Рішення № 31339526, 15.05.2013, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 1109/6468/12

Номер провадження 2/404/54/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 року Кіровський районний суд м.Кіровограда в складі:

головуючого судді -Панфілової А.В.

при секретарі - Тендюк К. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 третя особа Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області про стягнення кредитної заборгованості , звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення; зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» та ОСОБА_1 про визнання кредитного договору, додаткової угоди,договору іпотеки недійсними, визнання договору поруки припиненим, застосувати наслідки недійсності кредитного договору, додаткової угоди та договору поруки; та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» та ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору, визнання додаткової угоди недійсною та застосування наслідків недійсності додаткової угоди та розірвання договору,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості по кредитному договору. Шляхом неодноразових змін та уточнень до позову, заявлених до початку розгляду справи по суті, заявлено вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором №014/0456/3/08420 від 25.12.2007р. з ОСОБА_1 в розмірі 422335,33 грн. , звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_2, яка належить майновому поручителю (іпотекодавцю) - ОСОБА_2 на праві власності на підставі: Договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_4 19.12.2007р. за реєстром №4103, зареєстрованого обласним комунальним підприємством «Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» від 19.12.2007 року, за реєстраційним №21358924, та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, який видано ОКП «Кіровоградське обласне бюро технічної інвентаризації за №17145460 від 20.12.2007р., яка та передана в іпотеку Публічному акціонерному товариству «Ерсте Банк» відповідно до договору іпотеки від 25.12.2007р., посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_4, за р.№4220 , визначити спосіб реалізації предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_2 , шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, встановленою шляхом залучення суб'єкта оціночної діяльності в рамках виконавчого провадження», за рахунок такої реалізації погасити зобов»язання ОСОБА_1 перед Публічним акціонерним товариством «Ерсте Банк» по заборгованості за кредитним договором №014/0456/3/08420 від 25.12.2007р. в сумі 422335,33 грн. та виселення ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 із квартири АДРЕСА_2 .

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та в обґрунтування зазначив, що 25 грудня 2007 року між позивачем та відповідачем- ОСОБА_1, був укладений кредитний договір №014/0456/3/08420 . В забезпечення виконання зобов'язань, що витікають з умов п.3.6. Кредитного договору, між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 25 грудня 2007 року був укладений договір іпотеки за реєстровим №4220. В забезпечення виконання зобов'язань кредитного договору, ОСОБА_2 (Іпотекодавець) в іпотеку на користь Банку передав квартиру АДРЕСА_2. Загальна заставна вартість предмету іпотеки склала 338 400 гривень.

За умовами Кредитного договору, позивач зобов'язався надати ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 50 000,00 доларів США у вигляді невідновлювальної кредитної лінії, терміном на 120 місяців до 24 грудня 2017 року, зі сплатою 13,5% відсотків річних. Позивач взяті зобов'язання за умовами п.1.1. Кредитного договору виконав належним чином та у повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 50 000,00 (п'ятдесят тисяч) доларів США . В свою чергу Відповідач ОСОБА_1 у відповідності до п.5.2. Кредитного договору зобов'язалася, здійснювати безготівковим платежем або готівкою, в касу Кредитора погашення траншів кредиту згідно з Графіком платежів, наведеним в додатку №1 до цього договору та остаточне погашення отриманого кредиту до 24 грудня 2017р.; щомісячно, до 15 (п'ятнадцятого) числа (включно) кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, згідно з Графіком платежів, наведеним в Додатку № 1 до цього Договору, та при остаточному погашенні кредиту сплату відсотків за фактичне використання кредитних коштів.

Через скрутне фінансове становище ОСОБА_1, банком на її прохання, у відповідності з додатковою угодою №1 від 24 квітня 2009р. було надано відстрочку погашення основного боргу за кредитом терміном на 12 місяців, але це не покращило стан обслуговування боргу.

Станом на 19.12.2012 року заборгованість за кредитним договором складає загальну суму 52838, 15 доларів США , що в гривневому еквівалентів становить 422335,33 грн. із яких: 43482, 26 доларів США (347553,7 грн.)сума заборгованості по кредиту, 4372, 76 доларів США ( 34951, 47 грн. ) заборгованість за відсотками, нарахованими за користування кредитом, 4983, 13 доларів США ( 39830,15 грн. ) сума пені, нарахована за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 позов банку не визнала, на обгрунтування заперечень проти позову подала до суду зустрічний позов до Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» та ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору, визнання додаткової угоди недійсною та застосування наслідків недійсності додаткової угоди та розірвання договору.

На обгрунтування зустрічного позову зазначено, що згідно п. 11.1 Кредитного договору невід»ємною частиною договору є Додаток № 1 до Повідомлення позичальника фізичної особи про умови надання споживчого кредиту( з додатком , яким визначається графік платежів за Договором). Нею не підписувались Додаток №1 від 25.12.07 року до Кредитного договору, Додаток до Повідомлення позичальника -фізичної особи ОСОБА_5 про умови надання споживчого кредиту(метод погашення кредиту простим способом) « Розрахунок орієнтовної сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки(графік платежів за кредитним договором з датою розрахунку 24.12.07 року та Додаток до Повідомлення позичальника -фізичної особи ОСОБА_5 про умови надання споживчого кредиту(метод погашення кредиту простим способом) « Розрахунок орієнтовної сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки(графік платежів за кредитним договором з датою розрахунку 10.04.08 року, тому з посиланням на ст. 203,215 ЦК України зазначене визначає як підставу недійсності правочину, а саме додаткової угоди.

З посиланням на порушення банком пунктів ч.2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», що повідомлення у письмовій формі про кредитні умови перед укладенням кредитного договору їй не надавались згідно ч. 7 ст. 15 вищезгаданого Закону просить розірвати кредитний договір і застосувати наслідки недійсності додаткової угоди та розірвання кредитного договору.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позов банку не визнав, звернувся до суду з зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» та ОСОБА_1 про визнання кредитного договору, додаткової угоди, договору іпотеки недійсними, визнання договору поруки припиненим, застосувати наслідки недійсності кредитного договору, додаткової угоди та договору іпотеки .

В обгрунтування зустрічного позову зазначив, що підписані договір поруки, договір іпотеки не були виявом внутрішньої волі. Оскільки на той час був у важкому психологічному стані, матеріальне становище було важким. А із пояснень представника банку отримання кредиту відповідачем ОСОБА_1 його покращить. При теперішніх умовах та повному розумінні кожного з цих договорів б ці договори не підписував. Не повністю розуміючи що відбувається, підписавши договір поруки та договір іпотеки, поставив в тяжке матеріальне становище свою дитину. Мало місце порушення відповідачами положень ст. 203 ЦК України відносно невідповідності умов спірного договору поруки, договору іпотеки Цивільному Кодексу України (ст. 511), що є підставою для визнання угоди недійсною відповідно до ст. 215 ЦК України, а тому просить визнати договір поруки № 014/0456/3/08420/01 від 25.12.2007 року та договір іпотеки від 25 грудня 2007 року зареєстрований в реєстрі за №4220 недійсними. Зазначає про підстави недійсності кредитного договору тіж, які зазначила ОСОБА_1 , що останньою не підписувалися додатки до кредитного договору та повідомлення з посиланням на ті ж норми права. Щодо вимог про припинення договору поруки посилається на ч. 4 ст. 559 ЦПК України, зазначає , що ОСОБА_1 допустила порушення зобов»язань з 15.04.10 року, а саме прострочення чергових платежів та з січня 2010 року по відсоткам, чим порушила п. 5.2 Кредитного договору. За таких обставин у Банку виникло право пред»явити вимогу до поручителя , щодо повернення кредиту з 15.04.10 року, протягом наступних 6 місяців, що є підставою для визнання договору поруки припиненим.

Зазначив, що Додаткова угода ОСОБА_1 підписувалась під впливом тяжких обставин та на невигідних умовах, що з посиланням на ч. 1 ст. 233 ЦК України , що правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним, незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

На обгрунтування підстав для визнання договору іпотеки недійсним зазначено, що підписавши дані договори поставив в тяжке матеріальне становище свою малолітню дитину.

В судовому засіданні представник ПАТ «Ерсте Банк» вимоги зустрічних позовів не визнав, на обгрунтування заперечень проти зустрічних вимог обох відповідачів зазначив, що зміст договорів поруки та іпотеки повністю відповідає вимогам зазначеного Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, з огляду на те, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов договорів, що підтверджується добровільними і власноручними підписами сторін на згаданих договорах. Правочини вчинені у формі, встановленій законом, і були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності з ч.2ст. 30 ЦК України: обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом. Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи у відповідності до ст.36 ЦК України здійснюється лише судом якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій або якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами , азартними іграми тощо і тим самим ставить себе чи свою сім'ю у скрутне матеріальне становище. Фізична особа може бути визнана недієздатною у відповідності до ст. 39 ЦК України, також лише судом. На час підписання оскаржуваних договорів обоє відповідачі усвідомлювали значення своїх дій та могли керувати ними, що встановлено приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_4 у день підписання договору іпотеки та поруки. Так як Позивачем не надано суду доказів обмеження його дієздатності чи визнання його недієздатним (рішення суду, довідки відповідних установ та ін.) його посилання на ч.2 ст. 203 ЦК України для визнання оскаржуваних договорів недійсними, - є необґрунтованим , а тому просить відмовити в задоволенні зустрічних позовів. Щодо вільного волевиявлення учасника правочину і відповідності внутрішній волі зазначив, що відповідач помилково вважає, що підписання оскаржуваних договорів не було виявом його внутрішньої волі внаслідок важкого психологічного стану, зумовленого важким матеріальним становищем, яке мало покращитися за порадою менеджера АТ «Ерсте Банк», отриманням кредиту дружиною - ОСОБА_1

Зазначає, що на час укладення кредитного договору відповідачі ще не мали дітей, тобто жодним чином , банком при укладенні договорів не було порушено прав їх малолітнього сина, законними представниками якого є відповідачі.

Щодо вимог про припинення договору поруки відповідно до ч. 4 ст 559 ЦК України зазначає , що відповідно до даної статті визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленного в договорі поруки. У разі , якщо такий строк не встановлено, порука припиняється , якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов»язання не пред»явить вимоги до поручителя. При цьому , зазначає, що позичальник ОСОБА_1 припинила внесення щомісячних платежів з в червні 2010 року та погашення відсотків в червні 2011 року, а пред»явлена банком 08.06.10 року, 02.11.10 року, 29.11.11 року , 07.05.12 року вимога до позичальника та поручителя про дострокове повернення позики не виконана, тому в червні 2012 року банк звернувся до суду з позовом до обох відповідачів, тому вимога про припинення поруки є безпідставною. При цьому, вимоги банку до відповідача ОСОБА_2 як поручителя відповідно до договору поруки щодо солідарного стягнення з боржником ОСОБА_1 змінений позов банку не містить.

З урахуванням проведеної судом почеркознавчої експертизи зазначив, що результати почеркознавчої експертизи не можна вважати доказом порушення прав позичальника як споживача через непідписання нею додатків до кредитного договору , оскільки у кредитному договорі вказано суму кредиту, термін користування кредитними коштами, розмір відсотків за користування кредитом, порядок надання траншів, сплата комісії, зазначено умови отримання кредитних коштів та забезпечення кредитного договору трикімнатною квартирою. Факт підписання кредитного договору ОСОБА_1 не заперечує, як і отримання коштів трьома траншами , на підтвердження чого надано платіжні документи. Не оспорюється і підписання позичальником розрахунку орієнтовної сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки(графік платежів за кредитним договором) дата розрахунку 18.01.08 року- Додатку до Повідомлення позичальника-фізичної особи ОСОБА_1 про умови надання споживчого кредиту( метод погашення кредиту простим способом). Позичальником сумлінно у період з 25.12.07 року по 15.01.09 року поверталися кошти у відповідності з графіком встановленим після отримання позичальником останнього траншу кредиту та сплачувалися відсотки за користування кредитом. Після подання позову до суду ОСОБА_1 30.01.13 року на виконання договору сплатила частково відсотки за користування кредитом.

Представник третьої особи Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області в судове засідання не з»явився, належним чином рекомендованим листом повідомлено про час і місце розгляду справи після відновлення провадження у справі (а.с. 2 т.2), поважні причини неявки суду не повідомлено.

Суд ухвалив провести розгляд справи за даної явки.

Судом встановлено наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Сторони перебувають у договірних правовідносинах, що підтверджується фактом укладення кредитного договору № №014/0456/3/08420 від 25.12.2007 року (а. с.11-15т.1) та договір поруки № 014/0456/3/08420/01 від 25.12.2007 року (а. с. 36-37т.1), додаткової угоди до кредитного договору від 24.04.2009 року (а. с. 38 т.1) та договору іпотеки від 25.12.2007 року (а. с.28-35).

