Постанова № 31358383, 15.05.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2013 року № 813/1058/13-а

Львівський окружний адміністративний суд

в складі головуючої cудді - Потабенко В.А.

за участю секретаря судового засідання - Гойни Є.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, згідно довіреності,

від відповідача: Кельбас Р.А., згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (надалі - ФОП ОСОБА_3.) звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Франківському районі м. Львова Львівської області (надалі - ДПІ у Франківському районі м. Львова), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.10.2012 року № 0001181720, №0001191720 та № 0001201720, що прийняті за наслідками проведеної документальної виїзної планової перевірки з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_3, НОМЕР_3 за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року, оформленої актом № 1338/17-2/24615099 від 14.09.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту ДПІ у Франківському районі м. Львова, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення з податку на доходи фізичних осіб № 0001181720, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 Позивач зазначає, що формування об'єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб за рахунок витрат на придбання товарів у ПП "Егеста" цілком обґрунтовано нормами діючого законодавства, зокрема Податковим кодексом України. Позивач зазначає, що всі первинні бухгалтерські документи видані у відповідності до вимог законодавства, оформлені належним чином, а операція, по якій сформовано податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, пов'язана з власною господарською діяльністю позивача. Крім того, вважає, податковий орган позбавлений повноважень на визнання правочинів нікчемними. Що ж стосується податкового повідомлення-рішення № 0001191720, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкцій за неподання звітності з податку на додану вартість, то ФОП ОСОБА_3 неодноразово звертався до податкового органу із заявами про реєстрацію його платником ПДВ, однак, кожного разу за відсутності об'єктивних причин йому було відмовлено. Також неправомірним є податкове повідомлення-рішення № 0001201720, оскільки позивач не порушував вимог ст.ст. 164, 167, 168, 170 Податкового кодексу. Відповідно, спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях від 19.04.2013 року.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив повністю з підстав, наведених у письмових запереченнях від 25.02.2013 року та додаткових поясненнях від 03.04.2013 року та 14.05.2013, суть яких зводиться до наступного. В ході проведення перевірки встановлено, що у ПП "Егеста" відсутні трудові та матеріальні ресурси, що вказує на неможливість проведення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, зберігання та відвантаження ТМЦ, надання послуг чи здійснення робіт. Відповідним актом позапланової перевірки встановлено, що фінансово-господарські відносини вказаного суб'єкта господарювання з позивачем мають ознаки нереальності. Отже, позивачем перераховувались кошти на контрагента без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Звідси, формування об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб за рахунок витрат на оплату товарів, є безпідставним, незважаючи на наявність деяких первинних бухгалтерських документів, які за формальними ознаками відповідають вимогам чинного законодавства. Крім того, на позивача було покладено обов'язок щодо подання податкової звітності з податку на додану вартість, обумовлений перевищенням допустимої п.181.1 ст. 181 Податкового кодексу України суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг в розмірі 300000,00 грн., внаслідок чого така особа зобов'язана зареєструватись платником ПДВ. Чого позивачем, однак, зроблено не було. Щодо податкового повідомлення-рішення № 0001201720, то таке за наслідками процедури адміністративного оскарження скасовано в частині визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та винесено нове від 27.11.2012 року № 0001491720, яким до ФОП ОСОБА_3 застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 510,00 грн. за порушення ним п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України. Вказане рішення позивачем не оскаржується, а тому відсутні підстави для його скасування. За таких обставин представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 зареєстрований як суб'єкт господарювання 05.03.2008 року виконавчим комітетом Львівської міської ради, ідентифікаційний код НОМЕР_3, місце реєстрації в податкових органах: АДРЕСА_1, перебуває на обліку в ДПІ у Франківському районі м. Львова, на момент проведення перевірки не був зареєстрований платником ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена документальна виїзна планова перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року, за наслідками якої оформлено акт № 1338/17-2/НОМЕР_3 від 14.09.2012 року.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Франківському районі м. Львова прийнято такі податкові повідомлення-рішення від 26.11.2012 року:

- №0001181720, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 20436,60 грн., у тому числі за основним платежем - 16349,28 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4087,32 грн. Підставою для прийняття вказаного рішення стали висновки податкового органу про нереальність господарських взаємовідносин позивача з ПП "Егеста" в 2011 році;

- №0001191720, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за неподання до податкового органу обов'язкової фінансової звітності з податку на додану вартість за період з 11.09.2011 року по 31.12.2011 року;

- № 0001201720, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 574,34 грн., у тому числі за основним платежем - 51,47 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 522,87 грн. Підставою для прийняття вказаного рішення стали висновки податкового органу про неповне перерахування позивачем до бюджету податку з доходів фізичних осіб з зарплати найманого працівника в сумі 51,47 грн. за період з 08.09.2011 року по 31.12.2011 року та неповідомлення позивачем за формою 1ДФ в І-ІІІ кварталах про нарахування та виплату доходів фізичним особам.

