, звільнено позивача на підставі протоколу загальних зборів товариства від 01 березня 2012 року № 2 на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України, з вказаним протоколом його не ознайомили, а також із наказом про звільнення. Вважає такі дії відповідача з його звільнення незаконними та безпідставними, оскільки як вказує позивач жодних підстав для звільнення його з посади за п. 2 ст. 40 КЗпП України, вказаних в постанові Пленуму Верховного суду України, зокрема висновків атестаційної комісії або медичної довідки про стан здоров'я не існує, в зв'язку з чим відповідач зобов'язаний поновити його на роботі та виплати заробітну плату за весь час вимушеного прогулу починаючи з 21 березня 2012 року.

Також зазначив, що в зв'язку з арештом рахунків він не отримав заробітну плату за фактично відпрацьований час в період з листопада 2011 року по 21 березня 2012 року, яку просив відшкодувати йому в повному обсязі.

Позивач підтримав заявлені вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

У судовому засіданні представники відповідача заперечували проти позову посилаючись на його необґрунтованість та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки є вигаданим, не підтвердженим належними доказами.

Відповідач свої заперечення мотивує тим, що позивач звернувся до суду з пропуском строку для звернення до суду, оскільки позивач дізнався про те, що його звільнили в березні 2012 року про, що вказано позивачем в позовній заяві, а також підтверджується іншими доказами приєднаними до заперечень, щодо незаконного звільнення позивача на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України, то представник відповідача вказує, що на підставі висновків ревізійної комісії, щодо неналежного виконання посадових обов'язків директора позивача звільнено, а також за численні дисциплінарні порушення. Щодо стягнення з ТОВ «Інтерфарм» заборгованості по заробітній платі в сумі 18681,94грн., представник відповідача вказав про її безпідставність, не підтвердженою належними доказами, оскільки докази, що надані позивачем, ним же складені та підписані, а печатка проставлена на документах є нелегітимною, оскільки з 05 грудня 2011 року вважається недійсною, в зв'язку зі зміною місцезнаходження ТОВ «Інтерфарм», тому надані позивачем документи не відображають дійсних обставин. Крім того вказав, що ТОВ «Інтерфарм» знаходиться в процесі банкрутства і за заявою ОСОБА_1 від 14 грудня 2012 року ухвалою Господарського суду м. Києва від 30 січня 2013 року у справі № 5011-15/5513-2012 позивача визнано кредитором ТОВ «Інтерфарм», відповідно заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 з урахуванням обов'язкових бюджетних відрахувань складає 9841,91грн., згідно з розрахунком заборгованості по заробітній платі, в зв'язку з викладеним просив в позові відмовити.

Представник третьої особи надав заперечення проти задоволення позову, з аналогічних підстав.

Суд заслухавши пояснення сторін, досліджуючи надані докази, аналізуючи наведені обставини, оцінюючи їх в сукупності та співставленні, бере до уваги наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Положення п. 4 Постанови Пленуму Верховнного суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» передбачає, що встановлені статтями 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст. 233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи права і обов'язки сторін.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В зв'язку з викладеним, щодо позовних про поновлення позивача на роботі, суд приймає до уваги наступне.

Так, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців підтверджується цивільна правосуб'єктність відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфарм», ідентифікаційний код - 22911541 (а.с. 10, 36).

Згідно наказу від 01 липня 2011 року № ІФ/К-190 про прийняття на роботу, ОСОБА_1 прийнято на роботу заступником директора (а.с. 6).

Відповідно до п. 9 статуту ТОВ «Інтерфарм» директор обирається та звільняється загальними зборами учасників товариства (158-173).

24 листопада 2011 року ОСОБА_1 прийнято на посаду директора ТОВ «Інтерфарм», згідно протоколу загальних зборів учасників товариства від 22 листопада 2011 року (а.с. 7-8) та наказу від 24 листопада 2011 року про прийняття на роботу (а.с.9).

01 березня 2012 року ОСОБА_1 звільнено з посади директора ТОВ «Інтерфарм» на підставі протоколу № 2-1 загальних зборів учасників товариства від 01 березня 2012 року (а.с. 13, 92), як зазначено в протоколі згідно висновків Ревізійної комісії про господарську - фінансову діяльність товариства, за результатами розгляду доповідних записок працівників, згідно з актом про відсутність на робочому місці від 28 лютого 202 року за п. 2 ст. 40 КЗпП України, за п. 4 ст. 40 КЗпП України, за п. 1 ст. 41 КЗпП України, за п. 1-1 ст. 41 КЗпП України, повноваження на виконання обов'язків директора товариства надано ОСОБА_4 з 02 березня 2012 року. Наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади директора товариства видано 01 березня 2012 року № 2/1-2012 (а.с. 93).