Згідно остаточно визначених позовних вимог банку та розрахунку (а.с.2-3,77-78, 101-102, 126-127, 128-130 т.1) заборгованість станом на 19.12.2012 року ОСОБА_1 за кредитним договором складає загальну суму 52838, 15 доларів США , що в гривневому еквівалентів відповідно до офіційного курсу НБУ становить 422335,33 грн. із яких: 43482, 26 доларів США (347553,7 грн.)сума заборгованості по кредиту, 4372, 76 доларів США ( 34951, 47 грн. ) заборгованість за відсотками, нарахованими за користування кредитом, 4983, 13 доларів США ( 39830,15 грн. ) сума пені, нарахована за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів.

За умовами Кредитного договору, Позивач зобов'язався надати ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 50 000,00 доларів США у вигляді невідновлювальної кредитної лінії, терміном на 120 місяців до 24 грудня 2017 року, зі сплатою 13,5% відсотків річних.

Позивач взяті зобов'язання за умовами п.1.1. Кредитного договору виконав належним чином та у повному обсязі надавши відповідачеві ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 50 000,00 (п'ятдесят тисяч) доларів США відповідними траншами згідно умов договору (заява на видачу готівки №1 від 25.12.2007 року, валютний меморіальний ордер №1 від 23.01.2008р. та меморіальний ордер №0456/106432 від 09.04.2008р.).

Факт підписання відповідачем ОСОБА_1 зазначеного кредитного договору і отримання даних коштів траншами , останньою не заперечується в суді.

В свою чергу відповідач ОСОБА_1 у відповідності до п.5.2. Кредитного договору зобов'язалася, здійснювати безготівковим платежем або готівкою, в касу Кредитора погашення траншів кредиту згідно з Графіком платежів, наведеним в додатку №1 до цього договору та остаточне погашення отриманого кредиту до 24 грудня 2017р.; щомісячно, до 15 (п'ятнадцятого) числа (включно) кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, згідно з Графіком платежів, наведеним в Додатку № 1 до цього Договору, та при остаточному погашенні кредиту сплату відсотків за фактичне використання кредитних коштів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що зазначене спростовує обставини , викладені в зустрічних позовах , зазначені як підстави для визнання кредитного договору недійсним в т.ч. і на підставах , що ОСОБА_1 не підписувала Додаток № 1 до кредитного договору та додатків до повідомлення, що встановлено відповідно до висновку судової посеркознавчої експертизи ( а.с. 230- 244 т. 1).

Окрім того, не підлягає задоволенню вимога по зустрічних позовах про визнання Додаткової угоди № 1 від 24.04.09 року до кредитного договору недійсною , оскільки остання є невід»ємною частиною договору як і Додатки- Повідомлення відповідно до п. 11 Кредитного договору.

За умовами п.1.2. договору поруки відповідач ОСОБА_2 зобов'язався перед Кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань, що випливають з укладеного між Позивачем та відповідачем ОСОБА_1 Кредитного договору з фізичною особою №014/0456/3/08420 від 25.12.2007р. зі змінами, та всіх додаткових угод, що були укладені до нього.

Судом встановлено, що через скрутне фінансове становище ОСОБА_1, Банком на її прохання, у відповідності з додатковою угодою №1 від 24 квітня 2009р. було надано відстрочку погашення основного боргу за кредитом терміном на 12 місяців. Отримання зазначеної вістрочки по погашенням заборгованості відповідачами не заперечується.

У відповідності до ст. ст.525,526 Цивільного Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Умовами Кредитного договору №014/0456/3/08420 від 25.12.2007р. пунктом 9.1., передбачена відповідальність відповідача ОСОБА_1 за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, передбачених положеннями цього Договору, у вигляді пені в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

У відповідності до умов п. 5.6. Кредитного договору ОСОБА_1 зобов'язана достроково здійснити повернення кредиту, відсотків та інших платежів, що визначені цим Договором у разі невиконання або неналежного виконання Відповідачем (Позичальником) та /або третіми особами умов цього Договору та/або договорів застави, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту.

У відповідності до умов п. 6.5 кредитного договору Позивач (Позичальник) має право достроково вимагати погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитом чи стягнути таку заборгованість, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції, у випадках порушення умов кредитного договору, які визнаються сторонами як істотні.

Відповідач ОСОБА_1 з 15 квітня 2010 року і до цього часу допустила прострочення чергових платежів по кредиту і з січня 2010 року по відсоткам чим порушила п. 5.2. Кредитного договору, що є істотною умовою.

Відповідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

Неналежне виконання позичальником умов кредитного договору надає позивачеві право вимагати від відповідача повернення всієї суми заборгованості по кредиту, строк оплати якої настав чи не настав.

Таким чином , дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку , що вимога Банку до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору підлягає задоволенню повністю, вимоги відповідачів по зустрічних позовах про визнання недійсним кредитного договору та додаткової угоди до кредитного договору є безпідставними і такими , що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Оскільки Банк і позичальник уклали письмовий договір, як вимагається ст. 1055 ЦК України , кошти позичальником отримано у встановленому договором порядку трьома траншами, та на виконання договору протягом певного часу позичальником сплачувалися суми заборгованості та відсотки , що свідчить про досягнення його сторонами згоди з усіх істотних умов договору, посилання визначені в зустрічних позовах не можуть бути підставами для визнання кредитного договору , додаткової угоди недійсними , тоді як правове значення для вирішення даного питання має додержання його сторонами вимог закону саме при його укладенні, а не при його виконанні. У зв»язку з чим, посилання відповідачів на порушення їх прав визначених Законом України « Про захист прав споживача» є безпідставним.

При цьому, посилання обох відповідачів на порушення банком вимог даного Закону , щодо не повідомлення їх про сукупну вартість кредитних зобов»язань по договору , як на підставу для визнання кредитного договору недійсним та розірвання є безпідставним. Оскільки вони були в тяжкому матеріальному стані на час укладення договору і укладення даного договору не було виявом їх волі. Зазначене спростовується тим, що на час укладення договору відповідач ОСОБА_2 працював директором Кіровоградського відділення- керуючого Кіровоградським регіональним департаментом в Кіровоградському відділенні АКБ « ТАС- Комерцбанк» і мав досить високу заробітну плату станом на 2007рік, відповідно до наданої довідки банку (а.с. 111) та копії трудової книжки ( а.с. 116), тобто в силу обставин відповідачі чітко знали про всі ризики укладення даних договорів та не перебували у скрутному матеріальному становищі, яким нібито скористувався банк , запропонувавши дані умови договору , порушивши права позивачів як споживачів послуг, ненадавши всієї інформації щодо зобов»язань .

Окрім того , на спростування зазначень відповідачів, що вони не усвідомлювали значення своїх дій: у відповідності з ч.2 ст. 30 ЦК України: обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи у відповідності до ст.36 ЦК України здійснюється лише судом якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій або якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами , азартними іграми тощо і тим самим ставить себе чи свою сім'ю у скрутне матеріальне становище.

Фізична особа може бути визнана недієздатною у відповідності до ст. 39 ЦК України, також лише судом.

На час підписання оскаржуваних договорів поруки та іпотеки відповідачі усвідомлювали значення своїх дій та могли керувати ними, що встановлено приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_4 у день підписання договору іпотеки.

Так як подружжям ОСОБА_2 не надано суду доказів обмеження їх дієздатності чи визнання не дієздатним (рішення суду, довідки відповідних установ та ін.) посилання на ст. 203 ЦК України для визнання оскаржуваних договорів недійсними, - є необґрунтованими та безпідставними . Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що: «особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка мала місце, а також її істотне значення. Не має правового значення помилка щодо розрахунку користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією із сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.»

При цьому, оцінюючи як доказ по справі, висновок проведеної судом почеркознавчої експертизи , результати почеркознавчої експертизи не можна вважати доказом порушення прав позичальника як споживача через непідписання ОСОБА_1 додатків до кредитного договору , оскільки у кредитному договорі вказано суму кредиту, термін користування кредитними коштами, розмір відсотків за користування кредитом, порядок надання траншів, сплата комісії, зазначено умови отримання кредитних коштів та забезпечення кредитного договору трикімнатною квартирою. Факт підписання кредитного договору, додаткової угоди від 24.04.09 року ОСОБА_1 не заперечує, як і отримання коштів трьома траншами , на підтвердження чого надано платіжні документи. Не оспорюється і підписання позичальником розрахунку орієнтовної сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки(графік платежів за кредитним договором) дата розрахунку 18.01.08 року- Додатку до Повідомлення позичальника-фізичної особи ОСОБА_1 про умови надання споживчого кредиту( метод погашення кредиту простим способом). Позичальником сумлінно у період з 25.12.07 року по 15.01.09 року поверталися кошти у відповідності з графіком встановленим після отримання позичальником останнього траншу кредиту та сплачувалися відсотки за користування кредитом. Після подання позову до суду ОСОБА_1 30.01.13 року на виконання договору сплатила частково відсотки за користування кредитом.

