Постанова № 31344276, 13.05.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2013 року 11 год.30 хв.Справа № 808/3194/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Каракуші С.М.

за участю секретаря Лазько Д.В.

представника позивача Русінової Т.Ю.

представника відповідача Крючек К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна»

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (далі - позивач або ПАТ «Дніпроспецсталь») звернулось з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби (далі - відповідач або СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а саме: податкового повідомлення-рішення від 14.03.2013 №0000640024, яким визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 9 314 818 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 2 266 032 грн., податкового повідомлення-рішення від 14.03.2013 №0000650024, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 1 689 329 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 462 516 грн., податкового повідомлення-рішення від 14.03.2013 №0000660024, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 689 329 грн.

Позивач вважає висновки акту перевірки на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення стосовно того, що не мали місце господарські операції між позивачем та ТОВ «Металургійне підприємство «ПМК» і ТОВ «Дієг-Авіастар» необґрунтованими, у зв'язку з чим просить скасувати зазначені податкові повідомлення-рішення.

Також позивач посилається на те, що акт перевірки складений податковим органом з порушенням, оскільки він не містить систематизований виклад виявлених перевіркою фактів порушень.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала у повному обсязі, просила його задовольнити та дала пояснення в його обґрунтування аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнала у повному обсязі, вважає оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, які прийняті внаслідок виявлених порушень податкового законодавства України, у зв'язку з чим просить у задоволенні позову ПАТ «Дніпроспецсталь» відмовити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 08.02.2013 по 25.02.2013 СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Дніпроспецсталь» з питань дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах з платниками податків ТОВ «Металургійне підприємство «ПМК» за період з 01.01.2010 по 31.01.2011, ТОВ «Дієг-Авіастар» за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 та за період з 01.11.2011 по 31.12.2011, про що складено Акт перевірки від 25.02.2013 №95/24-0/00186536.

Як зазначено у висновках Акту перевірки, встановлено, що в порушення:

1) п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (із змінами та доповненнями), п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), ПАТ «Дніпроспецсталь» завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за період з 01.01.2010 по 30.06.2010 у сумі 11 902 937 грн. та занижено податок на прибуток за період з 01.07.2010 по 31.12.2011 всього у сумі 9 314 818 грн., у т.ч.:

- три квартали 2010 року - 5 545 813 грн. (у т.ч. 3 квартал 2010 року - 5 545 813 грн.);

- 2010 рік - 9 064 124 грн. (у т.ч. 4 квартал 2010 року - 3 518 311 грн.);

- 1 квартал 2011 року - 65 853 грн.;

- 2-4 квартали 2011 року - 184 841 грн. (в т.ч. 4 квартал 2011 року - 184 841 грн.).

2) п. 1.3, п.1.8 ст.1, пп.7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями), п.п. 14.1.181, п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), п. 8 «Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних», затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005 №244 (із змінами та доповненнями), зареєстрованого в Мінюсті України 18.07.2005 №770/11050, п. 5.7 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 у редакції наказу від 15.06.2005 №213, зареєстрованого в Мінюсті України 30.06.2005 №702/10982, п. 10.1 «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних» затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 №1002, зареєстрованого в Мінюсті України 29.12.2010 за №1402/1869, ПАТ «Дніпроспецсталь» завищено суму податкового кредиту та від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за період січень 2010 року - листопад 2011 року на загальну суму ПДВ - 1 689 329 грн., в т.ч. по періодах:

- за січень 2010 року на суму 96 070 грн.;

- за лютий 2010 року на суму 260 514 грн.;

- за березень 2010 року на суму 632 367 грн.;

- за червень 2010 року на суму 9 689 грн.;

- за жовтень 2010 року на суму 374 797 грн.;

- за листопад 2010 року на суму 155 161 грн.;

- за листопад 2011 року на суму 160 731 грн.

та завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за період січень 2010 року - грудень 2011 року на загальну суму 1 689 329 грн., у т.ч. по періодах:

- за лютий 2010 року на суму 96 070 грн. (суму відшкодовано);

- за березень 2010 року на суму 260 514 грн. (суму відшкодовано);

- за квітень 2010 року на суму 632 367 грн. (суму відшкодовано);

- за липень 2010 року на суму 9 689 грн. (суму відшкодовано);

- за листопад 2010 року на суму 374 797 грн. (суму відшкодовано);

- за грудень 2010 року на суму 155 161 грн. (суму відшкодовано);

- за грудень 2011 року на суму 160 731 грн. (суму відшкодовано).

