Ухвала суду № 3135765, 24.02.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-10572/08 р.                     Головуючий  у  1 інстанції Курченко Н.М.

                     Суддя-доповідач Літвіна Н.М.

         УХВАЛА

                                             І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

24 лютого 2009 року                                                                           м. Київ

               Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого:                                                                    Літвіної Н.М.,

Суддів:                                                                               Саприкіної І.В.

                                                                                           Дурицької О.М.

при секретарі:                                                                   Поліщук І.В.

       розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у місті Черкасина постанову  Господарського суду Черкаської областi  від  30 листопада2007 рокуу справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаська м'ясна компанія» до Державної податкової інспекції у місті Черкаси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

                                                              В С Т А Н О В И В :

Постановою Господарського суду Черкаської областi від 30 листопада2007 рокупозов Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаська м'ясна компанія» до Державної податкової інспекції у місті Черкаси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено повністю.

На вказану постанову суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав

Державноюподатковоюінспекцієюу місті Черкасибула проведена виїзна позапланова перевірка ТОВ «Черкаська м»ясна компанія» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за травень, червень 2007 року, за результатами якої складений акт від 07 вересня 2007 року №1702/23-4/21374213.

На підставі акта перевірки, Державною податковою інспекцією у місті Черкаси прийнято оскаржуване позивачем податкове повідомлення - рішення від 18 вересня 2007 року № 0000612304/0, яким ТОВ «Черкаська м»ясна компанія» зменшено суму бюджетного відшкодування  на  суму 230 М218,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 11, ч.1, ч.12 ст. 11-1Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року № 509-ХПоргани державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням вимог податкового законодавства та проводити планові та позапланові документальні перевірки.

Позивач відноситься до суб'єктів господарювання сільськогосподарської галузі, для яких ЗУ «Про Податок на додану вартість» передбачено пільговий режим оподаткування ПДВ.

Відповідно до пункту 6.2, підпункту 6.2.6 пункту 6.2 статті 6  ЗУ «Про Податок на додану вартість» -при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування, у тому числі до 1 січня 2008 року поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності і господарювання та поставки переробним підприємствам аналогічної імпортованої продукції.

Згідно до пункту  11.21 статті 11 ЗУ «Про Податок на додану вартість» -  до 1 січня 2008 року сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 11.29 статті 11 ЗУ "Про податок на додану вартість» - до 1 січня 2008 року зупинити дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Для новостворених сільськогосподарських товаровиробників різних форм власності питома вага сільськогосподарської продукції в загальній сумі валового доходу підприємства в поточному році визначається за даними звітного періоду.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 «Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі» (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №805 від 12 травня 1999 року -Сільськогосподарські товаровиробники поставляють переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі відповідно до укладених договорів з нарахуванням податку на додану вартість за нульовою ставкою.

Згідно до п.7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість» - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до підпунктів 7.7.1.,7.7.2, п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»  - Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.1.2 наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166, у редакції яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, -  Платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону) суми податку на додану вартість повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених указаними пунктами.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та з чим погоджується колегія суддів, затверджена форма податкової декларації з ПДВ (скорочена) передбачає спеціальні режими оподаткування для переробного підприємства, сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського товаровиробника.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач веде окремий облік за операціями, що підпадають під ознаки спеціальних пільгових режимів оподаткування ПДВ,має власні виробничі потужності, окремий рахунок в банку для зарахування на нього коштів для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам.

Таким чином судом першої інстанції вірно встановлено, що зроблене відповідачем за результатами перевірки коригування загальної (бюджетної) податкової декларації з ПДВ та податкової декларації (скорочена) №1 позивача, шляхом виключення податкового кредиту, задекларованого позивачем у загальній податковій декларації з ПДВ у зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей та пов'язаний з вигодовуванням тварин, у податкових періодах травня, червня 2007 року і віднесення його до податкової декларації з ПДВ (скорочена) №1 по якій підприємство не має розрахунків з бюджетом, та віднесення витрат, пов"язаннх з вигодовуванням тварин тільки до податкової декларації з ПДВ (скорочена) №1 фактично позбавило позивача бюджетного відшкодування ПДВ з цих господарських операцій, шо є порушенням його охоронюваних законом прав та інтересів.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на той факт, що проведення виїзної позапланової документальної перевірки було здійснено з порушенням Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Так, відповідно до ч. 8 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»  - позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду. Орган державної податкової служби, який ініціює проведення позапланової виїзної перевірки, подає до суду письмове обґрунтування підстав такої перевірки та дати її початку і закінчення, склад осіб, які будуть проводити таку перевірку, документи, які відповідно до частини шостої цієї статті свідчать про виникнення підстав для проведення такої перевірки, інформацію про вид та кількість перевірок, проведених органами державної податкової служби щодо суб'єкта господарської діяльності та наслідки таких перевірок за попередні три роки, а також на вимогу суду - інші відомості. У розгляді питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки мають право брати участь представники суб'єкта господарської діяльності. Повідомлення про місце, дату та час розгляду питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки направляється не пізніше ніж за три робочі дні до дати такого розгляду. Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Як вбачається з матеріалів справи, позапланова перевірка позивача здійснювалася без рішення суду.

Матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем рішення суду для проведення позапланової перевірки позивача.

 На основі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про незаконність дій відповідача щодо проведення позапланової перевірки позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, судом першої інстанції ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.  

 Враховуючи зазначене вище, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Черкасина постанову  Господарського суду Черкаської областiвід 30 листопада 2007 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаська м'ясна компанія» до Державної податкової інспекції у місті Черкаси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без задоволення.  Постанову Господарського суду Черкаської областi  від  30 листопада2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:         

Судді: