Ухвала суду № 31339912, 15.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" травня 2013 р. м. Київ К-19861/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Полтаві

на постанову Господарського суду Полтавської області від 19 лютого 2009 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2009 року

у справі № 9/180

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лада-Сервіс»

до Державної податкової інспекції у місті Полтаві

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лада-Сервіс» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Полтаві (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 14 травня 2007 року № 0001272301/0.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 19 лютого 2009 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві № 0001272301/0 від 14 травня 2007 року, яким ТОВ «Лада-Сервіс» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств приватної форми власності у сумі 21093,80 грн., з яких 15750,00 грн. основний платіж та 5343,80 грн. штрафна (фінансова) санкція. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Лада-Сервіс» 3,40 грн. витрат по сплаті державного мита.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2009 року постанову Господарського суду Полтавської області від 19 лютого 2009 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Полтаві, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Полтавської області від 19 лютого 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2009 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Полтаві провела виїзну планову перевірку ТОВ «Лада-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2006 року, за результатами якої був складений акт від 07 травня 2007 року № 794/23-1/23554310.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за період, який перевірявся, на загальну суму 15750,00 грн., у тому числі по періодах: за 1 квартал 2006 року - 2813,00 грн., за 2 квартал 2006 року - 4687,00 грн., за 3 квартал 2006 року - 4125,00 грн., за 4 квартал 2006 року - 4125,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно включив до складу валових витрат вартість послуг, наданих йому приватним підприємцем ОСОБА_1 згідно договору доручення № 5ПЛ від 13 січня 2006 року, у розмірі 63000,00 грн., оскільки відсутні первинні документи, які б мали зміст та обсяг господарської операції, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

14 травня 2007 року ДПІ у м. Полтаві на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001272301/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Лада-Сервіс» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 21093,80 грн., у тому числі: за основним платежем - 15750,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5343,80 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що факти придбання позивачем послуг з пошуку клієнтів та їх надання підтверджені належним чином оформленими первинним бухгалтерськими документами, у зв'язку з чим позивач правомірно включив до складу валових витрат відповідного податкового періоду вартість таких послуг, з урахуванням видів діяльності, які здійснює ТОВ «Лада-Сервіс».

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно положень пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За приписами абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно пункту 2.7 акту перевірки, ТОВ «Лада-Сервіс» у періоді, який перевірявся, здійснювало, зокрема, такі види діяльності: 50.10.2 - роздрібна торгівля автомобілями; 50.20.0 - технічне обслуговування та ремонт автомобілів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 13 січня 2006 року між ТОВ «Лада-сервіс» (довіритель) та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (повірений) був укладений договір доручення № 5 ПЛ, відповідно до умов якого довіритель доручає, а повірений бере на себе зобов'язання від імені та за рахунок довірителя здійснити на території України пошук покупців автомобілів (пункту 1.1 статті 1 договору); повірений зобов'язаний повідомляти довірителю про хід виконання доручення та щомісячно надавати довірителю звіт про виконання доручення (підпункти 2.1.3, 2.1.4 пункту 2.1 статті 2 договору); довіритель зобов'язаний прийняти від повіреного звіт про виконання доручення, надані ним документи, а також і все отримане за даним договором та в 10-денний термін з моменту затвердження звіту про виконання доручення виплатити винагороду за виконане доручення (підпункти 3.1.2, 3.1.3 пункту 3.1 статті 3 договору); повірений виконує доручення на платній основі; винагорода виплачується повіреному за кожен автомобіль, що реалізований за його сприяння; розмір грошової винагороди, яку сплачує довіритель повіреному складає 750,00 грн. без податку на додану вартість за кожен автомобіль, реалізований за сприяння повіреного; для виплати винагороди повірений надає довірителю звіт, в якому вказується які автомобілі і кому реалізовані за сприяння повіреного; виплата винагороди повіреного здійснюється щомісячно після підписання сторонами акту виконаних робіт (статті 6 договору).

Факт надання суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 позивачу послуг, які є предметом вказаного вище договору, підтверджується: актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за січень 2006 року на суму 2250,00 грн. (т. 1 арк. справи 44), за лютий 2006 року на суму 1500,00 грн. (т. 1 арк. справи 48), за березень 2006 року на суму 7500,00 грн. (т. 1 арк. справи 51), за квітень 2006 року на суму 6750,00 грн. (т. 1 арк. справи 58), за травень 2006 року на суму 6000,00 грн. (т. 1 арк. справи 64), за червень 2006 року на суму 6000,00 грн. (т. 1 арк. справи 69), за липень 2006 року на суму 7500,00 грн. (т. 1 арк. справи 75), за серпень 2006 року на суму 6000,00 грн. (т. 1 арк. справи 82), за вересень 2006 року на суму 3000,00 грн. (т. 1 арк. справи 88), за жовтень 2006 року на суму 6000,00 грн. (т. 1 арк. справи 91), за листопад 2006 року на суму 6750,00 грн. (т. 1 арк. справи 97), за грудень 2006 року на суму 3750,00 грн. (т. 1 арк. справи 104); рахунками-фактурами на оплату за надані послуги за січень 2006 року № 01 від 28 січня 2006 року на суму 2250,00 грн. (т. 1 арк. справи 43), за лютий 2006 року № 03 від 28 лютого 2006 року на суму 1500,00 грн. (т. 1 арк. справи 47), за березень 2006 року № 04 від 31 березня 2006 року на суму 7500,00 грн. (т. 1 арк. справи 50), за квітень 2006 року № 07 від 30 квітня 2006 року на суму 6750,00 грн. (т. 1 арк. справи 57), за травень 2006 року № 09 від 09 червня 2006 року на суму 6000,00 грн. (т. 3 арк. справи 10), за червень 2006 року № 12 від 04 червня 2006 року на суму 6000,00 грн. (т. 1 арк. справи 69), за липень 2006 року № 13 від 31 липня 2006 року на суму 7500,00 грн. (т. 1 арк. справи 74), за серпень 2006 року № 16 від 31 серпня 2006 року на суму 6000,00 грн. (т. 1 арк. справи 81), за вересень 2006 року № 21 від 31 вересня 2006 року на суму 3000,00 грн. (т. 1, а.с.83), за жовтень 2006 року № 25 від 31 жовтня 2006 року на суму 6000,00 грн. (т. 1 арк. справи 91), за листопад 2006 року № 27 від 30 листопада 2006 року на суму 6750,00 грн. (т. 1 арк. справи 96), за грудень 2006 року № 28 від 30 грудня 2006 року на суму 3750,00 грн. (т. 1 арк. справи 103).

В свою чергу, ТОВ «Лада-сервіс» перерахувало грошові кошти суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 за надані послуги відповідно, що підтверджується випискою банку з рахунка позивача (т. 2 арк. справи 89-109).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, вказані обставини податковим органом не заперечувались.

Матеріали справи містять також звіти повіреного про виконання доручення, складені відповідно до умов підпункту 2.1.4 договору, які містять усі необхідні реквізити, які дають змогу встановити зміст та обсяг господарської операції, а також дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; розпорядження директора ТОВ «Лада-сервіс» про затвердження таких звітів, як того вимагає підпункт 3.1.3 договору; докази на підтвердження реалізації автомобілів позивачем покупцям, знайденим за результатами наданих суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 послуг (т. 2 арк. справи 6-87, т. 3 арк. справи 15-24, 29-109), які також підтверджують фактичне виконання сторонами договірних зобов'язань.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обгрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення про визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток у розмірі 21093,80 грн. є неправомірним та підлягає скасуванню.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Полтаві підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Полтавської області від 19 лютого 2009 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2009 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Полтаві залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Полтавської області від 19 лютого 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна