Постанова № 31347354, 24.07.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

10:55

24.07.2012 р. Справа № 2а-10154/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мельника О. М. за участю секретаря судового засідання Западнюк К.А. розглянувши адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Югцемент", вул.Промислова, 9, смт.Ольшанське, Миколаївський район, Миколаївська область,57113

доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Миколаєві ДПС, вул. Чкалова, 20, м. Миколаїв,54000

проскасування податкового повідомлення - рішення 0001043600 від 31.08.2011р.,№0001033600 від 31.08.2011р. , № 0001023600 від 31.08.2011р., В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві № 0001043600 від 31.08.2011 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 2 298 070,00 грн.; № 0001033600 від 31.08.2011 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на суму 1 345 808,00 грн.; № 0001023600 від 31.08.2011 року за платежем з податку на додану вартість на загальну суму 2 008 387,50 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом не було на підставі належних доказів доведено наявність порушення норм Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97 BP « Про податок на додану вартість» з боку позивача, оскільки відповідач на підтвердження своїх висновків послався на лист Бориспільської ОДПІ від 12.07.2011р, № 2459/7/23-1, Управління СБУ України в Миколаївський області від 02.08.2011р № 500/23-1/36311955, які не можуть бути документами, що містять інформацію щодо достовірності нарахування податкового кредиту на додану вартість під час відображення операцій ПАТ «ЮГцемент» з TOB «Компанія Промресурс ЛТД». Посилання ж на акти перевірок, що складені ДПІ у Миколаївському р-ні м. Миколаєва, є безпідставні, оскільки вони оскаржені у судовому порядку згідно Кодексу адміністративного судочинства України. Право ж на віднесення сум з ПДВ до складу податкового кредиту підтверджене позивачем наявними первинними документами, в тому числі належним чином оформленими податковими накладними.

Відповідач просив відмовити в задоволенні адміністративного позову з підстав викладених в запереченнях, надав додаткові докази на підтвердження своїх аргументів, вважає податкові повідомлення-рішення № 0001043600 від 31.08.2011 року, № 0001033600 від 31.08.2011 року, № 0001023600 від 31.08.2011 року - правомірними та такими, що не підлягають скасуванню.

Суд заслухав думку представників сторін, дослідив наявні в справі докази, оцінив всі докази в їх сукупності та встановив наступне.

17.08.2011 року відповідачем здійснено перевірку ПАТ «ЮГцемент» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість, під час відображення операцій з TOB «Компанія Промресурс ЛТД» за період травень - грудень 2009 року, результати якої оформлено актом № 817/36/00293031 (далі - Акт перевірки).

Згідно висновків акту перевірки позивачем було допущено наступні порушення: 1. пп.7.4.1. пп.7.4.5 п.7.4. пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1. п.7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами і доповненнями, що діяв протягом періоду, за який проводилась перевірка, завищено податковий кредит на суму 4 844 612,00 грн., у тому числі: вересень 2009 p.-1671 195,00 грн.; жовтень 2009 p.- 824 264,00 грн.; листопад 2009 р. - 700 624,00 грн.; січень 2010р. - 1 648 528,00 грн.; 2. пп.7.7.1. п 7.7 ст.7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97 BP «Про податок на додану вартість» із змінами і доповненнями, що діяв протягом періоду, за який проводилась перевірка, п. 5.10 ст.5 «Порядку заповнення та подачі податкової декларації на додану вартість», затвердженого Наказом ДПА України від 30 травня 1997 року, на загальну суму 1 581 840,00 грн., у т.ч. по періодах: вересень 2009 р. на суму 1 338 9255,00 грн. листопад 2009 р на суму 242 915,00 грн.; 3. пп. 7.4.1. пп. 7.4.4. п 7 4. пп.7.7.1. пп.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97 BP « Про податок на додану вартість» із змінами і доповненнями, що діяв протягом періоду, за який проводилась перевірка, завищено різницю від'ємного значення між сумою податковою зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ поточного звітного періоду за січень 2010 року на загальну суму 1 648 528,00 грн.; 4. пп.7.4.1,пп.7.4,5 п. 7.4, пп.7.5.1. п.7.5, абз. «в» пп.7.7.1 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97 BP « Про податок на додану вартість», із змінами і доповненнями, що діяв протягом періоду, за який проводилась завищено залишок від'ємною значення, який після бюджетною відшкодування включається до складу податковою кредит наступного податкового періоду (рядок 26 Декларації) за грудень 2009 року на загальну суму 406 627,00 грн.; 5. пп. 7.7.1. пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97 BP «Про податок на додану вартість» із змінами і доповненнями, завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на загальну суму 1 345 808,00 грн. у т.ч. по періодах: жовтень 2009р. 227 547,00 грн.; листопад 2009р. 824 204,00 грн.; грудень 2009р. 293 997,00 грн.

На підставі Акту перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві винесено податкові повідомлення-рішення № 0001043600 від 31.08.2011 року яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 2 298 070,00 грн., № 0001033600 від 31.08.2011 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на суму 1 345 808,00 грн., № 0001023600 від 31.08.2011 року, за платежем: податку на додану вартість на загальну суму 2 008 387,50 коп.

Суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001043600 від 31.08.2011 року, № 0001033600 від 31.08.2011 року, № 0001023600 від 31.08.2011 року з огляду таке.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. А статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України встановлюється система оподаткування, податки і збори.

З системного аналізу положень Закону України „Про податок на додану вартість, вбачається наступне.

Пунктом 1.7 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість" визначено податковий кредит як суму, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно із цим законом. Пункт 1.8 ст.1 цього закону встановлює, що бюджетним відшкодуванням є сума, яка підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом.

В підпункті 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" наводиться перелік позицій, які повинна містити податкова накладна при її заповненні.

Згідно до п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" встановлено, що суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт , послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

А відповідно до п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

- бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

- залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В контексті наведених норм права для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон України „Про податок на додану вартість" не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентами платника податків або їх контрагентами за ланцюгом зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для них. Зазначена обставина не може бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Закон України „Про податок на додану вартість" та інші положення законодавства України не встановлюють та не передбачають відповідальності платника податків за дії інших платників.

Судом в судовому засіданні досліджено усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, установленим обставинам надано оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, встановлено статус постачальників товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартості. При цьому порушень податкового законодавства в діях позивача не встановлено.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Фактично між TOB «Компанія Промресурс ЛТД» та ПАТ «ЮГцемент» був укладений договір № 04-026-09 від 22.07.2009 року на поставку газу. Підставою для включення ПАТ «ЮГцемент» до складу податкового кредиту, є податкові накладні, складені в момент виникнення податкових зобов'язань продавця (TOB «Компанія Промресурс ЛТД»).

Виникнення права платника податку на податковий кредит та бюджетне відшкодування є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктами оподаткування, за наявності первинних документів бухгалтерського та податкового обліку по розрахункам між ПАТ «ЮГцемент» та TOB «Компанія Промресурс ЛТД» за поставлений газ.

З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається наявність як у позивача, так і TOB «Компанія Промресурс ЛТД», реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).

Згідно пункту 1.3 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість" платника податку визначено як особу, яка згідно із цим законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особою, яка імпортує товари на митну територію України. А відповідно до п.10.2 ст.10 цього закону платники податку, визначені у підпунктах „а", „в", „г", „д" п.10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного судом вбачається, що сама по собі несплата податку TOB «Компанія Промресурс ЛТД» (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарських операцій по поставці продукції, наданню послуг, проведенню розрахунків за них не впливає на формування податкового кредиту ПАТ «ЮГцемент» та суму його бюджетного відшкодування.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. №168/97-ВР, на момент вчинення зазначеного вище правочину TOB «Компанія Промресурс ЛТД» була зареєстрована в установленому Законом про ПДВ порядку в якості платника ПДВ з присвоєним податковим органом індивідуальним податковим номером, який використовується для справляння цього податку. Отже, згідно підпункту 7.2.6 статті 7 Закону №168, TOB «Компанія Промресурс ЛТД», як продавець товару, видало податкові накладні позивачеві, що стало підставою для нарахування податкового кредиту. Податкові накладні складені (заповнені) належним чином та відповідають вимогам пункту 7.2 Закону № 168 та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 (надалі - Порядок №165), мають всі реквізити, передбачені підпунктом 7.2.1 Закону №168, а саме: порядковий номер; дату складання податкової накладної; повну назву юридичної особи; податковий номер платника податку; місцезнаходження продавця; номенклатуру товарів; назву покупця; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з ПДВ. Номенклатура товару (природний газ), що зазначена в вищевказаних податкових накладних, повністю відповідає (співпадає) номенклатурі товару, що є предметом укладених договорів на постачання газу. На підставі наведених вище документів Скаржник оприбуткував товар та, відповідно, збільшив податковий кредит відповідних податкових періодів, керуючись вимогами чинного законодавства.

Крім того відповідач обґрунтував свою позицію наявністю порушень ч.5 ст.203 ч.1.2 ст.215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, яки не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені правочинами для здійснення TOB «Компанія Промресурс ЛТД» придбанні та продажу послуг. Тому відповідач вважає що не має об'єктів оподаткування при придбанні та продажу позивачем послуг за травень - грудень 2009 року.

В обґрунтування цих висновків відповідач послався на те, що ВМП Бориспільської ОДПІ встановлено, «...що первині документи, а саме декларація з ПДВ за травень - грудень 2009 року, подавались до Бориспільської ОДПІ з порушенням діючого законодавства, а саме підпис директора TOB «Компанія Промресурс ЛТД» здійснений не знаряддям письма, а факсиміле..»

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

органами державної податкової служби по суб'єктам підприємницької діяльності, які здійснюють свою господарську діяльність, як вважає відповідач, з порушенням вимог чинного законодавства України, до теперішнього моменту взагалі не були прийняті всі передбачені вимогами чинного законодавства України заходи щодо забезпечення стягнення та надходження до Державного бюджету України сум бюджетної заборгованості з ПДВ, що з вини цих суб'єктів підприємницької діяльності до теперішнього моменту до бюджету не сплачені.

Пунктом 11 ст.11 ЗУ „Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990р. №509-XII (із змінами і доповненнями) встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами України мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законодавством. З цього приводу спеціальним законом з питань оподаткування , який зокрема установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) є Закон України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-III (із змінами і доповненнями). Зазначений нормативно -правовий акт передбачає наступні можливості контролюючих органів:

- визначення суми податкового зобов'язання, нарахування пені та застосування штрафних (фінансових) санкцій (ст.ст.4, 16, 17 );

- право податкової застави на активи платника податків, що має податковий борг, та продаж активів, які перебувають у податковій заставі (ст.ст. 8, 10);

- звернення стягнення на активи платника податків в рахунок його податкового боргу в судовому порядку (ст.ст.3, 7).

Крім того, після 01.01.2011р. набрали чинності положення Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, які визначають право органів державної податкової служби щодо:

- визначення сум податкових та грошових зобов'язань (ст.54);

- податкової застави на майно платника податків та продажу майна, що перебуває у податковій заставі (ст.ст. 88, 89, 95);

- застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та нарахування пені (ст.ст. 109 - 132).

Зазначені можливості стосовно TOB «Компанія Промресурс ЛТД» органами державної податкової служби реалізовані не були, жодного з доказів вчинення зазначених заходів органами державної податкової служби відповідачем надано не було.

З метою погашення податкових зобов'язань або податкового боргу контролюючими органами в повній мірі не були застосовані судові процедури, визначені Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч.1 ст.16 та ч.1 ст.20 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" від 15.05.2003р. №755-IV (із змінами і доповненнями) з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців створено Єдиний державний реєстр, відомості з якого є відкритими і загальнодоступними.

Статтею 18 цього закону передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Згідно ст. 104 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435-IV (із змінами і доповненнями) визначено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам -правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ст.59 Господарського кодексу України від 16.01.2003р. №436-IV (із змінами і доповненнями) припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації -за рішенням вланика (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб -засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим кодексом, - за рішенням суду. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.

Відповідно до постанови пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999р. №12 "Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України", під публічним порядком у цьому та інших випадках належить розуміти правопорядок держави, визначальні принципи і засади, які становлять основу існуючого в ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості, основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо).

Суд зазначає, що відповідачем не було доведено, що в результаті укладання між позивачем та TOB «Компанія Промресурс ЛТД» і виконання договорів з додатками було порушено публічний порядок, встановлений в державі. У суду також відсутні підстави вважати, що укладені правочини суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховання сплати податків третіх осіб, отримання податкової вигоди та в силу ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Зокрема, суд дійшов висновку про те, що зміст укладених позивачем правочинів не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особи, які вчинили ці правочини, мають необхідний обсяг цивільної дієздатності та спеціальної податкової правосуб'єктності. Волевиявлення учасників правочинів було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Правочини вчинені у формі, встановленій законом, і спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

У відповідності до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та її не обґрунтував.

Суд також зазначає, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, від 01.06.2010р. у справі №21-573во10 та від 31.01.2011р. у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

За таких підстав суд приходить до висновку про те, що податкові повідомлення - рішення № 0001043600 від 31.08.2011 року, № 0001033600 від 31.08.2011 року № 0001023600 від 31.08.2011 року СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві суперечать вимогам чинного законодавства України та підлягають визнанню протиправним і скасуванню, а позов задоволенню повністю.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Миколаєві № 0001043600 від 31.08.2011р., №0001033600 від 31.08.2011р., № 0001023600 від 31.08.2011року.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.М. Мельник