Постанова № 31334364, 20.05.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2013 р. Справа № 922/500/13-г

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Кравець Т.В., суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Ісаєвій А.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - Косенка А.Ю. (дов. №1 від 22.03.2013р.),

відповідача - Варича Б.В. (дов. №01 від 04.01.2013р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1216 Х/2-7) на рішення господарського суду Харківської області від 25.03.13р. у справі № 922/500/13-г

за позовом Закритого акціонерного товариства "Харківфундаментспецбуд", м.Харків,

до Публічного акціонерного товариства "Українське спеціальне будівельно-монтажне підприємство "Укрспецбудмонтаж", м.Харків,

про стягнення 79784,92 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.03.2013р. (суддя Попович І.М.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Українське спеціальне будівельно - монтажне підприємство "Укрспецбудмонтаж" на користь Закритого акціонерного товариства "Харківфундаментспецбуд" 68333,79 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 1909,60 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1404,86 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення 3% річних, нарахованих за період з 02.03.2012р. по 22.03.2012р. в розмірі 117,94 грн. В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 68333,79 грн. та 3% річних, нарахованих відповідно до діючого законодавства, надати відстрочку до 30.06.2013р., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Скарга обґрунтована тим, що в позовній заяві позивачем надано розрахунок нарахованих процентів з суми боргу 68333,79 грн. за період прострочення з 02.03.2012р. по 04.02.2013р. В той час, на думку відповідача, як позивачем так і судом першої інстанції не враховано, що залишок суми боргу в розмірі 68333,79 грн. виник з 23.03.2012р., так як 23.03.2012р. була оплата боргу в розмірі 8623,68 грн.

Крім того, як зазначає апелянт, ПАТ «Укрспецбудмонтаж» на даний час не має можливості сплатити заборгованість перед позивачем в розмірі 68333,79 грн., що спричинено тяжким зимовим періодом та відсутністю державного фінансування будівельних робіт. За таких обставин, стягнення грошових коштів у розмірі заявлених позивачем без надання відстрочки, спричинить фінансову неспроможність відповідача, його ліквідацію та/або ліквідацію значної кількості робочих місць, що в свою чергу призведе до неможливості виконання такого рішення в разі відкриття процедури банкрутства щодо відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримує вимоги апеляційної скарги та надав заяву (вх. №3894 від 14.05.2013р.) про надання відстрочки виконання рішення суду до 30.06.2013р.

Представник позивача у судовому засіданні та у відзиві (вх. №3879 від 14.05.2013р.) проти апеляційної скарги заперечує та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Щодо надання відстрочки до 30.06.2013р. зазначає, що відповідач не надав жодних доказів наявності обставин, що перешкоджають виконанню рішення суду. Враховуючи фінансовий стан позивача, відповідно до якого триває ліквідаційна процедура в справі про банкрутство, та враховуючи матеріальні інтереси сторін, не існує підстав для задоволення скарги відповідача в частині надання відстрочки виконання судового рішення у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

В лютому 2013р. ЗАТ "Харківфундаментспецбуд" звернулось до господарського суду з позовом до ПАТ "Українське спеціальне будівельно-монтажне підприємство "Укрспецбудмонтаж" про стягнення 79784,92 грн., у тому числі 68333,79 грн. основного боргу, 9541,53 грн. пені, 1909,60 грн. 3 % відсотків річних.

Позов обґрунтовано тим, що 04.04.2011р. між ВАТ "Укрспецбудмонтаж", замовником, та ЗАТ "Харківфундаментспецбуд", виконавцем, укладено договір послуг, згідно з яким виконавець зобов'язався здійснити послуги пале-бурового обладнання, а замовник зобов'язався оплатити послуги виконавця.

Відповідно до п.3.1. договору замовник здійснює платежі виконавцю за надані послуги на підставі акту виконаних робіт, підписаного уповноваженими представниками сторін не пізніше 25 числа поточного місяця не пізніше трьох днів з моменту його підписання.

Відповідно до п.5.1. договору договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2011 року.

Відповідно до додатку №1 до договору позивач надав відповідачеві послуги наступних механізмів:

1) автокран КС 3577 -1 одиниця -86,0 грн./година;

2) дизельна електростанція ДЕС-100- 1 одиниця - 88,33 грн./година;

3) палебійний агрегат на базі РДК -250- 1 одиниця -103,75 грн./година;

4) бурове обладнання СО-2- 1 одиниця - 250,00 грн./година;

5) екскаватор ЕО - 4321 - 1 одиниця - 98,00 грн./година.

6) самоскид КрАЗ-256 - 1 одиниця - 81,66 грн. /година.

Відповідно до додатку №2 до договору позивач надав відповідачеві послуги наступного механізму:

1) бурова установка УГБ-50 -1 одиниця -125,00 грн./година.

03.01.2012р. між сторонами укладено додаткову угоду №1 згідно з якою сторони внесли зміни до п.5.2. договору, а саме: у зв'язку з тим, що обладнання (зазначене у додатку №1) знаходиться на будівельному майданчику, строк дії договору продовжено до повного його виконання.

Як зазначає позивач, за час дії договору виконавцем надано послуги замовнику на загальну суму 142757,47 грн., що підтверджується актами виконаних робіт від 30.06.2011 року на суму 38200,00 грн., від 30.06.2011 року на суму 3600,00 грн., від 29.07.2011 року на суму 9000,00 грн., від 26.12.2011 року на суму 30049,19 грн., від 26.01.2012 року на суму 27706,00 грн., від 27.02.2012 року на суму 25578,60 грн., № 2 від 27.02.2012 року на суму 8623,68 грн.

Однак, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати послуг здійснив лише частково на загальну суму 74423,68 грн.

Тобто, у відповідача перед позивачем залишилась заборгованість перед позивачем на суму 68333,79 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. №10987 від 25.03.2013р.) позовні вимоги визнає в частині заявленої до стягнення суми основного боргу, посилаючись на те, що заборгованість виникла через невиконання зобов'язань контрагентами відповідача.

Щодо стягнення пені в сумі 9451,53 грн. та суми відсотків за договором в розмірі 1909,60 грн. просив суд в цій частині позову відмовити, оскільки, на думку відповідача, у арбітражного керуючого, відповідно до норм діючого законодавства, відсутні повноваження щодо стягнення з третіх осіб будь-яких штрафних санкцій.

Також, відповідач посилається на те, що враховуючи, що позивачем не надано доказів завдання збитків іншим учасникам господарських відносин, також того, що відповідач більшу частину взятого зобов'язання виконав перед позивачем, він просив суд в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 68333,79грн. та штрафних санкцій надати відстрочку до 30 червня 2013 року та зменшити розмір штрафних санкцій на підставі п. 3 ст.83 ГПК України. (а.с.56-59).

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У разі якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зазначені обставини справи з урахуванням приписів чинного законодавства дають суду правові підстави дійти висновку про те, що відповідачем неналежно виконані зобов'язання замовника по зазначеному вище договору, в зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 68 333,79 грн. є обґрунтованою та такою, що правомірна задоволена судом першої інстанції.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1909,60 грн., нарахованих за період з 02.03.2012 року по 04.02.2013 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, оскільки наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, то такі кошти нараховуються незалежно від вини боржника та входять до складу грошового зобов'язання, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Посилання апелянта на не врахування судом першої інстанції оплати суми боргу в розмірі 8623,68 грн. не приймається до уваги колегією суддів з огляду на те, що дана сума заборгованості не враховувалась позивачем при розрахунку 3% річних, що правомірно було прийнято до уваги місцевим господарським судом.

За таких обставин, позивачем обґрунтовано нараховано 3% річних в сумі 1909,60 грн., які правомірно задоволені судом першої інстанції.

Щодо заявлених до стягнення позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 9541,53 грн., нарахованої за період з 02.03.2012р. по 04.02.2013р., колегія суддів зазначає наступне.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, однією статтею встановлено дві бази нарахування пені.

Системний аналіз даної норми свідчить, що законом визначено два способи нарахування пені, а саме:

- за невиконання зобов'язання в натурі стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (за умови якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки).

- за порушення грошових зобов'язань штрафні санкції встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Даний спосіб нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов'язань цілком узгоджується з положеннями ст.549 Цивільного кодексу України, ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, укладеного між сторонами договору, у відповідача перед позивачем відсутній обов'язок виконати зобов'язання в натурі (поставити товар, надати послуги).

Відповідно до ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право укласти договір, врегулювавши відносини на свій розсуд, навіть якщо такий договір не передбачений законодавством але не суперечить йому.

Разом з цим, спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Вказаним законом передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, з укладеного між сторонами договору послуг від 04.04.2011р., нарахування пені договором не передбачено. За таких обставин, судом першої інстанції правомірно відмовлено позивачеві в частині стягнення пені.

Щодо клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду до 30.06.2013 року, наданого до суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, відповідач за своїм правовим статусом являється юридичною особою, який здійснює підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку, та в силу приписів норм статті 42 ГК України, самостійно несе всі ризики, пов'язані з негативними майновими наслідками його діяльності.

При цьому, відповідач до суду першої інстанції не надав жодних доказів наявності обставин, що перешкоджають виконанню рішення суду, а лише посилався на тяжке матеріальне становище та відсутність грошових коштів. Як вірно зазначено судом першої інстанції, тяжке матеріальне становище та відсутність грошових коштів, не є тією виключною обставиною у спірних правовідносинах, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який правомірно відмовив відповідачу у наданні відстрочки виконання рішення суду.

Щодо клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду до 30.06.2013р, наданого до апеляційного господарського суду, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідач в своєму клопотанні (вх. №3894 від 14.05.2013р.) посилається на те, що на даний час ПАТ "Укрспецбудмонтаж" знаходиться на межі виживання і дії органу виконавчої служби у вигляді арешту майна та коштів підприємства можуть призвести до відтоку клієнтів підприємства, погіршення фінансового стану підприємства, скорочення штату та звільнення працівників, банкрутства підприємства. 29.04.2013р. між ПАТ "Укрспецбудмонтаж" та ТОВ «СК-Дарина» було укладено та підписано протокол (угоду) про наміри укласти в строк до 31.05.2013р. договір субпідряду про виконання будівельно-монтажних робіт. В разі повторного накладення арешту на банківські рахунки відповідача підприємство не зможе ні виконати зобов'язання як перед можливим замовником робіт в м.Донецьк, так і розрахуватися з позивачем у повному обсязі.

На думку колегії суддів сам факт тяжкого матеріального становища відповідача, в обґрунтування ним якого надані відповідні документи, не являється безумовною підставою для надання відстрочки виконання рішення суду, оскільки для надання відстрочки заявник повинен навести та обґрунтувати обставини можливості його виконання після настання строку відстрочки. Однак, на підтвердження обставин можливості виконання судового рішення після 30.06.2013р., відповідачем не надано жодного документу.

Приписами частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п. 7.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" питання про відстрочку або розстрочку виконання постанови апеляційної чи касаційної інстанції за наявності обставин, передбачених частиною першою статті 121 ГПК, вирішує сама апеляційна чи касаційна інстанція, якщо ці обставини стали їй відомі до прийняття постанови за результатами перегляду рішення господарського суду першої інстанції. У цих випадках припис про відстрочку або розстрочку, зміну способу та порядку виконання відповідної постанови має міститися в її резолютивній частині.

Відповідно до п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Як свідчать матеріали справи, постановою господарського суду Харківської області від 05.04.2012р. ЗАТ "Харківфундаментспецбуд" визнано банкрутом та відносно позивача триває ліквідаційна процедура в справі про банкрутство. При цьому, відповідачем не доведено суду можливості виконання рішення господарського суду Харківської області від 25.03.13р. після 30.06.2013р. Враховуючи наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку про відмову ПАТ "Українське спеціальне будівельно-монтажне підприємство "Укрспецбудмонтаж" у задоволенні вказаного клопотання.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення господарського суду Харківської області від 25.03.13р. у справі № 922/500/13-г слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українське спеціальне будівельно-монтажне підприємство "Укрспецбудмонтаж" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 25.03.13р. у справі № 922/500/13-г залишити без змін.

У задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "Українське спеціальне будівельно-монтажне підприємство "Укрспецбудмонтаж" про відстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 25.03.13р. у справі № 922/500/13-г до 30.06.2013р. відмовити.

Повний текст постанови складено 20.05.2013р.

Головуючий суддя Білоусова Я.О.

Суддя Кравець Т.В.

Суддя Хачатрян В.С.