Постанова № 31333024, 08.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 квітня 2013 рокуСправа №827/188/13-а

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

судді - Кравченко М.М.;

при секретарі - Коваль К.М.,

за участю:

представник позивача ОСОБА_1 довіреність № б/н від 18.01.13 паспорт НОМЕР_2, виданий Євпаторійським МВ ГУ МВС України в Криму;

представник відповідача (Севастопольської митниці ДМС України) Агабабян Сергій Суренович довіреність № 03-08/688 від 04.02.13 на підставі посвідчення;

представник відповідача (Головного Управління Державної казначейської служби України в м. Севастополі) у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Севастопольської митниці Державної митної служби України, Головного Управління Державної казначейської служби України в м. Севастополі про визнання протиправними та скасування рішень, стягнення сплачених сум,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Севастопольської митниці Державної митної служби України, Головного Управління Державної казначейської служби України в м. Севастополі про визнання протиправними та скасування рішень, стягнення сплачених сум.

Ухвалою Окружного адміні стративного суду міста Севастополя від 25 січня 2013 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 827/188/13-а. Іншою ухвалою суду від 25 січня 2013 р. підготовче провадження по справі закінчене, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов з підстав, що у ньому наведені, надав клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішенням суду.

Представник відповідача Севастопольської митниці заперечував проти позову, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши думку представників сторін, що з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та наявні докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з такого.

21.11.2012р. з метою митного оформлення товару абрикоси сушені (курага), без кісточок, без додання цукру, без консервантів, без ароматизаторів, без ГМО, вагові, врожаю 2012р., дата виготовлення жовтень 2012р., чистою вагою - 24 000 кг, в тому числі розмір №2 - 3800 кг, розмір № 7 - 4000 кг., вид индустріаль - 16200 кг., виробництва «BOYRAZOGLU TARIM TICARET VE SANAYI LTD. STI», країна виробник - Туреччина (надалі - Товар), поставленого за контрактом № 704 від 01.12.2011р. та Специфікацією до контракту № 1, укладеного між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 та «BOYRAZOGLU TARIM TICARET VE SANAYI LTD. STI» (Туреччина), умови постачання - СРТ, Євпаторія, Україна (Інкотермс 2000), декларантом до Севастопольської митниці було надано вантажну митну декларацію № 123030000.2012.004302 від 21.11.2012р., а також декларацію митної вартості, згідно яких було заявлено до декларування та випуску у вільний обіг товар, митна вартість якого складала за інвойсом № 5641 від 17.10.2012р. - 37 000 дол. США (у тому числі розмір № 3 - 3,10 дол. США/1 кг; розмір № 7 - 1,85 дол. США/1 кг; Индустріаль - 1,10 дол. США/1 кг.) що за курсом валюти на момент декларування 7,993 еквівалентно 295 741,00 грн.

Декларантом при визначені митної вартості товару було використано основний метод - за ціною договору (вартістю операції).

У прийнятті ВМД 123030000.2012.004302 від 21.11.2012р. Севастопольською митницею було відмовлено з причин проведення митної оцінки, про що оформлена картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 123030000/2012/00286 від 21.11.2012р. та винесено Рішення про коригування митної вартості товарів № 123030000/2012/000248/2 від 21.11.2012р., згідно з яким митна вартість товару склала 3,73 дол. США за 1 кг абрикосів без врахування різноманітності сортів, загальна вартість - 89 520,00 дол. США, що по курсу валюти на момент декларування 7,993 еквівалентно 715 533,36 грн.

Севастопольською митницею при визначені митної вартості товару було використано другорядний - резервний метод згідно п.п. «г» ч.2 ст. 57, ст. 64 Митного кодексу України від 13.03.2012р. №4495-УІ (надалі - Митний кодекс).

У зв'язку з тим, що Позивач не погодився с визначеною митним органом митною вартістю, останнім згідно ст. 55 Митного кодексу про випуск товарів у вільне використання під сплату та надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу, для оформлення випуску товару під гарантію декларантом Позивача була оформлена та подана в електронному вигляді ВМД 123030000/2012/004330 від 22.11.2012р. із зазначенням вартості товару, визначеної декларантом та скоригованої митної вартості визначеної Севастопольською митницею за резервним методом.

Згідно роз'яснень Державної митної служби України, наданих листом від 31.10.2012 р. N 15/2-15.2-2/1988-ЕП у разі незгоди з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів Кодексом декларанту або уповноваженій ним особі надане право отримати товари у вільний обіг (частина третя статті 52 Кодексу), а митному органу поставлено в обов'язок випустити товари, що декларуються, у вільний обіг (частина четверта статті 54 Кодексу), за умови сплати декларантом або уповноваженою ним особою митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X Кодексу.

Враховуючи зазначене, письмове звернення декларантом або уповноваженою ним особою з проханням випустити товари у вільний обіг до митного органу не подається, а митним органом, відповідно, рішення щодо можливості випуску товарів у вільний обіг не приймається.

У разі якщо декларант або уповноважена ним особа приймає рішення на випуск товарів у вільний обіг з наданням митному органу гарантій, митному органу подається заповнена відповідним чином митна декларація, в якій вказується сума митних платежів, обчислена згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сума платежів, обчислена згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом. На різницю між вказаними сумами декларант або уповноважена ним особа надає гарантії відповідно до розділу X Кодексу.

Відповідно до зазначеного рішення Севастопольської митниці про коригування заявленої митної вартості товарів та у відповідності з ВМД 123030000/2012/004330 від 22.11.2012р. зобов'язання позивача перед бюджетом склали: 143 106,67 грн. (код 028 у розмірі 20% «Податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності) замість 59 148,20 грн. по ВМД № 123030000.2012.004302 від 21.11.2012р.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 сплачено в якості грошової застави суму ПДВ згідно з митною вартістю, визначеною Севастопольською митницею, в повному обсязі шляхом направлення передплати на розрахункові рахунки Севастопольської митниці.

Таким чином, сума сплаченого Позивачем за ВМД №123030000/2012/004330 від 22.11.2012р. ПДВ в розмірі 83 958,47 грн. за кодом 028 (=143 106,67 грн. - 59 148,20 грн.) склали суму грошової застави, у розумінні ст. 313 Митного кодексу.

Факт сплати митних платежів, в т.ч. грошової застави підтверджується платіжними дорученнями № 6731 від 29.08.2012р. на суму 64 700,00 грн., № 7074 від 15.11.2012р. на суму 79200,00 грн.

Севастопольською митницею прийнято безпідставне, необгрунтоване та протиправне Рішення про коригування митної вартості та Картка відмови

Згідно ст.2 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991р. №959 суб'єкти господарської діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються такими принципами:

Принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва полягає у т.ч. у праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України; Принципом юридичної рівності і недискримінації, що полягає у: рівності перед законом всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності; - забороні будь-яких, крім передбачених цим Законом, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб'єктів, крім випадків, передбачених цим Законом;

Принципом верховенства закону, що полягає у: регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України; забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України; Принципом еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.

Згідно ст. 6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності, заборона незаконного втручання органів державної влади у господарські відносини.

У відповідності зі ст.ст. 179, 189, 190 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни. При здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі види продукції, за винятком тих, на які встановлено державні ціни.

У відповідності з статтею 7 Закону України "Про ціни і ціноутворення" від 03.12.1990р. №507 вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Згідно ст.11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" при здійсненні експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника в розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Згідно ст. 13 Закону України "Про ціни і ціноутворення" державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно п.5 ст.19 Господарського кодексу України незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю забороняється.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що суб'єкти господарської діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності в розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються вільні контрактні ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з ч.2 статті VII ГААТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, що обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна ґрунтуватися на вартості товару вітчизняного походження або на довільних або фіктивних оцінках.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Митного кодексу митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно ст. 57 Митного кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 58 Митного кодексу метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо).

Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню: 1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання; 2) витрати на транспортування після ввезення; 3) податки, які справляються в Україні.

Той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Для цілей цього Кодексу особи вважаються пов'язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов'язаними для цілей цього Кодексу, якщо вони підпадають хоча б під один із критеріїв, визначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

При продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.

У разі здійснення вищезазначених порівнянь враховується наявна у митного органу або подана декларантом чи уповноваженою ним особою інформація щодо різниці в комерційних рівнях продажу, кількісних показниках, елементах і витратах, зазначених у частині десятій цієї статті, та витратах, які понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець не пов'язані між собою, і не понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець пов'язані між собою.

Порівняння з вартістю операцій, зазначених у пунктах 1 - 3 частини вісімнадцятої цієї статті, здійснюється за ініціативою декларанта або уповноваженої ним особи. Вартість цих операцій не може використовуватися замість вартості операцій з оцінюваними товарами.

Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Статтями 58-64 Митного кодексу передбачені випадки в яких можливо застосування другорядних методів, таких як: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Як вірно зазначається Відповідачем у справі, згідно ч. 6 ст. 54 Митного кодексу, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обгрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1. невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2. неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3. невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу , визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4. надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Застосовуючи посилання на дану правову норму, Відповідач при цьому не зазначає які саме обставини, із зазначених у ч.6 ст. 54 Митного кодексу стали підставою для прийняття відповідного рішення.

Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. 54 МКУ контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 МКУ метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); не впливають значною мірою на вартість товару; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Із наданих заперечень також вбачається, що відповідач не вказав обставин із вищевказаного переліку, які б унеможливлювали використання першого основного методу.

Таким чином, відмова відповідача у застосуванні методу визначення митної вартості за ціною угоди є необгрунтованою та такою, що не підтверджується допустимими доказами у справі.

Також у запереченнях проти позову Севастопольська митниця вказує на неможливість застосування попередніх п'яти методів визначення митної вартості товару. Зокрема, за твердженням відповідача, методи 2 та 3 не були застосовані з огляду на те, що митного органу відсутня інформація щодо ідентичних або подібних товарів за визначеними Митним кодексом України характеристиками (якість, країна, виробник).

Водночас стає незрозумілим, з якими товарами було здійснено порівняння митної вартості товарів позивача з розрахунку 3,73 дол. США за 1 кг, якщо в ціновій базі ЄАІС Держмитслужби України не було митних оформлень ні ідентичних, ні подібних товарів за визначеними Митним кодексом України характеристиками, відтак згадані висновки Митниці є фактично суперечливими.

Виходячи із поняття митної вартості та системного аналізу зазначених норм права вважається, що митна вартість, оскільки вона є ціною товару повинна, на сам перед, визначатися за першим методом оцінки, а саме за ціною договору, і тільки у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно із застосуванням інших другорядних методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, а резервний застосовується останнім.

Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Митним кодексом.

Відповідно до частини 2 ст. 53 Митного кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі - продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Під час митного оформлення до Севастопольської митниці були надані наступні документи:

1) декларація митної вартості та в якості документа, підтверджуючого числові значення складових митної вартості декларантом надана калькуляція, складена виробником щодо вартості товару б/н від 17.10.2012, згідно якої детально визначено числові значення складових митної вартості товару у відповідних вартостях згідно інвойсу;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) № 704 від 01.12.2011р та додатки до нього;

3) рахунок-фактура (інвойс) № 5641 від 17.10.2012р;

У зв'язку з тим, що за умовами контракту (п.4.3) платежі за контрактом здійснюються в строк до 90 календарних днів з дати постачання - банківські платіжні документи на час митного оформлення були відсутні, але вартість товару за інвойсом в розмірі 37 900,00 дол. СІЛА була сплачена в передбачений контрактом строк, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 7279 від 27.12.2012р.

Інші платіжні та/або бухгалтерські документи щодо ввезеного товару були відсутні. Транспортні (перевізні) документи не оформлялися у зв'язку з тим, що витрати на транспортування були включені у вартість товару згідно з умовами постачання за контрактом СРТ Євпаторія, Україна (згідно Інкотермс 2000). Також отриманий товар не підлягав ліцензуванню, страхування товару не здійснювалося.

СРТ UA Євпаторія, згідно Інкотермс 2000 (аналогічні умови поставки зазначено також в розділі 15 самого Рішення), що відповідно до термінології Інкотермс 2000 - «термін "фрахт/перевезення оплачено до ..." означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб. У зв'язку з чим, у Позивача (що є Покупцем за Контрактом) відсутні будь які обов'язки щодо оплати перевезення товару, та відповідно відсутні будь-які банківські платіжні документи, щодо сплати перевезення.

Крім, цього, декларантом та позивачем за власним бажанням було надано додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару, що не є обов'язковими, а саме: прайс-лист виробника від 15.10.2012р., митна декларація країни відправлення 12343100ЕХ179887 від 31/10/2012; сертифікати на підтвердження якості товару (сертифікат походження форма А, фітосанітарний, фумігації та інші);

Таким чином, з огляду на викладене декларантом позивача були надані усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 3 ст. 53 Митного кодексу у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Із заперечень відповідача вбачається, що митницєю жоджних розбіжностей або ознак підробки в наданих декларантом (позивачем) документах при підтвердженні митної вартості виявлено не було, а також надані документи містять всі необідні дані.

Водночас, слід зазначити, що виходячи з наведених правових норм Митного кодексу України законодавець відповідачив підстави для надання додаткових документів на вимогу митного органу, а саме: якщо документи, які надані при митному оформленні товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до вказаної норми ці підстави є вичерпними та не підлягають розширеному тлумаченню.

Крім того, законодавець також окремо визначив умови надання цих документів - «при їх наявності та/або «якщо рахунок сплачено».

Матеріалами справи підтверджується, що Позивачем були надані усі наявні у нього документи, що підтверджували митну вартість товару і обраний метод визначення.

Отже, Позивач надав відомості про визначення митної вартості товару, які базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддаються обчисленню.

Відповідно до частини 4 ст. 53 Митного кодексу у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Надання зазначених документів під час митного оформлення зокрема підтверджується переліком в графі 44 додаткова інформація/документи ВМД 123030000/2012/004330 від 22.11.2012р., у графі 18 додаткова інформація/подані документи Рішення про коригування митної вартості товарів № 123030000/2012/000248/2 від 21.11.2012р., переліком документів зазначених в картці відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 123030000/2012/00286 від 21.11.2012р.

В Рішенні про коригування заявленої митної вартості товарів № 123030000/2012/000248/2 від 21.11.2012р. Севастопольською митницею зазначено (дослівно): Заявлена декларантом митна вартість товару не може бути визнана, оскільки, виявлено, що заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, у відповідності до вимог п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України не подано документи, які підтверджують митну вартість, а саме: банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати за перевезення вантажу, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, що передбачені статтею 53 Митного кодексу України;

1) В митного органу наявна інформація щодо митної вартості схожих товарів на рівні 3,73 дол. США за 1 кг., що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

2) Митна вартість може бути визнана митним органом за умови надання наступних документів: банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати за перевезення вантажу, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

3) Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), не може бути застосований через те, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально, не визначені достовірно. Декларантом не подано основні документи, які підтверджують митну вартість, а також декларант відмовився від надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий, тому що у декларанта немає даних за вартістю операцій з ідентичними товарами (однаковими по всім ознакам з оцінюваними товарами).

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не може бути прийнятий тому, що у декларанта немає даних за вартістю операції з подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не може бути прийнятий тому, що у декларанта немає даних за ціною одиниці товару, по якій найбільша партія оцінюваних, ідентичних або подібних (аналогічних) імпортних товарів продається на території України покупцеві, а також немає відомостей по відповідних витратах (витрати на виплату комісійних, сум прибутку й загальних витрат, до яких належать прямі й непрямі витрати, зв'язані зі збутом зазначених товарів, витрати на навантажувально-розвантажувальні роботи, транспортування, страхування, і т.п.)

Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості (обчислення вартість) не може бути прийнятий тому що у декларанта немає інформації щодо вартості матеріалів і витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів, тобто немає калькуляції виробника за вартістю товарів, обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країни експорту для експорту в Україну; загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до місця ввезення на митну територію України, на страхування цих товарів та інших витрат, пов'язаних із ввезенням цих товарів в Україну.

Митна вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням резервного методу згідно наявної у митного органу інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісним з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Враховуючи вимоги ч. 2 сіп. 64 МКУ використана наявна в митниці інформація щодо раніше визначених митних вартостей за методом 1-6 (з розрахунку 3,73 дол. США за 1 кг.)

Враховуючи, що відповідно до частин 1-3 ст. 55 Митного кодексу рішення про коригування митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма Рішення про коригування митної вартості затверджена Наказом Міністерства Фінансів України № 598 від 24.05.2012р. «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», в якому, серед іншого, в правилах заповнення графи « 33 Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначено, що у графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

невірно проведений розрахунок митної вартості;

невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу;

надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за

ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

На існуючи законодавчі обмеження митних органів у своїх судових рішеннях неодноразово звертали увагу ВСУ та ВАСУ (зокрема Постанова ВСУ від 11.09.2012р. по справі 21-262а12, Постанова ВСУ від 11.09.2012р. по справі 21-245а12, Постанова ВСУ від 09.10.2012р. по справі 21-306а12, Ухвала ВАСУ від 21.08.2012р. по справі К-22915/10, постановах ВСУ від 21 січня 2011 року (справа № 21-56а10), 7 лютого 2011 року (справа № 21-76а10), 14 листопада 2011 року (справа № 21-213а11), 6 лютого 2012 року (справа № 21- 418а11) в яких серед іншого було викладена правова позиція, що дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості та інше.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів № 123030000/2012/000248/2 від 21.11.2012р. прийняте Севастопольською митницею не містить:

- обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

- при наявності посилання на використання цінової бази автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби з розрахунку 3,73 дол. СПІА/кг, відсутня інформація з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо;

Зазначене в своїй сукупності свідчить про прийняття Севастопольською митницею безпідставного, необгрунтованого та протиправного Рішення.

Севастопольською митницею протиправно відмовлено у визнанні митної вартості та скасуванні рішення про коригування митної вартості

Відповідно до п. 7-10 ст. 55 Митного кодексу у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

У зв'язку із тим, що митним органом у графі 33 п.1,3 Рішення про коригування митної вартості, зазначено вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, а саме банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати за перевезення вантажу; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, що передбачені статтею 53 Митного кодексу України, Позивачем в строки передбачені ч.1-3 ст. 55 Митного кодексу (80 календарних днів) листом вих. № 59 від 04.01.2013р. на адресу митного органу надано наступні додаткові документи на підтвердження заявленої декларантом митної вартості за ціною договору:

- копія платіжного доручення в іноземній валюті № 7279 від 27.12.2012р.

- копія висновку ДП «Держзовнішінформ» вих. № 11/1791 від 03.01.2013р.

У висновку ДП ДІАЦМЗТР «Держзовнішінформ» від 03 січня 2013 року № 11/1791, серед іншого зазначено, що, аналіз досліджених документів свідчить, що контрактні ціни:

- сушений абрикос (курага) №3/кількість 3800 кг/ за ціною 3,10 доларів США за кг

- сушений абрикос (курага) №7/кількість 4000 кг/ за ціною 1,85 доларів США за кг

- сушений абрикос (курага) Индустріаль/кількість 16200 кг/ за ціною 1,10 доларів США за кг на умовах поставки СРТ Євпаторія (Україна) (відповідно до «Інкотермс-2000») для

поставки вищевказаних сушених абрикосів (кураги) згідно інвойсу № 5641 від 17.10.2012р. на суму 37.000,00 дол. США відповідають рівню цін компанії-виробника.

