Рішення № 31341018, 25.04.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/1329/13 25.04.2013 25.04.2013 25.04.2013

Провадження №22-ц/784/1353/13

Головуючий у першій інстанції: Притуляк І.О.

категорія 5 Доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25 квітня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Данилової О.О.,

суддів: Лівінського І.В.,

Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання Левківській Н.С.,

за участі: позивачки ОСОБА_4, її представника ОСОБА_5,

відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7, його представника ОСОБА_8,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_7

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 лютого 2013 року

за позовом

ОСОБА_4 до ОСОБА_7, ОСОБА_6 про встановлення порядку користування земельною ділянкою шляхом встановлення меж земельних ділянок особистого користування, усунення перешкоди в користуванні земельною ділянкою та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

В лютому 2011 року ОСОБА_4 звернулась з позовом, який в подальшому уточнила, до ОСОБА_7, ОСОБА_6 про встановлення порядку користування земельною ділянкою шляхом встановлення меж земельних ділянок особистого користування, усунення перешкоди в користуванні земельною ділянкою та відшкодування моральної шкоди.

Позивачка зазначала, що вона є власником 7/20 частин житлового будинку АДРЕСА_1, власником 7/20 та 3/10 частин цього житлового будинку є ОСОБА_7 та ОСОБА_6 відповідно. Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 14 липня 2004 року визначено порядок користування земельною ділянкою: в користування позивачки та ОСОБА_7 виділені земельні ділянки розмірами по 300,3 кв.м., ОСОБА_6 - 257,4 кв.м. В тому числі, в спільне користування її та ОСОБА_7 виділено ділянку під город. Згодом вона дозволила ОСОБА_7 тимчасово користуватися своєї частиною земельної ділянки, що знаходиться під городом. Однак в подальшому, ОСОБА_7 почав перешкоджати їй в користуванні вказаною земельною ділянкою, встановивши при цьому хвіртку під ключ.

Посилаючись на викладене, а також на те, що ОСОБА_6 користується частиною земельної ділянки, яка їй не виділялась, позивачка, уточнивши свої вимоги, просила суд усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом встановлення меж за варіантом № 2 додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 3440-3441 від 14 січня 2013 року.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 лютого 2013 року позов задоволено частково. Постановлено усунути перешкоди позивачці у користуванні земельною ділянкою, визначивши порядок користування та встановивши межі розподілу між земельними ділянками особистого користування співвласників, за варіантом № 2 додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 3440-3441 від 14 січня 2013 року. Також суд розподілив судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на необґрунтованість та незаконність рішення суду, просив його скасувати та постановити ухвалу, якою закрити провадження у справі в частині визначення порядку користування земельною ділянкою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що визначити реальні межі земельної ділянки площею 300,3 кв.м., яка була виділена рішенням суду в користування позивачці неможливо, а тому може бути встановлено новий порядок користування спірним домоволодінням, з встановленням меж земельних ділянок, які надаються сторонам.

Однак, з таким висновком суду повністю погодитися не можна.

Так, із матеріалів справи вбачається, що сторони є співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1. Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 14 липня 2004 року визначено порядок користування земельною ділянкою за варіантом № 2 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 120-1304 від 26 липня 2002 року.

Відповідно до вказаного вище висновку експерта та графічного плану (додаток № 2), в користування ОСОБА_6 виділено земельну ділянку площею 257,4 кв.м., ОСОБА_4 виділено ділянку площею 119,92 кв.м. для особистого користування та під житловою будівлею літ. А-1 та нежитловою - літ. Г-1, а ОСОБА_7 - земельну ділянку площею 147,92 кв.м. для особистого користування та під житловою будівлею літ. Б-1 та нежитловими - літ. В-1 та Е-1. Крім того, в користування ОСОБА_4 та ОСОБА_7 виділено земельну ділянку площею 302,5 кв.м., яка використовується під огород, а в спільному користуванні сторін залишено земельну ділянку площею 30,71 кв.м.

Зазначене рішення суду сторонами виконано.

Обґрунтовуючи свій позов ОСОБА_4 посилалась на те, що ОСОБА_7 особисто користується зазначеною земельною ділянкою площею 302,5 кв.м., наданою їм судом в спільне користування, перешкоджаючи їй в користуванні цією ділянкою.

Отже, фактично між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 існує спір з приводу земельної ділянки, наданої їм апеляційним судом в спільне користування.

Однак, позивачка вважала, що перешкоди в користуванні цією ділянкою можуть бути усунуті шляхом встановлення меж за варіантом № 2 додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 3440-3441 від 14 січня 2013 року.

Разом з тим, як вбачається з зазначеного висновку експертизи та графічного плану, даний варіант передбачає встановлення нового порядку користування спірного домоволодіння. Зокрема, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 виділено інші земельні ділянки для особистого користування та земельні ділянки під нежитловими будівлями, а саме, перерозподілено користування частиною земельної ділянки під нежитловими будівлями літ. В-1 та Е-1, які перебували у користуванні ОСОБА_7

Відповідно до положень ч. 1 ст. 14 та ч. 2 ст. 223 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а сторони не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, запропонований позивачкою варіант усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою не може бути задоволений, оскільки ним фактично встановлюється новий порядок користування спірним домоволодінням, який є відмінним від порядку, встановленого раніше рішенням апеляційного суду, яке набрало законної сили, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 14 та ч. 2 ст. 223 ЦПК України.

Суд першої інстанції не звернув належної уваги на вказані обставини справи та в порушенням норм процесуального права помилково визначив новий порядок користування спірним домоволодінням.

Таким чином, рішення місцевого суду підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Водночас, зазначене не перешкоджає ОСОБА_4 звернутись з новим позовом, обравши інший спосіб захисту свого права.

Керуючись статями 303, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 лютого 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: