Рішення № 31339065, 16.05.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.13 Справа № 914/1127/13

За позовом: Львівського міського комунального підприємства „Львівтеплоенерго", м.Львів

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю „Ліфт-Еко", м.Львів

про стягнення 27 279 грн. 20коп.

Суддя: Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Юрків М.Г.

Представники:

від позивача: Олійник Л.В.

від відповідача: Суходольська Н.Є.

Представникам сторін роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи. Заяв про відвід судді не поступало.

Суть спору: Позов заявлено Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфт-Еко» про стягнення 23526грн. 62коп. боргу та 3752грн. 58коп. пені.

Ухвалою суду від 25.03.2013р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 16.04.2013р. Ухвалою суду від 16.04.2013р. розгляд справи відкладено на 14.05.2013р. з метою надання можливості сторонам представити додаткові докази у справі. В судовому засіданні 14.05.2013р. судом оголошувалась перерва до 16.05.2013р.

В продовженому судовому засіданні представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог б/н від 15.05.2013р. (зареєстрована канцелярією суду 16.05.2013р. за №17137/13), у зв'язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу просить суд стягнути з ТзОВ „Ліфт-Еко" пеню в розмірі 2 171грн. 80коп. Також долучив до матеріалів справи акт звірки взаєморозрахунків між сторонами за договором ДГ-02/2 станом на 29.03.2013р. та розрахунок пені за період з 01.03.2012р. по 31.12.2012р.

Відповідач в судовому засіданні зазначив про сплату суми основного боргу в повному обсязі, що підтверджується доданими до відзиву на позов платіжними дорученнями №1373 від 29.03.2013р. на суму 4826грн. 62коп. та №1372 від 29.03.2013р. на суму 18700грн. 00коп. Крім того, подав заяву б/н та б/д (зареєстрована канцелярією суду 16.05.2013р. за №17139/13) про застосування строку позовної давності щодо пені, заявленої позивачем до стягнення в позовній заяві за період з 01.01.2011р. по 29.02.2012р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

23.07.2002р. між Львівським міським комунальним підприємством „Львівтеплоенерго" (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ліфт-Еко" (орендар, відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна №02/2 відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщеним розташоване в м.Львові в буд.№13а вул.Дж.Вашингтона, загальною площею 71,00 кв.м. для здійснення підприємницької діяльності.

Згідно п. 3.1. договору орендна плата визначається па підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої кабінетом Міністрів України, і перераховується орендарем не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Орендна плата за перший місяць (червень 2002р.) становить без врахування ПДВ 256 грн. 25коп., за 1 кв.м. орендованої площі - без врахування ПДВ 3грн. 61коп.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. (п.3.2.)

Пунктом 5.2 договору передбачено обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (господарських зобов'язань).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. (ч. 1 ст. 626 ЦК України)

У статті 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Станом на час звернення з позовом до суду заборгованість відповідача з орендної плати за договором №02/2 від 23.04.2002р. становила 23 526грн. 62коп., однак враховуючи її сплату 29.03.2013р. (підтверджується відповідними платіжними дорученнями та актом звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 29.03.2013р.) позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог на суму сплаченого основного боргу, а також на суму пені, заявленої до стягнення позивачем за період з 01.01.2011р. по 29.02.2012р.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд враховує положення пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в якому зазначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти, відповідно, збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 01.03.2012р. по 31.12.2012р., розмір якої відповідно до поданого ним розрахунку, становить 2171грн. 80коп.

У п. 7.2. договору зазначено, що за несвоєчасне перерахування орендної плати та комунальних послуг орендар сплачує орендодавцю пеню в ромірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня, починаючи з 11 числа місяця, наступного за розрахунковим. Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. В силу приписів ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Судом не береться до уваги заперечення відповідача проти стягнення пені, наведені ним у відзиві на позов.

Згідно ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Статтею 233 ГК України предбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до положень ст.218 ЦК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідаль-ність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, важке фінансове становище відповідача, сплата ним суми основного боргу не є підставами для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання.

Зважаючи на невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати заборгованості, враховуючи заяву відповідача про застосування позовної давності, позивач просить стягнути з відповідача пеню за несплату основного боргу в розмірі 2 171грн. 80коп.

Частиною 6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Однак, в порушення вказаної вимоги, позивачем нараховано пеню за період з 01.03.2012р. по 31.12.2012р., тобто за дев'ять місяців.

Відповідно до проведеного судом перерахунку, сума пені, що підлягає стягненню за період з 01.03.2012р. по 31.08.2012р., з врахуванням положень 7.2. договору щодо початку нарахування пені та ст. 232 ГК України, становить 1107грн. 31коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, враховуючи зменшення позивачем позовних вимог, позов підлягає задоволенню частково в частині стягнення 1107грн. 31коп. пені. В частині стягнення 23526грн. 62коп. боргу - провадження у справі підлягає припиненню, в частині стягнення 1064грн. 49коп. пені слід відмовити.

Оскільки відповідачем суму основного боргу сплачено після звернення з позовом до суду та порушення провадження у справі, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог з врахуванням сплати суми основного боргу після порушення провадження у справі.

Керуючись ст.ст.11, 218, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 612, 617, 626, 629, 759 ЦК України, ст. ст. 174, 193, 216, 229, 230, 231, 232, 233 ГК України, ст. ст. 43, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, ГПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ліфт-Еко", м.Львів, вул.Сихівська, 24б (ідентифікаційний код 31658533) на користь Львівського міського комунального підприємства „Львівтеплоенерго", м.Львів, вул.Д.Апостола, 1 (ідентифікаційний код 05506460) 1107грн. 31коп. пені. та 1553грн. 66коп. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

3. В частині стягнення 23526грн. 62коп. боргу - провадження у справі припинити, в частині стягнення 1064грн. 49коп. пені - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя Гоменюк З.П.

Повний текст рішення виготовлено

та підписано 21.05.2013р.