Постанова № 31342068, 21.05.2013, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 130/1096/13-а

Провадження № 2-а/130/52/2013

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2013 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Заярного А.М.,

за участі: секретаря Буга Р.М.,

представників позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Троцької К.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жмеринці справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної виконавчої служби Жмеринського міськрайонного управління юстиції про визнання незаконним дій та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернувся в суд з адміністративним позовом, в якому просив визнати незаконним дії відділу державної виконавчої служби Жмеринського міськрайонного управління юстиції (надалі - відділ ДВС) під час винесення ним постанови про закінчення виконавчого провадження по виконавчому листу №2-539/11/0205 від 23.01.2013р.; скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження по справі №2-539/11/0205, яка винесена 23.01.2013р. відділом державної виконавчої служби Жмеринського міськрайонного управління юстиції.

Адміністративний позов аргументував тим, що 13.02.2013р. він у відділі ДВС Жмеринського міськрайонного управління юстиції отримав копію постанови від 23.01.2013р. про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом по справі №2-539/11/0205, згідно якого виконавча служба на користь ОСОБА_3 мала б вчинити такі дії: заборонити діяльність АЗС ПП «Адіс», що розташована по вул. Київській, 55 в м. Жмеринці Вінницької обл. і яка створює загрозу життю, здоров'ю, майну ОСОБА_3 та його сім'ї; вжити невідкладних заходів щодо усунення загрози життю, здоров'ю, майну ОСОБА_3 та його сім'ї, шляхом демонтажу та перенесення ємностей для зберігання паливно-мастильних матеріалів відповідно до Державних будівельних норм.

Мотивація оскарженої постанови виконавчої служби від 23.01.2013р. обґрунтована тим, що відділ ДВС не може виконати виконавче провадження і на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49 та ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження по справі підлягає закриттю.

Позивач вважає, що вищезазначена постанова відділу ДВС від 23.01.2013р. є незаконною і підлягає скасуванню, а виконавче провадження відновленню, в зв'язку з порушенням державним виконавцем п. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 2 КАС України, ст.ст. 1, 5, 7, 11, 30, 36, 75 Закону України «Про виконавче провадження», п.1.1., 2.1., 2.5. Інструкції з організації примусового виконання рішень.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги з вищезазначених підстав. Додав, що в листопаді 2012 року відділ ДВС звертався до ОСОБА_3 з пропозицією авансувати витрати на вчинення виконавчих дій, однак останній відмовився в зв'язку з відсутністю у нього коштів. Пропозиція про авансування витрат на вчинення виконавчих дій відділом ДВС була викликана тим, що згідно відповіді їхньої бухгалтерії кошторисом видатків на 2012 рік не закладено на це коштів. Однак постанова про закінчення виконавчого провадження була винесена січнем 2013 року, тобто на початку року, в той час як Законом України «Про Бюджеті України на 2013 рік» передбачені видатки для здійснення примусового виконання рішень державною виконавчою службою України, що є ще однією підставою для скасування оскарженої постанови.

Представник відповідача Троцька К.Г. позов не визнала, просила у його задоволенні відмовити з таких підстав. На виконанні відділу ДВС знаходиться виконавчий лист №2-539/11/0205 про заборону діяльності АЗС ПП «Адіс», що розташована по вул. Київській, 55 в м. Жмеринці Вінницької обл. і яка створює загрозу життю, здоров'ю, майну ОСОБА_3 та його сім'ї, та вжити невідкладних заходів щодо усунення загрози життю, здоров'ю, майну ОСОБА_3 та його сім'ї, шляхом демонтажу та перенесення ємностей для зберігання паливно-мастильних матеріалів відповідно до Державних будівельних норм. Виконавче провадження відкрито 23.03.2012р.. За відсутності держаних коштів на вчинення виконавчих дій, відділ ДВС 07.05.2012р. звернувся до стягувача ОСОБА_3 з пропозицією авансувати витрати для демонтажу та перечення ємностей з паливо-мастильними матеріалами, на що останній не погодився. Тому 21.05.2012р. державним виконавцем директору ПП «Адіс» Книжнику О.В. було направлено зобов'язання щодо виконання ним рішення суду по демонтажу та перенесенню ємностей для зберігання паливо-мастильних матеріалів, в строк до 28.05.2012 р., що боржник не виконав, в зв'язку з чим на нього було накладено штраф, та направлено до прокуратури подання про притягнення його до відповідальності за ст. 382 КК України. Державною виконавчою службою було залучено спеціалістів для демонтажу ємностей на АЗС ПП «Адіс», які склали кошторис по виконанню робіт на суму 37784 грн.. В зв'язку з відсутністю коштів у відділі ДВС на вчинення виконавчих дій, ОСОБА_3 направлено лист в якому запропоновано проавансувати витрати на вчинення виконавчих дій. Стягувач ОСОБА_3 на пропозицію відділу ДВС не відгукнувся. Оскільки, фактично, вимоги судового рішення щодо демонтажу на перенесення ємностей АЗС ПП «Адіс» не виконані, директор ПП «Адіс» Книжник О.В. добровільно їх переносити не бажає, держані кошти на це у відділі ДВС відсутні, ОСОБА_3 вищезазначені витрати авансувати відмовився, тому 23.01.2013р. на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню враховуючи таке.

В судовому засіданні встановлено, що згідно виконавчого листа у справі №2-539/11/0205 від 30.09.2011 р., суд вирішив: заборонити діяльність АЗС ПП «Адіс», що розташована по вул. Київській, 55 в м. Жмеринці Вінницької області і яка створює загрозу життю, здоров'ю, майну ОСОБА_3 та його сім'ї; вжити невідкладних заходів щодо усунення загрози життю, здоров'ю, майну ОСОБА_3 та його сім'ї шляхом демонтажу та перенесення ємностей для зберігання паливно-мастильних матеріалів відповідно до Державних будівельних норм (а.с.7 зворот).

19.03.2012 року головним державним виконавцем Троцькою К.Г. відділу ДВС Жмеринського міськрайонного управління юстиції відрито виконавче провадження за виконавчим листом №2-539/11/0205 від 30.09.2011р. про вжиття невідкладних заходів щодо усунення загрози життю, здоров'ю, майну ОСОБА_3 та його сім'ї шляхом демонтажу та перенесення ємностей для зберігання паливно-мастильних матеріалів відповідно до Державних будівельних норм (а.с.19).

11.05.2012 року директору АЗС ПП «Адіс» Книжнику О.В., у зв'язку з невиконанням рішення суду по демонтажу ємностей з паливо-мастильними матеріалами, направлено лист-зобов'язання з'явитись 18.05.2012 р. у відділ ДВС Жмеринського міськрайонного управління юстиції (а.с.20).

07.05.2012 року відділом ДВС, у відповідності до п. 19 ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження», стягувачу ОСОБА_3 направлено лист про необхідність з'явитися до відділу ДВС для узгодження необхідно суми коштів для проведення та організації виконавчих дій по демонтажу та перенесенню ємностей для зберігання ПММ у відповідності до Державних будівельних норм, у зв'язку із залученням суб'єктів господарювання на платній основі для вчинення виконавчих дій (а.с.21). На вказаний лист відділу ДВС ОСОБА_3 дав відповідь, у якій відмовився авансувати витрати виконавчого провадження у відповідності до п. 19 ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження» (а.с.23).

21.05.2012 року відділом ДВС директору АЗС ПП «Адіс» Книжнику О.В., направлено лист-нагадування про необхідність в строк до 28.05.2012 р. виконати рішення суду та повідомити про це відділ ДВС. А також роз'яснено, що у разі невиконання без поважних причин рішення суду до нього будуть застосовані штрафні санкції (а.с.22).

В зв'язку із відмовою добровільно виконувати рішення суду в строк до 28.05.2012 р., а також у наданий додатковий строк до 10.06.2012 р., постановами державного виконавця відділу ДВС від 29.05.2013 року та від 11.06.2012 року, на директора АЗС ПП «Адіс» Книжника О.В. накладено штраф у розмірі 340 грн. та 680 грн. (а.с.24).

26.07.2012 року відділом ДВС було направлено подання прокурору міста Вінниці про притягнення до кримінальної відповідальності директора ПП «Адіс» Книжника О.В. за невиконання без поважних причин рішення суду та за порушення вимог законодавства про виконавче провадження (а.с.25), яке було внесене до Единого державного реєстру досудових розслідувань під №42012010010000036 від 21.11.2012 року (а.с.41).

Залученим відділом ДВС господарюючим суб'єктом ПП «ВОК-ПЛЮС» було розроблено кошторис на капітальний ремонт з заміною бензоємкостей на АЗС «Адіс» в м. Жмеринці по вул. Київській, 55 на суму 37784 грн. (а.с.28-30).

Згідно службової розписки начальника управління планово-фінансової діяльності бухгалтерського обліку та звітності, на запит відділу ДВС Жмеринського МРУЮ, кошторисом доходів та видатків на 2012 рік кошти на демонтаж і перенесення ємностей, в яких зберігаються паливо-мастильні матеріали не передбачені (а.с.31).

19.11.2013 року відділ ДВС листом повідомив позивача ОСОБА_3 в якому вказав про відсутність коштів в держаному бюджеті на виконання монтажних робіт по перенесенню ємностей паливо-мастильних матеріалів та запропоновано проавансувати витрати на вчинення виконавчих дій, а також попереджено, що в разі ненадання згоди протягом двадцяти днів з моменту отримання повідомлення, виконавче провадження буде завершене на підставі п. 4 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.32).

27.12.2013 року до відділу ДВС звернувся директор АЗС ПП «Адіс» Книжник О.В. з заявою закінчити виконавче провадження у відповідності до ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки підприємством було вжито невідкладних заходів, що виразилось у отриманні відповідних висновків, проведенні експертизи, виготовленні проектів, щодо усунення загрози життю, здоров'ю, майну ОСОБА_3 та його сім'ї шляхом демонтажу та перенесення ємностей для зберігання паливно-мастильних матеріалів відповідно до Державних будівельних норм, ще в травні 2012 року (а.с.33-40).

23.01.2013 року головним державним виконавцем Троцькою К.Г. відділу ДВС Жмеринського міськрайонного управління юстиції винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-539/11/0205 щодо вжиття невідкладних заходів щодо усунення загрози життю, здоров'ю, майну ОСОБА_3 та його сім'ї шляхом демонтажу та перенесення ємностей для зберігання паливно-мастильних матеріалів відповідно до Державних будівельних норм, на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49, ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження», у зв'язку з неможливістю виконання рішення суду без участі боржника, який добровільно його виконувати не бажає (а.с.41 ).

Згідно ч. 2 ст. 8 Конституції України, норми Конституції України є нормами прямої дії. Звершення для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ч. 1 ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Конституції України, кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 9 КАС України, суд при вирішенні спору керується принципом законності, відповідно до якого, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Згідно ч. 1, 2, 3 ст. 181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо

законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб; позовну заяву може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій; відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Згідно ч. 6 ст. 181 КАС України, адміністративні справи з приводу рішень, дій або

бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 18 цього Кодексу, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

Відповідно до ч. 3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, тощо.

Як закріплено у ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а згідно ч. 3 цієї ж Статті, рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

У відповідності до п. 2.1. Інструкції з примусового виконання рішень, реалізація учасниками виконавчого провадження своїх повноважень, а також залучення інших осіб до участі у проведенні виконавчих дій та реалізації ними своїх повноважень здійснюються відповідно до глави 2 Закону. Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов'язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення своєчасного і повного виконання рішення.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження, у відповідності до ст. 11 глави 2 ЗУ «Про виконавче провадження», має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу

виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб

надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням; у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача.

Згідно ч. 2 ст. 41 ЗУ «Про виконавче провадження», витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч.1 ст. 42 ЗУ «Про виконавче провадження», з метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням з державним виконавцем внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або покриття їх частини, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

У відповідності до п. 1.5.1. Інструкції з примусового виконання рішень, постанова державного виконавця повинна бути мотивована.

Частиною 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, проаналізувавши усі вищевказані встановлені факти та обставини, дослідивши усі докази, суд приходить до висновку, що вимоги позивача слід задовольнити повністю, оскільки оскаржувана постанова від 23.01.2013 року, винесена головним державним виконавцем Троцькою К.Г. відділу державної виконавчої служби Жмеринського міськрайонного управління юстиції про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-539/11/0205 щодо вжиття невідкладних заходів щодо усунення загрози життю, здоров'ю, майну ОСОБА_3 та його сім'ї шляхом демонтажу та перенесення ємностей для зберігання паливно-мастильних матеріалів не мотивована чому неможливо виконання рішення суду без участі боржника, представник відповідача в судовому засіданні жодним чином не пояснила та не надала доказів, в чому полягають труднощі при виконанні судового рішення у відсутність боржника, а також про те, що боржник відстій; державним виконавцем не використано усіх прав, передбачених ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження» у процесі здійснення виконавчого провадження, а тому у суду є всі підстави вважати, що оскаржена постанова була прийнята в порушення положень, закріплених в ч. 3 ст. 2 КАС України, а також основного принципу, закріпленого в ч. 1 ст. 50 Конституції України, щодо забезпечення права ОСОБА_3 та його сім'ї на безпечне для життя і здоров'я довкілля.

Керуючись ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 24, ч. 1 ст. 50, ч.2 ст.19 Конституції України, ст.ст. 2, 9, 181 КАС України, ст.ст. 6, 11, 41, 42, 47, 49, 75 «Про виконавче провадження», п.1.5.1., п.2.1. Інструкції з примусового виконання рішень ,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати незаконним дії відділу державної виконавчої служби Жмеринського міськрайонного управління юстиції під час винесення ним постанови від 23.01.2013 року про закінчення виконавчого провадження по виконавчому листу №2-539/11/0205.

Скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження по справі №2-539/11/0205, яка винесена 23.01.2013 року відділом державної виконавчої служби Жмеринського міськрайонного управління юстиції.

Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Жмеринського міськрайонного управління юстиції відновити виконавче провадження за виконавчим листом по справі №2-539/11/0205.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копі постанови.

Якщо суб'єкт владних повноважень у випадках та порядку, передбаченою частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Жмеринського

міськрайонного суду А.М. Заярний