Ухвала суду № 31339907, 15.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" травня 2013 р. м. Київ К-26685/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.07.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2010 по справі №2а-10081/09/2570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грааль М» до Державної податкової інспекції у місті Чернігові, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог: суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.07.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2010, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Грааль М» (далі-ТОВ «Грааль М, позивач) до Державної податкової інспекції у місті Чернігові (далі-ДПІ у м.Чернігові, відповідач), третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 (далі-СПД ОСОБА_1, третя особа) задоволено частково. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 11.02.2009 №0000542320/0, від 25.03.2009 №0000542320/1, від 28.04.2009 №0000542320/2, від 07.07.2009 №0000542320/3. В задоволенні позовних вимог про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 11.02.2009 №0001131720/0, від 24.03.2009 №0001131720/1, від 24.04.2009 №0001131720/2, від 07.07.2009 №0001131720/3 відмовлено.

Рішення судів мотивовано правомірністю формування валових витрат за господарськими операціями щодо надання маркетингових послуг, як таких що пов'язані з господарською діяльністю позивача та підтверджених первинними документами. В частині відмови в задоволенні позовних вимог суди виходили з того, що позивачем порушено п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб внаслідок не включення суми доходів, нарахованих особою, яка не є податковим агентом, до складу загального річного оподатковуваного доходу.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 30.07.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 08.10.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.07.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2010 в частині задоволення позовних вимог, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 та п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон України №334/94-ВР), ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №63/23/21408395 від 03.02.2009 складеного за результатом проведеної виїзної планової перевірки ТОВ «Грааль М» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2008, та за результатом адміністративного оскарження, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.02.2009 №0000542320/0, від 25.03.2009 №0000542320/1, від 28.04.2009 №0000542320/2, від 07.07.2009 №0000542320/3 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 84375,00грн. у тому числі 56250,00грн. основного платежу та 28125,00грн. штрафних (фінансових) санкцій та від 11.02.2009 №0001131720/0, від 24.03.2009 №0001131720/1, від 24.04.2009 №0001131720/2, від 07.07.2009 №0001131720/3 про визначення податкового зобов'язання з доходу фізичних осіб на загальну суму 2116,89грн., у тому числі 70563грн. основного платежу та 1411,26грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем, зокрема, п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 та п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №334/94-ВР внаслідок неправомірного формування валових витрат за господарськими операціями щодо надання маркетингових послуг з огляду на відсутність доказів на підтвердження видів, змісту, обсягів наданих послуг.

Згідно з п.п. 5.1 ст. 5 Закону України №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 цього пункту передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу четвертого п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 названого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, підставою для включення витрат підприємства до складу валових є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

В свою чергу, факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик послуг, які б однозначно свідчили про призначення наданих послуг для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

За результатом розгляду справи було встановлено, що 09.01.2007 між позивачем та СПД ОСОБА_1 було укладено договір про надання маркетингових послуг, перелік яких детально регламентований умовами договору. Зокрема позивачеві надавалися послуги щодо дослідження ринку шкільних приладь, учбових дошок, шкільних меблів; інформації про стан суспільної думи про необхідність заміни стандартних меблів на регульовані; дослідження наявності чи її відсутності в потребі заміни традиційних шкільних дошок на магнітні, маркерні та інтерактивні; надання допомоги в укладенні договору купівлі-продажу між позивачем та зацікавленими потенційними покупцями.

Факт виконання умов договору підтверджується матеріалами справи, зокрема, актами здачі-прийняття робіт, платіжними дорученнями. Крім того, судом встановлено, що внаслідок виконання умов договору було збільшено кількість партнерів (покупців) товару та об'єми його реалізації.

Враховуючи вищезазначене, висновок суду попередніх інстанцій про правомірність формування валових витрат за господарськими операціями щодо надання маркетингових послуг, як таких що безпосередньо пов'язані із господарською діяльністю позивача, є правомірним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові залишити без задоволення, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.07.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв