Ухвала суду № 31341602, 14.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2661/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Кириченко Д.С. Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

14 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі Раченку Д.Г.

розглянувши в судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Обухівському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимус Констракшн» до Державної податкової інспекції у Обухівському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Максимус Констракшн» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 13.01.2012 року № 0000102301/69 та 13.01.2012 року № 0000092301/68.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову від 30.10.2012 року та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Максимус Констракшн» (ідентифікаційний код 31201909, місцезнаходження: 08700, Київська область, Обухівський район, м. Обухів, вул. Промислова, буд. 9) зареєстроване державним реєстратором Обухівської районної державної адміністрації Київської області як юридична особа 16.01.2001 року, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № 1 342 120 0000 000060 (копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 107275 (том 1 а.с.86).

Позивач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції в Обухівському районі Київської області та зареєстрований платником податку на додану вартість, що підтверджується даними, наведеними в довідці відповідача від 13.08.2012 року № 160/10/1934 та свідоцтві про реєстрацію платника податку на додану вартість № 13966928 (том 1 а.с.85, 192).

Позивач здійснює господарську діяльність, пов`язану, зокрема, з будівництвом, виробничо-господарською діяльністю, інформатикою, комп'ютеризацією та зв'язком, іншими видами діяльності, про що свідчать відомості, наведені у статуті Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимус Констракшн», затвердженому протоколом загальних зборів учасників № 5/06 від 07.09.2006 року та зареєстрованому державним реєстратором Обухівської районної державної адміністрації Київської області 26.09.2006 року за № 13421050002000060 (том 1 а.с.117-131).

В грудні 2011 року посадовими особами Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Максимус Констракшн» вимог податкового законодавства при обчисленні податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 23.12.2011 року № 2969/231/31201909, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР та пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Податковим органом встановлено завищення позивачем валових витрат за I квартал 2011 року на суму 690430 грн. 00 коп. та податкового кредиту за січень 2011 року на суму 138086 грн. 00 коп. у зв`язку з включенням до їх складу непідтверджених належним чином оформленими первинними документами витрат на придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідерінвестбуд» послуг з виконання будівельних робіт та податку на додану вартість, сплаченого у складі їх ціни.

Відповідачем, також, виявлено, що у наведені вище звітні періоди позивачем сформовано валові витрати у сумі 7456 грн. 00 коп. та податковий кредит у сумі 1491 грн. 00 коп. за правочином з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Розетка УА» товарів, який, на думку податкового органу, не був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків.

Податковим органом зроблено висновок про заниження позивачем податку на прибуток підприємств за I квартал 2011 року у загальному розмірі 174471 грн. 00 коп. та податку на додану вартість за січень 2011 року у сумі 139577 грн. 00 коп.

На підставі акта перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення від 13.01.2012 року № 0000092301/68 та № 0000102301/69, якими відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежами: податок на прибуток підприємств у розмірі 174472 грн. 00 коп., з яких: 174471 грн. 00 коп. - за основним платежем; 1 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями; податок на додану вартість у розмірі139578 грн. 00 коп., з яких: 139577 грн. 00 коп. - за основним платежем; 1 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із рішеннями, прийнятими відповідачем, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є: 134.1.1. прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.180.1 ПК України для цілей оподаткування платником податку є: будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1 ст. 200 ПК України).

Податковим кредитом в силу приписів пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України вважається сума на яку платник податків на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду визначена згідно з розділом \/ цього Кодексу.

Підпунктом 54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суду грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми податкових зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, в січні 2011 року позивачем придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Розетка УА» товар, а саме: ноутбук та мобільні телефони. Придбання товару здійснювалось без укладення договорів на підставі виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Розетка УА» рахунків-фактур від 24.01.2011 року № СФ-0019606 та 25.01.2011 року № СФ-0020076, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

26.01.2011 року ТОВ «Розетка УА» виставило позивачу для оплати видаткові накладні № 19606 від 26.01.2011 року та № 20076 від 26.01.2011 року на загальну суму 8948 грн. 05 коп., у тому числі ПДВ -1491 грн. 34 коп. та виписано податкові накладні № 2642 від 26.01.2011 року та № 2366 від 24.01.2011 року на загальну суму 8948 грн. 05 коп., у тому числі ПДВ -1491 грн. 34 коп. (том1 а.с.52, 53, 54, 55).

На підтвердження оплати вказаних товарів позивачем надано копії платіжних доручень № 69 від 24.01.2011 року та № 85 від 26.01.2011 року.

Витрати у сумі 7456 грн. 71 коп., понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «Максимус Констракшн» на придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Розетка УА» товару, та податок на додану вартість у сумі 1491 грн. 34 коп., сплачений у складі його ціни, включені позивачем, відповідно, до валових витрат за І квартал 2011 року та до податкового кредиту підприємства за січень 2011 року.

Вказані документи, а саме: видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, банківські виписки тощо відповідали вимогам законодавства, що не заперечувалось податковим органом.

Однак з акту перевірки вбачається, що висновок податкового органу про відсутність у позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту з контрагентом ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарських операцій, відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, а також оцінкою фінансово-господарської діяльності постачальника товару. Зокрема, згідно з інформацією, отриманою відповідачем від Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, на податковому обліку якої перебуває ТОВ «Розетка УА», контрагент позивача не має достатніх виробничих потужностей, працівників, складських приміщень, устаткування, автомобільного чи іншого транспорту для забезпечення ведення фінансово-господарської діяльності в обсягах задекларованих ним показників, а тому діяльність ТОВ «Розетка УА» направлена виключно на здійснення операцій, пов'язаних з незаконним отриманням податкової вигоди. Правочини, укладені між ТОВ «Розетка УА» та позивачем, не спричинили реального настання правових наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, а отже, є нікчемними.

У зв'язку з вищевикладеним податковий орган дійшов висновку, що валові витрати у сумі 7456 грн. 00 коп. та податковий кредит у сумі 1491 грн. 00 коп. сформовано позивачем за первинними документами податкового обліку, складеними на підтвердження виконання правочину, що фактично не відбувся, а отже позивач не мав на меті використовувати придбані технічні пристрої в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності, а тому податкові зобов`язання позивача з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість в даному випадку підлягають коригуванню у сторону збільшення.

Отже, факт здійснення позивачем господарської операції з його контрагентом підтверджено видатковими та податковими накладними, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, банківськими виписками, які відповідають вимогам чинного законодавства та мають усі реквізити, необхідні для надання їм юридичної сили і доказовості.

В період виконання вказаних вище господарських зобов`язань Товариство з обмеженою відповідальністю «Розетка УА» було зареєстровано як платник податку на додану вартість, контрагент позивача у цей період не був позбавлений права на складання первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податкових накладних, також факт надання позивачу товарів з боку наведеного контрагента та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними.

Також, позивачем на підтвердження використання вказаного товару подано довідку від 08.10.2012 року № 299/267, згідно з якою придбані у Товариства з обмеженою відповідальністю «Розетка УА» технічні пристрої були оприбутковані Товариством з обмеженою відповідальністю «Максимус Констракшн» на баланс підприємства та введені в експлуатацію з присвоєнням інвентарних номерів.

Відсутність у контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Розетка УА» достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень, транспортних та інших основних засобів не може однозначно свідчити про невиконання цим суб`єктом договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вказана юридична особа не була позбавлена права укладати з іншими суб`єктами господарювання субпідрядні договори, договори поставки, оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки податкового органу про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Розетка УА», є безпідставними та такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях.

Щодо порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Максимус Констракшн» вимог податкового законодавства під час визначення ним об`єкту оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість за господарськими операціями з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідерінвестбуд» послуг з виконання будівельних робіт, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що у грудні 2010 року позивачем укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідерінвестбуд» договори субпідряду від 15.12.2010 року № 1/1/СП та 20.12.2010 № 1/2/СП.

Згідно умов договору, контрагент позивача прийняв на себе зобов`язання виконати доручені позивачем будівельно-монтажні роботи з ремонту об'єкту, що знаходиться за адресою: м. Київ., вул. Мішуги, 6, а позивач зобов`язався прийняти вказані роботи та оплатити їх вартість.

В січні 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідерінвестбуд» та позивачем підписано акти виконаних робіт № Ллі-0022_3, № Ллі-0022_2, № Ллі-0022_1 та № Ллі-0021, відповідно до яких позивач прийняв виконані Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідерінвестбуд» будівельні та оздоблювальні роботи в приміщеннях торгово-разважального комплексу, та оцінив їх вартість за узгодженими з контрагентом кошторисами на загальну суму 828516 грн. 81 коп.

На підтвердження сум податку на додану вартість, що була сплачена позивачем у складі ціни виконаних робіт, Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідерінвестбуд» виписано податкові накладні № 27 від 31.01.2011 року на суму 82527 грн. 64 коп., у тому числі ПДВ -13754 грн. 61 коп. та № 28 від 31.01.2011 року на загальну суму 745989 грн. 18 коп., у тому числі ПДВ -124331 грн. 53 коп.

Розрахунки за надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідерінвестбуд» послуги здійснювались позивачем шляхом виписки простих векселів номінальною вартістю 828516 грн. 81 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями згоди про новацію від 26.09.2011 року та акта прийому - передачі векселів від 26.09.2011 (том 1 а.с.212-213).

Вказані витрати у сумі 690430 грн. 00 коп., понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «Максимус Констракшн» на придбання робіт, виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідерінвестбуд», та податок на додану вартість у сумі 138086 грн. 00 коп., сплачений у складі їх ціни, включені позивачем до валових витрат за I квартал 2011 року та до податкового кредиту підприємства за січень 2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий орган оспорює право платника податків на включення до складу валових витрат та податкового кредиту підприємства вартості виконаних будівельних робіт та податку на додану вартість, сплаченого у складі їх ціни, з огляду на відсутність належним чином оформлених первинних документів, а саме: актів приймання виконаних будівельних робіт за типовою формою № КБ-2в, що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 № 554 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві», оскільки акти приймання таких робіт, що були подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Максимус Констракшн» під час проведення перевірки, складені посадовими особами позивача та його контрагента у довільній формі, а відтак вказані документи не можуть слугувати підтвердженням отримання позивачем послуг з виконання підрядною організацією на його користь будівельних робіт.

Як було встановлено судом, умовами договорів субпідряду від 15.12.2010 року № 1/1/СП та 20.12.2010 року №1/2/СП, укладених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідерінвестбуд», не передбачено складання актів за формою № КБ-2 та довідок за формою № КБ-3, а тому зважаючи на положення наведених вище правових норм, випливає, що складання позивачем та його контрагентом актів виконаних будівельних робіт у довільній формі є цілком правомірним та не впливає на юридичну оцінку факту надання послуг з виконання будівельних робіт у обсягах, що визначені вказаними документами.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього Закону не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 вказаного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 зазначеного Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, як встановлено судом, на момент здійснення господарських операцій позивача із зазначеними вище контрагентами, останніх не було визнано банкрутом, знаходились в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та були зареєстровані платниками податку на додану вартість та здавали податкову звітність до податкового органу, установчі документи наведених вище контрагентів не були визнані недійсними, та не було анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість.

З огляду на встановлене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем було правомірно віднесено до складу валових витрат за перевіряємий період витрати по вказаних контрагентах, та правомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, що були виписані зазначеними контрагентами, а податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби від 13.01.2012 року №0000092301/68 в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 174471,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн., а також від 13.01.2012 року № 0000092301/69 в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 139577,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн., - є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд ,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 15.05.2013 року.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: Я.Б. Глущенко

С.Б.Шелест

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.