Ухвала суду № 3135892, 25.12.2008, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22а – 7253/08                                                                                                   Головуючий суддя у 1-ій

                Категорія статобліку – 41                                                                                                інстанції –  Колодій С.Б.

                                                                                                                                                              № 14/132           

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

25 грудня 2008 року                                                                          м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:      Баранник Н.П. (доповідач),суддів:

при секретарі:

за участю:

представників позивача:

представника відповідача:

Добродняк І.Ю., Юхименка О.В.,

Галоян О.Г.,

 Шевчука В.А., Звіздуна А.М., Ковальової Л.М.,

 Догана В.Й.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції

на постанову господарського суду Кіровоградської області

від 09.06.2008р. у справі № 14/132

за  позовом

Виробничо-комерційної фірми «РВК Плюс» у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до

проКіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції

визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИЛА:

10.04.2008р. Виробничо-комерційна фірма «РВК Плюс» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі по тексту позивач) звернулася до господарського суду Кіровоградської областіз позовом до Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції (далі по тексту відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000912300/0 від 16.11.2007р..

З урахуванням уточнення позовних вимог, позивач просив також визнати нечинними податкові повідомлення-рішення відповідача, прийняті за результатами адміністративного узгодження,  а саме: №  0000912300/1 від 28.03.2008р. та № 0000912300/2 від 31.03.2008р..

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 09.06.2008р.  у справі № 14/132 позовні вимоги задоволено повністю, визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Кіровоградської міжрайонної податкової інспекції  № 0000912300/0 від 16.11.2007р., № 0000912300/1 від 28.03.2008р. та № 0000912300/2   від 31.03.2008р..

Відповідач, не погодившись із постановою суду, подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин,  які мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинами  справи, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову суду від 09.06.2008р. у даній справі  скасувати та винести нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач в письмових запереченнях на апеляційну скаргу зазначив, що суд першої інстанції повно дослідив всі обставини справи і виніс законне та обґрунтоване рішення, а тому підстави для його скасування відсутні.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та наполягав на її задоволенні.

Представники позивача у судовому засіданні заперечували проти доводів відповідача,                       просили суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення                  на неї та матеріали справи, колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга задоволенню не підлягає                з наступних підстав.

Відповідачем була проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання останнім вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період  з 01.04.2006р. по 30.06.2007р..

Під час перевірки виявлені порушення позивачем вимог п/п 5.2.1 п. 5.2, п. 5.9 ст. 5, п/п 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого  визначено заниження податку на прибуток за 4 квартал 2006 року у розмірі 56250 грн., за 1 квартал 2007 року у розмірі 181250 грн..

Вказане  відображено в акті  № 65/23-00/30697215 від 01.11.2007р. (а.с. 7-47 т. 1), який став підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0000912300/0  від 16.11.2007 р..  Позивачу було визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 237500 грн.-  основного платежу та 76875 грн. - штрафних (фінансових) санкцій (а.с. 48 т. 1).

Податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в порядку адміністративного узгодження.

За результатами розгляду скарг позивача оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, в зв'язку з чим відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення                        № 0000912300/1 від 28.03.2008р., № 00000912300/2 від 31.03.2008р..

Суд першої інстанції дійшов висновку про нечинність зазначених  податкових повідомлень-рішень, виходячи з того, що в діях позивача не вбачається тих порушень норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на які посилається відповідач.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ПП «Світ +» 02.10.2006р. було укладено договір № 02/10-6, відповідно до якого ПП «Світ +» бере на себе зобов'язання надати інформаційно-консультаційні послуги в обсязі та на умовах, передбачених договором (а.с. 74-75 т. 1).

31.12.2006р. сторонами за договором складено акт приймання-передачі виконаних робіт, яким підтверджується надання позивачу інформаційно-консультаційних послуг в повному об'ємі                       з належним оформленням на суму 270000 грн., в тому числі 45000 грн. ПДВ (а.с 76 т. 1).

ПП «Світ +» виписано податкову накладну № 300104 від 31.12.2006р. на суму 270000 грн., в тому числі ПДВ  45000 грн. (а.с.  78 т. 1). Платіжним дорученням № 638 від 30.01.2007р. позивач перерахував ПП «Світ +» грошову винагороду за надані послуги згідно договору № 02/10-6 (а.с. 77 т. 1).

Для огляду в судовому засіданні позивачем представлено і звіт ПП  «Світ +» про проведення дослідження «Шляхів розширення ринків збуту скрапленого газу» згідно договору № 02/10-6.

Згідно з п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон), об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення  суми  скоригованого валового доходу звітного  періоду,  визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону, валовими витратами визнається сума будь-яких витрат          в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, які здійснюються в рахунок компенсації вартості товарів (робіт, послуг), які платник податку придбав для їх подальшого використання у господарської діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті ( п/п 5.2.1 п. 5.2  ст. 5 Закону).

Датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону), або сплачують                   цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку               або не є його суб'єктами згідно із законодавством, - є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів),                 а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Аналізуючи зміст договору № 02/10-6,акт прийому-передачі виконаних робіт та інші докази          у справі, колегія суддів дійшла висновку, що позивач фактично отримав послуги від ПП «Світ +»,    які пов'язані з підготовкою, організацією та веденням виробництва, та сплатив вартість наданих послуг, визначену умовами договору.

