Рішення № 31345591, 18.05.2013, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 0541/5494/2012

Провадженя№ 2/266/68/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2013 м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі : судді Сараєва І.А., при секретарі Зіберової К.О., за участю прокурора Фесенко О.О., представника відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, довіреної особи ОСОБА_3, розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за поом прокурора Приморського району м. Маріуполя Донецької області в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі - продажу АДРЕСА_1 -

ВСТАНОВИВ :

05.09.2012 р. прокурор Приморського району м. Маріуполя в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі - продажу АДРЕСА_1 який суперечить вимогам чинного законодавства та інтересам дитини.

Прокурор Фесенко О.О. в судовому засіданні підтримала свої вимоги. Пояснила, що прокуратурою Приморського району м.Маріуполя проведена перевірка додержання вимог законодавства, спрямованого на соціальний захист сімей з дітьми та здійснення профілактичної роботи з неповнолітними в службі у справах дітей Приморської районної адміністрації Маріупольської міської ради .

Було встановлено, що згідно договору купівлі- продажу від 01.02.2012 р., засвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_7 і зареєстрованого в реєстрі за № 215, ОСОБА_6 продала житловий будинок з усіма надвірними спорудами та побудовами АДРЕСА_1 ОСОБА_5

В вищевказаному будинку на момент купівлі - продажу мешканців неповнолітній ОСОБА_4, 2004 р.народжєення, який також має право користування зазначеним будинком на підставі ст. 64 ЖК України.

Факт мешкання неповнолітнього в зазначеному будинку та право користування квартирою підтверджений матеріалами Сектору ДІРФО Приморського РВ ММУ ГУМВС України в Донецькій області, матеріалами перевірки прокуратури Приморського району м. Маріуполя.

Згідно частин 1, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України та іншим актам цивільного законодавства , а також інтересам держави і суспільства , його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків , що обумовлені ним. Правочин , що вчиняється батьками не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх чи непрацездатних дітей.

Стосовно ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину вимог чинного законодавства.

Також ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною( сторонами) вимог, встановлених ч.ч. 1, 2, 3, 5, 6 ст.203 ЦК України , згідно яких зміст правочину не може суперечити вимогам ЦК України , іншим актам цивільного законодавства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України закріплено : якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторон або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом , такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 176 СК України батьки зобов*язані передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток. Права батьків та дітей на користування житлом , яке є власністю когось із них, встановлюються законом.

Згідно ст.177 СК України батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договори , які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації. Дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається в разі гарантування збереження її права на житло.

Статтею 638 ЦК України передбачено , що договір є укладеним , якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови , що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду , а також усі ті умови , щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 657 ЦК України закріплено, що договір купівлі- продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації

Відповідно до ст.12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів мстосовно жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами , які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей. Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна , право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.

Відповідно до ч. 2 ст.18 ЗУ «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно- гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її розумовому та фізичному розвитку.

Статтею 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789 від 27.02.1995 р. встановлено , що в усіх діях щодо дітей , незалежно від того, здійснюється вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Принципом 2 Декларації прав дитини на державу покладений обов*язок по забезпеченню захисту дитини, принципом 4 цієї Декларації встановлено, що дитині повинно належати право на належне житло, а принципом 8 закреплено, що дитина повинна при всіх обставинах бути серед тих, хто першим отримує захист та допомогу.

Як показала проведена прокуратурою Приморського району м. Маріурполя перевірка органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації , як і Приморська районна адміністрація дозволу на продаж АДРЕСА_1, де неповнолітній ОСОБА_4 має право користування, не надавали.

Отже, вищевказаний будинок був проданий в порушення усіх вищевказаних законодавчих та нормативних актів, фактично штучно створені умови для розповсюдження дитячої бездоглядності та безпритульності, а також порушені вимоги чинного законодавства щодо захисту прав неповнолітніх та конституційних прав ОСОБА_4

Договір купівлі-продажу може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках , встановлених договором або законом, що передбачено ст. 651 ЦК України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.3 ЦПК України у випадках , встановлених законом, до суду можуть звертатись органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

У зв*язку з тим, що неповнолітній ОСОБА_4 в силу свого віку не може самостійно захистити свої права в суді , а також не має самостійних коштів на отримання платної кваліфікованої юридичної допомоги від його імені, виступає прокурор.

Довірена особа відповідачки ОСОБА_5 - ОСОБА_8 позов не визнав. Пояснив, що ОСОБА_6 з 29.03.2006 р. на праві спадкування отримала у власність домоволодіння за адресою АДРЕСА_1, а з нею і неповнолітня дитина - ОСОБА_4

ОСОБА_6 розірвала шлюб і мала право на відчуження майна без погодження з чоловіком.

В початку 2012 р. вони оформили договір купіві - продажу будинку ОСОБА_6 по АДРЕСА_1, а на частину його будинку по АДРЕСА_2 видали їй довіреність на право його переоформлення і продажу. При цьому гроші передав їй у присутності адвоката та нотаріуса. В цей будинок по вул. Рибацькій вона з невідомих причин не вселилась , залишила в ньому свої речи, а проживає у колишнього чоловіка.

Договір купівлі-продажу була укладений через 1, 5 місяців , коли вона та дитина вже були зареєстрована за адресою : вул. АДРЕСА_2, тому, при реєстрації договору купівлі - продажу нотаріус порушення прав дитини не вбачав.

