Рішення № 31346182, 23.05.2013, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №2012/ 2-73/11

№2/639/29/2013

РІШЕННЯ

Іменем України

16 травня 2013 року Жовтневий районний суд м. Харкова

у складі: головуючого судді Іванової І.В.

за участю секретарів Козир К.М., Железнової Ю.М., Корнєєвої І.В., Ногіної О.В., Діденко М.І., Іващенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди , суд-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, відповідно до якої просила суд стягнути на її користь в якості відшкодування моральної шкоди 3000,00 гривень та судові витрати. В процесі розгляду справи позивач неодноразово збільшувала та уточняла позовні вимоги заявами від 31.01.2008 року, від 17.12.2009року, від 16.01.2013 року , внаслідок чого просила суд стягнути на її користь з відповідача суму в розмірі 40000,00 гривень, яка складається з 20000,00 гривень матеріальної шкоди та 20000,00 гривень в якості відшкодування моральної шкоди, та стягнути судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Харкова по справі № 2-4504/2004 від 10.09.2004 року їй належить на праві приватної власності 1/2 частина жилого будинку з надвірними спорудами та земельною ділянкою, що розташований за адресою: АДРЕСА_2. Співвласником другої 1/2 частки вказаного житлового будинку є відповідач. З моменту набрання чинності рішення Жовтневого районного суду м. Харкова по справі № 2-4504/2004 від 10.09.2004 року відповідач позбавляв її права вільно розпоряджатися та користуватися її власністю. Крім того, відповідач зруйнував в 1/2 частині житлового будинку, яка належить їй, систему опалення, газопостачання, водопостачання та електропостачання, внаслідок чого, її частка будинку знаходиться в непридатному для проживання стані.

В судовому засідання позивач, та її представник повністю підтримали позовні вимоги та надали пояснення відповідні вищенаведеному.

Відповідач позов не визнав, та зазначив, що жодних перешкод у розпорядженні та користуванні житловим будинком позивачці не чинив, остання вселилася в будинок у добровільному порядку у 2007 році. Житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами належить сторонам по справі на правах спільної часткової власності в ідеальних частках. Будинок в натурі не поділений, нотаріально посвідченого договору про поділ будинку сторони не укладали, рішення суду про виділ або поділ будинку не існує. Рішення суду про встановлення порядку користування будинком між сторонами також відсутнє. Матеріальні збитки у розмірі 20000,00 гривень та моральна шкода у розмірі 20000,00 гривень є необґрунтованими та нічим не підтверджені. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала та надала пояснення аналогічні поясненням відповідачу.

Суд, заслухавши пояснення сторін їх представників , дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не обґрунтовані та не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Сторонам по справі у рівних частках належить на правах спільної часткової власності житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2. Право власності позивача підтверджено рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова по справі № 2-4504/2004 від 10.09.2004 року, що набрало законної сили. Право власності відповідача підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданого П'ятою Харківською державною нотаріальною конторою 29.12.2004 року.

Житловий будинок в натурі не поділений, нотаріально посвідченого договору про поділ будинку сторони не укладали, рішення суду про виділ або поділ будинку відсутнє. Сторони по справі не встановлювали порядку користування будинком, рішення суду з цього приводу також відсутнє. Отже, житловий будинок належить сторонам по справі на правах спільної часткової власності в ідеальних частках.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 09.01.2007 року було задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності та вселення і було зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у праві користування ОСОБА_1 власністю - 1/2 частиною будинку та надвірних будівель. Також цим рішенням суду, ОСОБА_1 була вселена у 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_2.

07.06.2007 року ОСОБА_1 була вселена у добровільному порядку у 1/2 частину вказаного житлового будинку, про що свідчить акт державного виконавця (а.с. 53 том 1).

Як пояснила суду позивач, вона з 1984 року не проживає в цьому будинку, мешкає разом зі своїм чоловіком в квартирі АДРЕСА_1. В будинок АДРЕСА_2 час від часу довідалася.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи № 1977 від 29.04.2009 р., проведеної Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім.Засл.проф.М.С.Бокаріуса, призначеної ухвалою суду від 14.03.2008 року, встановлено, що мало місце руйнування опалення, газопостачання, водопостачання у приміщеннях 1-4, 1-3, 1-6, 1-5, 1-7 в будинку АДРЕСА_2

Висновком судової комплексної будівельно-технічної, електротехнічної експертизи № 1977/4810 від 14.07.2009 р., проведеної Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім.Засл.проф.М.С.Бокаріуса, призначеної ухвалою суду від 14.03.2008 року, встановлено, що мало місце руйнування опалення, газопостачання, водопостачання та електропостачання у приміщеннях 1-4, 1-3, 1-6, 1-5, 1-7 в будинку АДРЕСА_2

Суд критично оцінює зазначені висновки судової експертизи в частині руйнації системи водопостачання, оскільки в дослідницькій частині висновків експертів зазначено, що вода в будинку відсутня, але визначити місця руйнування водопроводу не надається можливим, в зв'язку з ненаданням доступу до системи водопостачання. З пояснень відповідача, листа КП "Вода" № Д-1984/1-1002-05 від 05.01.2011 р. (а.с. 189 том 1), вбачається , що відключень від системи централізованого водопостачання домоволодіння АДРЕСА_2 не відбувалося, система водопостачання знаходиться у справному стані, лише були здійснені дії з закриття вентиля на вводі системи з метою запобігання розморожування системи у зимовий період та її руйнації.

Як вбачається з листів ВАТ "Харківміськгаз" № 25/563 від 13.07.2010 р. та № 25/1243 від 24.12.2010 р. відключення від системи газопостачання з встановленням заглушки на газовому вводі та пломби у присутності позивачки було здійснено за заявою останньої уповноваженими представниками ВАТ "Харківміськгаз". Позивач ці факти підтвердила в судовому засіданні. Тобто, відключення від системи газопостачання відбулося акціонерним товариством "Харківміськгаз".

Судом встановлено з показань сторін у справі, що з моменту отримання будинку у власність витрати з утримання будинку в цілому, зокрема з опалення, освітлення здійснював відповідач. Це також підтверджується копіями квитанцій про оплату комунальних послуг (а.с.54-60 том 1). Також, з висновку комплексної судової будівельно-технічної та електротехнічної експертизи № 8058/8288 від 07.12.2012 р., проведеної Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім.Засл.проф.М.С.Бокаріуса, та призначеної ухвалою суду від 02.04.2012 р., вбачається, що 1/2 житлового будинку, яка знаходиться у фактичному володінні позивача, не експлуатується багато років за функціональним призначенням. Оздоблювальне покриття в приміщеннях №№ 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7 (які фактично знаходяться у володіння позивача), має ознаки 50% фізичного зносу. Поточний ремонт зазначених приміщень виконувався в 1982 році. Судовим експертом зазначено, що ймовірними причинами виникнення дефектів та ушкоджень конструктивних елементів та оздоблення приміщень №№ 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7 є значний термін експлуатації, умови експлуатації, недодержання власниками правил утримання приміщень квартир та підтримки їх жилого стану, не проведення своєчасного поточного та іншого ремонту, що впливає на погіршення технічного стану зазначених приміщень.

Отже, позивач не приймала участь у витратах з утримання будинку в цілому, не сплачувала комунальні послуги, не підтримувала приміщення №№ 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7 (які фактично знаходяться у володіння позивача) у належному стані, не здійснювала дії з попередження руйнації стін, стелі, підлоги у вказаних приміщеннях.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Конституції України, ч. 4 ст. 319 Цивільного кодексу України власність зобов'язує. Статтею 322 Цивільного кодексу України встановлено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить. У відповідності до ст. 360 Цивільного кодексу України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання, збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Житловим законодавством встановлюється обов'язок власників житлових будинків, квартир забезпечувати утримання, ремонт, експлуатацію тощо цих об'єктів за власні кошти (ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", Закон України "Про житлово-комунальні послуги", п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою КМУ N 572 від 08.10.92 року).

Утримання житла - це комплекс робіт, спрямованих на створення необхідних умов для проживання людей і забезпечення збереження житлових будівель, їх конструктивних елементів, інженерних комунікацій та технічного обладнання.

Положення вищенаведених норм чинного законодавства дають підстави стверджувати про те, що власник будь-якого майна здійснюючи свої правомочності по володінню, користуванню та розпорядженню належним йому майном зобов'язаний здійснювати певні конкретні дії відносно такого майна. Зокрема, зобов'язаний у разі виникнення такого права зареєструвати його у встановленому законодавством порядку, зобов'язаний утримувати таке майно та здійснювати інші обов'язкові платежі відносно нього, підтримувати в належному стані, використовувати його за цільовим призначенням.

Таким чином, сторони у справі несуть витрати у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку та прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Тобто, відповідно до ст.ст. 322, 360 Цивільного кодексу України позивач зобов'язана була сплачувати комунальні послуги за опалення будинку, проводити капітальний і поточний ремонт будинку разом з відповідачем (зокрема системи опалення та іншого інженерного обладнання, посилення фундаментів, ремонту перекриття та конструкцій даху, підлоги, виконання оздоблення поверхонь стін, стель тощо).

За змістом ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, підставами відповідальності є протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та настанням шкоди, а також вина завдавача шкоди.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. Крім того, особа, яка вважає, що її майну завдано шкоду, повинна довести, що це майно належать їй.

Таким чином, враховуючи те, що позивач не довела, що половина будинку, на якій є ушкодження належить саме їй, а не відповідачеві, - адже майно належить обом сторонам у справі в рівних ідеальних частках; позивач не виконувала покладені на неї законодавством обов'язки з утримання житлового будинку; відсутня вина відповідача в заподіянні шкоди; відсутній причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та наявною шкодою, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення позову.

Оскільки суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача в частині стягнення матеріальної шкоди, суд вважає, що немає ніяких підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення на її користь моральної шкоди у розмірі 20000,00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 319, 322, 360, 1166, 1167 ЦК України , ст.13 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 6, 10, 60, 66, 88, 209, 212,213,215,218, ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області протягом 10 днів з дня проголошення , особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.В. Іванова