Ухвала суду № 31339921, 18.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" лютого 2013 р. м. Київ К-25231/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Голубєвої Г.К.

Ланченко Л.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2010

у справі № 17/115

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»

до 1. Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків

2. Головного управління Державного казначейства України у місті Києві

про визнання неправомірною відмову у зміні напрямку відшкодування ПДВ, зобов'язання змінити напрямок відшкодування ПДВ та стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Подано позов про визнання неправомірною відмови Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків у зміні напрямку відшкодування ПДВ в розмірі 345160, 00 грн. за серпень - жовтень 2004 року, зобов'язання відповідача - 1 змінити напрямок відшкодування ПДВ та стягнення з Державного бюджету України бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 345160, 00 грн. шляхом її перерахування з рахунку Головного управління Державного казначейства України у м. Києві на поточний рахунок позивача.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2010, у задоволенні позову відмовлено.

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: п.п. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, ч. 2 ст. 99, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Податковим органом складено довідки від 07.10.2004 № 699/16-4/19480600, від 16.11.2004 № 572/16-4/19480600, від 15.12.2004 № 813/16-4/19480600, якими підтверджено суми бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника у банку, заявлені у податкових деклараціях за серпень, вересень та жовтень 2004 року.

29.09.2005 позивач надіслав до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП листа № 44/01-1117, в якому просив внести зміни до декларацій з ПДВ за липень-грудень 2004 року та січень-травень 2005 року, а саме: суми ПДВ, які підлягають відшкодуванню з бюджету із рядка 23.2 та 25.2 - «перерахування на рахунок в установі банку» перенести в рядок 23.1.1 та 25.1.1 - «зарахування в рахунок майбутніх платежів з податку на додану вартість».

На підставі вказаної заяви позивача податковим органом проведено зміну напрямку відшкодування ПДВ, що відображено в обліковій картці платника на його особовому рахунку.

18.07.2008 позивач надіслав до відповідача листа № 44/05-3022, в якому просив повернути на розрахунковий рахунок суму простроченого податкового боргу, яка підтверджена зустрічними перевірками та невідшкодована підприємству за серпень - жовтень 2004 року у загальній сумі 345160, 00 грн.,

Відповідач повідомив позивача про неможливість зміни напрямку відшкодування, у зв'язку з пропущенням строків на відшкодування, визначених у п.п. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За даними облікової картки платника невідшкодований ПДВ в сумі 345160,00 грн. обліковується у зменшення податкового зобов'язання з ПДВ у наступних податкових періодах.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається позивач у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини у справі та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до п.п. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

З огляду на те, що право позивача на отримання бюджетного відшкодування, виходячи з положень підпункту 7.7.1 (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), виникло на підставі даних декларацій за серпень, вересень, жовтень 2004 року у наступних після подання декларацій місяцях - відповідно у вересні, жовтні та листопаді 2004 року, а заява про зміну напряму відшкодування із зарахування в рахунок майбутніх платежів з податку на додану вартість на перерахування на рахунок в установі банку подана позивачем 18.07.2008, суди дійшли правильних висновків про пропущення позивачем 1095-денного строку звернення з заявою на відшкодування на рахунок у банку надміру сплаченого податку на додану вартість.

Враховуючи наведене, висновки суду про відсутність підстав для задоволення позову є правильними.

Разом з тим, суд касаційної інстанції не може погодитися з позицією судів щодо пропущення позивачем строку звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач оспорює відмову податкового органу у зміні напрямку відшкодування ПДВ на підставі листа від 18.07.2008 № 44/05-3022 та у зв'язку з цим невідшкодування податку на розрахунковий рахунок, відтак, право позивача на даний позов виникло з моменту коли позивач дізнався про порушення своїх прав чи інтересів, а саме з моменту отримання відмови відповідача на лист від 18.07.2008.

Оскільки допущене судами попередніх інстанцій порушення ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України не призвело до неправильного вирішення справи, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Г.К. Голубєва

Л.В. Ланченко