За наслідками адміністративного оскарження до ДПС у Львівській області прийнятих на підставі акта від 14.09.2012 року податкових повідомлень-рішень, рішенням № 25299/10-10-2005/1954 від 23.11.2012 року податкові повідомлення-рішення від 04.10.2012 року № 0001181720 та №0001191720 залишено без змін, а № 0001201720 - скасовано та прийнято інше, від 27.11.2012 року № 0001491720, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 510,00 грн. за неподання у встановлені строки податкової звітності про суми доходів, нарахованих (виплачених) в користь платника податків.

Відповідно до п. 58.1 Податкового кодексу України, форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

На виконання даної норми ДПА України 22.12.2010 року прийнято № 985 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 року за № 1440/18735) "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків" (надалі - Порядок) .

Розділом V зазначеного Порядку передбачено процедуру відкликання податкових повідомлень-рішень.

Так, згідно п.п. 5.1.1 Порядку податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо орган державної податкової служби скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання.

Згідно п. 5.2 Порядку, у випадках, визначених підпунктом 5.1.1 пункту 5.1 цього розділу, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня прийняття органом державної податкової служби рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, враховуючи той факт, що податкове повідомлення-рішення від 04.10.2012 року № 0001201720 було скасовано рішенням ДПС у Львівській області № 25299/10-10-2005/1954 від 23.11.2012 року, воно вважається відкликаним з 23.11.2012 року.

Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Факт скасування 23.11.2012 року ДПС у Львівській області податкового повідомлення-рішення № 0001201720 від 04.10.2012 року був позивачу достеменно відомий, позовна заява ним подана 11.02.2013 року, розгляд справи судом по суті розпочато 25.02.2013 року. Тобто, позивач мав право уточнити позовні вимоги в частині оскаржуваного рішення. Чого, однак, не зробив.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова від 04.10.2012 року № 0001201720 слід відмовити, оскільки таке було скасовано рішенням ДПС у Львівській області № 25299/10-10-2005/1954 від 23.11.2012 року, з 23.11.2012 року є відкликаним, а, отже, не створює для позивача жодних обов'язків.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що ФОП ОСОБА_4 не заперечується факт виплати доходів в адресу фізичних осіб - підприємців ОСОБА_5 та ОСОБА_6 без відображення їх у звітності 1ДФ, поданій за ІІ та ІІІ квартал 2011 року відповідно.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 04.10.2012 року № 0001191720, то суд зазначає наступне.

Порядок та умови реєстрації особи платником податку на додану вартість визначені ст.ст. 180-181 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч.2 п. 180.1 ст.180 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

В свою чергу ст. 181 Податкового кодексу України встановлено вимоги щодо реєстрації осіб платників податку. Зокрема, в п. 181.1 цієї статті визначено, що у разі, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної та глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000,00 грн., така особа зобов'язана зареєструватися як платник податків в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Як вбачається з матеріалів перевірки, обов'язок позивача щодо подання податкової звітності з податку на додану вартість обумовлений перевищенням ним допустимої підпунктом 181.1 ст.181 Податкового кодексу України суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг в розмірі 300000,00 грн., внаслідок чого, як передбачено положеннями цієї статті, така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку на додану вартість.

При цьому, факт отримання ФОП ОСОБА_3 доходу від здійснення операцій з постачання товарів/послуг в розмірі, що перевищує 300000 грн., виявлений за результатами аналізу інформації, що містилась в книзі обліку доходів і витрат та банківських виписках, наданих підприємцем до перевірки. Так, встановлено, що загальна сума отримана ФОП ОСОБА_3 від здійснення операцій з постачання товарів/послуг за період перебування на загальній системі оподаткування з 01.01.2011 року по 25.08.2011 року склала 307920,72 грн.

Вказаний факт також не заперечувався представником позивача в судовому засіданні.

Більше того, на виконання вимог п. 181.1 ст.181 Податкового кодексу України та чинного на момент виникнення спірних правовідносин наказу ДПА України від 22.12.10 №978 "Про затвердження Положення про реєстрацію платників податків на додану вартість", позивачем 09.09.2011 року подано до податкового органу заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Однак, вказана заява не була прийнята податковим органом в зв'язку з її неналежним заповненням і ДПІ Франківському районі м. Львова, відповідно до п. 10 розділу 3 вищевказаного Положення, запропонувала ФОП ОСОБА_3 подати нову заяву.

Пізніше позивачем було подано до податкового органу заяви про реєстрацію платником ПДВ від 30.09.2011 року, 26.10.2011 року та 11.11.2011 року, однак, такі, на думку податкового органу містили помилки і реєстрація ФОП ОСОБА_3 платником ПДВ проведена не була.

Суд вважає за необхідне зазначити, що дій ДПІ Франківському районі м. Львова по нереєстрації його платником ПДВ позивач не оскаржував.

Згідно п. а ст. 202 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця.

Відповідно до п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Таким чином, в силу приписів ст. 180 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_3 став платником ПДВ з вересня 2011 року і зобов'язаний був подавати податкову звітність з податку на додану вартість. Однак, цього в період з 11.09.2011 року по 31.12.2011 року не робив.

Згідно п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

З урахуванням того, що позивачем в період з 11.09.2011 року по 31.12.2011 року звітність з податку на додану вартість не подавалась, податковим органом правомірно застосовано до ФОП ОСОБА_3 штрафні (фінансові) санкції в розмірі 680,00 грн.

Тому, в скасуванні податкового повідомлення-рішення від 04.10.2012 року № 0001191720 слід відмовити.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 04.10.2012 року № 0001181720, прийнятого на підставі висновків ДПІ у Франківському районі м. Львова про нереальність операцій купівлі-продажу ФОП ОСОБА_4 у ПП "Егеста" паливної гранули з лузги соняшника на підставі договору № 000018 від 01.04.2011 року, то суд зазначає наступне.

На підтвердження реальності операцій з контрагентом ПП "Егеста" (м. Алчевськ) позивачем було надано договір № 000018 від 01.04.2011 року, предметом якого є поставка в порядку та на умовах, визначених таким договором товару - паливної гранули з лузги соняшника в кількості та за ціною, що наводяться в акті прийому-передачі товару або видатковій накладній, які підписуються та скріплюються печатками обох сторін та є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 2.3 вказаного договору, товар поставляється силами та засобами покупця.

Відповідно до ст. 638 Цивільного Кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зі змісту наданого договору, а також наданих видаткових накладних № рн4-0100012 від 01.04.2011 року, № рн4-1400003 від 14.04.2011 року, № рн4-1400004 від 14.04.2011 року, № рн4-2200002 від 22.04.2011 року, № рн4-2600003 від 26.04.2011 року, що знаходяться в матеріалах справи, не можливо встановити, про які істотні умови поставки товару сторони дійшли згоди. Так, до матеріалів справи не долучено доказів, які б свідчили про те, в який спосіб формувалась ціна товару, якими партіями він має поставлятись та в які строки, яким фізичним характеристикам товар має відповідати, його виробник тощо.

Крім того, як вже було зазначено вище, за договором товар поставлявся силами та засобами покупця. Водночас, представником позивача не підтверджено наявність у ФОП ОСОБА_3 власних транспортних засобів та не подано суду доказів залучення до перевезень інших суб'єктів господарювання.

Факт надходження в касу ФОП ОСОБА_3 коштів від ПП "Егеста" позивач підтвердив квитанціями до прибуткових касових ордерів №1 від 21.03.2011 року, №2 від 24.03.2011 року, №3 від 28.03.2011 року, №4 від 30.03.2011 року, №5 від 01.04.2011 року, №6 від 05.04.2011 року, №7 від 07.04.2011 року, №8 від 12.04.201 року, №9 від 14.04.2011 року, №10 19.04.2011 року, №11 від 25.04.2011 року на 10000,00 грн. кожен.

Інших первинних бухгалтерських документів на підтвердження реальності операцій з ПП "Егеста" позивачем суду не надано.

Щодо доручення до матеріалів справи копій ВМД, які свідчать про відправку ФОП ОСОБА_3 закордон паливної гранули з лузги соняшника з країною виробництва Україною, то такі, на думку суду, не є беззаперечним доказом реальності поставки за договором з ПП "Егеста" від 01.04.2011року. Так само як і факт оренди позивачем у ТзОВ "Вітрук" навісу в с. Наварія Пустомитівського району Львівської області по вул. Львівській, 129, необхідного для зберігання товару.

Також судом взято до уваги документи, отримані від ФОП ОСОБА_7, якою надавались ФОП ОСОБА_3 послуги з перевезення закордон паливної гранули з лузги соняшника, згідно яких місцем завантаження товару було м. Миколаїв а не с. Наварія Львівської області.

Аналогічно, по ПКВП "Транспортник" місцем завантаження товару було м. Городок Львівської області.

Суд зазначає, що необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Так, виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 вказаного Закону зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Разом з тим, у листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008 року №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ст. 162 Податкового кодексу України, платниками податку є:

- 162.1.1. фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

- 162.1.2. фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;

- 162.1.3. податковий агент.

