Ухвала суду № 31358714, 16.05.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2013 р.Справа № 2а-4395/12/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Алєксєєва В.О.

суддів - Бітова А.І.,

- Милосердного М.М.

при секретарі - Скалозуб Л.П.

з участю: представника приватного підприємства "Інформаційні системи та технології" - Потоцької Марії Богданівни

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Інформаційні системи та технології" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

ПП "Інформаційні системи та технології" звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення №0001771503 від 23 березня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 28 204,60 грн. за порушення п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що податковий кредит сформовано правомірно, оскільки підтверджений належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що операції позивача з контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 23 січня 2013 року адміністративний позов задоволений.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що відповідачем була проведена невиїзна позапланова документальна перевірка ПП "Інформаційні системи та технології" з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП "Шеду" та з контрагентами-покупцями за жовтень 2011 року, результати якої оформлені актом №100/15-3/14119561 від 06 березня 2012 року.

Підприємством на запит ДПІ у м. Херсоні №999/10/15-212 від 19 січня 2012 року не надано підтверджуючі документи щодо взаємовідносин із ПП "Шеду", у зв'язку з чим податкова дійшла до висновку про порушення позивачем ч.1-5 ст. 203, ч.1-2 ст. 215, ч.1 ст. 216, ст.ст. 228, 626, 629 ЦК України в частині недодержання вимог цих статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "Інформаційні системи та технології" при придбанні товарів, послуг у ПП "Шеду" у жовтні 2011 року, порушення ст. 185, п.187.1 ст. 187, ст. 188, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту за березень 2011 року, що призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті в Державний бюджет за жовтень 2011 року на 22 563,68 грн.

За наслідками перевірки ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001771503 від 23 березня 2012 року про збільшення ПП "Інформаційні системи та технології" грошового зобов'язання з ПДВ на суму 22 563,68 грн. та застосування штрафу 5 640,92 грн.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що у позивача як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду справи були в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи, які підтверджують факт поставки товарів на користь позивача, у зв'язку з сим твердження податкової про нікчемність та безтоварність господарських операцій є безпідставними.

Судова колегія погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст. 198).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст. 198).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.1 1 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Закону (п.198.6 ст. 198).

Таким чином, правомірність формування платником податку податкового кредиту і, відповідно, розрахунку суми бюджетного відшкодування надмірно сплаченого ПДВ визначається фактичним проведенням операцій (з придбання товару для використання у власній господарській діяльності) платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що якщо навіть безпосередній контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту і, тому, суперечні цьому висновку доводи апелянта є необґрунтованими.

Основною господарською діяльністю позивача є, зокрема роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП "Інформаційні системи та технології" та ПП "Шеду" було укладено договір про надання послуг з навантажувально-розвантажувальних робіт, взважування та транспортування товару та договір купівлі-продажу вугілля кам'яного (а.с.79, 83).

Товарність господарських операцій позивача зі своїм безпосереднім контрагентом підтверджена належним чином, зокрема рахунками-фактурами, актами виконаних робіт, податковими накладними та видатковими накладними (а.с.76-78, 80-82, 85-87).

Наведені документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про правомірність формування позивачем податкового кредиту та скасування податкового повідомлення-рішення №0001771503 від 23 березня 2012 року є правильними.

Судова колегія не приймає до уваги твердження апелянта, щодо нікчемності укладених позивачем правочинів, які не спрямовані на настання правових наслідків, оскільки висновки про нікчемність правочинів відносяться до компетенції судів, а не податкових органів.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: