Ухвала суду № 31355610, 23.05.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Хохленков О.В.

Суддя-доповідач - Ястребова Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 року справа №805/2564/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів Ляшенка Д.В., Чумака С.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства «Селидіввугілля» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року по адміністративній справі №805/2564/13-а за позовом Управління Пенсійного Фонду України в м. Селидове Донецької області до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01 вересня 2012 року по 31 січня 2013 року по Списку № 1 в сумі 3257557 грн. 71 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року задоволений адміністративний позов Управління Пенсійного Фонду України в м. Селидове Донецької області до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01 вересня 2012 року по 31 січня 2013 року по Списку № 1 в сумі 3257557 грн. 71 коп.

Стягнуто з державного підприємства «Селидіввугілля», яке знаходиться за адресою 85400, м. Селидове, вул. К. Маркса, 41а, код ЄДРПОУ 33426253, на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області, яке знаходиться за адресою 85400, м. Селидове, вул. П. Морозова, 6, код ЄДРПОУ 23336854 заборгованість з витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01 вересня 2012 року по 31 січня 2013 року по Списку № 1 в сумі 3257557 (три мільйони двісті п'ятдесят сім тисяч п'ятсот п'ятдесят сім) гривень 71 копійку.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить частково скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Сторони до суду не прибули.

За правилами частини першої статті 195 КАС України перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідач - Державне підприємство «Селидіввугілля», код ЄДПРОУ 33426253 зареєстрований в якості юридичної особи 06.06.2005 року виконавчим комітетом Селидівської міської ради Донецької області (т.с.1 а.с.4).

Державне підприємство «Селидіввугілля» має відокремлений підрозділ без статусу юридичної особи - відокремлений підрозділ «Шахта Україна» Державного підприємства «Селидіввугілля», ідентифікаційний код 33621589 (т.с.1 а.с.5).

Відповідач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області, відповідно до п. 2.1.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за № 64/8663, є платником страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.

Як вбачається з матеріалів справи, у відокремленому підрозділі «Шахта Україна» Державного підприємства «Селидіввугілля» працювали робітники, зайняті на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ та яким призначено пенсію на пільгових умовах за списком №1. Зазначене встановлено на підставі досліджених довідок та розпоряджень про призначення та нарахування пільгових пенсій та акту звірки між позивачем та відокремленим підрозділом відповідача.

На адресу відповідача за період з вересня 2012 року по січень 2013 року включно управлінням ПФУ надсилалися розрахунки фактичних витрат на виплату пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком №1.

Фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, понесені позивачем, відповідачем не відшкодовані в установленому Законом порядку та розмірі, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період вересень 2012 року - січень 2013 року у розмірі 3257557 грн. 71 коп., що підтверджується актом звірки, підписаної відокремленим підрозділом відповідача без будь-яких зауважень чи заперечень.

Щодо зазначених обставин у сторін розбіжностей немає. Вказані обставини відповідачем не заперечується. Представник відповідача, посилаючись на відсутність правових підстав, а саме в апеляційній скарзі заперечує проти стягнення суми витрат у розмірі 3257557 грн. 71 коп., понесених позивачем на виплату пільгових пенсій особам, яким зазначені пенсії були призначені до 01.01.2004 року.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

На момент набрання чинності Законом № 1058-IV питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII було врегульовано Законом України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 400/97-ВР), відповідно до пунктів 1 та 2 статті 1 якого відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.

Згідно ж з абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" , "з" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону № 400/97-ВР встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам, відповідно до пунктів "а", "б" частини першої статті 13 Закону № 1788-XII за списком № 1 та списком № 2, покриваються підприємствами та організаціями. При цьому обов'язок підприємств та організацій з відшкодування цих витрат, понесених ПФУ після 1 січня 2004 року, не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу (до чи після набрання чинності Законом № 1058-IV).

Винятком із цього правила є лише відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, призначених з урахуванням вимог статті 14 Закону № 1788-ХІІ.

Наведена правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду України від 25.09.2012 року по справі за позовом управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області до відкритого акціонерного товариства «Росава» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, яка прийнята пізніше, ніж вказана в апеляційній скарзі Постанова Верховного Суду України від 28.11.2011р. по справі №21-363а11.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи представника відповідача щодо відсутності правових підстав для віднесення на рахунок відповідача витрат з виплати пенсій особам, яким пільгові пенсії були призначені до 01.01.2004 року та приходить до висновку про обов'язок відповідача відшкодувати фактичні витрати УПФУ, понесені ним у період вересень 2012 року - січень 2013 року на виплату пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 1 у повному обсязі.

Відповідно до пункту 6.1 Інструкції № 21-1 відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

За приписами пункту 6.8 Інструкції № 21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Пунктом 6.9 Інструкції № 21-1 встановлено, що не сплачені та/або несвоєчасно сплачені суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, зазначених в абзаці другому пункту 6.1 цієї Інструкції, стягуються з нарахуванням пені та штрафних санкцій відповідно до норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно пункту 6.10 Інструкції № 21-1 відшкодування сум і фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позову, а доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196-198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Селидіввугілля» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року по адміністративній справі №805/2564/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року по адміністративній справі №805/2564/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції

Колегія суддів: Л.В.Ястребова

Д.В.Ляшенко

С.Ю.Чумак