Статтею 163 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання) та іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб, згідно п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України, є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Так, загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Згідно п.п. 164.1.1, 164.1.2, 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Згідно п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, крім іншого:

- доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту);

- суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору;

- 164.2.17. дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді:

а) вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах;

б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств.

Додатково до винятків, передбачених підпунктом "а" цього підпункту, не вважаються додатковим благом платника податку доходи, одержані у формі та розмірах, що підлягають включенню роботодавцем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг згідно із розділом III цього Кодексу, а також кошти, вартість послуг, проживання, проїзду, харчування, спортивного одягу, аксесуарів, взуття та інвентарю, колясок для інвалідів, у тому числі які призначені для участі інвалідів в фізкультурно-реабілітаційних та спортивних заходах, лікарських та медико-відновлюваних засобів та інших доходів, наданих (виплачених) платнику податку - учаснику спортивних (крім професійного спорту), фізкультурно-оздоровчих заходів, заходів з фізкультурно-оздоровчої діяльності та фізкультурно-спортивної реабілітації, що фінансуються з бюджету та/або бюджетними організаціями, іншими неприбутковими організаціями, внесеними до Реєстру неприбуткових організацій та установ на дату надання таких коштів;

в) вартості послуг домашнього обслуговуючого персоналу, безоплатно отриманих платником податку, включаючи працю підпорядкованих осіб, а також осіб, що перебувають на військовій службі чи є заарештованими або ув'язненими.

Під терміном "послуги домашнього обслуговуючого персоналу" розуміються послуги з побутового обслуговування фізичної особи, членів її сім'ї або від імені чи за їх дорученням будь-якої третьої особи, включаючи ремонт або спорудження об'єктів рухомого чи нерухомого майна, що належить таким особам або використовується ними;

г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом;

ґ) суми безповоротної фінансової допомоги (крім суми процентів умовно нарахованих на таку допомогу);

д) суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації;

е) вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку.

Якщо додаткові блага надаються у не грошовій формі, сума податку об'єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 цієї статті;

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно з статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку податку 17 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

Встановлені у абзацах першому та другому цього пункту ставки податків не застосовуються до доходів, визначених у пунктах 167.2 - 167.4 цієї статті.

Згідно п.п. 177.1, 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, віднесено документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

У відповідності до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Для з'ясування зазначених обставин судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Крім того, судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Судам також потрібно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Аналізуючи матеріали справи, суд вважає, що поданих ФОП ОСОБА_3 первинних бухгалтерських документів не достатньо для висновку про реальність господарської операції з ПП "Егеста" в 2011 році.

Звідси, з урахуванням положень Податкового кодексу Закону України, у позивача виключається можливість формування витрат операційної діяльності, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів із вищевказаної операції.

Судом при розгляді спору враховано також факти, встановлені в ході невиїзної перевірки ПП "Егеста" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період 01.12.2010 року по 30.09.2011 року, оформленої актом від 14.11.2011 року № 1815/236-37156841, згідно якого Алчевською ОДПІ встановлено відсутність у вказаного суб'єкта господарювання основних фондів та виробничих потужностей, трудових та матеріальних ресурсів, земельних ділянок, транспортних засобів, що вказує на неможливість фактичного здійснення ними господарської діяльності в частині поставки товару.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтю 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком розгляду справи суд погоджується з висновками податкового органу про порушення ФОП ОСОБА_3 п. 180.1, п. 180.3, ст. 180, п. 181.1 ст. 181, п. 183.1, 183.2 ст. 183, п. 187.1 ст. 187, п. 202.1 ст. 202, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України в частині нереєстрації платником ПДВ та неподання податкової звітності з цього податку за період з 11.09.2011 року по 31.12.2011 року; п. 167.1 ст. 167, п. 177.1, п. 177.2, 177.4. ст. 177 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження оподатковуваного доходу за 2011 рік в сумі 108995,23 грн. та несплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі 16349,28 грн.

Позивачем в ході розгляду справи не надано доказів, які б свідчили про реальних характер його господарських взаємовідносин з ПП "Егеста" в 2011 році та доказів, які б свідчили про подання податкової звітності з податку на прибуток за вересень-грудень 2011 року.

Звідси, правомірним є застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій відповідно до ст.ст. 123 та 120 Податкового кодексу України.

Отже, прийняті відповідачем спірні податкові повідомлення-рішення від 04.10.2012 року № 0001181720 та № 0001191720 є правомірними та скасуванню не підлягають.

Що ж до податкового повідомлення-рішення від 04.10.2012 року № 0001201720, то, як вже було зазначено вище, таке з 23.11.2012 року є відкликаним, а, отже, не створює для позивача жодних обов'язків.

Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати позивачу в даній справі не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 20.05.2013 року.

Суддя Потабенко В.А.