Згідно з п. 2, 4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниц; прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Викладені обставини в протоколі № 2-1 загальних зборів учасників товариства від 01 березня 2012 року, щодо відсутності директора - ОСОБА_1 на робочому місці підтверджуються доповідними записками працівників (а.с. 94-98) та актом про відсутність на робочому місці 28 лютого 2012 року з 09-00год. по 18-00год без поважних причин (а.с. 91), тобто позивач був відсутнім на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин.

Статтею 146 ЦК України визначено, що контроль за діяльністю виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється у порядку, встановленому, зокрема, статутом. Загальні збори товариства з обмеженою відповідальністю можуть формувати органи, що зтійснюють контроль за фінансово-господарською діяльністю виконавчого органу. Порядок створення та повноваження контрольного органу встановлюються загальними зборами - учасників товариства.

Розділом 10 статуту ТОВ «Інтерфарм» визначено, що контроль за фінансово-господарською -діяльністю виконавчого органу товариства здійснюється ревізійною комісію.

Висновоком ревізійної комісії ТОВ «Інтерфарм» про господарську-фінансову діяльність за період з 24 листопад 2011 року по 01 березня 2012 року встановлено, що фінансова-господарча діяльність ТОВ «Інтерфарм» за період з 24 листопад 2011 року по 01 березня 2012 року велася з порушенням чинного законодавства України, директор товариства ОСОБА_1 в період з 24 листопад 2011 року по 01 березня 2012 року був не здатен забезпечити належну дисципліну праці у товаристві, що може свідчити про неможливість належного виконання покладених на нього трудових обов'язків (а.с. 86-90).

Одночасно, зі змісту вказаного висновку вбачається, що станом на 01 березня 2012 року заборгованість по заробітній платі складала 192938,39грн., у тому числі прострочена заробітна плата складала 149974,85грн., (листопад 2011 року, грудень 2011 року, січень 2012 року); заборгованість по сплаті ЕСВ в Пенсійний фонд складала 103 575,34 грн., у т.ч. прострочена сплата ЕСВ в Пенсійний фонд складала 85 292,92 грн. (листопад 2011 року, грудень 2011 року, січень 2012 року); заборгованість по сплаті податку на доходи фізичних осіб складала 32631,69 грн., у т.ч. прострочена сплата ПДФО складала 25319,42 грн. (листопад 2011 року, грудень 2011 року, січень 2012 року), а також було виявлено відсутність трудових книжок працівників товариства та відсутність трудової книжки ОСОБА_1, чим порушено вимоги трудового законодавства.

Відповідно до п.п. 1, 1-1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках: одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами; винних дій керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати.

Також, викладені у висновоку ревізійної комісії ТОВ «Інтерфарм» обставини підтверджуються постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 27 вересня 2012 року винесену о/у ВДБСБЕЗ Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві старшим лейтенантом міліції Кравченко Ю.М. (а.с. 121-122), в якій зазначено, що у ході розгляду матеріалу встановлено, що 01.03.2012 гр. ОСОБА_1, припинив свої повноваження як директор ТОВ «Інтерфарм». Під час призначення нового директора гр. ОСОБА_1, не передав та утримує у себе частину фінансово-господарських документів ТОВ «Інтерфарм» за 2011 рік, а саме первинні документи, круглу печатку, документи бухгалтерського обліку, договри з контрагентами та трудові книжки працівників зокрема службовий автомобіль CITROEN-BERLINGO державний номерний знак НОМЕР_2

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 неоднарозово викликали на підприємство для отримання останнім наказу про звільнення, що підтверджується телеграмою від 23 березня 2012 року (а.с. 101) та складено акт про повідомлення ОСОБА_1 та неявки (а.с. 102), а також телеграмою від 28 березня 2012 року (а.с. 103), з відповідним актом про неявку позивача від 28 березня 2012 року (а.с. 104), також позивачу направлялася поштова кореспонденція (а.с. 105-106) згідно довідки «Укрпошти» конверт повернувся за закінченням терміну зберігання, тобто ОСОБА_1 ухиляється від отримання кореспонденції адресованої товариством.

З урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, де відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю, суд дійшов висновку, що позивача звільнено з посади правомірно з підстав передбачених чинним трудовим законодавством, а доказам позивача на які він посилався в обґрунтування своїх доводів надає критичну оцінку, оскільки вони не відображають дійсних обставин справи.