Ст. 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підтвердженням неналежного виконання боржником ОСОБА_1 є розрахунок заборгованості, розмір якої станом на 19.12.2012р. складає 422335, 33грн. по кредитному договору №014/0456/3/08420 від 25.12.2007р.

Пунктом 1.2. Договору іпотеки визначено: Предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: квартира під номером 225, що знаходиться в АДРЕСА_2, яка належить Іпотекодавцю - ОСОБА_2 на праві власності на підставі: Договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_4 19.12.2007р. за реєстром №4103, зареєстрованого обласним комунальним підприємством «Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» від 19.12.2007 року, за реєстраційним №21358924, та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, який видано ОКП «Кіровоградське обласне бюро технічної інвентаризації за №17145460 від 20.12.2007р.

Ст. 1 Закону України «Про іпотеку» визначено: майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника. Отже, ОСОБА_2 є майновим поручителем по договору іпотеки, щодо забезпечення виконання зобов'язання Відповідача - ОСОБА_1 по Кредитному договору, так як згідно витягу №17145460 передана в іпотеку квартира є його власністю.

Ст. 11 Закону України «Про іпотеку» визначено: майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмету іпотеки.

У відповідності до п.3.1.4. договору іпотеки: У випадку невиконання зобов'язань позичальником за кредитним договором або іпотекодавцем зобов'язань за цим Договором, Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до п. 5 цього Договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свої вимоги, що визначені на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, комісій, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов'язаних з реалізацією предмета іпотеки.

Ст. 35 Закону України «По іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

На виконання вказаних вимог позивач звертався до відповідачів з листами - вимогами, щодо порушення основного зобов'язання з вимогою про дострокове виконання зобов'язання по Кредитному договору №014/0456/3/08420 від 2512.2007 року в тридцяти денний строк та попередженням про те, що в разі невиконання Відповідачами боргових зобов'язань Позивачем буде розпочато процедуру примусового звернення стягнення на предмет іпотеки (повідомлення-вимога №18.1.0-182 отримане ОСОБА_1 особисто 10.06.2010р., та лист-вимога №6.2.0.9.0-17/97 надіслане ОСОБА_2 02.11.2010р.) проте останні залишили їх без відповіді і задоволення, що змусило позивача звернутися до суду з даним позовом.

У зв»язку з зазначеним , в суді знайшли підтвердження підстави для задоволення позову банку в частині звернення звернення стягнення на іпотечне майно з визначенням способу реалізації і ціни відповідно до зазначеного у позові.

При цьому, підлягають спростуванню посилання відповідача ОСОБА_2 , що даний договір іпотеки було ним укладено з порушенням прав його малолітньої дитини , оскільки судом встановлено і підтверджується свідоцтвом про народження дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1( а.с. 131) , що на час укладення договору іпотеки 25.12.07 року (а.с. 28) відповідачі не мали дітей.

Щодо вимог ОСОБА_2 про визнання договору поруки від 25.12.07 року припиненим з посиланням на ч. 4 ст. 559 ЦК України , з підстав пропуску шестимісячного строку з дня прострочення зобов»язання ОСОБА_1 щодо сплати чергового платежу, суд дійшов висновку , щодо відмови в їх задоволенні, оскільки відповідно до даної норми порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов»язання не пред»явить вимоги до поручителя.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.12 року № 5 « Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, що при вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статею 526 ЦК України зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Отже , якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов»язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов»язань за цим договором строк пред»явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов»язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов»язання у повному обсязі або у зв»язку з зазсосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Окрім того, слід зазначити, що поручитель має право на звернення до суду з даним позовом, при тому, що відповідно до остаточно зміненого позову банку вимоги останнім до ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості з боржником заявлено не було і судом не розглядаються. Вимога ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою розглядається судом в межах позовних вимог (ст.11 ЦПК України) лише з підстав пропущення шестимісячного строку з дня припинення виконання своїх зобов»язань боржником ОСОБА_1 по сплаті по тілу кредиту та відсотків до часу звернення банку з даним позовом до суду 22.06.12 року.

Отже , в цій частині позов ОСОБА_2 є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

З урахуванням того факту, що суд дійшов висновку , щодо правомірності вимог позивача - банку про стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_1 , відмови в задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» та ОСОБА_1 про визнання кредитного договору, додаткової угоди, договору іпотеки недійсними, визнання договору поруки припиненим, застосувати наслідки недійсності кредитного договору, додаткової угоди та договору поруки та ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» та ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору, визнання додаткової угоди недійсною та застосування наслідків недійсності додаткової угоди та розірвання договору , визнавши право позивача , визначене ст. 33 Закону України « Про іпотеку» з урахуванням дотримання банком вимог ст. 35 даного Закону , щодо надіслання іпотекодавцю та боржнику , якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов»язання, суд вирішує , щодо задоволення позову Банку про висення відповідачів, які діють в даному випадку в своїх інтересах і як законні представники своєї малолітньої дитини , про їх виселення з квартири , яка є предметом іпотеки і відносно якої вирішено питання звернення стягнення .

Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 ЖК України, статей 39-40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яка є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотеко держателя одночасно з рішенням звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

При цьому, примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або і в інший погоджений сторонами строк.

Зазначене знаходить підтвердження у повідомленнях - вимогах Банку, що направлені обом відповідачам від 08.06.10 року ( а. с. 53 т.) від 02.11.10 року ( а . с. 49) і попри те, що мало місце 29.08.11 року та 04.11.11 року зустрічі сторін по договору поруки , що відображено в протоколах зустрічі ( а. с. 47,48) рішення ні про реструктуризацію боргу, ні про погашення заборгованості досягнуто не було.

Таким чином, суд дійшов висновку , щодо виселення ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 із квартири АДРЕСА_2 .

При розгляді справи , суд керується ст.11 ЦПК України щодо розгляду справ в межах позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Згідно ст.88 ЦПК України суд стягує з з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» сплачений судовий збір в сумі 3219 грн. в рівних частках по 1609,50грн. з кожного.

На підставі викладеного та керуючись ст.33, 35, 39, 40 ЗУ «Про іпотеку», ст. 109 Житлового Кодексу України, ст.ст. 233, 525, 526, 559,589, 590, 1050, 1054 Цивільного Кодексу України, Постановою Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.12 року № 5 « Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», ст. ст.11, 88, 212-218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 третя особа Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області про стягнення кредитної заборгованості , звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 422335, 33 грн.

Звернути стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_2, яка належить майновому поручителю (іпотекодавцю) - ОСОБА_2 на праві власності на підставі: Договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_4 19.12.2007р. за реєстром №4103, зареєстрованого обласним комунальним підприємством «Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» від 19.12.2007 року, за реєстраційним №21358924, та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, який видано ОКП «Кіровоградське обласне бюро технічної інвентаризації за №17145460 від 20.12.2007р., яка та передана в іпотеку Публічному акціонерному товариству «Ерсте Банк» відповідно до договору іпотеки від 25.12.2007р., посвідченого ПН КМНО ОСОБА_4, за р.№4220 , визначити спосіб реалізації предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_2 , шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною встановленою шляхом залучення суб'єкта оціночної діяльності в рамках виконавчого провадження», за рахунок такої реалізації погасити зобов»язання ОСОБА_1 перед Публічним акціонерним товариством «Ерсте Банк» по заборгованості за кредитним договором №014/0456/3/08420 від 25.12.2007р. в сумі 422335,33 грн.

Виселити ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 із квартири АДРЕСА_2 .

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» та ОСОБА_1 про визнання кредитного договору, додаткової угоди, договору іпотеки недійсними, визнання договору поруки припиненим, застосувати наслідки недійсності кредитного договору, додаткової угоди та договору поруки відмовити повністю.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» та ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору, визнання додаткової угоди недійсною та застосування наслідків недійсності додаткової угоди та розірвання договору відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» сплачений судовий збір в сумі 3219 грн. в рівних частках по 1609,50грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Кіровоградської області через Кіровський районний суд м. Кіровограда шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення .

Суддя Кіровського А. В. Панфілова

районного суду

м.Кіровограда