Постанова № 31345273, 15.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

15 травня 2013 року 10:58 №826/2930/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Чух О.Ю., за участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

підприємства з іноземним капіталом «Ун Моменто»

до

державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.10.2012 №001112202,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 15 травня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз’яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Підприємство з іноземним капіталом «Ун Моменто» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС про визнання протиправними дій щодо проведення документальної позапланової перевірки, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.10.2012 №001112202.

Під час судового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги і просив суд визнати протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС від 26.10.2012 №001112202.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва ДПС протиправно, на підставі хибних висновків акту перевірки від 11.10.2012 №819/22-2/24096921 прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.10.2012 №001112202, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 115 001,00 грн.

Відповідач проти позову заперечив із посиланням на обґрунтованість акту перевірки від 11.10.2012 №819/22-2/24096921 та правомірність податкового повідомлення-рішення від 26.10.2012 №001112202.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку підприємства з іноземним капіталом «Ун Моменто» з питань правильності обчислення податкових зобов’язань та податкового кредиту за період з 01.05.2011 по 31.05.2011.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва ДПС складено акт від 11.10.2012 №819/22-2/24096921 в якому зафіксовано порушення підприємством з іноземним капіталом «Ун Моменто» статті 185, пунктів 198.3 та 198.6 статті 198, пунктів 201.4 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість на суму 115 00,00 грн.

На підставі акту перевірки від 11.10.2012 №819/22-2/24096921 державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.10.2012 №001112202, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 115 001,00 грн., у тому числі: 115 000,00 грн. – основний платіж, 1,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається із акту перевірки державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС від 11.10.2012 №819/22-2/24096921 висновки щодо порушення позивачем приписів Податкового кодексу України зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між підприємством з іноземним капіталом «Ун Моменто» та товариством з обмеженою відповідальністю «Снайпер Медіа» за договором від 27.04.2011 №27411.

Як вбачається з матеріалів справи, між підприємством з іноземним капіталом «Ун Моменто» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Снайпер Медіа» (виконавець) укладений договір про надання рекламних послуг від 27.04.2011 №27411, відповідного до якого виконавець зобов’язується за замовленням виконавця надавати рекламні послуги.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копію договору від 27.04.2011 №27411 та додаткової угоди до нього від 27.04.2011, копії замовлень до договору від 27.04.2011 №27411, копії акту приймання-передачі рекламної продукції від 05.05.2011 та акту приймання-передачі наданих послуг від 31.05.2011, копію податкової накладної від 31.05.2011 №3162, виписку з банківського рахунку на підтвердження оплати рекламних послуг товариства з обмеженою відповідальністю «Снайпер Медіа», копію звіту виконавця про надані послуги, зразки рекламної продукції, а також інші докази, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач на обґрунтування правомірності своїх дій посилається вказано на висновки акту державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 22.09.2011 №1080/3/23-40-37033120 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Снайпер Медіа», яким встановлено відсутність факту реальності господарських операцій товариства з обмеженою відповідальністю «Снайпер Медіа», а також ознаки «фіктивності» товариства.

За наслідками оскарження товариством з обмеженою відповідальністю «Снайпер Медіа» дій державної податкової інспекції у інспекції у Голосіївському районі міста Києва при складанні акту від 22.09.2011 №1080/3/23-40-37033120 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Снайпер Медіа», постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2012 в адміністративній справі №2а-19524/11/2670 в задоволені позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2012 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2012 в адміністративній справі №2а-19524/11/2670 скасовано, позов товариства з обмеженою відповідальністю «Снайпер Медіа» задоволено, визнано протиправними дії державної податкової інспекції у інспекції у Голосіївському районі міста Києва при складанні акту від 22.09.2011 №1080/3/23-40-37033120 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Снайпер Медіа».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.04.2013 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2012 в адміністративній справі №2а-19524/11/2670 - залишено без змін.

Відповідно до частини першої та третьої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно із приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Відповідно до статті 129 Конституції України одним із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду. З конституційною нормою кореспондуються приписи статей 7, 14 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких принципом здійснення правосуддя в адміністративних судах є, зокрема, обов’язковість судових рішень, що набрали законної сили.

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у справі Брумареску проти Румунії однією з основних складових верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким, зокрема, остаточне рішення судів у вирішеній ними справі не може піддаватись сумніву.

Враховуючи, що судовим рішенням, яке набрало законної сили встановлено протиправність дій державної податкової інспекції у інспекції у Голосіївському районі міста Києва при складанні акту від 22.09.2011 №1080/3/23-40-37033120 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Снайпер Медіа», судом не беруться до уваги посилання позивача на відповідний акт.

Окрім того, суд звертає увагу, що під час перевірки відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та товариства з обмеженою відповідальністю «Снайпер Медіа», не надано суду будь-яких доказів, які покладено в основу висновків акту перевірки на підтвердження відсутності факту реальності господарських операцій, вчинених контрагентами.

Крім того, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 27.02.2013 №К/9991/92757/11, від 20.02.2013 №К/9991/53330/12, від 28.02.2013 №К-20720/10, від 07.03.2013 №К-41951/10, від 03.12.2012 №К/9991/59241/12.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що підтверджують порушення підприємством з іноземним капіталом «Ун Моменто» вимог податкового законодавства; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 26.10.2012 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.10.2012 №001112202 підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС від 26.10.2012 №001112202.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст постанови складено 20.05.2013