Рішення № 31354349, 30.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5765/13 30.04.13За позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант"

До Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Лафорт"

Про стягнення 9 903,23 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача Сукорянський Є.О. - представник (дов. № 01/226-47 від 02.01.2013)

Від відповідача не з'явився

Суть спору:

Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Лафорт" про стягнення 9 903,23 грн.

Ухвалою суду від 29.03.2013 за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 16.04.2013.

Проте, в ухвалі суду від 29.03.2013 допущено описку, а саме помилково зазначено дату слухання 16.04.2013 замість належної 30.04.2013 о 10 год. 10 хв.

Ухвалою суду від 15.04.2013 виправлено описку допущену в ухвалі суду.

В судове засідання 30.04.2013 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 30.04.2013 представник відповідача не з'явився, причини неявки суду не повідомив, вмотивованих заяв та клопотань до суду не направив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 30.04.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

08.09.2011 між ТДВ "Страхова компанія «Альфа-Гарант», як страховиком, та Балицькою О.В.., як страхувальником, було укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 06-R/01-024-00857, відповідно до умов якого страховиком було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією автомобіля HONDA Civic, д.н.р. АА7240 НР

Як вбачається з Довідки ВДАІ ГУМВС України Голосіївського району м. Києва № 9061599, 27.08.2012 в м. Києві сталась ДТП за участю застрахованого автомобіля HONDA Civic, д.н.р. АА7240 НР, під керуванням Балицької О.В.. та автомобіля SUZUKI, д.р.н. АА 7524 СО, під керуванням Балицької О.С.

Відповідно до Постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 14.09.12. № 3/2601/6356/12 гр. Балицьку О.С. було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

27.08.2012 страхувальник звернувся до позивача з повідомленням про страхову подію.

Відповідно до страхового акту СТ/12/0534, пошкодження транспортного засобу марки HONDA Civic, д.н.р. АА7240 НР, внаслідок ДТП, яка сталася 27.08.2012 в м. Києві за участю застрахованого автомобіля, визнано позивачем страховим випадком.

Позивач здійснив виплату страхового відшкодування на виконання своїх зобов'язань за договором добровільного страхування № 06-R/01-024-00857, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 1147 від 01.10.2012 на суму 9 903,23 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між відповідачем (страховик) та гр. Балицькою О.С. було укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/7757871, за умовами якого відповідач прийняв на себе зобов'язання по відшкодуванню збитків, завданих майну третіх осіб транспортним засобом автомобіль SUZUKI, д.р.н. АА 7524 СО.

12.12.2012 позивач направив на адресу відповідача регресну вимогу № 03/2931 про відшкодування шкоди у зв'язку з ДТП.

21.12.2013 на адресу позивача надійшла відповідь на регресну вимогу № 03/2931 від 12.12.2012, якою відповідач повідомив позивача про те, що для розгляду регресної вимоги відповідачеві потрібна додаткова інформація, 24.01.2013 позивачем листом №03/86 було надіслано додаткову інформацію

Проте, за твердженням позивача, станом на момент вирішення спору страхове відшкодування сплачено не було.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Стаття 979 ЦК України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до п.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 37.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» (в редакції закону на час врегулювання страхового випадку) передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Згідно з положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» (п. 37.1) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Таким чином, підставою вважати порушеними права позивача відповідачем при невиплаті суми страхового відшкодування на користь позивача є саме неотримання коштів від відповідача протягом місяця від дня отримання страховою компанією регресної вимоги.

Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу підлягають задоволенню повністю у розмірі 9903,23 грн.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не наведено обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт» (04050 м. Київ, вул. Довнар-Запольського, буд. 9/10, ідентифікаційний код 25005889) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м. Київ, бульв. Л.Українки, 26. ідентифікаційний код 32382598) 9903 (дев'ять тисяч дев'ятсот три) грн. 23 коп. страхового відшкодування, 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн 50 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.05.2013

Суддя Л.В. Прокопенко