Рішення № 31352459, 15.05.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.05.2013р. Справа № 5006/29/119/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Куньчик К.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м.Донецьк

про: стягнення заборгованості у сумі 46 492,81грн., 3% річних у розмірі 4 100,28грн., інфляційних витрат у сумі 6 834,44грн.

за участю:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м.Донецьк (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м.Донецьк (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 46 492,81грн., 3% річних у розмірі 4 100,28грн., інфляційних витрат у сумі 6 834,44грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором (купівлі-продажу на умовах оплати за реалізований товар) №434 від 22.01.2007р., щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору (купівлі-продажу на умовах оплати за реалізований товар) №434 від 22.01.2007р., протоколу розбіжностей до договору №434 від 22.01.2007р., специфікації до договору №434 від 22.01.2007р., акту звіряння взаємних розрахунків, який підписано та завірено печатками з боку обох Сторін без зауважень, відповідно до якого заборгованість станом на 10.11.2009р. складає 46 492,81грн., видаткових накладних, податкових накладних, накладних на повернення постачальнику, претензії від 15.11.2011р., доказів направлення претензії на адресу Відповідача, правоустановчих документів Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, договору про надання правової допомоги від 11.11.2011р., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_2.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 20, 173-175,193, 216 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 1, 12, 15, 33, 49, 54, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України.

20.11.2012р. Позивачем через канцелярію суду надано довідку №20-11.2012/2 від 20.11.2012р. за підписом ФОП ОСОБА_1, яка свідчить, що за період з 22 січня 2007 року по сьогоднішній день господарські правовідносини з ТОВ «ТС Обжора» існують виключно в рамках Договору №434 (купівлі-продажу на умовах оплати за реалізований товар) від 22 січня 2007 року. Крім того, замовлення на постачання товарів від ТОВ «ТС Обжора» направлялись усно та/або засобами електронної пошти.

Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України провадження по справі зупинялось та поновлялось.

Представник Позивача у судове засідання 15.05.2013р. не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, своїм правом на захист не скористався.

Вся кореспонденція направлялася Відповідачу за адресою, вказаною у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців а саме: 83008, м.Донецьк, вул.Югославська, буд. 30;

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов'язку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

22 січня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» (Покупець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Продавець) було укладено договір (купівлі-продажу на умовах оплати за реалізований товар) №434, відповідно п.1.1 якого Продавець поставляє та передає у власність Покупця, а Покупець приймає та оплачує товар на умовах та у порядку, встановленому даним Договором, відповідно замовлення на поставку та товаросупроводжувальної документації, яка є невід'ємною частиною даного Договору (Додаток 1 «Бланк Замовлення на поставку»).

Згідно п.1.2 договору Покупець надає замовлення на поставку Продавцю відповідно Специфікації, затвердженої Сторонами, в якій приведений асортимент (список) товарів, які надаються за даним Договором, їх ціни. Специфікація є невід'ємною частиною даного Договору (Додаток 2 Специфікація).

У розділі 5 договору Сторони дійшли згоди щодо ціни Договору та порядку розрахунків:

- ціна на товар встановляється в національній валюті України, включаючи ПДВ (п.5.1 Договору);

- Продавець зобов'язаний поставляти товари за цінами, зазначеними у Специфікації, затвердженій Сторонами (Додаток 2). Ціна поставленого товару, відповідно затвердженої Специфікації зазначається у товарних та податкових накладних, які надаються Продавцем в бухгалтерію центрального офісу Покупця для здійснення оплати, які складаються відповідно кількості поставленого товару, як зазначено у транспортній накладній з можливими виправленнями відповідно акту розбіжностей (п.5.2 Договору);

- Покупець зобов'язаний оплачувати кожну товарну накладну, переданого Продавцем товару по мірі її реалізації але не пізніше 21 (двадцяти одного) банківських днів з моменту реалізації такого товару (п.5.3 Договору);

Згідно п.6.1 договору у випадку невиконання своїх зобов'язань за даним Договором, Сторони несуть відповідальність відповідно діючого законодавства України.

Даний договір вступає в дію з моменту його підписання представниками Сторін та діє до 15 січня 2008р. (п.8.1 Договору). Якщо ні одна з Сторін письмово не заявить іншу Сторону про припинення дії Договору не менш ніж за 30 (тридцять) календарних днів до запланованої дати припинення його дії. Договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік на тих же умовах. (п.8.2 Договору).

Відповідно до протоколу розбіжностей від 22.01.2007р. Сторони п.5.3 виклали у наступній редакції: «Покупець зобов'язаний оплачувати кожну товарну накладну, переданого Продавцем товару по мірі її реалізації не пізніше 14 (чотирнадцяти) банківських днів з моменту реалізації такого товару»

22 січня 2007 року між Сторонами підписано специфікацію до договору, де Сторони визначили асортимент, кількість товарів, який поставляється, за даним Договором та їх ціни.

На виконання умов договору Позивачем було здійснено поставку на суму 54 110,74грн., що підтверджується видатковими накладними №ОС054/2 від 11.04.2008р. на суму 5 902,15грн., №ОС063/2 від 30.05.2008р. на суму 1 552,98грн., №ОС066/2 від 17.06.2008р. на суму 1 080,78грн., №ОС069/2 від 19.06.2008р. на суму 1 336,20грн., №ОС071/2 від 19.06.2008р. на суму 954,54грн., №ОС072/2 від 21.06.2008р. на суму 456,60грн., №ОС095/2 від 08.10.2008р. на суму 5 115,00грн., №ОС098/2 від 14.11.2008р. на суму 11 014,79грн., №ОС099/2 від 14.11.2008р. на суму 6 929,26грн., №ОС100/2 від 14.11.2008р. на суму 5 563,55грн., №ОС101/2 від 15.11.2008р. на суму 4 947,38грн., №ОС102/2 від 15.11.2008р. на суму 3 579,29грн., №ОС104/2 від 17.11.2008р. на суму 5 678,22грн. Вказані накладні підписані з боку обох Сторін без зауважень.

Факт поставки також підтверджується податковими накладними, які містяться в матеріалах справи.

Відповідачем було повернуто товар постачальнику на суму 7 616,51грн., що підтверджується накладними повернення №839258 від 30.10.2009р. на суму 2 392,76грн., №839719 від 30.10.2009р. на суму 386,81грн., №839726 від 30.10.2009р. на суму 423,25грн., №839818 від 30.10.2009р. на суму 240,97грн., №839798 від 30.10.2009р. на суму 374,00грн., №840218 від 30.10.2009р. на суму 201,34грн., №840158 від 30.10.2009р. на суму 252,72грн., №840459 від 30.10.2009р. на суму 1 481,82грн., №840458 від 30.10.2009р. на суму 89,46грн., №855920 від 09.11.2009р. на суму 1 773,38грн.

Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію №б/н від 15.11.2011р. з вимогою здійснити оплату за поставлений товар у сумі 46 492,81грн.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору (купівлі-продажу на умовах оплати за реалізований товар) №434 від 22.01.2007р. Позивачем було здійснено поставку на суму 54 110,74грн., Відповідачем було здійснено повернення товару на суму 7 616,51грн.

Документи, які б свідчили про незгоду Покупця з неналежністю виконання Постачальником своїх зобов'язань по Договору - суду не надавались.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, сторони у пункті 5.3 договору дійшли згоди, що Покупець зобов'язаний оплачувати кожну товарну накладну, переданого Продавцем товару по мірі її реалізації проте не пізніше 14 (чотирнадцяти) банківських днів з моменту реалізації такого товару.

Таким чином, момент виникнення зобов'язання відповідача по оплаті отриманого на підставі договору товару, був визначений вказівкою на подію - реалізацію останнім товару кінцевому споживачу.

В матеріалах справи відсутні будь-які листи, докази звернення Відповідача до Позивача з повідомленнями про нереалізований товар, неможливість оплати товар або затримку платежу, Відповідач не звертався з проханням відстрочити виконання зобов'язання по оплаті товару через його не реалізацію.

Належні та допустимі докази наявності у Відповідача нереалізованого товару, отриманого за спірними накладними, суду не надані. Разом з цим, суд дійшов до висновку, що саме на Відповідача покладений обов'язок доказування, чи був ним реалізований товар.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст. 33-34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи ті обставини, що з часу здійснення поставки Позивачем товару пройшов тривалий термін, суд вважає правомірною вимогу Позивача, наведену у претензії від 15.11.2011р., яка направлена Відповідачу, про повну оплату поставленого товару. Направлення Позивачем вказаної претензії підтверджується квитанцією та описом поштового вкладення.

Отримання товару Відповідачем, що підтверджується підписанням видаткових накладних, за якими здійснювалось постачання товару, свідчить про те, що товар перебуває у власності Відповідача, а отже останній зобов'язаний сплатити його вартість.

Як стверджує Позивач, за бухгалтерським обліком Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за Відповідачем значиться заборгованість у розмірі 46 492,81грн.

При цьому, оскільки відсутні докази, за допомогою яких можливо встановити конкретні дати реалізації товару, суд вважає, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

За приписами ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи викладене, на момент прийняття рішення грошове зобов'язання Відповідача перед Позивачем на суму 46 492,81грн. залишилось невиконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За таких обставин, враховуючи, що Відповідач доказів оплати заборгованості на суму 46 492,81грн. не надав, заявлені позовні вимоги в цій частині належними доказами не спростував, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суд вважає таким, що підлягають задоволенню.

На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача розмір інфляційних витрат з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення становить 6 834,44грн., 3% річних від суми загального боргу складає 4 100,28грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних та розмір інфляційних витрат, суд дійшов висновку, що Позивачем невірно визначений момент виникнення заборгованості. Так, Позивач визначає початок прострочення заборгованості з 01.12.2009р., що є невірним та таким, що суперечить приписам чинного законодавства.

Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно наказу Міністерства транспорту у та зв'язку України №1149 від 12.12.2007 року строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів у межах області та між обласними центрами України рахуються Д+3. Відтак 15.11.2011р. (направлення відповідачу претензії)+3 дні +7 днів. Отже у Позивача виникло саме 26.11.2011 року право на стягнення оплати за поставлений товар.

Здійснивши самостійно розрахунок 3% річних з 26.11.2011р. (момент виникнення заборгованості, встановлений судом) по 07.11.2012р. (кінцева дата нарахування, визначена Позивачем) суд дійшов висновку про задоволення 3% річних у сумі 1 326,56грн.

Перевіривши арифметичний інфляційних витрат у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ" з грудня 2011 року по жовтень 2012 року суд відмовляє у задоволенні інфляційних витрат за вказаний період, оскільки у травні, червні та серпні 2012 року індекс інфляції складав 99,7%, у липня 2012 року 99,8%, у квітні та жовтні 2012 року складав 100% отже за вказаний період наявна дефляція. Тому від'ємне значення інфляції не підлягає стягненню з Відповідача. Судом не здійснено перерахунок інфляційних витрат за кожен місяць окремо, оскільки Позивачем заявлено до стягнення саме за період.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м.Донецьк про стягнення заборгованості у сумі 46 492,81грн., 3% річних у розмірі 4 100,28грн., інфляційних витрат у сумі 6 834,44грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» (83008, м.Донецьк, бул.Югославська, буд.30, ЄДРПОУ 33967456) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (83044, АДРЕСА_1, ЄДРПОУ НОМЕР_1) заборгованість у розмірі 46 492,81грн., 3% річних у сумі 1 326,56грн., судовий збір у сумі 1 340,22грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 15.05.13р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Т.М. Риженко

Повний текст рішення складено та підписано 17.05.13р.