Зазначені висновки обґрунтовані тим, що в ході проведеної передвіки не підтверджено фактичного здійснення господарських операцій щодо поставки позивачу товарів від ТОВ «Металургійне підприємство «ПМК» та ТОВ «Дієг-Авіастар», що обумовлено відсутністю поставки товару по ланцюгу постачання до позивача, відсутністю товарно-транспортних накладних по взаємовідносинам з ТОВ «Металургійне підприємство «ПМК», а також тим, що надані до перевірки видаткові накладні, що виписані ТОВ «Дієг-Авіастар», не містять підпису посадової особи або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні реєстрів бухгалтерського обліку, не вказана матеріально-відповідальна особа, яка своїм підписом засвідчила відпуск товарів та не вказана особа, яка одержала товарно-матеріальні цінності, у зв'язку з чим зазначенні документи не мають статусу первинних документів.

На підставі даного акту 14.03.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000640024, яким ПАТ «Дніпроспецсталь» визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 11 580 850 грн., в тому числі 9 314 818 грн. основний платіж, 2 266 032 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- №0000650024, яким ПАТ «Дніпроспецсталь» зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 1 689 329 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у сумі 462 516 грн.;

- №0000660024, яким ПАТ «Дніпроспецсталь» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 689 329 грн.

Висновки акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суд вважає необґрунтованими, у зв'язку з чим приходить до висновку про протиправність прийнятих повідомлень-рішень виходячи з наступних підстав.

У перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Металургійне підприємство «ПМК» відповідно до укладених договорів від 18.11.2009 №11100023 та від 15.11.2010 №11110023 на поставку брухту та відходів чорних металів, та з ТОВ «Дієг-Авіастар» відповідно до укладених договорів від 13.03.2009 №11090433 та від 25.06.2011 №11110776 на поставку феросплавів та інших матеріалів.

До складу валових витрат по операціям з ТОВ «Металургійне підприємство «ПМК» позивачем віднесено витрати на загальну суму 29345477 грн., у тому числі по періодам:

- квартал 2010 року - 3820308 грн.;

- півріччя 2010 року - 10730042 грн. (в тому числі 2 квартал 2010 року - 6909734 грн.);

- три квартали 2010 року - 19052412 грн. (в тому числі 3 квартал 2010 року - 8322370 грн. );

- 2010 рік - 29082064 грн. (в тому числі 4 квартал 2010 року - 10029652 грн.);

- квартал 2011 року - 263413 грн.

До складу валових витрат по операціям з ТОВ «Дієг-Авіастар» позивачем за період з 01.01.2010 по 31.03.2011 віднесено витрати на загальну суму 7174432 грн., у тому числі по періодам:

- квартал 2010 року - 1172782 грн.;

- півріччя 2010 року - 1172894 грн. (в тому числі 2 квартал 2010 року - 112 грн.);

- три квартали 2010 року 3130840 грн. (в тому числі 3 квартал 2010 року 1957946 грн.);

- 2010 рік - 7174432 грн. (в тому числі 4 квартал 2010 року - 4043592 грн.).

До складу валових витрат по операціям з ТОВ «Дієг-Авіастар» позивачем за період з 2-4 квартал 2011 року віднесено витрати на загальну суму 803656 грн., у тому числі за період 4 квартал 2011 року - 803656 грн.

По взаємовідносинам з ТОВ «Металургійне підприємство «ПМК» позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ 764062 грн., у тому числі по періодам:

- у січні 2010 року - 96070 грн.;

- у лютому 2010 року - 237180 грн. 05 коп.;

- у березні 2010 року - 430811 грн. 45 коп..

По взаємовідносинам з ТОВ «Дієг-Авіастар» позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ 925267 грн., у тому числі по періодам:

- у лютому 2010 року - 23334 грн. 24 коп.;

- у березні 2010 року - 201555 грн. 68 коп.;

- у червні 2010 року - 9668 грн. 88 коп.;

- у жовтні 2010 року - 374796 грн. 64 коп.;

- у листопаді 2010 року - 155160 грн. 72 коп.;

- у листопаді 2011 року - 160731 грн. 19 коп.

Згідно з умовами зазначених договорів постачальник зобов'язується продати, а покупець прийняти та сплатити товар, вказаний в специфікаціях (додатках до договорів). Ціна товару та умови поставки встановлюються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною угод і не підлягає перегляду в односторонньому порядку. Також відповідно до умов вищевказаних договорів фактом поставки товару вважається дата виписки актів приймання.

Відповідно до специфікацій поставка товару від постачальників позивачу здійснюється як автомобільним, так і залізничним транспортом на умовах СРТ, склад покупця, згідно ІНКОТЕРМС 2000.

Умовами СРТ передбачено, що продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до узгодженого пункту в названому місці призначення звичайним маршрутом і в звичайно прийнятий спосіб, а покупець сплатити всі витрати, пов'язані з товаром, з моменту здійснення його поставки. Продавець зобов'язаний здійснити поставку шляхом надання товару перевізнику, з яким укладено договір перевезення.

Як свідчать матеріали перевірки, доставка металобрухту здійснювалась як автомобільним, так і залізничним транспортом, при цьому факт поставки товарів підтверджується наданими позивачем як до перевірки так і в судовому засіданні журналами обліку вантажів, прибутковими ордерами, картками складського обліку матеріалів, реєстрами приймання-здачі документів та актами на списання товарно-матеріальних цінностей.

До того ж в акті перевірки не заперечується що:

- ПАТ «Дніпроспецсталь» має в наявності оригінали документів на придбання металобрухту у зазначених постачальників (рахунки-фактури, видаткові накладні, акти приймання, податкові накладні, сертифікати якості, товарно-транспортні накладні), які мають статус первинних документів.

- у рахунках-фактурах вказані номери автотранспортних засобів, що здійснювали доставку металобрухту.

- розрахунки за одержаний металобрухт, у тому числі й за його перевезення, проведені своєчасно і в повному обсязі.

Вищезазначений перелік документів наданий позивачем як до перевірки, що відображено в акті перевірки, так і до суду

Поставка товару також підтверджується актами приймання перелік, яких наведений у додатку №2.1 до акту перевірки по взаємовідносинам з ТОВ «Металургійне підприємство «ПМК» та додатку №2.2 до акту перевірки по взаємовідносинам з ТОВ «Дієг - Авіастар», які були надані позивачем як до перевірки, так і при судовому розгляді справи.

Таким чином реальність придбання товарів підтверджується первинними документами з отримання товару - видатковими та прибутковими накладними, податковими накладними, а витрати ПАТ «Дніпроспецсталь» на оплату товару ТОВ «Металургійне підприємство «ПМК» та ТОВ «Дієг - Авіастар» підтверджені відповідними розрахунковими та платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи, що свідчить про дотримання позивачем встановлених вимог податкового законодавства, як підстави для віднесення до складу валових витрат сум витрат, понесених на придбання товарів у ТОВ «Металургійне підприємство «ПМК» та ТОВ «Дієг - Авіастар», а також для формування податкового кредиту та для бюджетного відшкодування сум ПДВ.

Визначення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснюється на підставі норм пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

При цьому виходячи зі змісту пунктів 7.7.1 та 7.7.2 Закону, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

Закон не обмежує можливості врахування під час визначення розміру бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбаних товарів та послуг. Також Законом не передбачено можливості зменшення суми бюджетного відшкодування в разі несплати сум податку на додану вартість до бюджету контрагентами платника податку, який має право на бюджетне відшкодування.

Закон України «Про систему оподаткування» для платників податків не передбачав а ні обов'язок (стаття 9), а ні право (стаття 10) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як СПД, реєстрації платником податків, «податкових взаємовідносин» з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, тощо.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пунктів 7.1, 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі закон Про ПДВ) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5. статті 7 Закону Про ПДВ вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2. статті 7 Закону Про ПДВ податкова накладна є звітним і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону Про ПДВ платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону Про ПДВ встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковими накладними та іншими документами, передбаченими вищезазначеним підпунктом, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену відповідними документами.

При цьому підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону Про ПДВ передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Реєстрація особи платником податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, передбачених п. 9.8 Закону Про ПДВ.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Закону Про ПДВ, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг). вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів - таких як обов'язкова сплата постачальниками та виробниками товару сум податку на додану вартість до бюджету в Законі Про ПДВ не передбачено.

Матеріальні цінності, що придбавалися у ТОВ «Металургійне підприємство «ПМК» та ТОВ «Дієг-Авіастар», призначалися для використання ПАТ «Дніпроспецсталь» в оподатковуваних операціях власної господарської діяльності.

Як свідчать матеріали справи та надані документальні докази, з метою здійснення господарських відносин із зазначеними постачальниками позивачем вжиті заходи щодо перевірки факту реєстрації контрагентів як платників ПДВ, позивачу надавались копії свідоцтв про реєстрацію постачальників як платників ПДВ, копії установчих документів та довідок з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ліцензії на право здійснення операцій з металобрухтом.

Акт перевірки не містить відомостей щодо анулювання свідоцтв платників ПДВ ТОВ «Металургійне підприємство «ПМК» і ТОВ «Дієг-Авіастар» на час здійснення господарських операцій щодо поставки товарів.

Перевіркою не зафіксований факт наявності в податкових накладних недоліків, що свідчить про їх неналежність як первинного документу, або порушення порядку їх видачі.

Аналогічні норми щодо формування податкового кредиту містяться в Податковому кодексі України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 пункту 198 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника податку сум ПДВ за такими накладними.

