Ухвала суду № 3135731, 19.02.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-12176/08 р. Головуючий у першій інстанції: Арсірій Р.О.

Доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2009 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Літвіної Н.М., Маслія В.І.,

при секретарі: Бадріашвілі К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Українсько-турецького товариства з обмеженою відповідальністю «Узай» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.12.2007 року у справі за їх позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Україно-турецьке ТОВ «Узай» звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0001362309/0 від 21.06.2007 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.12.2007 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Україно-турецьке ТОВ «Узай» подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в позові в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необєктивність рішення суду, неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення Окружним адміністративним судом м. Києва норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Деснянському районі м. Києва була проведена перевірка Україно-турецького ТОВ «Узай» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 року по 31.12.2006 року, за результатами якої було складено акт № 3382/23-2-24367001 від 12.06.2007 року.

На підставі вищезазначеного акта перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001362309/0 від 21.06.2007 року, яким встановлено порушення позивачем ст. 14,17 Закону України «Про плату за землю», у звязку з чим донараховано земельний податок у розмірі 214630,81 грн. та засновано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 107485,41 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність задоволення позову, а апеляційна інстанція погоджується з такими висновками Окружного адміністративного суду м. Києва з огляду на наступне:

21.01.1997 року Україно-турецьке ТОВ «Узай» (покупець) уклало з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву договір № 443/30 купівлі-продажу обєкту незавершеного будівництва «Дослідно-експериментальний завод «Харчомаш» (розташований за адресою м. Київ, вул. Трутенка, 24).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Обєктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Субєктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар. (ст. 3 Закону).

Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права користування земельною ділянкою (ст. 15 Закону).

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Регіональним відділенням Фонду держмайна України по м. Києву було видано Україно-турецькому ТОВ «Узай» свідоцтво про право власності на обєкт незавершеного будівництва «Дослідно-експериментальний завод «Харчомаш» № 511 від 17.04.1997 року.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється (ст. 125 Земельного кодексу України).

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Суд першої інстанції не може погодитись з доводами апелянта стосовно того, що відповідно до ст. 15 ЗУ «Про плату за землю», ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, земельний податок сплачується з дня виникнення права власності або права користування земельними ділянками, і що таке право юридичні особи набувають тільки після одержання відповідного документу (державного акту або договору оренди).

Проте, як вбачається з судової практики щодо вирішення спорів, повязаних зі сплатою земельного податку, зокрема лист голови Вищого арбітражного суду України № 05-4/95 від 03.03.2000 р., п. 3 оглядового листа Вищого арбітражного суду України від 07.02.2000 р. № 01-02-5/743, інші судові рішення, якими встановлено що відсутність документів, котрі підтверджують право власності або право користування земельними ділянками не може бути підставою для несплати земельного податку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підставі договору оренди від 01.12.2003 р. № 209 надав приватній фірмі "Ажіо" в тимчасове платне володіння з правом подальшого використання для виробництва, торгівлі та зберігання два недобудованих житлових приміщення площею 300 та 500 кв.м, що підтверджується прибутковими касовими ордерами від 31.05.2005р., 30.06.2005р., 29.07.2005р., 31.08.2005р., 30.09.2005р., 31.10.2005р., 30.11.2005р., 31.12.2005р., 31.01.2006р., 28.02.2006р., 31.03.2006р., 28.04.2006р., 31.05.2006р., 30.06.2006р., 31.07.2006р., 31.08.2006р., 29.08.2006р., 31.10.2006р., 30.11.2006р., 30.12.2006р.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про плату за землю" платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Ст. 17 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Отже, суд апеляційної інстанції правомірно прийшов до висновку, що позивач, здаючи в оренду не житлові приміщення, фактично використовував вказану земельну ділянку і у період з травня 2005 року по грудень 2006 року повинен був подавати розрахунок земельного податку до податкового органу.

У відповідності до п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Згідно п.п. 17.1.1 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків, шо не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Відповідно до п.п. 17.1.2 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "а" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позову, щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001362309/0 від 21.06.2007 року, яким встановлено порушення позивачем ст. 14,17 Закону України «Про плату за землю», у звязку з чим донараховано земельний податок у розмірі 214630,81 грн. та засновано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 107485,41 грн.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

За таких підстав апеляційна скарга Українсько-турецького товариства з обмеженою відповідальністю «Узай» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.12.2007 року у справі за їх позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Українсько-турецького товариства з обмеженою відповідальністю «Узай» відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.12.2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді: