Ухвала суду № 31348363, 17.05.2013, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1316/3064/12 Головуючий у 1 інстанції: Кіпчарський М.О.

Провадження № 11/783/497/13 Доповідач : Пешков М. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2013 року місто Львів

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді Пешков М.І.

суддів Марітчак Т.М., Галапац І.І.

за участю прокурора Шахрайчук Н.І.

захисника ОСОБА_1

засудженого ОСОБА_2

розглядаючи у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляцію захисника - адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 грудня 2012 року, -

встановила:

цим вироком:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, освіта середня, непрацюючого, неодруженого, раніше судимого: 15.11.2011 року Галицьким районним судом м. Львова за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки 6 місяців, та на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробувальним строком 1 рік 6 місяців; 10.05.2012 року Франківським районним судом м.Львова за ч. 1 ст.204 КК України до покарання виді штрафу в дохід держави в сумі 17000 грн.,

визнано винним та засуджено за ч.3 ст.186 КК України на п'ять років позбавлення волі.

На підставі ст.ст.71, 78 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Галицького суду м. Львова від 15.11.2011 р., а також повністю приєднано невідбуте покарання за вироком Франківського районного суду м. Львова від 10.05.2012 року, і за сукупністю вироків, визначено остаточне покарання ОСОБА_2 у виді позбавлення волі на строк шість років і вісім місяців, а також сплати штрафу в дохід держави у розмірі 17000 грн.

Запобіжний захід ОСОБА_2 залишено - взяття під варту.

Початок терміну відбуття покарання рахується з 27.06.2012 року.

Стягнуто з засудженого ОСОБА_2 253,40 грн. судових витрат на користь НДЕКЦ при ГУ МВСУ у Львівській області.

Вирішено питання з речовими доказами.

Згідно вироку суду, ОСОБА_2 15.06.2012 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та знаходячись біля 20.00 год. в с.Раковець Пустомитівського району Львівської області, маючи умисел на відкрите заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, шляхом розбиття вікна житлового будинку, що належав ОСОБА_3 та який знаходиться по вул. Центральній в с.Раковець, проник в даний будинок через вікно, де застосувавши фізичне насильство до ОСОБА_3 шляхом нанесення ударів рукою у грудну клітку та обличчя, а також закриття рота, спричинив останній легкі тілесні ушкодження та відкрито заволодів належним ОСОБА_3 майном на загальну суму 5122,00 грн., а саме: грошима в сумі 4600,00 грн.; гаманцем вартістю 50,00 грн. та грошима в сумі 53,00 грн., які були на рахунку сім-карти.

В апеляції захисник - адвокат ОСОБА_1 просить вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 грудня 2012 року змінити в сторону пом'якшення.

Вважає даний вирок таким, що винесений без урахування дійсних обставин справи, та постановлено помилково, тому його не можна вважати чинним.

В мотивах апеляції зазначає, що суд поверхнево розглянув справу, дав неправильну оцінку добутим щодо справи доказам, деяким доказам не дав оцінку взагалі, деякі докази проігнорував, в основу вироку поклав припущення, внаслідок чого ухвалив вищевказаний вирок, що суперечить дійсним обставинам справи та ст.ст. 2, 11, 12 КК України, ст.ст. 373, 324 КПК України (в редакції 1960 р.).

Захисник ОСОБА_1 у своїй апеляції зазначає, що допитаний у судовому слідстві ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованих йому діянь не визнав та заперечив свою причетність до злочину, ствердив, що знаходився взагалі в іншому місці. Пояснив, що на досудовому слідстві зізнався у вчиненні злочину під примусом працівників міліції, хоча такі дії не оскаржував та в дійсності даного злочину не вчиняв. Явку з повинною написав під примусом.

