Ухвала суду № 31347437, 16.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2013 р.Справа № 2а-12539/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2013р. по справі № 2а-12539/12/2070 за позовом Публічного акціонерного товариства "Завод Південкабель" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Публічне акціонерне товариство завод "Південкабель", з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби , в якому просить суд, скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби від 05.11.12 р. № 0000800040, № 0000790040.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2013 р. адміністративний позов Публічного акціонерного товариства завод "Південкабель" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби № 0000800040 від 05.11.12 р. та № 0000790040 від 05.11.12 р. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства завод "Південкабель" судові витрати у розмірі 141,60 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, позивачем надана заява про розгляд справи в письмовому провадженні.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові на підставі направлення від 24.09.2012р. № 453 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ завод "Південкабель" з питань достовірності та законності декларування від'ємного значення за липень 2012 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 463/40-028/00214534 від 19.10.2012 року, в якому встановлено порушення позивачем :

- п. 102.5 ст. 102, п. 192.1 ст. 192, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме заниження податкових зобов'язань за липень 2012 року на 5730 грн. та завищення суми податкового кредиту на 952 грн., що призвело до завищення від'ємного значення за липень 2012р. на суму 6682,00 грн.;

- пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України завищено суму бюджетного відшкодування у розмірі 4985,00 грн. за липень 2012 року.

На підставі висновків акту перевірки № 463/40-028/00214534 від 19.10.2012 року відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення № 0000800040 від 05.11.12 року про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2012 р. у розмірі 4985,00 грн. та застосовано штраф в розмірі 2492,50 грн.; № 0000790040 від 05.11.12 року про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за липень 2012 р. у розмірі 6682,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що позивач правомірно задекларував бюджетне відшкодування у липні 2012 року у сумі 4985,00 грн. за рахунок використання наявного від'ємного значення за червень 2012р. у сумі 4985,00 грн. та сплаченого у попередніх періодах податку. Правомірно відніс до складу податкового кредиту податкової накладної отриманої від ТОВ «Відродження МЖК» у розмірі 952,00 грн. Є неправомірним посилання відповідача про те, що позивачем завищена сума від'ємного значення податку на додану вартість у липні 2012 року, у зв'язку з проведенням ПАТ завод "Південкабель" коригування податкових зобов'язань внаслідок повернення переплати ТОВ «Південькабельінвест».

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки № 463/40-028/00214534 від 19.10.2012 року, фактичною підставою для винесення податкового повідомлення-рішення слугували відображені в актах перевірки № 325/40-028/00214534 від 17.08.2012р., № 388/40-028/00214534 від 18.09.2012р. висновки відповідача про завищення від'ємного значення за червень 2010 року, внаслідок неправомірного заниження податкових зобов'язань у розмірі 3815 грн. у зв'язку з проведенням ПАТ завод "Південкабель" коригування податкових зобов'язань внаслідок повернення переплати ТОВ «Південькабельінвест» та неправомірного віднесення до складу податкового кредиту податкової накладної отриманої від ТОВ «Фьорд» у розмірі 1170,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2012р. по справі № 2а-10155/12/2070 за позовом ПАТ завод "Південкабель" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби було скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000500040 від 04.09.2012р. про зменшення від'ємного значення за червень 2012 року у сумі 3815 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2012р. по справі № 2а-10905/12/2070 за позовом ПАТ завод "Південкабель" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби було скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000660040 від 28.09.2012р. про зменшення від'ємного значення за червень 2012 року у сумі 1170,00 грн. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2013р. вказана постанова залишена без змін.

Згідно ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На підставі зазначеного колегія судів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що твердження відповідача про неправомірність декларування позивачем від'ємного значення за 2012 рік у сумі 4985,00 грн., яке було використано позивачем при декларуванні бюджетного відшкодування за липень 2012 року є необґрунтоване.

Відповідно до п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. (п.200.3 ст. 200 ПК України)

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. (п. 200.4 ст. 200 ПК України).

Фактичною підставою для винесення податкового повідомлення-рішення слугували відображені в акті перевірки № 463/40-028/00214534 від 19.10.2012 року висновки відповідача про заниження податкових зобов'язань у розмірі 5730 грн. у зв'язку з проведенням ПАТ завод "Південкабель" коригування податкових зобов'язань внаслідок повернення переплати ТОВ «Південькабельінвест» та неправомірного віднесення до складу податкового кредиту податкової накладної отриманої від ТОВ «Відродження МЖК» у розмірі 952,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що між позивачем, ПАТ завод "Південкабель" (як покупцем) та ТОВ «Відродження МЖК» (як постачальником) було укладено договір поставки товару № 21 від 01.11.2011 року згідно умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця доску. (а.с. 33-35)

На виконання умов договору у липні 2012 року отримано - доску обрізну обшивочнуц на загальну суму 5712,00 грн., в тому числі ПДВ - 952 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000028 від 03.07.2012р., товарно - транспортною накладною № 053461 від 03.07.2012р., податковою накладною № 5 від 03.07.2012р.

Розрахунки здійснені платіжними дорученнями № 5918 від 28.08.2012р.

Факт оприбуткування товару на складі позивача підтверджується карткою складського обліку. (а.с.36-40)

Суд першої інстанції оцінивши наявні в справі докази, відмітив, а суд апеляційної інстанції погодився, що матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним правочином. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Дата виникнення податкових зобов'язань платника ПДВ визначається згідно з нормами ст. 187 Податкового кодексу України, а дата виникнення податкового кредиту визначається, згідно з нормами ст. 198 Податкового кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що ані в суді першої інстанції ані в суді апеляційної інстанції, доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем послуг (робіт) у свого контрагента відповідач не подав.

Також, колегія судів зазначає, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Тобто позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Так, відповідачем ані в суді першої інстанції так ані в суді апеляційної інстанції не було доведено наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

На даний час договір, що укладались між ПАТ завод "Південкабель" та ТОВ «Відродження МЖК» не визнаний судом не дійсним.

Відповідач не надав до суду доказів прийняття компетентним органом рішення про порушення кримінальної справи або обвинувального вироку відносно посадових осіб ТОВ «Відродження МЖК» за фактами діяльності платників податків, що викладені в акті, не надав доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем товару у зазначеного контрагента.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що між ЗАТ "Завод "Південкабель" (продавець) та ТОВ "Південкабельінвест" (покупець) укладено договір № 169 П - 06 від 01.09.2006 про поставку кабельно-провідникової продукції ТОВ "Південкабельінвест" було перераховано ЗАТ "заводу "Південкабель" кошти в сумі 204000,00 грн. відповідно до платіжного доручення № 116 від 12.08.2008 року .Позивачем було виписано податкову накладну № 12204 від 12.08.2008 року яка була надана контрагенту ТОВ "Південкабельінвест".

ТОВ "Південкабельінвест" листом № 48 від 30.07.2012 року звернулося до ПАТ "Завод "Південкабель" з проханням повернути передплату за кабельно-провідникову продукцію, перераховану по передоплатному рахунку № 15671 від 11.08.2008 року відповідно до платіжного доручення № 116 від 12.08.2008 на суму 34380,48 грн., в т.ч. податок на додану вартість, на поточний рахунок № 260023001391 в АТ Банк "Меркурій" м. Харків, МФО 351663.

31.07.2012 року ПАТ "завод "Південкабель" платіжним доручення № 833, було перераховано ТОВ "Південкабельінвест" суму коштів у розмірі 34380,48 грн., в т.ч. ПДВ 5730,08 грн., згідно призначення "повернення поперед. сплати за кпп згідно пл. доручення 116 від 12.08.2008 року та лист 48 від 30.07.2012 р."

У зв'язку з цим ПАТ "завод "Південкабель" було виписано розрахунок № 890 від 31.07.2012 р. коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 12.08.2008 р. № 12204 за договором від 01.09.2006 р. № 169 П-06 на суму ПДВ 5730,08 грн.

Таким чином, у позивача виникло право на зменшення суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість саме в липні 2012 року.

Відповідно до п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Згідно пп. 192.1.1. п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку.

За приписами п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то за приписами п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

На підставі вищезазначеного суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про те, що право на отримання бюджетного відшкодування виникає не раніше виникнення від'ємного значення податку за результатами обрахування різниці між значеннями податкових зобов'язань та податкового кредиту звітного податкового періоду. Таким чином, зменшення сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість позивача за результатами господарських операцій з повернення попередньої оплати мали місце у липні 2012 року, а тому приймаються до обліку та можуть впливати на виникнення від'ємного значення податку саме у липні 2012 року.

Отже, суд першої інстанції вірно визначив, що право на відшкодування податку у зв'язку з вказаними операціями виникає у позивача не раніше вказаного періоду, а тому саме від виникнення цього права, а не від дати виникнення податкових зобов'язань, які коригуються, починається відлік строку на подання заяви про відшкодування податку.

Разом з цим колегія судів зазначає, що згідно з п. 102.5 ст.102 Податкового кодексу України, заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Таким чином, вищезазначена норма регулює строки давності у двох випадках - подання платником податку заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або заяви про їх відшкодування у випадках, передбачених Податковим кодексом України, при цьому у останньому випадку строк 1095 днів починає обліковуватися від дня, наступного за днем отримання права на таке відшкодування.

Судом першої інстанції було вірно зазначено, що ні з заяви про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4), ні з розрахунку суми бюджетного відшкодування (Д3) на які посилається податковий орган в акті перевірки, не вбачається, що позивач здійснив корегування податкових зобов'язань у липні 2012 року по податковій накладній за серпень 2008 року, що призвело до завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на 5730,08 грн. Отже, як вбачається з податкового повідомлення - рішення, яке є предметом даного спору, підлягає зменшенню сума від'ємного значення податку на додану вартість, а не сума відшкодування податку на додану вартість.

Крім того, колегія судів зазначає, що положення п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України не регулюють питання формування від'ємного значення податку на додану вартість.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2013р. по справі № 2а-12539/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді Зеленський В.В. П'янова Я.В.