Рішення № 31350984, 15.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5236/13 15.05.13

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт»

про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 17 241,01 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Майоров Є.В., довіреність № 0112-422 від 17.12.2012 р.

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт» (далі - відповідач) про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 17 241,01 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем як страховиком виплачено страхове відшкодування в розмірі 17 241,01 грн., внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої була застрахована у відповідача, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.03.2013 р. порушено провадження у справі № 910/5236/13 р., розгляд справи призначено на 17.04.2013 р.

17.04.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача була подана заява про долучення письмових доказів до матеріалів справи.

У судове засідання 17.04.2013 р. представник позивача з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 22.03.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/5236/13 позивач виконав частково.

Представник відповідача у судове засідання 17.04.2013 р. не з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 22.03.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/5236/13 відповідач не виконав.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання не з'явився, а також у зв'язку з частковим виконанням позивачем та невиконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 22.03.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/5236/13, розгляд справи відкладено на 15.05.2013 р.

У судове засідання 15.05.2013 р. представник позивача з'явився, надав свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 15.05.2013 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.02.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (далі - страхувальник) та Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі - позивач) було укладено Договір добровільного страхування транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія від нещасного випадку з водієм та пасажирами № 28-0199-0510/1252 (далі - Договір), відповідно до якого позивачем були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме автомобіля «Шевроле», державний номерний знак АА 3496 МА.

Літовкін А.Л. о 09 год. 45 хв. в м. Києві по вул. Стеценка, керуючи автомобілем марки «Фольцваген», державний номерний знак АА 6288 КЕ, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Шевроле», державний номерний знак АА 3496 МА, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху України.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 18.06.2012 р. Літовкіна А.Л. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

В матеріалах справи наявний розрахунок електронної системи «Аудатекс», відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Шевроле», державний номерний знак АА 3496 МА, в результаті вищезазначеної ДТП, складає 17 241,01 грн.

Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ встановлює Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 р. N 142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 липня 2009 р. N 1335/5/1159). Методи оцінки, передбачені цією Методикою, можуть використовуватися для оцінки самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, тракторів і комбайнів на колісних шасі, якщо вони не суперечать тим положенням, які регламентують оцінку цих видів транспорту.

Методика розроблена згідно із Законами України "Про судову експертизу", "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Національним стандартом N 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 N 1440, та іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи й оцінки майна (п. 1.1. Методики).

Крім того, пунктом 59 Переліку рекомендованих нормативно-правових актів, методичної, довідкової літератури та комп'ютерних баз даних з програмним забезпечення, що міститься в Методиці, зазначено, що при визначенні розміру матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого автомобіля, рекомендовано використовувати комп'ютерні програми для складання кошторису відновлювального ремонту КТЗ іноземного виробництва "Audatex М21", "Audatex М95", "AudaShare" - Німеччина.

Таким чином суд вважає вказаний розрахунок належним доказом в розумінні статей 33, 34 ГПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 24.01.2007 р. у справі № 7/109 та від 23.08.2011 р. у справі № 42/92.

Позивачем було складено та підписано страховий акт № ДККА-17444 від 03.07.2012р., згідно з яким пошкодження транспортного засобу марки «Шевроле», державний номерний знак АА 3496 МА, внаслідок вищезазначеної ДТП, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 17 241,01грн.

На підставі сформованого страхового акту № ДККА-17444 від 03.07.2012 р. позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 17 241,01 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7411 від 03.07.2012 р.

Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат (затрат) переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

З метою з'ясування всіх обставин справи судом було направлено на адресу Моторного (транспортного) страхового бюро України запит про надання суду інформації щодо страховика та страхувальника, забезпеченого транспортного засобу, типу полісу, ліміту відповідальності, строку дії полісу та розміру франшизи за Полісом страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/1087096.

08.04.2013 р. на адресу суду надійшов лист-відповідь з Моторного (транспортного) страхового бюро України на судовий запит, з якого вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Фольцваген», державний номерний знак АА 6288 КЕ, на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Лафорт», згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/1087096.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, на підставі вищезазначених норм та у зв'язку з укладенням Полісу № АВ/1087096 відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «Фольцваген», державний номерний знак АА 6288 КЕ.

Крім того, з метою з'ясування всіх обставин справи судом було направлено на адресу Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві запит про надання інформації про те, чи складався 31.05.2012 р. протокол про адміністративне правопорушення за ст. 126 КУпАП на водія Літовкіна Андрія Леонідовича за керування транспортним засобом марки «Фольксваген», державний номерний знак АА 6288 КЕ, без належних правових підстав, та чи було накладено на нього адміністративне стягнення.

14.05.2013 р. до господарського суду міста Києва надійшов лист-відповідь з Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві на судовий запит, з якого вбачається, що згідно облікових даних підрозділів ДАІ РУ ГУМВС України в м. Києві, працівниками Державтоінспекціїї м. Києва відносно гр. Літовкіна А.Л., водія транспортного засобу марки «Фольцваген», державний номерний знак АА 6288 КЕ, 31.05.2012 р. (дата ДТП) протокол про адміністративне правопорушення, відповідальність за що передбачена ст. 126 КУпАП, не складався.

З огляду на вищенаведене, у суду відсутні підстави вважати, що винна у скоєнні ДТП особа керувала транспортним засобом марки «Фольцваген», державний номерний знак АА 6288 КЕ, без належних правових підстав.

Враховуючи те, що цивільно-правову відповідальність винної особи, яка на законних підставах керувала автомобілем марки «Фольцваген», державний номерний знак АА 6288 КЕ, в момент скоєння вищезазначеної ДТП було застраховано відповідачем, що підтверджується Полісом № АВ/1087096, відповідач згідно з статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України «Про страхування» зобов'язаний в межах ліміту відповідальності виплатити страхове відшкодування позивачу.

У відповідності до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Полісом № АВ/1087096 встановлено франшизу в розмірі 1 000,00 грн.

Позивачем не враховано франшизу, встановлену Полісом № АВ/1087096, при визначенні розміру позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не було надіслано відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування (регресну вимогу).

Проте, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене, позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм позивач може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 23/279 від 28.08.2012 р.

З огляду на вищенаведене, відсутність заяви про виплату страхового відшкодування (регресної вимоги) не є порушенням норм чинного законодавства, а відповідно не є підставою для відмови в позові на зазначеній підставі.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 17 241,01 грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 16 241,01 грн. (за вирахуванням 1 000,00 грн. - розмір франшизи, встановлений Полісом № АВ/1087096).

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт» (04050, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, будинок 9/10, ідентифікаційний код: 25005889) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, будинок 32 літ. А, ідентифікаційний код: 30859524) страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 16 241 (шістнадцять тисяч двісті сорок одна) грн. 01 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 620 (одна тисяча шістсот двадцять) грн. 71 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 20.05.2013 р.

Суддя О.В. Нечай