Щодо, позовної вимоги про виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення заборгованості по заробітній платі суд вказує на наступне.

Відповідно до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Слід зазначити, що 22 березня 2012 року в газеті «Урядовий кур'єр» № 52 (4696) розміщено оголошення ТОВ «Інтерфарм», що в зв'язку із зміною місцезнаходження товариства, усі печатки товариства вважати недійсними (а.с. 154, 155), також в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 27 вересня 2012 року зазначено, що ОСОБА_1, не передав та утримує у себе первинні документи, круглу печатку, документи бухгалтерського обліку, та трудові книжки працівників (а.с. 121, 122).

Згідно з довідкою про середню заробітну плату заборгованість із заробітної плати складає 16040,00грн. (а.с. 14), але суд критично оцінює наданий доказ з наступних підстав.

На вказаній довідці відсутній кутовий штамп, дата та вихідний номер, міститься печатка товариства яка візуально відрізняється від печатки, якою завірені документи представника відповідача, а також довідка підписана позивачем - ОСОБА_1

Разом з тим, представником відповідача надано розрахунок із заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 за період з 24 листопада 2011 року по 01 березня 2012 року, яка складає 8064,46грн. (а.с. 132), вказаний розрахунок має печатку товариства, яка не тотожна печатці, що проставлена на довідці про заборгованість ОСОБА_1

Також, 30 січня 2013 року ухвалою Господарського суду м. Києва у справі № 5011-15/5513-2012 за заявою ПАТ «ПроКредит Банк» до ТОВ «Інтерфарм» про визнання банкрутом, ОСОБА_1 визнано кредитором товариства на суму 19779,67грн.- вимоги першої черги (а.с. 137-149).

Одночасно, слід зазначити, що із заяви про визнання кредиторських вимог ОСОБА_1 по справі № 5011-15/5513-2012 (а.с. 135-136), вбачається, що позивач просить стягнути заборгованість із заробітної плати за період з 24 листопада 2011 року по 21 березня 2012 року в розмірі 18706,67грн.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення заробітної є тотожними із вимогами, що є предметом розгляду даної справи, в зв'язку з чим суд вказує на їх безпідставність.

Крім того, ОСОБА_1 в заяві про визнання кредиторських вимог по справі № 5011-15/5513-2012, вказано, що він дізнався про те, що не працює на посаді директора 21 березня 2012 року і тільки 20 листопада 2012 року побачив протокол загальних зборів від 01 березня 2012 року № 2 ТОВ «Інтерфарм», на підставі якого його звільнено.

Також, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 стало відомо про його звільнення не 20 листопада 2012 року, а раніше, що підтверджується також, постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 27 вересня 2012 року, в якій зазначено, що в ході телефонної розмови з ОСОБА_1, останній повідомив слідчого, що працював директором ТОВ «Інтерфарм», вказані факти свідчать про те, що позивач достовірно знав про своє звільнення з березня 2012 року, але у встановлений КЗпП України місячний строк до суду не звертався, як вказував позивач в судовому засіданні в поясненнях, в зв'язку з тим, що хотів поговорити з ОСОБА_2 - третя особа, про причини свого звільнення.

Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач вимог, щодо повернення трудової книжки перед судом не ставив, доказів, щодо наявності у останнього поважних причин пропуску строку на звернення до суду не надав, питання, щодо поновлення строку на звернення до суду із позовом про поновлення на роботі перед судом не порушував, а відповідачем належним чином доведено законність своїх дій зі звільнення позивача із займаної посади.

На підставі викладеного, враховуючи, що позивачем пропущено місячний строк з дня коли він дізнався про звільнення, зважаючи, що в провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 5011-15/5513-2012 про визнання банкрутом ТОВ «Інтерфарм» і позивача включено до списку кредиторів першої черги товариства, в зв'язку із невиплатою останньому заробітної плати, з огляду на те, що період за який стягується заробітна плата є таким же, що заявлений позивачем в цьому позові, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, в зв'язку з чим в позові слід відмовити в повному обсязі.

При визначенні розміру судового збору, що підлягає стягненню в дохід держави суд враховуючи положення ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, за принципом аналогії закону.

Керуючись ст. 43 Конституції України, 40, 41, 47, 116, 233 КЗпП України, ст. 146 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 63, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфарм», третя особа: ОСОБА_2 про поновлення на роботі виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення заборгованості по заробітній платі - відмовити в повному обсязі

Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючого в АДРЕСА_1 судовий збір в розмірі 214 грн. 60 коп. на користь держави.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Святошинський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.

СУДДЯ :