Постанова № 31347479, 17.05.2013, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2013 р. Справа № 818/2451/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпової О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Литвиненко М.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Макаренко Н.М.,

представника відповідача - Макотренко В.П. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/2451/13-a

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах

про скасування вимоги та визнання рішення нечинним,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Управління Пенсійного фонду України у м. Сумах про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за № Ф-1482 від 20.02.2013 року на суму 6270грн.65коп., а також про визнання нечинним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №2759/05.-1-15 від 21.03.2013 року.

В обґрунтування позову зазначає, що, на його думку, на нього, як на пенсіонера, якому призначено пенсію за вислугу строків служби відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», поширюється пільга щодо сплати єдиного внеску, оскільки він досяг пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Оскільки на день винесення оскаржуваної вимоги він досяг пенсійного віку, то це повинно бути враховано відповідачем, внаслідок чого він, як фізична особа-підприємець, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, звільняється від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Крім того, позивач вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області №2759/05.-1-15 від 21.03.2013 року не правомірно прийняте рішення №2759/05.-1-15 від 21.03.2013 року про залишення його скарги від 20.02.2013 року №654/2 про скасування вимоги за № Ф-1482 від 20.02.2013 року без розгляду, оскільки згідно п.2.1 та п.2.2 Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв платників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 08.10.2010 року №22-7 (далі по тексту - Порядок), він має право, а не зобов'язання на узгодження суми недоїмки з Управлінням Пенсійного фонду України у м. Сумах. Тому ОСОБА_1 вважає, що вказане рішення є таким, що порушує його права та перешкоджає йому в оскарженні вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за № Ф-1482 від 20.02.2013 в установленому законом порядку.

В судовому засіданні позивач позов підтримав у повному обсязі із зазначених вище підстав та просив його задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України у м. Сумах позовні вимоги не визнав, пояснивши, що від обов'язку сплати єдиного внеску звільняються лише пенсіонери, яким призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а тому просив у задоволенні позову відмовити. Надав письмові заперечення на позовну заяву (а.с.16).

В судовому засіданні представник відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області позовні вимоги не визнав, пояснивши, що фізичні особи-підприємці, які отримують пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», сплачують внесок на загальних підставах. Крім того, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №2759/05.-1-15 від 21.03.2013 року про залишення скарги ОСОБА_1 від 20.02.2013 року №654/2 без розгляду є правомірним, оскільки позивач не звертався до Управління Пенсійного фонду України у м. Сумах із заявою про узгодження вимоги про сплату боргу за № Ф-1482 від 20.02.2013 року, подавши скаргу всупереч п.2.1, п.2.2 Порядку до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області. Тому на підставі п.5.3 Порядку скарга позивача була залишена без розгляду внаслідок порушення порядку і строків її подання. Тому просив у задоволенні позову відмовити. Надав письмові заперечення на позовну заяву (а.с.18-19).

Заслухавши пояснення позивача, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 необхідно відмовити з наступних підстав.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 якого платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності;

06 серпня 2011 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 07 липня 2011 року №3609-VI. Даним Законом доповнено статтю 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", частиною четвертою такого змісту: "Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування".

Тобто, з 06.08.2011 р. підставою для звільнення від сплати єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, є сукупність двох обставин: якщо фізична особа-підприємець є пенсіонером за віком або інвалідом та якщо така особа отримує відповідно до закону пенсію за віком або соціальну допомогу.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлені види пенсій за цим Законом: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування і є платником єдиного податку (а.с.4).

Позивач є пенсіонером, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1, виданим 26.03.2004 року, отримує пенсію за вислугу строків служби, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (а.с.4, 20), ст.1 якого встановлює наступні види пенсійного забезпечення для осіб, на яких поширюється його дія: довічна пенсія за вислугу років; пенсія по інвалідності; пенсія в разі втрати годувальника.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.5 вказаного Закону особам, звільненим з військової служби, іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей може

призначатися (за їх бажанням) пенсія на умовах і в порядку, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок

коштів державного бюджету.

Отже, пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є окремими видами пенсійного забезпечення, правові засади призначення та виплати яких регулюються окремим законодавством.