Підкреслив, що ОСОБА_6 скриває свої наміри, пов*язані в разі скасування договору купівлі - продажу з поверненням сторін у первісний стан. Тому і не бажає пояснити навіщо заздалегідь зареєструвала свою дитину за іншою адресою, та ніби - то вважала, що стався обмін житлом. Але при цьому вона отримала повну вартість за будинок, що підтверджується документально. Таким чином цей факт вказує саме на її обмірковані наміри на реалізацію майна, а не на обмін.

Відповідачка ОСОБА_6 позов прокурора визнала. Вважала, що між нею та ОСОБА_5 був укладений договір міни , а не купівлі - продажу. В результаті залишила свого неповнолітнього сина без житла. Гроші при оформленні договору вона дійсно отримувала, але витратила їх на прискорення оформлення потрібних документів за вказівкою ОСОБА_3 Як їй стало зараз відомо у спірному будинку А-1 не встановлений порядок користування житлом, тому не ясно що саме їй і дитині належить. Співвласник на 13\25 часток спірного домоволодіння повинен був давати свою згоду на відторгнення. Зараз вона не може попасти в будинок через відсутність ключів, які ОСОБА_5 їй не дає, тому вимушена з дитиною проживати за іншою адресою у колишнього чоловіка. В її колишньому будинку проживає ОСОБА_8 із своєю родиною Просить визнати договір купівлі-продажу АДРЕСА_1 недійсним, та повернути сторони у первісний стан, тому що вважає себе обманутою.

Третя особа - приватний нотаріус ОСОБА_7 вимоги прокурора вважає помилковими, бо зі своєї сторони при оформлені договору порушень вимог закону не допускав.

Згідно з п. 40 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 03.03.2004 р. № 20\5 та зареєстрованої в міністерстві юстиції 03.03.2004 р. за № 283\8882, у разі укладення правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договорів щодо поділу, обміну житлового будинку, квартири за участю осіб, над якими встановлено опіку або піклування, нотаріус перевіряє наявність дозволу органу опіки та піклування на укладання таких договорів. Оскільки згідно зі ст. 405 ЦК України члени сім*ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону - нотаріуси для встановлення факту користування нерухомим майном витребовують довідку про реєстрацію місця проживання або місця перебування дитини за адресою майна, що відчужується або заставляється, видану житлово - експлуатаційною організацією або іншим відповідним органом з питань реєстрації.

Коли з поданих документів нотаріусом установлено, що така дитина проживає за іншою адресою, ніж адреса майна що відчужується, а також те, що така дитина не має права власності на це майно (його частину) нотаріус має право нен витребувати згоду органів опіки та піклування на посвідчення такого правочину.

Тобто право користування майном члена сім*ї власника житла пов*ячзано з моментом здійснення реєстрації за місцем проживання особи, про що робиться відповідний запис до будинкової книги.

Представник органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації - Солоха І.Г. вважає, що позов прокурора слід задовольнити, тому що діями сторін порушені житлові права неповнолітньої дитини.

Суд,вислухав сторони, вивчив матеріали справи, вважає, що в задоволенні позову прокурора слід відмовити.

Згідно з ч. 1 ст.156 ЖК України та ч.1 ст.405 ЦК України члени сім*ї власника житла, що проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом.

Абзацом 7 ч.1 ст. 3 Закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено , що реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації. Згідно з примірним регламентом з оформлення документів та контролю з питань реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, підтвердженим наказом МВС від 03.02.2006 р. № 96, особи, які проживають у приватних будинках і не обслуговуються житлово - комунальними підприємствами, звертаються безпосередньо до відповідного органу реєстрації особисто з наданнями оформленої належним чином будинкової книги. На підставі поданих для реєстрації місця проживання документів уповноваженою особою органу реєстрації заповнюється 2 примірника талона реєстрації місця проживання та заносяться відповідні відомості із зазначенням адреси житла особи до паспортного документа шляхом проставляння штампа відповідного зразка. У разі реєстрації неповнолітніх дітей до 15 років разом з батьками (одним з батьків) відомості про їх реєстрацію вносяться до талона реєстрації одного з батьків.

Тобто право користування майном члена сім*ї власника житла пов*язано з моментом здійснення реєстрації за місцем проживання особи, про що робиться відповідний запис до будинкової книги.

Таким чином , згода органів опіки та піклування необхідна лише у випадку, якщо дитина є власником (співвласником), або має право на користування жилим приміщенням, що відчужується.

Як видно з матеріалів справи , на момент укладання договору купівлі-продажу спірного будинку неповнолітній ОСОБА_4 по пров. Парусному зареєстрований не був, право користування ним житлом у оспорюваному будинком шляхом реєстрації за місцем проживання не встановлено.

За таких умов згода органу опіки та піклування на продаж будинку під час укладення договору купівлі-продажу була не потрібна. Таким чином, зазначене свідчить про те, що під час укладання договору купівлі- продажу будинку права власника або інших осіб порушені не були .

Керуючись ст.ст. 3, 45, 46, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. 156 ч.1 ЖК України, ст.3 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. 405 ЦК України суд -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову прокурора Приморського району м. Маріуполя Донецької області в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі - продажу будинку АДРЕСА_1 - відмовити.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів після проголошення, якщо протягом вказаного часу не буде подано скаргу до Апеляційного суду Донецької області про його скасування.

Суддя: Сараєв І. А.