Постанова № 31340392, 22.05.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2013 року Справа № 5009/3043/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді Остапенка М.І.суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В.(доповідач)з участю представників: позивача: відповідача: Ведмедь А.Є. не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу концерну "Міські теплові мережі"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 4 грудня 2012 рокуу справі№ 5009/3043/12за позовомконцерну "Міські теплові мережі" в особі філії концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського районудофізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 12 987,79 грн.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2012 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 12 987, 79 грн. за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 203057 від 01.01.2008 р.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.10.2012 р. (суддя - Попова І.А.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 12 987, 79 грн. основного боргу та судові витрати.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.12.2012 р. (головуючий - Радіонова О.О., судді - Склярук О.І., Татенко В.М.) рішення господарського суду скасовано, у позові відмовлено.

Стягнуто з позивача на користь відповідача судові витрати.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.12.2012 р., залишивши в силі рішення господарського суду Запорізької області від 19.10.2012 р.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постанову - без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 01.01.2008 р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та концерном "Міські теплові мережі" в особі філії концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 203057, за умовами якого позивач (теплопостачальна організація) зобов'язався відпустити теплову енергію в гарячій воді відповідачу, а відповідач (споживач) - прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Пунктами 6.3. - 6.4. договору встановлено, що підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі. Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату.

Згідно з п. п. 6.7. - 6.7.2. договору, споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії та податкову накладну (платникам ПДВ). Отриманий акт споживач зобов'язаний підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації протягом п'яти днів з дати отримання. У разі неотримання підписаного акту приймання-передачі або обґрунтованих заперечень в його підписанні у встановлений п. 6.7.1. договору термін, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Договір набуває чинності з 01.01.2008 р. та діє до 01.01.2009 р. (п. 10.1. договору).

Відповідно до п. 10.4. договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії договору не заявила про розірвання даного договору.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим судом, на оплату наданих відповідачу послуг з постачання теплової енергії за період з січня 2011 р. по квітень 2012 р. позивач направив відповідачу акти приймання-передачі теплової енергії, однак відповідач вказані акти не підписав та не повернув їх позивачу.

У спірний період відповідач оплату за спожиту теплову енергію не здійснив, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість в розмірі 12 987, 79 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволені позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що позивачем не було надано доказів належного виконання ним п. 6.7.1 договору та посилався на те, що строк оплати за договором у спірний період не наступив, оскільки акти приймання-передачі теплової енергії за цей період не були погоджені сторонами згідно п. 6.7.2 договору. Також суд апеляційної інстанції посилався на те, що позивачем не було належним чином повідомлено відповідача про зміну тарифів.

Проте, погодитись з такими висновками суду неможливо, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Враховуючи те, що в силу п. 6.7.2. договору строк оплати за договором у спірний період наступив, а відповідач зобов'язання з оплати за спожиту теплову енергію за договором не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 12 987, 79 грн., то місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог та правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 12 987, 79 грн.

Також місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що вказаний договір у спірний період припинений не був і що відповідачем відповідно до приписів ст. 33 ГПК України не було доведено порушень позивачем умов договору № 203057.

Отже, висновок апеляційного господарського суду про наявність підстав для відмови у задоволенні позову є неправомірним, а тому постанова Донецького апеляційного господарського суду від 04.12.2012 р. підлягає скасуванню з залишенням в силі рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати понесені останнім на оплату судового збору при подачі касаційної скарги у сумі 860,25 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу концерну "Міські теплові мережі" задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 4 грудня 2012 року у справі за № 5009/3043/12 скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду Запорізької області від 19 жовтня 2012 року.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь концерну "Міські теплові мережі" в особі філії концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458) витрати зі сплати судового збору в сумі 860,25 грн.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Головуючий, суддя М. Остапенко Суддя П. Гончарук Суддя Л. Стратієнко