Постанова № 31355450, 16.05.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2013 р. Справа №805/5699/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11:51

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шинкарьової І.В.,

при секретарі - Заднепровської В.О.,

за участю

представника відповідача Бак Е.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м.Горлівки Донецької області до Приватного акціонерного товариства «Горлівський машинобудівний завод «Універсал» про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 713873,65 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м.Горлівки Донецької області, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Горлівський машинобудівний завод «Універсал» про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 713873,65 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що у підприємства виник борг зі сплати єдиного внеску до управління ПФУ в Калінінському районі м.Горлівки в сумі 713873,65 грн., яка утворилась 23 квітня 2013 року. Сума боргу підтверджується звітами про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України за березень 2013 року, роздрукованою карткою особового рахунку платника єдиного внеску. Сума боргу згоджена з відповідачем шляхом підписання акту звірення станом від 23 квітня 2013 року №05.

Просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Горлівський машинобудівний завод «Універсал» на користь управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м.Горлівки заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 713873,65 грн.

В судове засідання представник позивача не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Надіслав до суду заяву, в якій підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд розглянути справу за відсутності представника. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Представник відповідача в судовому засіданні проти стягнення боргу у розмірі 713873,65 грн. не заперечував, надав заяву про визнання адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

Приватне акціонерне товариство «Горлівський машинобудівний завод «Універсал» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 00174616); платником єдиного внеску, у зв'язку з чим зобов'язаний самостійно здійснювати нарахування та сплату єдиного внеску (а.с.13).

Згідно ч. 8 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

У відповідності до ч. 12 ст. 9 даного Закону єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону, страхові внески до Пенсійного фонду України є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Невиконання цього обов'язку платниками страхових внесків проводить до неповного формування коштів Пенсійного фонду України, і як наслідок, до несвоєчасних виплат пенсій пенсіонерам, що є порушенням ст. 46 Конституції України.

Як вбачається з матеріалів справи, за відповідачем враховується заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 713873,65грн., що підтверджується карткою особового рахунку підприємства з 01 січня по 23 квітня 2013 року (а.с.5), звітами відповідача, яким підприємство самостійно визначило суму єдиного внеску.

Також, сума заборгованості підтверджується актом звірення розрахунків за всіма платежами станом на 23 квітня 2013 року (а.с.15)

Крім того, відповідач визнає позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Частиною 3 ст.136 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення у зв'язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно вимог ст.112 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Крім того, суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Таким чином, суд приймає визнання адміністративного позову, оскільки ці дії відповідача не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси, та приймає постанову про задоволення адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги пенсійного фонду підлягають задоволенню в повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача також надав заяву про встановлення способу та порядку виконання постанови суду, в якій просив суд відповідно до статті 257 КАС України передбачити в судовому рішенні спосіб та строки виконання судового рішення надавши розстрочення на 24 місяців виконання постанови суду про стягнення суми боргу по страховим внескам в сумі 713873,65 грн., шляхом оплати рівними частинами протягом 24 місяців згідно доданого графіку.

Що стосується заяви відповідача, якою останній просив встановити спосіб та порядок виконання судового рішення шляхом розстрочення податкової заборгованості з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

В обґрунтування заяви відповідач посилається, що на даний момент своєчасне виконання постанови суду у повному обсязі ускладнене тяжким фінансово-економічним становищем підприємства. Зокрема, підприємства-замовники послуг, які надає відповідач, не розрахувались за раніше надані послуги, в результаті чого утворилась дебіторська заборгованість. Виробнича діяльність відповідача має свою специфіку, а саме - виконання капітального ремонту секцій механізованого кріплення, що використовуються вугільними шахтами. На даний час грошові кошти на рахунках відповідача відсутні, для виконання плану виробництва необхідно здійснити ряд фінансово-господарських операцій та укласти нові договори на виконання робіт. Замовниками підприємства є державні підприємства вугільної промисловості, а фінансування робіт здійснює Міністерство вугільної промисловості. У зв'язку з затримкою фінансування з державного бюджету у 2013 році, шахти та інші державні підприємства вугільної промисловості не можуть укласти нові договори, оскільки їм для цього не виділяються необхідні кошти. У 2013 році склались обставини, які не залежать від волі відповідача і на які він особисто вплинути не може. Позивач звертає увагу суду на те, що одноразове вилучення всіх обігових грошових коштів підприємства може призвести до зупинки виробництва та неможливості виплати заробітної плати робітникам. Такі наслідки можуть призвести до великих збитків, а можливо, і до банкрутства підприємства, внаслідок чого пенсійний фонд не зможе взагалі отримати платежі у повному обсязі, а робітники не тільки не отримують належну їм заробітну плату, але й можуть залишитись без роботи.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги викладені в заяві підтримав. Судом враховано, що на дату розгляду заяви відповідач не має можливості сплатити вказані суми у зв'язку із тяжким фінансовим становищем.

Посилання відповідача на перебування підприємства у скрутному фінансовому становищі, підтверджуються доданими до заяви документами, а саме: довідкою про стан дебіторської заборгованості на загальну суму 34247126,77 грн., довідкою про обсяг реалізованих послуг на загальну суму 11001703,06 грн.

Відповідно до частини 1 статті 257 Кодекс адміністративного судочинства України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.

Така необхідність виникла у зв'язку із забезпеченням можливості виконання судового рішення.

Кодекс адміністративного судочинства України встановлює обов'язковість судового рішення як одного з основних положень адміністративного процесу і закріплює його значення як принципу адміністративного судочинства, адже виконання судового рішення є кінцевою метою судового захисту особи.

Обов'язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, Конституції та законів України, як право на судовий захист.

В даному випадку стягнення всієї суми заборгованості призведе до того, що під загрозою може опинитися виробнича діяльність підприємства, у зв'язку з чим судове рішення залишиться невиконаним.

Суд зазначає, що розстрочення - це встановлення порядку оплати заборгованості, яке передбачає систематичне та регулярне погашення частини боргу. При цьому, для встановлення строку, на який може бути дане розстрочення, суд повинен виходити з реальної можливості боржника сплачувати певну частину боргу.

Зважаючи на викладене, суд зазначає, що відповідачем доведена необхідність встановлення розстрочення даного судового рішення строком на 24 місяців, з травня 2013 року по березень 2015 року по 29745,00 грн. щомісяця та за квітень 2015 року 29738,65 грн.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що заява відповідача щодо розстрочення податкового боргу у даній постанові підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м.Горлівки Донецької області до Приватного акціонерного товариства «Горлівський машинобудівний завод «Універсал» про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 713873,65 грн. - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Горлівський машинобудівний завод «Універсал» на користь управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м.Горлівки заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 713873,65 грн., шляхом стягнення щомісячно починаючи з травня 2013 року по березень 2015 року по 29745,00 грн. щомісяця та за квітень 2015 року 29738,65 грн.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 16 травня 2013 року в присутності представника відповідача.

Постанову у повному обсязі складено 20 травня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.