Рішення № 31343030, 20.05.2013, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/272/13- ц

Провадженя№ 2/266/331/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2013 м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі: судді Сараєва І.А., при секретарі Зіберової К.О.. представника позивачки - ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Донецька залізниця» в особі відокремленного підрозділу Вагонного депо Маріуполь про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, спричиненої незаконним звільненням -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2013 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, спричиненої незаконним звільненням.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 надав суду заяву ОСОБА_2 про розгляд справи без її участі за участю її представника.

Представник позивачки підтримав доводи позовної заяви та пояснив, що з 08.09.2011 року позивачка працювала у Державному підприємстві «Донецька залізниця» Вагонному депо Маріуполь провідником пасажирських вагонів в резерві провідників 2 групи за контрактом. В цей же день з нею як з провідником був укладений контракт за № 408.

20.11.2012 року при перевірці поїзду №77 сполученням «Москва - Маріуполь» під керівництвом начальника поїзду (пасажирського) ОСОБА_3 на ділянці Москва - Тула працівниками Московського регіонального відділення Центру внутрішнього контролю та аудиту було виявлено: у вагоні №5/25683, який обслуговував провідник пасажирського вагона ОСОБА_2 - перевезення одного безквиткового пасажира, який проїжджав від ст. Москва до ст. Орел. Складений акт №034327 від 20.11.2012 року. Даний факт начебто свідчить що провідником пасажирського вагона ОСОБА_2 був порушений абзац «а» пункту 18 розділу 6 контракту №408 від 08.09.2011 року.

На підставі наказу №1119/ОС від 05.12.2012р. вона була звільнена за перевезення одного безквиткового пасажира, у відповідності з абзацем «а» пункту 18 розділу 6 контракту № 408 від 08.09.2011 р.

Вважає що позивачку звільнили незаконно, тому що адміністрацією Державного підприємства «Донецька залізниця» Вагонного депо Маріуполь, при винесені наказу про звільнення, порушені вимоги ст. ст. 2, 149, 184, 252 Кодексу законів про працю України, ч. 3 ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії їх діяльності», п. 7.21 Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та почти залізничним транспортом України затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв,язку України, п. 11 Положення про дисциплінарну відповідальність робітників залізничного транспорту затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.1993 року №55, п. п. 2.1, 2.2., 2.3. Угоди про економічну відповідальність за перевезення безквиткових пасажирів та не передачу для реалізації місць у пасажирських поїздах сполучення між державами - учасниками Співдружності прийняте 21 січня 1994 року. При цьому звернув увагу на те, що, позивачку звільнили незаконно, тому як начальник поїзда ОСОБА_3 здійснив допуск у вагон безквиткового пасажира, а не провідник ОСОБА_2, позивачка дозволу на допуск у вагон безквиткового пасажира не надавала. Саме начальник поїзда ОСОБА_3 надав провіднику ОСОБА_2 розпорядження здійснити допуск у вагон безквиткового пасажира, при цьому зауважив що проїзні документи надасть пізніше. Акт ревізії складений у відношенні провідника ОСОБА_2 не відповідає вимогам Угоди про економічну відповідальність за перевезення безквиткових пасажирів та не передачу для реалізації місць у пасажирських поїздах сполучення між державами - учасниками Співдружності прийнятій 21 січня 1994 року, ревізори проводили перевірку з порушеннями, тому як почали її проводити менш ніж через 1 годину після відправлення поїзду, у відсутності начальника поїзда, акт складався у відсутності провідника ОСОБА_2, та в іншому вагоні. Звільнення позивачки проводилося без згоди профспілкової організації.

При цьому також зауважив, що адміністрація депо при звільненні позивачки порушила вимоги ст. 184 КЗпП України, тому як ОСОБА_2 є одинокою матір,ю. ОСОБА_2 була звільнена за перевезення одного безквиткового пасажира, хоча контракт укладений між нею та адміністрацією депо передбачає його розірвання у випадку встановлення факту перевезення не одного, а двох і більше безквиткових пасажирів. Крім того, представник позивачки пояснив, що позивачка належно виконувала трудові обов,язки, до дисциплінарної відповідальності не притягувалася.

Просив визнати незаконним та відмінити наказ про звільнення позивачки за №1119/ОС від 05.12.2012р., поновити її на роботі на попередній посаді, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 5000 грн (п,ять тисяч гривень).

Представник відповідача Сіньков В.Г. в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що ОСОБА_2 була звільнена з законних підстав, згідно п. 18-а укладеного з нею контракту, про що свiдчить акт №034327 від 20.11.2012 року. П. 18-а контракту укладеного з позивачкою передбачає додаткові підстави для звільнення, а саме за встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів, вважає факт перевезення позивачкою безквиткового пасажира встановленим, звільнення позивачки здійснено згідно вимог діючого трудового законодавства України. Просив у позовних вимогах відмовити.

Суд заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, вважає що позовні вимоги є обгрунтованими але підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що з 08.09.2011 року позивачка працювала у Державному підприємстві «Донецька залізниця» Вагонному депо Маріуполь провідником пасажирських вагонів в резерві провідників 2 групи за контрактом. В цей же день з нею як з провідником був укладений контракт за № 408.

20.11.2012 року при перевірці поїзду №77 сполученням «Москва - Маріуполь» під керівництвом начальника поїзду (пасажирського) ОСОБА_3 на ділянці Москва - Тула працівниками Московського регіонального відділення Центру внутрішнього контролю та аудиту було виявлено: у вагоні №5/25683, який обслуговував провідник пасажирського вагона ОСОБА_2 - перевезення одного безквиткового пасажира, який проїжджав від ст. Москва до ст. Орел.

На підставі наказу №1119/ОС від 05.12.2012р. вона була звільнена за перевезення одного безквиткового пасажира, у відповідності з абзацем «а» пункту 18 розділу 6 контракту №408 від 08.09.2011 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.1994 р. №170 (з наступними змінами і доповненнями) «Про порядок застосування контрактної форми трудового договору», прийняття (наймання) робітника шляхом укладання з ним контракту работодавцем, може здійснюватися у випадках, прямо передбаченних законом. П. 5 данної постанови передбачає, що умови контракту, які погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, угодами і колективним договором, вважаються недійсними.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України «Про залізничний транспорт», робітники залізничного транспорту загального користування, які здійснюють обслуговування пасажирів, працевлаштовуються на підприємства пасажирського залізничного транспорту загального користування за контрактною формою трудового договору. Перелік категорій робітників залізничного транспорту, які працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору, затверждуються Кабінетом Міністрів України.

Посада провідника пасажирського поїзда входить до переліку категорій і посад робітників залізничного транспорту, які працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.1997р. №764.

Порядок оформлення документів про випадки перевезення безквиткових пасажирів поїзними бригадами однієї залізниці по території іншої встановлює Угода про економічну відповідальність за перевезення безквиткових пасажирів та не передачу для реалізації місць у пасажирських поїздах сполучення між державами - учасниками Співдружності прийнята 21 січня 1994 року.

Згідно п. 2.2. Угоди про економічну відповідальність за перевезення безквиткових пасажирів та не передачу для реалізації місць у пасажирських поїздах сполучення між державами - учасниками Співдружності прийняте 21 січня 1994 року в акті викладаються обставини порушень із зазначенням точних реквізитів, місць, прізвища чергового провідника, начальника поїзду та номери документів, що засвідчують особу, прізвище безквиткового пасажира, обставини появи його у вагоні та інші. Від провідника і начальника поїзда відбираються пояснення, які додаються до акта. При відмові від підпису та дачі пояснення факт відмови завіряється перевіряючими. Перший примірник акта надсилається в залізничну адміністрацію, відповідальну за виявлені порушення, разом з поясненнями провідника вагону, начальника поїзда і провідника причіпного вагону. Другий примірник акта вручається начальнику поїзда (провіднику причіпного вагона) під розписку в інших примірниках акта. Третій примірник акта залишається в справах залізниці, на якої виявлено порушення.

При цьому згідно вимог п. 7.21 Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв,язку України від 27 грудня 2006 року №1196 у виняткових випадках з дозволу начальника поїзду дозволяється посадка пасажирів у поїзд, якщо вони не встигли придбати проїзні документи у касі. При цьому посадка дозволяється тільки у штабний вагон з подальшим оформленням проїзду: протягом 1 години з моменту відправлення поїзду з пункту формування та протягом 30 хвилин - з проміжних станцій.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що акт №034327 від 20.11.2012 року у відношенні ОСОБА_2 був складений з порушеннями діючої Угоди про економічну відповідальність за перевезення безквиткових пасажирів та не передачу для реалізації місць у пасажирських поїздах сполучення між державами - учасниками Співдружності прийняте 21 січня 1994 року та Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв,язку України від 27 грудня 2006 року №1196 тому як перевірка проводилася, менш ніж через 1 годину з моменту відправлення поїзда, перевірка проводилася у відсутності начальника поїзда, акт складався у відсутності провідника ОСОБА_2 та в іншому вагоні поїзда, обставини появи безквиткового пасажира у вагоні в акті не викладенні, пояснення від безквиткового пасажира не відібрані.

Крім того згідно п. 18-а контракту №408 від 08.09.2011 року укладеного Вагонним депо Маріуполь з позивачем додатковою підставою для розірвання трудового контракту є встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів.

Таким чином звільнення ОСОБА_2 могло відбутися лише за наявності дій позивачки пов,язанних з перевезенням безквиткових пасажирів.

Відповідно до вимог п. 1.3. Інструкції начальника пасажирського поїзда від 27.04.2012 року за №158 - Ц начальник поїзда повинен здійснювати контроль за роботою поїзної бригади, дотриманням трудової дисципліни та виконанням посадових обов,язків.

Згідно п. 2.1. Інструкції провідника пасажирських вагонів №ЦЛ - 0038 провідник підпорядковується безпосередньо начальнику поїзда.

У судовому засiданнi відповідач надав письмові пояснення ОСОБА_2 та письмові пояснення начальника поїзду ОСОБА_3, з яких вбачається що позивачка свого дозволу на допуск у вагон безквиткового пасажира не надавала, саме начальник поїзда ОСОБА_3 своїми діями здійснив допуск безквиткового пасажира у вагон №5/25683.

Таким чином дій пов,язанних з перевезенням безквиткових пасажирів позивачка не здійснювала, тому як допуск безквиткового пасажира у вагон який вона обслуговувала як провідник здійснив начальник поїзда ОСОБА_3, а не провідник ОСОБА_2

Відповідач доказів які б спростовували данні факти в судове засідання не надав.

Крім того згідно вимог ч. 3 ст. 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

При цьому згідно п. 5 ч. 12 ст. 10 Закону України «Про відпустки» одинокою матір,ю (батьком), вважаються ті які виховують дитину без батька (матері).

З представлених позивачем доказів, а саме рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 08.11.2011 року, свідоцтва про народження дитини - ОСОБА_5 19.04.1999 року, довідки КЗ «Маріупольска загальноосвітня школа 1 - 3 ступенів №16» від 12.09.2012 року вбачається що позивачка має дитину віком тринадцять років, на момент винесення наказу про її звільнення від 05.12.2012 року дитина не досягла чотирнадцяти років, брак між позивачкою та батьком дитини розірваний, участі у вихованні дитини батько не приймає.

Таким чином позивачка на момент винесення наказу про її звільнення від 05.12.2012 року мала статус одинокої матері і адміністрація депо не мала права згідно вимог ч. 3 ст. 184 КЗпП України звільняти її.

Крім того згідно п. 15 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 431 КЗпП України.