Суд не погоджується із доводами позивача про те, що винесена Управлінням Пенсійного фонду України у м. Сумах вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за № Ф-1482 від 20.02.2013 року на суму 6270грн.65коп.є протиправною та такою, що порушує його права, оскільки за змістом чинного законодавства після досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ФОП ОСОБА_1 мав право звернутися до органу Пенсійного фонду України із заявою про переведення із одного виду пенсійного забезпечення на інший, різниця між розмірами яких підлягала фінансуванню за рахунок коштів державного бюджету. Тобто, фактично розмір пенсії ОСОБА_1 не змінився б - змінився б лише вид пенсії з дня звернення за нею.

Зокрема, згідно п.1 ч.1 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, в тому числі: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Зазначений висновок також підтверджується ч.3 ст.45 цього Закону, відповідно до якої переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2011 року №1168 затверджений «Порядок визначення різниці між розміром пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 3 вказаного Порядку встановлено, що для осіб, яким пенсія призначена відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 1 жовтня 2011 р. і які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", розмір пенсії із солідарної системи не може бути менший, ніж мінімальний розмір пенсії, визначений відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і не більший, ніж розмір пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Різниця між розміром пенсії, призначеної особі відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і розміром

пенсії, визначеної згідно з пунктом 2 або 3 цього Порядку, виплачується за рахунок коштів державного бюджету (п.4 Порядку).

Аналогічні положення закріплені і в пунктах 2, 3 Порядку визначення різниці між розміром пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"», затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 23.06.2010 року №510.

Зокрема, для осіб, яким пенсія призначена відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 1 січня 2010 р. і які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", розмір пенсії із солідарної системи не може бути менший ніж двократний мінімальний розмір пенсії, визначений відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", і не більший ніж розмір пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (п.3 Порядку).

Різниця між розміром пенсії, призначеної особі відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і розміром пенсії, визначеної згідно з пунктом 1 або 2 цього Порядку, виплачується за рахунок коштів державного бюджету.

Таким чином, у разі використання позивачем свого права на вибір пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та наявності водночас права на отримання пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (а.с.4,20), ФОП ОСОБА_1 не тільки б одержував пенсію у належному розмірі, визначеному законодавством, а й мав би право на пільги щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Проте, у даному випадку позивач після досягання ним пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не звертався до органу Пенсійного фонду України із заявою про переведення із одного виду пенсійного забезпечення на інший.

Тому, враховуючи, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 не входить до переліку осіб, які мають права на пільги, встановлені ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", підстави для звільнення його від сплати єдиного внеску відсутні.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Так, згідно ч.4 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Станом на 01.02.2013 року у позивача утворилась заборгованість перед Управлінням Пенсійного фонду України у м. Сумах зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень-грудень 2011 року та серпень-грудень 2012 року, що підтверджується повідомленнями-розрахунком (а.с.17).

У зв'язку з наявністю у позивача заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відповідно до приписів Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Управлінням Пенсійного фонду України у м. Сумах було сформовано вимогу про сплату боргу за № Ф-1482 від 20.02.2013 року (а.с.5). Документів на підтвердження неправильності обчислення сум недоїмки, зазначеної у вимозі, позивач суду не надав.

На підставі викладеного суд вважає, що дії відповідача щодо нарахування ФОП ОСОБА_1 єдиного внеску є законними, внаслідок чого у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за № Ф-1482 від 20.02.2013 року на суму 6270грн.65коп. необхідно відмовити.

Щодо позовних вимог про визнання нечинним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №2759/05.-1-15 від 21.03.2013 року про залишення скарги ФОП ОСОБА_1 від 20.02.2013 року №654/2 без розгляду суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст.25 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.

Згідно з п.2.1 та п.2.2 Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв платників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 08.10.2010 року №22-7 у разі коли платник єдиного внеску вважає, що орган Пенсійного фонду в районі, місті, районі у місті (далі - територіальний орган Пенсійного фонду) невірно визначив суму недоїмки, такий платник єдиного внеску має право звернутися до територіального органу Пенсійного фонду, вимога якого оскаржується, з заявою про узгодження вимоги, яка подається у письмовій формі та супроводжується документами (розрахунками, копіями платіжних доручень тощо), що свідчать про неправильність сум недоїмки, зазначених у вимозі.

