Постанова № 31361393, 21.05.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 травня 2013 р. (о 10:14) Справа №801/4300/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Дубініної А.В.,

позивача - ОСОБА_1;

представника відповідача - Климов В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до

Військової частини 3055 внутрішніх військ МВС України

про стягнення грошової компенсації у сумі 14675,00 грн.,

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим звернувся з адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини 3055 внутрішніх військ МВС України (далі - відповідач) про стягнення з Військової частини 3055 на користь позивача невиплачену грошову компенсацію за неотримане речове майно під час проходження військової служби в сумі 14675,43 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що під час проходження військової служби позивач не отримував речове майно, у зв'язку з чим має право при звільненні з військової служби отримати компенсацію за неотримане речове майно.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 22.04.2013 було відкрите провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач підтримав позов у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, надав пояснення по суті спору.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, зазначивши, що згідно вимог діючого законодавства відсутні підстави для виплати компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно, та у відповідача відсутні кошти на виплату такої компенсації.

Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно наказу командира військової частини 3055 від 29.03.2013 №66 прапорщика ОСОБА_1, звільненого відповідно до п. 6 «б» ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" з військової служби наказом начальника управління Кримського територіального командування внутрішніх військ МВС України від 20.03.2013 №11 (по особовому складу) у запас Збройних Сил України за станом здоров'я виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Судом встановлено, що вислуга років ОСОБА_1 станом на 31.03.2013 року складає:

- у календарному обчисленні 18 років 09 місяців 04 дня;

- у пільговому обчисленні - не має.

Відповідно до розрахунку на речове майно, яке було отримано згідно норм належності прапорщиком ОСОБА_1 під час проходження ним служби, вартість речового майна складає 14675,43 грн.

Перевіряючи наявність підстав для стягнення компенсації замість не отриманого речового майна під час проходження військової служби на користь позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно частини 1 статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 1 статті 9-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно та продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Водночас статтею 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» № 1459-III від 17.02.2000 призупинена дія частини другої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна.

Цей закон набув чинності з 11 березня 2000 року.

Таким чином, зазначеною нормою було зупинено право позивача на отримання грошової компенсації замість неотриманого речового майна.

Згідно п. 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України от 28 жовтня 2004 року № 1444, військовослужбовці у разі звільнення з військової служби у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Відповідно до пункту 28 постанови Кабінету Міністрів України №1444 військовослужбовцям, які звільняються у запас або відставку без права носіння військової форми одягу, виплачується грошова компенсація за неотримане речове майно або за їх згодою видається речове майно на суму грошової компенсації пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання речового майна до дати підписання наказу про звільнення або закінчення контракту.

Посилання позивача в обґрунтування свої позовних вимог на постанову Кабінету Міністрів України "Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час" від 28.10.2004 року №1444 є безпідставними, оскільки нею визначено порядок та розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців, а не поновлено право позивача на отримання грошової компенсації замість неодержаного речового майна, що було призупинено Законом України «Про деякі заходи, щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 року.

Таким чином, вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом одних і тих самих норм права у спірних правовідносинах, суд виходить із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» № 1459-III від 17.02.2000 дію частини другої ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зупинено у частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації за неодержане речове майно.

Отже, за змістом ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції зі змінами, внесеними Законом № 1459-ІІІ, що набрав чинності 11 березня 2000 року) військовослужбовці мали право одержати грошову компенсацію лише за речове майно, неодержане до березня 2000 року.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що у зв'язку з прийняттям Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» № 1459-III від 17.02.2000, який набрав чинності 11 березня 2000 року, було зупинено дію частини другої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо права осіб звільнених з військової служби на одержання грошової компенсації за неотримане речове майно.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 04.12.2012 року по справі № 21-345а12 за позовом ОСОБА_3 до військових частин А2708, А3767, А4519 про оскарження наказу та зобов'язання виплатити їй грошову компенсацію за неотримане речове майно.

Згідно ч. 1 ст. 244-1 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відтак, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що позивач, який звільнилася з військової служби в у березні 2013 року, не має права на одержання грошової компенсації за неотримане речове майно.

За таких обставин суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Оскільки суд відмовив в задоволенні позову, підстави для стягнення на користь позивача судового збору відсутні.

Під час судового засідання, яке відбулось 21.05.2013 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 23.05.2013.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159,160, 163 КАС України

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Г.Л.Тоскіна