Відповідно до п/п 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п/п 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів                             з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання                за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Виходячи зі змісту п/п 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону, кваліфікуючою ознакою документів, підтверджуючих валові витрати, є обов'язковість їх ведення (зберігання) за правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність                в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи,                  які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Витрати, понесені позивачем і не визнані відповідачем в акті перевірки, підтверджені актом приймання-передачі від 31.12.2006р., платіжним дорученням № 638 від 30.01.2007р., податковою накладною № 300104 від 31.12.2006р.,  свідчать про отримання  позивачем  послуг,  які  пов'язані               з підготовкою, організацією та веденням його виробництва.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає безпідставними висновки податкового органу про завищення позивачем валових витрат, пов'язаних з оплатою послуг, отриманих від ПП «Світ +» за договором № 02/10-6.

Що стосується інших порушень, відображених у акті перевірки.

За договором №31/01-Т7 від 31.01.2007р. позивач придбав у ТОВ «Валдар» товар згідно специфікації, а саме труби обсадні 146x8,5Д в кількості 290 тонн                                                  по ціні 2500 грн.  на загальну суму 870000 грн., в тому числі  ПДВ 145000 грн., та отримав податкову накладну  (а.с. 79-84 т. 1). З акту прийому-передачі товарів від 31.01.2007р. вбачається, що ТОВ «Валдар» передав,                 а позивач прийняв трубу обсадну в кількості 290 тонн по ціні 2500 грн. на загальну суму                   870000 грн., в тому числі 145000 грн., але марка труби в акті зазначена 244,5x13,84 замість  146x8,5Д.

Позивач пояснив  це  як допущення технічної помилки при оформленні акту прийому-передачі.

Оплата за труби згідно договору № 31/01-Т7 проведена згідно платіжних доручень № 712                 від 13.03.2007 р. та  № 715 від 13.03.2007р. (а.с. 85-86 т. 1)

01.02.2007 р. позивачем укладено договір № 1 з ТОВ «Реут» на продаж товару згідно специфікації, а саме труби обсадної марки 146x8,5 Д в кількості 290 тонн по ціні 2505 грн.                       на загальну суму 871740 грн., в тому числі 145290 грн. ПДВ,  видав відповідну податкову накладну № 0000000059 від 01.03.2007р. та отримав оплату по договору (а.с. 87-89 т. 1).

За змістом акту прийому-передачі, позивач передав, а ТОВ «Реут» прийняло трубу обсадну марки 146x8,5 Д в кількості 290 тонн по ціні 2505 грн. на загальну суму   871740 грн., в тому числі 145290 грн. ПДВ (а.с. 91 т. 1).

Операція по придбанню та реалізації труби обсадної в кількості 290 тонн відбулася                           в 1 кварталі 2007 року, тобто в одному звітному періоді.    

Посилаючись на різну маркіровку труби, придбаної та реалізованої позивачем, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем розрахунку приросту товарних запасів за 1 квартал           2007 року, що призвело до нарахування податкового зобов'язання.

Колегія суддів вважає таку позицію відповідача помилковою, оскільки з аналізу договорів           № 31/01-Т7 від 31.01.2007р. та № 1 від 01.02.2007р. та специфікацій до них вбачається, що позивачем                               як придбавалась так і реалізовувалась в одному звітному періоді труба обсадна марки 146x8,5 Д                           в кількості 290 тонн, про що свідчать податкові накладні № 115/5 від 31.01.2007 р., № 0000000059                від 01.03.2007р..

Зазначення в акті прийому-передачі від 31.01.2007 р. іншої марки труби обсадної,  ніж                  передбаченої договором № 31/01-Т7 від 31.01.2007 р., при відсутності будь-яких змін до умов договору та специфікації до нього пояснюється технічною помилкою при оформленні акту прийому-передачі.

Відповідно до бухгалтерської довідки по рахунку 281 «Товари на складі» протягом 1 кварталу 2007р. позивачем було оприбутковано та відвантажено трубу обсадну в кількості 290 тонн. За даними бухгалтерського обліку ні на початок, ні на кінець 1 кварталу 2007 року на підприємстві                                  не обраховувалась труба обсадна в більших об'ємах ніж 290 тонн, що були придбані в січні 2007 року та реалізовані в березні 2007 року (а.с. 116 т. 1).                                 

Отже, висновок податкового органу про порушення позивачем розрахунку приросту (убутку) товарних запасів за 1 квартал 2007 р. є необґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, щодо, що при нарахуванні штрафних санкцій за спірними податковими повідомленнями-рішеннями відповідачем не враховано показники податкової звітності підприємства та норми п/п 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якої штрафні санкції за збиткові періоди                  не нараховуються, а об'єкт оподаткування за підсумками кварталу, півріччя та трьох кварталів обчислюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування.

Враховуючи обставини, які були з’ясовані під час розгляду даної справи і підтверджені належними доказами, та приймаючи до уваги норми чинного податкового  законодавства, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про нечинність податкових повідомлень-рішень відповідача є правомірним та обґрунтованим.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції об’єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, зробив висновки,                        що відповідають фактичним обставинам справи, і ухвалив у справі законне та обґрунтоване рішення, без порушення норм матеріального та процесуального права,  а тому підстави  для скасування такого рішення відсутні.

Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, суперечать зібраним по справі доказам та фактичним обставинам справи, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду.

Таким чином, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а постанову господарського суду Кіровоградської області у даній справі слід залишити без змін.

Керуючись  ч.3 ст. 160, ст.ст. 198, 200, 205,  206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

            Апеляційну скаргу Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Кіровоградської області від 09.06.2008р. у справі № 14/132 залишити без змін

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.

            У повному обсязі ухвалу складено 06.03.2009р..

Головуючий суддя:                                                                        Н.П. Баранник

Судді:                                                                                               І.Ю. Добродняк  

О.В. Юхименко