Рішення № 31348779, 21.05.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2013 Справа № 901/1101/13

За позовом Харківського національного університету радіоелектроніки

до відповідача Феодосійського казенного оптичного заводу

про стягнення заборгованості за договором в розмірі 86 276,71 грн.

Суддя С.І. Чонгова

Представники:

Від позивача Харченко О.В., представник, довіреність № б/н від 22.05.2012

Від відповідача не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Харківський національний університет радіоелектроніки звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до відповідача - Феодосійського казенного оптичного заводу, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача суму 86 276,71 грн., яка складається із заборгованості по договору № 11-28 від 19.09.2011 - в розмірі 60 000,00 грн., 3 % річних від простроченої суми у розмірі 1 676,71 грн.. пені у розмірі 20 400,00 грн., штрафу в розмірі 7 % у сумі 4 200,00 грн. Крім того, просить стягнути з відповідача витрати по оплаті судового збору у розмірі 1 720,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем обов'язків за договором на виконання науково-дослідних робіт в частині оплати виконаних робіт.

18 квітня 2013 року позивачем до матеріалів справи було надано заяву за вих. № б/н від 18.04.2013 про зменшення позовних вимог, у якій позивач просить: стягнути з відповідача на користь позивача суму 67 114,13 грн., яка складається з заборгованості по договору № 11-28 від 19.09.2011 в розмірі 60 000,00 3 % річних від простроченої суми в розмірі 1 849,32 грн., пені в розмірі 487,41 грн., штрафу у розмірі 7% у суми 4 777,40 грн., та стягнути з відповідача витрати по оплаті судового збору у розмірі 1 720,50 грн.

Вказана заява позивача була прийнята судом до розгляду.

Представник відповідача у засідання суду призначене на 18.04.2013 не з'явився, про день слухання справи повідомлявся належним чином - ухвала Господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 квітня 2013 року надсилалась відповідачу за адресою вказаною позивачем у позовній заяві рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення 01.04.2013, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 59), про причини неявки суд не повідомив. Документи, витребувані судом, а також відзив на позовну заяву не надав.

У зв'язку з неявкою відповідача у засідання суду 18.04.2013 слухання справи ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.04.2013 було відкладено на 21 травня 2013 року, яка була направлена на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією.

20 травня 2013 року до Господарського суду Автономної Республіки Крим від позивача поштою надійшла заява за вих. № б/н від б/д, згідно якій позивач уточнює свої позовні вимоги та просить стягнути з відповідача на користь позивача суму 77 041,64 грн., яка складається з заборгованості по договору № 11-28 від 19.09.2011 в розмірі 60 000,00 3 % річних від простроченої суми в розмірі 2 140,27 грн., пені в розмірі 10 701,37 грн., штрафу у розмірі 7% у суми 4 200,00 грн., та стягнути з відповідача витрати по оплаті судового збору у розмірі 1 720,50 грн.

Представник позивача у засідання суду 21 травня 2013 року з'явився, уточнені позовні вимоги підтримав.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України визначає, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, судом приймаються до розгляду уточненні позовні вимоги позивача.

Представник відповідача у засідання суду 21 травня 2013 року не з'явився, про день слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Документи, витребувані судом, а також відзив на позовну заяву не надіслав.

Суд вважає можливим розглядати справу у відсутність відповідача виходячи з наступного.

Як вказано у постанові Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, суд зауважує, що неподання або несвоєчасне подання стороною у справі доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, розцінюється господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального Кодексу України сторони мають право, зокрема, подавати докази та брати участь в їх дослідженні.

Водночас частиною першою статті 33 Господарського процесуального Кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а статті 38 і 65 названого Кодексу уповноважують господарський суд в разі недостатності доказів витребувати їх, у тому числі в порядку підготовки справи до розгляду.

До того ж згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального Кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Тобто, у відповідача був час для надання документів, необхідних за його думкою для розгляду справи по суті.

Також, як вказано в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 р. № 18, - Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

З урахуванням викладеного, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача, оскільки у матеріалах справи є достатньо документів для розгляду справи. Також суд зазначає, що статтею 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено двомісячний строк розгляду судом позовної заяви.

У порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно вимогам статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

19 вересня 2011 року між Харківським національним університетом радіоелектроніки та Феодосійським казенним оптичним заводом був укладений договір № 11-28 на виконання науково-дослідної роботи.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України зазначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до умов укладеного договору Замовник (відповідач) доручає, а Виконавець (позивач) бере на себе виконання науково-дослідної роботи: розробка принципів модернізації лазерного випромінювача БЛЗ.379.015. для генерації імпульсів в безпечному для ока діапазоні довжин хвиль (1,52-1,6 мкм). Наукові, технічні, економічні та інші вимоги до науково-технічної продукції за договором визначаються технічним завданням (Додаток № 1), що є невід'ємною частиною договору.

Термін дії договору, згідно пункту 7.1., визначений та встановлений - початок з 19 вересня 2011 року, закінчення - після виконання сторонами своїх зобов'язань за договором, але не пізніше 30.12.2012. Додатковою угодою № 1 від 01 грудня 2011 року сторони дійшли згоди пункт 7.1. договору викласти у наступній редакції: «термін дії договору: початок 19 вересня 2011 року, закінченні: до виконання сторонами своїх зобов'язань за договором, але не пізніше 29 березня 2012 року.

Як визначено пунктом 2.1. договору за виконану роботу за договором Замовник перераховує Виконавцю відповідно до протоколу узгодження договірної ціни (Додаток № 2) без ПДВ 50 000,00 грн., ПДВ 10 000,00 грн., разом договірна ціна договору, з урахуванням ПДВ, складає 60 000,00 грн.

Пункт 2.2. договору визначає, що Замовник сплачує Виконавцю аванс в розмірі не менше 50 % від суми договору не пізніше 3 банківських днів після початку робіт. Решту коштів Замовник сплачує Виконавцю на протязі 5 банківських днів після підписання акту здачі-приймання науково-технічної продукції за договором.

Як встановлено статтею 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. Замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

02 березня 2012 року Замовником та Виконавцем був підписаний акт № 1 здачі-приймання науково-технічної продукції за договором № 11-28 від 19 вересня 2011 року, який підписано уповноваженими представниками підприємств та скріплений печатками підприємств.

Однак відповідач, у порушення умов укладеного договору, роботи виконані позивачем не оплатив в повному обсязі та в обумовлені договором строки, що привело до утворення заборгованості в розмірі 60 000,00 грн.

Статей 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідачем не надано доказів погашення позивачу суми заборгованості.

Відповідно до вимог статей 525, 526 Цивільного Кодексу України - одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 7 % штрафу в розмірі 4200,00 грн. та 10 701,37 грн. пені.

Як визначили сторони пунктом 4.1. договору - за невиконання або неналежне виконання зобов'язань щодо договору Виконавець та Замовник несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами, що передбачено частиною 1 статті 229 Господарського кодексу України

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Крім того, частина 2 статті 231 Господарського кодексу України обумовлює, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. № 546/96-ВР встановлено, що сторони в договорі за прострочення платежу мають право встановити пеню, розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також позивач просить стягнути з відповідача 2 140,27 грн. 3 % річних.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, що зазначено статтею 625 Цивільного кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки вони засновані на нормах чинного законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача.

В судовому засіданні 21 травня 2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 23 травня 2013 року.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Феодосійського казенного оптичного заводу (вул. Московська, 11, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100,Україна; р/р 26001112041 в ПАТ «Мегабанк» м. Харків, МФО 351629, код ЄДРПОУ 14310646, ІПН 143106401111, свідоцтво платника ПДВ 00434809, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) на користь Харківського національного університету радіоелектроніки (проспект Леніна, 14, м. Харків, 61166, Україна; р/р 31259272210287 в ГУ ДКСУ в Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 02071197, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) суму заборгованості в розмірі 60 000,00 грн., 3 % річних в розмірі 2 140,27 грн., пеню в розмірі 10 701,37 грн., 7 % штрафу в розмірі 4 200,00 грн., а також судовий збір в розмірі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.І. Чонгова