Окрім того, відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Оскільки контрагенти позивача (ТОВ «Металургійне підприємство «ПМК» та ТОВ «Дієг-Авіастар») на момент укладання угод та складання податкових накладних мали свідоцтва платника податку на додану вартість (знаходилися на обліку в Державній податковій службі як платники ПДВ), сума податку на додану вартість сплачена позивачем в ціни придбаних товарів за виписаними податковими накладними, суд приходить до висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту за такими податковими накладними.

Зазначені обставини не можуть бути підставами для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування суми ПДВ.

Із зазначених підстав суд також вважає необґрунтованими висновки відповідача про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та заниження податку на прибуток.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом пункту 5.2. цієїж статті, до складу валових витрат включаються, зокрема: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до пункту 5.11 ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Таким чином, за правилами Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» підставою для віднесення до складу валових витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Аналогічні норми містяться в Податковому кодексі України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року.

Пунктом 14.1.36 Податкового кодексу України, передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Відповідно до пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України до складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються витрати операційної діяльності та інші витрати.

Витрати операційної діяльності включають собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Витрати, що формують собівартість виготовленої продукції (робіт, послуг), складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

- прямих матеріальних витрат;

- прямих витрат на оплату праці;

- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- загальновиробничих витрат, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів бухгалтерського обліку;

- вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- інших прямих витрат.

Згідно з підпунктом 138.8.1 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, які створюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкту витрат.

Відповідно до пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, визнаються витратами того звітного періоду, в якому відбувся перехід права власності на товар покупцеві.

При цьому, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Таким чином, за правилами Податкового кодексу України підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Як встановлено судом, матеріальні цінності, що придбавалися у ТОВ «Металургійне підприємство «ПМК» та ТОВ «Дієг-Авіастар», призначалися для використання ПАТ «Дніпроспецсталь» в оподатковуваних операціях власної господарської діяльності, отримання товару, його оприбуткування, та проведення розрахунків підтверджується сукупністю наданих позивачем та досліджених судом первинних документів, здійснення господарських операцій документально відображено у бухгалтерському і податковому обліку, що також підтверджено також актом перевірки, та спростовує висновки органу державної податкової служби про допущенні порушення податкового законодавства.

Таким чином, доводи, якими податковий орган мотивував правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішення не є переконливими.

Посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних та недостовірність зазначених у них відомостях, як на правомірність прийняття оскаржуваних рішень, суд вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із пунктами 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Посилання в акті перевірки на пояснення водія ОСОБА_3, які надавались органам податкової міліції, про те, що у товарно-транспортних накладних зазначені недостовірні відомості, не є належними доказами при розгляді адміністративної справи та не підтверджують фіктивність господарської операції з ТОВ «Дієг-Авіастар».

Також не є обґрунтованими посилання відповідача, що видаткові накладні, які виписані ТОВ «Дієг-Авіастар», не мають статусу первинних документів, оскільки не містять підпису особи, що їх видала.

Як вбачається із наданих представником позивача та досліджених судом видаткових накладних, зазначені документи містять прізвище та підпис особи, яка їх видала.

Також суд вважає безпідставними посилання відповідача на постанову слідчого з ОВС СУ ДПС у Запорізькій області майора податкової міліції Літвиненко А.М. від 30.08.2012 про порушення кримінальної справи відносно директора ТОВ «Металургійне підприємство «ПМК» ОСОБА_5, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, оскільки вищевказана постанова слідчого про порушення кримінальної справи постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12.12.2012 скасована (справа №0818/12818/2012, номер провадження 4/0818/2956/2012). Зазначена постанова суду набрала законної сили.

Не є переконливими висновки податкового органу про не підтвердження поставки товару до позивача по ланцюгу постачання.

Невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту та валових витрат на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

Відповідно до вимог чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару, як платника податку, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через наявність/відсутність актів про здійснення зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання формування податкового кредиту та валових витрат.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи, що господарські операції позивача з ТОВ «Металургійне підприємство «ПМК» та ТОВ «Дієг-Авіастар» щодо поставки товарів, мали реальний зміст, що підтверджується сукупністю наданими позивачем та дослідженими судом доказами, придбані товари призначені та використані позивачем у власній господарської діяльності, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті протиправно, у зв'язку з чим позовні вимоги про їх скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, присудженню з Державного бюджету України на користь позивача підлягають здійснені ним та документально підтвердженні судові витрати.

Керуючись статтями 2, 4, 7-12, 69-72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби податкове повідомлення-рішення № 0000640024 від 14.03.2013, податкове повідомлення-рішення № 0000650024 від 14.03.2013, податкове повідомлення-рішення № 0000660024 від 14.03.2013.

Присудити на користь Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М. Каракуша