Крім цього, звертає увагу суду на те, що призначене покарання невідповідне ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, оскільки за своїм розміром є явно несправедливим внаслідок суворості і підлягає зміні в сторону пом'якшення.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення ОСОБА_2 та виступ захисника ОСОБА_1 на підтримання поданої апеляції, думку прокурора про безпідставність апеляції та залишення вироку суду без зміни, вивчивши матеріали справи та обговоривши наведені доводи, колегія суддів вважає, що апеляція до задоволення не підлягає.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.186 КК України, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

На досудовому слідстві ОСОБА_2 вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, в суді ж першої інстанції, заперечив факт вчинення злочину та пояснив, що раніше зізнався у вчиненні злочину під примусом працівників міліції, хоча такі їх дії не оскаржував та в дійсності даного злочину не вчиняв.

Як вбачається з протоколу судового засідання від 21.12.2012 року (а.с. 252-253), в судовому засіданні було допитано свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, які були залучені працівниками міліції в якості понятих під час відтворення обстановки та обставин події та які підтвердили, що ОСОБА_2 без будь-якого примусу зі сторони працівників міліції показав та розказав, як саме він проник в будинок ОСОБА_3 та вчинив крадіжку.

З цих підстав суд не надає віри твердженням підсудного про те, що показання на досудовому слідстві ним дані під примусом та розцінює його заперечення причетності до скоєного злочину як намагання у такий спосіб уникнути відповідальності за скоєне.

Також безпідставним є твердження адвоката ОСОБА_1 про непослідовність слідчих дій під час досудового слідства, а саме те, що після проведення відтворення обстановки та обставин події працівники міліції провели впізнання ОСОБА_2 потерпілою ОСОБА_3 в будинку останньої. Як вбачається з протоколу пред»явлення особи до впізнання від 27.06.2012 р. (а.с. 67-68) дана слідча дія проводилася з 12:00 год. до 12:30 год., а відтворення обстановки та обставин події проводилося 27.06.2012 року в період з 12:40 год. до 13:45 год., що підтверджується даними протоколу (а.с. 71-73).

Вина ОСОБА_2 повністю стверджується зібраними в ході досудового слідства доказами та які розглянуті в судовому засіданні, а саме: показами потерпілої ОСОБА_3, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,ОСОБА_10 ОСОБА_11, а також письмовими доказами, розглянутими та оголошеними в судовому засіданні.

Показання свідків, які суд поклав в основу обвинувального вироку, є послідовними, повністю узгоджуються між собою.

Підстав не довіряти показанням потерпілої та свідків, а також вважати, що вони могли обмовити засудженого ОСОБА_2 у колегії суддів немає.

На підставі аналізу всіх зібраних у справі доказів, яким дана належна оцінка відповідно до вимог ст.67 КПК України (в редакції 1960 р.), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні відкритого викрадення чужого майна (грабежу), поєднаного з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдав значної шкоди потерпілому, кваліфікував його дії за ч.3 ст.186 КК України.

Як видно із матеріалів досудового слідства і протоколу судового засідання, органи слідства і суд дослідили у справі всі ті обставини, які могли мати значення для прийняття рішення у справі, а тому наведені захисником в апеляції доводи про неповноту та однобічність досудового та судового слідства є необґрунтованими.

При перевірці справи колегія суддів не виявила допущених істотних порушень кримінально-процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які тягнули б за собою скасування чи зміну вироку.

Покарання засудженому ОСОБА_2 призначене з дотриманням вимог ст. 65 КК України, яке відповідає характеру тяжкості вчиненого злочину і даним про його особу. Суд врахував ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, мотиви, спосіб та обстановку вчинення злочину, тяжкість наслідків, особу підсудного, який протягом іспитового строку вчинив новий злочин, який посередньо характеризується за місцем проживання, його вік та поведінку.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що постановлений по справі вирок щодо ОСОБА_2 є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляція захисника - адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 не підлягає до задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України (1960 року), колегія суддів, -

ухвалила:

Вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 грудня 2012 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляцію захисника - адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - без задоволення.

Судді:

Пешков М.І. Марітчак Т.М. Галапац І.І.