Рішення № 31354540, 21.05.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2013 р.Справа № 922/1689/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерефянська скляна компанія", м. Мерефа про стягнення 3960,15 грн. за участю представників сторін:

позивача - Остапенка В.М, довіреність № 14-66 від 22.03.2013 р.;

відповідача - не з"явився;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерефянська скляна компанія" 3301,25 грн. пені, 660,25 грн. 3% річних та судового збору, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 97-15-2012МСК-ПР від 28.09.2012 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо своєчасної оплати природного газу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 квітня 2013 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 14 травня 2013 року.

14 травня 2013 року відповідач надав заяву, в якій просив суд відкласти розгляд справи, у зв"язку з тим, що на адресу відповідача не надійшла позовна заява та додані до неї матеріали та не було можливості ознайомитись з матеріалами справи, та повідомив про те, що згідно даних бухгалтерського обліку у відповідача відсутні прострочені грошові зобов"язання перед позивачем.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 травня 2013 року було відкладено розгляд справи на 21 травня 2013 року.

Представник позивача у судовому засіданні 21.05.13 р. підтримував позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

28 вересня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мерефянська скляна компанія" (відповідач) був укладений договір № 97-15-2012МСК-ПР, у відповідності до умов якого позивач зобов"язався передати у власність відповідача природний газ, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити його. Пунктом 6.1 договору передбачений порядок остаточного розрахунку, який здійснюється відповідачем до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Пунктом 11.1 договору передбачений строк його дії, а саме договір набирає чинності з дати його підписання представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині поставки природного газу з 01 вересня 2012 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачу у вересні та листопаді 2012 р. на загальну суму 1739304,52 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 30.09.2012 р., від 30.11.2012 р., які підписані обома сторонами та скріплені печатками сторін.

Відповідач розрахувався за природний газ, проте несвоєчасно, що підтверджується сальдо по підприємству та випискою по операціях по підприємству, які підтверджують проплати відповідача у сумі 77000 грн. 30.09.012 р., 632174,97 грн. 30.09.2012 р., 1030130,90 грн. 29.10.2012 р.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо своєчасної оплати за природний газ, у відповідача виникла заборгованість у сумі 3301,25 грн. пені та 660,25 грн. 3% річних, що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення.

Зважаючи на вищевикладене, позовна вимога позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 660,25 грн. за період 15.10.2012 р. по 29.10.2012 р. підтверджується матеріалами справи та відповідає діючому законодавству, у зв'язку з чим підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання відповідачем п. 6.1 договору, він у безспірному порядку повинен сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період , за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Судом перевірено розрахунок пені за період нарахування з 15.10.2012 р. по 29.10.2012 р., сума боргу, на яку нараховані штрафні санкції - 537003,75 грн., кількість днів прострочення - 15 днів.

Позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені у сумі 3960,15 грн., яка нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов"язання у відповідності до умов, передбачених вищевказаним договором, відповідає вимогам діючого законодавства, тому підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625 , ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерефянська скляна компанія" (62472, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Леонівська, 84-А, код ЄДРПОУ 32952061, п/р № 26002036392400 в АКІБ "Укрсиббанк" м. Харкова, МФО 351005) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720, рах. № 26000303921 у ГОУАТ "Ощадбанк", м. Київ, МФО 300465) 3301,25 грн. пені, 660,25 грн. 3% річних та 1720,50 грн. судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.05.2013 р.

Суддя Смірнова О.В.