Таким чином звільнення робітника має бути проведено за згодою профспілкового органу крім випадків, передбачених статтями 43 і 431 КЗпП України. У зв,язку з тим, що звільнення за п. 8 ст. 36 КЗпП України не передбачено у ст. 43 і 431 КЗпП України, адміністрація депо повинна була отримати таку згоду для звільнення позивачки, що нею зроблено не було в порушення вимог ст. 252 КЗпП України.

Крім того згідно п. 13 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» вирішуючи позови про поновлення на роботі, осіб, звільнених за п. 8 ст. 36 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання.

ОСОБА_2 була звільнена за перевезення одного безквиткового пасажира, хоча контракт укладений між нею та адміністрацією депо передбачає його розірвання у випадку встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів, тобто не одного, а двох і більше. У зв,язку з цим адміністрація не мала права звільняти ОСОБА_2 за провоз безквиткового пасажира тому як для цього не настали умови передбачені контрактом.

Вимоги позивачки про відміну наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають задоволенню в повному обсязі, тому що її права порушенні відповідачем і підлягають захисту.

На підставі п.п. 2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100 сума середнього заробітку, яка підлягає стягненню на користь позивачки за період з 05.12.2012 р. по 20.05.2013р. складає 20218, 17 грн. Так ОСОБА_2 було звільнено 05.12.2012 р. Згідно довідці про середню заробітну плату № 174 від 19.04.2013 р. її середньомісячна зарплата складає 3676, 03 грн. кількість днів вимушеного прогулу складає 107 або 5 місяців та 15 днів. Далі : 3676, 03х5 місяців = 18380, 15 грн. Сума вимушеного прогулу на 15 днів складає 1838, 02 грн.( 3676, 03 грн. : 2). В зв*язку із чим розмір вимушеного прогулу за період з 05.12.2012 р. по 20.05.2013 р. належний до виплати ОСОБА_2 складає 20218, 17 грн. ( 18380, 15 грн. + 1838, 02 грн.).

Вирішуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що незаконним звільненням позивачці завдана моральна школа у вигляді переживань і страждань, тому як порушенні її трудові права передбачені ст. 2 та гарантіїї передбачені ч. 3 ст. 184 КЗпП України. З урахуванням конкретних обставин справи, характеру дій відповідача, наведених позивачкою обгрунтувань, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивачки відшкодування моральної шкоди в розмірі 1000 грн (одна тисяча гривень).

Керуючись ст. ст. 3, 60, 208, 209, 212 - 215, 218 367 ЦПК України, ст. ст, 2, 21, 184, 252, 231-235 КЗпП України, ч. 3 ст. 15 Закону України «Про залізничний транспорт», п.п. 2, 8, 10, Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100, п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.1994 р. №170, Постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.1997р. №764, п. 7.21 «Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв,язку України» від 27 грудня 2006 року №1196, п. 2.2. «Угоди про економічну відповідальність за перевезення безквиткових пасажирів та не передачу для реалізації місць у пасажирських поїздах сполучення між державами - учасниками Співдружності» прийняте 21 січня 1994 року, п. п. 15, 18 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Державного підприємства «Донецька залізниця» Вагонне депо Маріуполь - задовольнити частково.

Визнати незаконним звільнення ОСОБА_2, відмінити наказ Державного підприємства «Донецька залізниця» Вагонного депо Маріуполь про її звільнення за №1119/ОС від 05.12.2012р. та поновити ОСОБА_2 на роботі на посаді провідника пасажирського вагону в резерв провідників 2 групи за контрактом у Державному підприємстві «Донецька залізниця» Вагонному депо Маріуполь.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» Вагонного депо Маріуполь (код 01074957) на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05.12.2012 р. по 20.05.2013 р. у розмірі 20218, 17 грн та відшкодування моральної шкоди в розмірі 1000 грн .

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» Вагонного депо Маріуполь (код 01074957) на користь держави судовий збір у розмірі 229, 40 грн

Рішення суду в частині поновлення на роботі та сплаті одної среднемісячної заробітної плати у розмірі 3676, 03 грн. - підлягає негайному виконанню

На рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Донецької області через Приморський районний суд м. Маріуполя протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя: Сараєв І. А.