Заява повинна бути подана до територіального органу Пенсійного фонду протягом десяти робочих днів, наступних за днем отримання платником єдиного внеску вимоги. Строк, встановлений для подання заяви, не вважається пропущеним, якщо до його закінчення

заяву та інші документи до неї здано на пошту.

За результатами розгляду заяви про узгодження вимоги територіальний орган Пенсійного фонду зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та повідомити про нього особу, що подала заяву (п.2.4 Порядку).

У разі незгоди платника єдиного внеску з рішенням територіального органу Пенсійного фонду, прийнятим у межах процедури узгодження вимоги, подальше його оскарження здійснюється відповідно до вимог цього Порядку щодо розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду або в судовому порядку (п.2.6 Порядку).

Враховуючи те, що за змістом вказаної норми територіальним органом Пенсійного фонду України є Управління Пенсійного фонду України у м. Сумах, позивач мав право у разі незгоди із визначеною сумою недоїмки подати заяву до цього управління. Проте, всупереч п.2.1, п.2.2 Порядку ФОП ОСОБА_1 із заявою про узгодження вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за № Ф-1482 від 20.02.2013 року не звертався.

Відповідно до п.5.3 Порядку скарга (заява), подана з порушенням порядку і строків, визначених пунктом 2.2 розділу II, пунктами 3.2, 3.3 розділу III та пунктом 4.1 розділу IV цього Порядку, а також у разі її відкликання відповідно до цього Порядку не підлягає розгляду органами Пенсійного фонду, про що виноситься рішення про залишення скарги (заяви) без розгляду (додаток 3) та робиться відмітка в журналі реєстрації скарг.

З приводу тверджень позивача, що він має право, а не обов'язок звертатися із заявою про узгодження вимоги до територіального органу Пенсійного фонду, внаслідок чого він може безпосередньо звертатися до органу Пенсійного фонду вищого рівня про скасування такої вимоги, суд звертає увагу, що згідно п.3.1 Порядку у разі коли скаржник вважає, що орган Пенсійного фонду прийняв рішення про накладення штрафу та нарахування пені або у межах процедури узгодження вимоги, що суперечить законодавству про загальнообов'язкове державне соціальне страхування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий скаржник має право оскаржити таке рішення у органі Пенсійного фонду вищого рівня.

Пунктом 3.2 Порядку встановлено, що скарга на рішення територіальних органів Пенсійного фонду подається відповідно до головних управлінь Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - регіональні органи Пенсійного фонду) у письмовій формі разом з документами, що підтверджують неправильність рішення. Про подання скарги скаржник зобов'язаний одночасно повідомити територіальний орган Пенсійного фонду, рішення якого оскаржується.

Тобто, чинним законодавством передбачена певна процедура оскарження рішень територіальних органів Пенсійного фонду, яка у даній ситуації не була дотримана позивачем, на підставі чого суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині також є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Більш того, як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання нечинним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №2759/05.-1-15 від 21.03.2013 року.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 17, пунктом 1 частини 4 статті 105 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень.

Адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Рішення суб'єкта владних повноважень - це нормативно-правові акти (акти, які поширюються на невизначене коло осіб - постанови Верховної Ради України, акти Президента та Кабінету Міністрів України, накази міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування) та правові акти індивідуальної дії (акти застосування норм права, які поширюються на окремих осіб або на окремі ситуації.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Нормативно-правові акти - це рішення суб'єкта владних повноважень, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб.

Відповідно до вимог ст.171 КАС України визнаються нечинними нормативно-правові акти.

Право оскаржити нормативно-правовий акт має особа, щодо якої застосовано цей акт, а також особа, яка є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт відповідно до частини другої ст.171 КАС України.

Правові акти індивідуальної дії - рішення суб'єкта владних повноважень, дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації, і які є актом одноразового застосування норм права.

Спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №2759/05.-1-15 від 21.03.2013 року - це акт індивідуальної дії, тому позивач повинен був звернутися до суду із позовом про визнання його протиправним та скасування, а не про визнання такого рішення нечинним.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах про скасування вимоги та визнання рішення нечинним -відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) О.О. Осіпова

З оригіналом згідно

Суддя О.О. Осіпова

Повний текст постанови складено та підписано 23.05.2013 року.