Рішення № 31344883, 14.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6191/13 14.05.13

За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"до1) Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" 2) Дочірнього сільськогосподарського підприємства "Миколаївська птахофабрика" Закритого акціонерного товариства "Аваль-Еталон"провідшкодування шкоди в порядку регресу.Суддя Ониськів О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився,від відповідача-1: Кучерявий С.В., за довіреністю,від відповідача-2: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" та Дочірнього сільськогосподарського підприємства "Миколаївська птахофабрика" Закритого акціонерного товариства "Аваль-Еталон" про відшкодування шкоди в порядку регресу, а саме стягнути з відповідача-1 24.990,00 грн. страхового відшкодування, а з відповідача-2 стягнути суму страхового відшкодування в розмірі 7.307,28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхове відшкодування, внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідачів про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 32.297,28 грн., як до осіб, які відповідальні за заподіяні збитки.

Ухвалою суду від 03.04.2013 порушено провадження у справі № 910/6191/13 та призначено до розгляду на 16.04.2013.

Ухвалою суду від 16.04.2012 розгляд справи № 910/6191/13 було відкладено на 14.05.2013, у зв'язку з неявкою відповідачів.

У судове засідання 14.05.2012 з'явився лише представник відповідача-1, який в поясненнях та у письмовій заяві не заперечив проти задоволення позовних вимог в частині стягнення 24.990,00 грн. страхового відшкодування.

У судовому засіданні 14.05.2013 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" (страховик, далі - позивач) та Бородіним Юрієм Профіровичем (далі - страхувальник) було укладено договір страхування наземного транспортну серія ИБ № 2164008/05АК (далі - Договір), за яким було застраховано автомобіль марки «Hyundai», державний номер BE 1353 AH.

В місті Миколаєві 21.01.2010 по пр. Жовтневому сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю транспортного засобу «Hyundai», державний номер BE 1353 AH, який належить на праві власності Бородіну Юрію Профіровичу та перебував під його керуванням, та транспортного засобу марки «ГАЗ 2705» державний номер ВЕ 8964 АР, який належить на праві власності ДСП «Миколаївська птахофабрика» ЗАТ «Аваль-Еталон» (відповідач-2) та перебував на законних підставах під керуванням Дашицького Василя Васильовича.

Внаслідок зазначеного ДТП було пошкоджено застрахований позивачем автомобіль марки «Hyundai», державний номер BE 1353 AH.

Постановою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 09.03.2010 у справі № 3-01-272/2010р. Дашицького Василя Васильовича було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Відповідно до Висновку № 005р/01-2010 автотоварознавчого дослідження від 08.02.2010 вартість матеріального збитку без урахуванням фізичного зносу автомобіля «Hyundai», державний номер BE 1353 AH склала 36.332,66 грн. (без ПДВ).

Відповідно до п. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як установлено судом та не заперечується відповідачами, транспортний засіб марки «ГАЗ 2705» державний номер ВЕ 8964 АР належить на праві власності ДСП «Миколаївська птахофабрика» ЗАТ «Аваль-Еталон» (відповідачу-2) та перебував під керуванням Дашицького Василя Васильовича, який на час скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем-2.

ДТП згідно з Договором, укладеним між позивачем та страхувальником, було визнано страховим випадком, про що складено страховий акт № 1295/10/05/15 від 09.04.2010, відповідно до якого сплата страхового відшкодування страхувальнику підлягала у сумі 32.297,28 грн.

Позивач виплатив власнику пошкодженого автомобіля (страхувальнику) суму страхового відшкодування в розмірі 32.297,28 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7864 від 12.04.2010 на суму 32.297,28 грн.

Транспортний засіб марки «ГАЗ 2705» державний номер ВЕ 8964 АР, який належить на праві власності відповідачу-2, застраховано у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" відповідача-1 згідно Полісу № ВС/8731103, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб - 25.500,00 грн., франшиза - 510,00 грн., що підтверджується отриманою на вимогу ухвали суду інформацією з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, та знаходиться в матеріалах справи.

Позивач звертався до відповідачів із заявами вих. № 361/26/ЦВ від 21.01.2013 та вих. № 8019/26/ЦВ від 27.11.2012 про виплату страхового відшкодування загалом в розмірі 32.297,28 грн.

Станом на час розгляду спору відповідачами вказаних коштів не сплачено, доказів зворотнього суду не надано.

Як зазначає позивач, оскільки згідно з висновком автотоварознавчого дослідження матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «Hyundai», державний номер BE 1353 AH склав 36.332,66 грн., ліміт відповідальності згідно з Полісом № ВС/8731103 за шкоду, заподіяну майну третіх осіб складає - 25.500,00 грн., а франшиза - 510,00 грн., то відповідач-1 був зобов'язаний сплатити позивачу суму страхового відшкодування в розмірі 24.990,00 грн. (25.500,00 грн. - 510,00 грн.), яку позивач просить стягнути з відповідача-1 у судовому порядку.

