Ухвала суду № 3135926, 13.01.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-11036/08

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

__________________________________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2009                                                                                                                         м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                            Федорова М.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

                                                                       Голубєвої Г.К.

                                                                       Карася О.В.

                                                                       Рибченка А.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Солом’янському районі м. Києва на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2008 та постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 24.10.2007

у справі        №9/40

за позовом   ТОВ «Вічунай Україна»

до                   ДПІ у Солом’янському районі м. Києва

про                 визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Вічунай-Україна» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва про визнання недійсним та скасування рішення №0001342305/0 від 01.03.2007 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 210104,50 гривень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2007, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2008, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В своїй скарзі просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що службовцями Державної податкової адміністрації у м. Києві 21.02.2007 року на підставі відповідних направлень здійснено планову перевірку господарської одиниці (офісу) позивача з метою контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу з питання дотримання вимог Законів України „Про Державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ із змінами та доповненнями, Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року № 265/95-ВР із змінами та доповненнями, Закону України „Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами" від 19.12.1995р. № 481/95-ВР із змінами та доповненнями, постанови Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 „Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" із змінами та доповненнями.

Перевіркою встановлено та відображено в акті перевірки № 2658-1814/23-05-33051586 від 23.02.2007 (далі - Акт перевірки), що на момент перевірки торгівельна діяльність здійснюється у сфері роздрібної торгівлі по реалізації продуктів харчування за готівковий розрахунок. Сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків 00-00 (нуль гривень нуль копійок) грн. (грошей в приміщенні, де проводяться розрахунки, немає), не відповідає суті зазначеній в поточному «X» звіті РРО. Не відповідність готівкових коштів на місці розрахунків складає 42020,90 грн.(сорок дві тисячі двадцять грн. 90 коп.). Відповідні касові або розрахункові документи на суму невідповідності не складено, в касі обліку не відображено. В касовому звіті відповідні касові операції також не зазначені. В акті перевірки вказано, що касова невідповідність підтверджується розписками касира.

На підставі висновків вищевказаного Акту перевірки Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва було винесено рішення від 01.03.2007р. за №0001342305/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 210189,50 гривень.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що прийняття державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва висновку спірного рішення до позивача в частині застосування суми штрафних (фінансових) санкцій на підставі ст.22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність, суттєво порушує права позивача, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в своєї торговій діяльності використовує реєстратор розрахункових операцій марки МINI-500 МЕ, який зареєстрований в ДПІ Солом'янського району м. Києва, на підставі дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(№265/95-ВР, далі - Закон про РРО) щодо застосовування лише тих реєстраторів розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

У зв'язку з особливостями касового апарату МINI-500,02 МЕ, а саме - відсутністю ящика для зберігання готівкових коштів (сейфу), відповідно до наказу по підприємству №27 від 01 вересня 2005 року позивачем було встановлено порядок, у відповідності до якого кошти отримані через РРО зобов'язано зберігати в єдиному місці - сейфі Головного підприємства, який повинен знаходитися біля касового апарату.

Відповідно  до Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги) № 614 від 01.12.2000р., суб'єкта підприємницької діяльності зобов'язано забезпечити друкування Х - звітів, Z- звітів та інших документів (крім розрахункових), що передбачено експлуатаційною документацією на РРО.

Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (затверджено постановою правління НБУ №637 від 15.12.2004) передбачено, що записи в касовій книзі здійснюються на підставі відповідної інформації з касових документів. Записи в касовій книзі мають робитися до початку наступного робочого дня (тобто із залишками на кінець попереднього дня), а також містити всі реквізити, що передбачені формою касової книги. Сторінки касової книги мають нумеруватися автоматично в порядку зростання з початку року.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, в ході перевірки перевіряючими особами контролюючого органу не була з'ясована відповідність зазначених в касовій книзі сум прийнятої до каси готівки даним прибуткових касових ордерів, не встановлена наявність документів щодо оформлення проведених операцій з готівкою, не з'ясований порядок роботи каси на підприємстві та в акті про перевірку не викладений зміст порушення з відповідним обґрунтуванням. В акті перевірки №2658-1814/23-05-33051586 від 23.02.2007р. не зазначено місцезнаходження реєстратора розрахункових операцій та відповідного сейфу де повинні зберігатися грошові кошти позивача.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до встановленого порядку, сейф з касовими грошима знаходився біля столу, на якому був розташований реєстратор розрахункових операцій, тобто факт касової невідповідності в день перевірки був відсутній.

Згідно, наданих позивачем, видаткового касового ордеру від 21.02.07 року та другої частини корінця інкасації грошових коштів в сумі 42020,09 гривень, сумка з зазначеними грошовими коштами була прийнята 21 лютого 2007 року відповідним інкасатором, тобто в день та час проведення перевірки.

Що стосується підтвердження касової невідповідності розписками касира, то судом встановлено, що останнім складалися чотири розписки, які написані під тиском перевіряючих.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків судів, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу ДПІ у Солом’янському районі м. Києва на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2008 та постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 24.10.2007 у справі №9/40 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ДПІ у Солом’янському районі м. Києва відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2008 та постанову окружного адміністративного суду м. Києва від24.10.2007 у справі №9/40 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О.ФедоровСуддіА.І.Брайко Г.К ГолубєваО.В. Карась А.О.Рибченко

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар