Ухвала суду № 31340016, 16.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2013 року м. Київ К/9991/17074/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Добропільська ОДПІ)

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.03.2011

у справі № 2а-26472/10/0570

за позовом товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" (далі - Товариство)

до Добропільської ОДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24.12.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.03.2011, позов задоволено; визнано недійсними податкові повідомлення-рішення:

від 13.05.2011 № 0002491540/0, згідно з яким Товариство притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 18150,35 грн. за несвоєчасну сплату збору за забруднення навколишнього середовища у сумі 181503,46 грн.;

від 13.05.2011 № 00028511540/0, відповідно до якого Товариству визначено 156 968,65 грн. штрафу за сплату названого збору із затримкою на 56-79 календарних дні;

від 13.05.2011 № 0002501540/0 про зобов'язання позивача сплатити 24856,08 грн. штрафу за порушення граничного терміну сплати збору.

У прийнятті цих судових актів попередні інстанції виходили з того, що податковим органом було незаконно спрямовано перераховані позивачем кошти на оплату поточних зобов'язань зі збору за забруднення навколишнього середовища в рахунок погашення податкового боргу Товариства з цього платежу за минулі періоди.

Посилаючись на порушення судами пункту 7.7 статті 7, підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Добропільська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти попередніх інстанцій та повністю відмовити у позові Товариства.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Добропільською ОДПІ було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати Товариством збору за забруднення навколишнього середовища за період з 09.02.2009 по 23.04.2010, оформлену актом від 12.05.2010 № 510/15-1/36028628. За наслідками цієї перевірки відповідачем було прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Як з'ясували суди за наслідками дослідження наявних у справі доказів (зокрема, розрахунків названого збору, поданих Товариством до контролюючого органу протягом перевіреного періоду, уточнень до них, та платіжних доручень на оплату задекларованих сум цього збору), податкові зобов'язання з цього платежу своєчасно сплачувалися позивачем, однак податкова інспекція самовільно спрямовувала перераховані Товариством кошти в рахунок погашення податкового боргу за минулі періоди.

Приймаючи рішення про задоволення цього позову, попередні судові інстанції обґрунтовано виходили з того, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Встановлена ж пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» рівність бюджетних інтересів, яка зводиться до того, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях, не позбавляє платника як права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до пункту 7.1 статті 7 цього ж Закону, так і обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону.

Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків. Відповідно, названим Законом не визначено серед заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, зміну призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Відповідно ж до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, попередні судові інстанції дійшли об'єктивного висновку стосовно того, що пункт 7.7 статті 7 згаданого Закону не надає податковому органу право змінювати призначення платежу, самостійно визначене платником податків, та обґрунтовано задовольнили позов.

Доводи касаційної скарги засновані на іншому тлумаченні правових норм, що, однак, не є свідченням судової помилки. Ці доводи були обґрунтуванням правової позиції Добропільської ОДПІ по справі під час вирішення спору по суті та їм було надано належну правову оцінку судами попередніх інстанцій.

Оскільки висновки судів відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам спору, установленим на підставі повного та об'єктивного дослідження доказів у справі, то процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали окружного і апеляційного адміністративних судів зі спору не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції відхилити.

2. Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.03.2011 у справі № 2а-26472/10/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак Є.А. Усенко