Рішення № 31355996, 21.05.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/822/13 21.05.2013 21.05.2013 21.05.2013

Провадження №22-ц/784/993/13

Категорія 27 Головуючий по 1 інстанції Тихонова Н.С.

Доповідач апеляційного суду Колосовський С.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

21 травня 2013р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Базовкіної Т.М.,

суддів: Яворської Ж.М., Колосовського С.Ю.,

при секретарі судового засідання - Белевері В.А.,

з участю: представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідачки ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_5

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 січня 2013р.

за позовом публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ „Райффайзен Банк Аваль") до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом,

встановила:

У червні 2012р. ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" пред'явило позов до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення в солідарному порядку 126026 грн. 54 коп. заборгованості за кредитним договором, який було укладено 08 вересня 2006р. з першим відповідачем, належне виконання якого було забезпечено договором поруки, укладеним цього ж дня з другим відповідачем.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 січня 2013р. позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_5, посилаючись на незаконність рішення суду просила його скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08 вересня 2006р. між акціонерним поштово-пенсійним банком „Аваль" правонаступником якого є ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" і ОСОБА_5 укладено кредитний договір за яким остання отримала 18000 дол. США до 08 вересня 2021р. під 14% річних за користування кредитом.

Виконання кредитного договору забезпечено пенею в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п.п.9.1.), а також порукою, договір про яку укладено з ОСОБА_3 08 вересня 2006р. За умовами останнього правочину ОСОБА_3 взяв на себе зобов'язання у повному обсязі і солідарно з позичальником відповідати за неповернення кредиту.

08 вересня 2006р. між банком і ОСОБА_5 укладено додаткову угоду до кредитного договору за умовами якої ставку за користування кредитом збільшено на 1,25% до отримання державного акту на право власності на земельну ділянку.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд вірно виходив з того, що станом на 23 травня 2012р. існує заборгованість за кредитом і для її стягнення наявні підстави, передбачені ст.ст.1050,1054 ЦК.

В той же час, стягуючи 126026 грн. 54 коп. заборгованість за кредитом, що складає 15,25% річних, а не 14% річних як заявлено в позові і зазначено в рішенні, суд не врахував, що відповідачкою державний акт на право власності на земельну ділянку отримано 14 червня 2007р. і передано банку для нарахування плати за користування кредитом в попередньому розмірі.

За наданим банком розрахунком розмір заборгованості за кредитом станом на 23 травня 2012р. з врахуванням зміни відсоткових ставок у зв'язку з наданням державного акту на земельну ділянку складає 123594 грн. 64 коп.

З огляду на вищенаведені мотиви рішення суду в частині розміру стягнення заборгованості за кредитом та судових витрат в силу п.1,4 ч.1 ст.309 ЦПК підлягає зміні.

Посилання апелянта щодо відсутності узгодження на реалізацію предмета застави не можна визнати обґрунтованими, тому що ця обставина виходячи з положень ст.617 ЦК не звільняє позичальника від відповідальності за порушене зобов'язання.

Аргументи апелянта щодо неповідомлення банком про дострокове погашення кредиту не є перешкодою для пред'явлення такого позову, тому що позичальник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог кредитодавця, що узгоджується з положеннями ст.124 Конституції.

Рішення суду в частині стягнення кредитної заборгованості з поручителя не є предметом перевірки на його законність і обґрунтованість в апеляційному порядку у відповідності з вимогами ч.1 ст.303 ЦПК.

Керуючись ст.ст.303,307-309,316 ЦПК, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 січня 2013р. в частині розміру заборгованості за кредитом і судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_3 в солідарному порядку 123594 (сто двадцять три тисячі п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 64 коп. заборгованості за кредитом з яких 2888,41 грн. прострочена заборгованість за кредитом, 108842,34 грн. заборгованість за кредитом, 8725,71 грн. прострочена заборгованість по процентам, 6026,58 грн. пеня та з кожного з відповідачів по 617 (шістсот сімнадцять) грн. 97 коп. судових витрат.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку на протязі двадцяти днів.

Головуючий: Судді: