Рішення № 31334304, 16.05.2013, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" травня 2013 р.Справа № 924/453/13

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., розглянувши матеріали

за позовом публічного акціонерного товариства "Імексбанк", м. Одеса

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький

про стягнення 569 940, 69 грн. заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача - Йосифів П.І. за довіреністю

від відповідача - не з'явився

встановив:

Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла внаслідок неналежного виконання договору № 77 від 28 березня 2007 року в сумі 569 940, 69 грн., з яких: 312 000 - заборгованість по тілу кредиту, 218 436 грн. - заборгованість по прострочених процентах, 39 504, 69 грн. - пеня (за несвоєчасне повернення кредиту та прострочення сплати процентів).

Обгрунтовуючи позов, позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору щодо повернення кредиту та сплати процентів. Нарахування пені обумовлено наявністю відповідних умов договору щодо її застосування.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов не подав. Повідомляючи відповідача про час та місце судового розгляду справи, йому направлено ухвалу про відкладення розгляду справи за адресою, яка відповідно до витягу з ЄДРПОУ від 19 квітня 2013 року є реєстраційною. Зазначена кореспонденція повернута поштою, з відміткою - "За закінченням терміну зберігання".

Суд виходить з того, що повідомлення за реєстраційною адресою є належним повідомленням відповідача про час та місце судового розгляду справи. Належність повідомлення в такий спосіб підтверджується також правовою позицією викладеною у п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18, де вказано, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою зазначеною в ЄДРПОУ) і не повернуто підприємством зв'язку, або повернуто з посиланням на відсутність адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи.

Таким чином суд, в порядку ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними матеріалами.

З поданих матеріалів вбачається.

28 березня 2007 року між АКБ "Імексбанк" (в подальшому ПАТ "Імексбанк" - позивач) та відповідачем укладено договір № 77 в силу якого кредитор (позивач) зобов'язується надавати позичальнику (відповідачу) грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (поновлювальна кредитна лінія).

Надання коштів буде здійснюватись окремими частинами на умовах визначених цим договором в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості до 39 000 доларів США, надалі за текстом кожна частина окремо - "Транш", а у сукупності - "Транші", зі сплатою 14 % річних плюс 1,5 % комісія одноразово та кінцевим терміном повернення заборгованості за всіма траншами до 27 березня 2010 року, на умовах визначених цим договором та додатковими угодами.

Відповідно до п. 2.1. видача траншів кредиту проводиться шляхом оплати з поточного рахунку позичальника в АКБ "Імексбанк" розрахункових документів позичальника на цілі, визначені цим договором.

Нарахування відсотків за користування траншем кредиту здійснюється у валюті кредиту на фактичну суму заборгованості на позичковому рахунку щоденно за методом факт / факт виходячи з фактичної кількості днів у році та сплачуються позичальником щомісячно до останнього робочого дня поточного місяця у період дії цього договору (п. 2.7.).

При розрахунку відсотків враховується день надання та не враховується день погашення траншу кредиту (п. 2.8.).

За пунктами 3.3.6, 3.3.7, 3.3.8. позичальник зобов'язаний протягом строку використання траншів кредиту сплачувати відсотки за їх використання в порядку, визначеному п.п. 2.7. - 2.9. договору; повертати кредиторові у повному обсязі транші кредиту зі сплатою винагороди кредитора та можливих штрафних санкцій, у терміни визначені цим договором; до закінчення терміну, визначеного п. 1.1.1. договору повернути в повному обсязі всі транші кредиту.

Відповідно п. 4.1. у випадку прострочення позичальником строків сплати відсотків, визначених п. 2.8. договору, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених п.п. 1.1.1., 2.4., 2.10.3, 3.2.3., 4.2., 5.4. договору, позичальник сплачує кредитору пеню за кожен день прострочки платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у цей період від несвоєчасно сплаченої суми.

Згідно п. 7.3. цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

16 квітня 2008 року сторони уклали додаткову угоду № 1 відповідно до якої останні внесли зміни до п. 1.1.1. основного договору, а саме: максимальний ліміт заборгованості встановлено на рівні 39 600 доларів США; проценти за користування кредитом -16 % річних; кінцевий термін повернення заборгованості за всіма траншами до 28 березня 2010 року. Згідно додаткової угоди № 2 від 23 квітня 2009 року сторони визначили: максимальний ліміт заборгованості - 312 000 грн.; проценти - 20 % річних в гривнях; кінцевий термін повернення заборгованості за всіма траншами до 28 березня 2010 року.

Основний договір та додаткові угоди підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.

Про надання банком кредиту відповідачу, у розмірі 39 000 доларів США свідчать надані банком меморіальний ордер № 338 / 1 від 30 березня 2007 року та платіжне доручення в іноземній валюті від 30 березня 2007 року № 1, де вказано, що вказана сума одержана відповідачем за призначенням платежу - "Позика відповідно до договору № 77 від 28 березня 2007 року".

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази та давши їм оцінку в сукупності, судом враховується наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Положеннями ст. 627 ЦК України передбачено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковий для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач уклали договір кредиту, визначивши умови, права та обов'язки сторін, які є обов'язковими для них.

Відповідно до умов договору (додаткова угода № 2) кінцевий термін (обов'язок відповідача) повернення заборгованості за всіма траншами кредиту до 28 березня 2010 року. Виплата процентів (п. 2.7.) здійснюється щомісячно, до останнього робочого дня поточного місяця за період дії договору, тобто до повного погашення заборгованості. Розмір процентів визначається від фактичної суми заборгованості по кредиту.

Факт отримання відповідачем кредиту в сумі 39 000 доларів США (одним траншем) 30 березня 2007 року підтверджується доданими матеріалами. Відповідно до додаткової угоди № 2 сторони здійснили конвертацію (переведення) валюти кредитування з долара США в українську гривню. При цьому, враховуючи встановлену сторонами суму максимального ліміту заборгованості 312 000 грн., переведення валюти кредитування здійснена за співвідношенням курсів долара США до гривні 8:1. Так, 39 000 х 8 = 312 000 грн.

Докази повернення кредиту та сплати відсотків в повному обсязі в вищевказані терміни у справі відсутні. При цьому судом відмічається, що з урахуванням відсутності повернення суми кредиту (312 000 грн.) у встановлений строк, а саме до 28 березня 2010 року і до моменту звернення з позовом, проценти можуть нараховуватись на суму боргу до моменту повного погашення боргу (по кредиту). Тому, зазначений позивачем період нарахування процентів - з квітня 2009 року по листопад 2012 року є обгрунтованим, розмір підтверджений розрахунком.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, відсутність доказів повернення всієї суми кредиту та нарахованих відсотків свідчить про наявність заборгованості за кредитом та відсотками у розмірі вказаному у позові, що підтверджується розрахунком. Тому, позов, в цій частині підлягає задоволенню.

Згідно ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи, що пеня є договірною неустойкою, а її нарахування передбачено договором (п. 4.1.), вимоги про її стягнення також обґрунтовані.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь публічного акціонерного товариства "Імексбанк" (м. Одеса, пр - т Гагаріна, 12 а, р/р 37393009999021 в АТ "Імексбанк", код 20971504) 312 000 грн. заборгованості по тілу кредиту, 218 436 грн. заборгованості по процентах, 39 504, 69 грн. пені, а також 11 398, 81 грн. судового збору.

Суддя Ю.В. Гладюк

Віддрук. 3 прим. : 1 - до справи, 2 - позивачу 3 - відповідачу (АДРЕСА_1).