Також, позивач на підставі ст. 1194 ЦК України просить суд стягнути з відповідача-2 суму страхового відшкодування в розмірі 7.307,28 грн., яка становить різницю між фактичним розміром шкоди (32.297,28 грн.) і страховим відшкодуванням (24.990,00 грн.).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, в якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм ПрАТ «СК «АХА Страхування» може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду (аналогічна позиція викладена у постанові ВСУ від 28.08.2012 у справі № 23/279).

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до позивача, який сплатив страхову виплату за завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоду, перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик (страхова організація, що має право на здійснення обов'язкового страхування цивільної-відповідальності) відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Враховуючи наведені положення законодавства та встановлені обставини справи, відповідачі є особами, відповідальними за шкоду, завдану автомобілю особи, застрахованої позивачем, оскільки відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, відповідач-1 взяв на себе відповідальність за свого страхувальника (відповідача-2), а саме за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Пунктом 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, особами, відповідальними за завдані позивачу збитки є відповідач-1 як страховик відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності, та винна особа відповідно до положень ст. 1187 ЦК України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню страховиком, тобто відповідач-2.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди» визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Судом установлено, що постановою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 09.03.2010 у справі № 3-01-272/2010р. Дашицького Василя Васильовича було визнано винним у вчиненні ДТП, яке сталося 21.01.2010 в місті Миколаєві по пр. Жовтневому за участю транспортного засобу «Hyundai», державний номер BE 1353 AH, який належить на праві власності Бородіну Юрію Профіровичу та перебував під його керуванням, та транспортного засобу марки «ГАЗ 2705» державний номер ВЕ 8964 АР, який належить на праві власності ДСП «Миколаївська птахофабрика» ЗАТ «Аваль-Еталон» (відповідач-2) та перебував на законних підставах під керуванням Дашицького Василя Васильовича.

Внаслідок зазначеного ДТП було пошкоджено автомобіль марки «Hyundai», державний номер BE 1353 AH, згідно Договору страхування серія ИБ № 2164008/05АК страховиком якого є позивач. Вартість відновлювального ремонту зазначеного автомобіля з урахуванням фізичного зносу згідно Висновку № 005р/01-2010 від 08.02.2010 склала 36.332,66 грн. (без ПДВ).

Судом установлено, що транспортний засіб марки «ГАЗ 2705» державний номер ВЕ 8964 АР, власником якого станом на момент вчинення ДТП є відповідач-1, застрахований у відповідача-2 згідно Полісу № ВС/8731103, за яким ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб становить 25.500,00 грн., а франшиза - 510,00 грн.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

У зв'язку з чим заявлена до стягнення з відповідача-1 сума страхового відшкодування в розмірі 24.990,00 грн. підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача-2 7.307,28 грн., яка становить різницю між фактичним розміром шкоди (32.297,28 грн.) і страховим відшкодуванням (24.990,00 грн.) суд зазначає наступне.

Положеннями статті 1194 ЦК України унормовано, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Разом з тим, суд зазначає, оскільки страхове відшкодування - це виплата, яка здійснюється страховиком в межах страхової суми, а страхова сума - це максимально можливий розмір виплати по страхуванню (ст. 9 Закону України «Про страхування»), страхового відшкодування може бути недостатньо для покриття всіх збитків потерпілої особи. В такому випадку потерпілий вправі звернутися безпосередньо до страхувальника (завдавача шкоди, відповідальної особи) з вимогою про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже з метою захисту інтересів потерпілого на страхувальника покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність.

Згідно статті 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, враховуючи вимоги ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортирних засобів», ст. 1194 ЦК України, суд дійшов висновку, що позивач виплатив страхове відшкодування в повному обсязі в сумі 32.297,28 грн. (згідно з платіжним дорученням № 7864 від 12.04.2010), а тому різницю між фактичним розміром та страховим відшкодуванням у сумі 7.307,28 грн. необхідно стягнути на користь позивача з відповідача-2, який є власником транспортного засобу «ГАЗ 2705» державний номер ВЕ 8964 АР, що перебував під керуванням Дашицького В.В., з вини якого сталася ДТП.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно зі ст. 49 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача-1 та відповідача-2, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 33-б, код ЄДРПОУ 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) страхове відшкодування в розмірі 24.990 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1.331 (одну тисячу триста тридцять одну) грн. 24 коп.

3. Стягнути з Дочірнього сільськогосподарського підприємства "Миколаївська птахофабрика" Закритого акціонерного товариства "Аваль-Еталон" (57134, м. Миколаїв, с. Весняне, вул. Центральна, 1-а, код ЄДРПОУ 30124834) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 7.307 (сім тисяч триста сім) грн. 28 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 389 (триста вісімдесят дев'ять) грн. 26 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.05.2013.

Суддя Ониськів О.М.