Також серед іншого Позивачем Севастопольській митниці надане пояснення, що вимога про необхідність надання банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати за перевезення вантажу є безпідставною з того приводу, що враховуючи, що умови постачання товару за контрактом - СРТ UА Євпаторія, згідно Інкотермс 2000 у Позивача (що є Покупцем за Контрактом) відсутні будь які обов'язки щодо оплати перевезення товару, та відповідно відсутні будь-які банківські платіжні документи, щодо сплати перевезення.

Таким чином, Позивачем були виконані в повному обсязі вимоги митного органу щодо надання належних документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів, а митним органом, в свою чергу, рішення про коригування митної вартості прийняте лише на підставі наявної інформації щодо раніше визначених митних вартостей подібних товарів з розрахунку 3,73 дол. США за 1 кг, при цьому без урахування того, що за інвойсом здійснюється постачання трех різноманітних сортів товару, кожний з яких має індивідуальну вартість, що свідчить про те, що застосування резервного методу визначення митної вартості прийняте Севастопольською митницею виключно на підставі даних статистичної бази Держмитслужби - БД ЄАІС ДМСУ.

Однак, відмова митниці в митному оформленні не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДМСУ, оскільки таке рішення повинне базуватися на оцінці і інших наданих доказів у сукупності, зокрема, висновку ДП ДІАЦМЗТР «Держзовнішінформ».

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2001 року № 310 ДП ДІАЦМЗТР «Держзовнішінформ» передано до сфери управління Міністерства економіки України.

Пунктом 6 ч. 4 Положення про Міністерство економіки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 777 від 26 травня 2007 року, встановлено, що Міністерство економіки України: здійснює контроль за додержанням суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності вимог національного законодавства та положень міжнародних договорів України; аналізує стан розрахунків за зовнішньоекономічними операціями та розробляє пропозиції щодо вдосконалення механізму проведення зазначених розрахунків і порядку контролю за ними.

Таким чином, висновок ДП ДІАЦМЗТР «Держзовнішінформ» є належним доказом, що підтверджує правомірність ціни заявленої Позивачем при декларуванні.

Аналогічна правова позиція викладена в Ухвалі ВАСУ від 16.03.2010 р. (справа № 40508/09).

В той же час митницею не доведено чи є контрактна ціна товару такою, що не є дійсною вартістю товару, як того вимагають вимоги п. 2(а), 2(b) статті VII ГАТТ, оскільки поняття відпускна ціна виробника та ціна за якою такий товар пропонується до продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції є фактично рівноціними поняттями. Доказів та аргументів які б могли свідчити, що здійснення згаданою операції щодо продажу товару були здійсненні в інших обставинах, ніж при нормальному ході торгівлі в умовах вільної конкуренції митницею також не надано.

Севастопольська митниця листом вих. № 19-36/257 від 14.01.2013р. після розгляду додаткових документів повідомила про залишення без змін рішення про коригування митної вартості, з наступних підстав: «щодо врахування висновку ДП «Держзовнішінформ» від 03.01.2013р. № 11/1791. Згідно цього висновку, контрактні ціни на абрикоси сушені, виробництва Туреччини не суперечить цінам виробника при поставках в Україну на умовах поставки СРТ Євпаторія, Україна. Однак, в даному висновку не проводиться аналіз рівня митної вартості продукції. При цьому не зроблено жодного висновку щодо відповідності ціни кон'юнктурі ринку та рівню цін, що склався».

Але доводи митниці, про те, що у висновку ДП «Держзовнішінформ» повинно у якісь інший спосіб бути зазначено відповідність цін дійсній ціні контракту ніж було визначено самою експертною організацію, суд оцінює критично, враховуючи відсутність права митного органу втручатися та диктувати умови проведення досліджень відповідною експертною організацію, відсутністю будь-яких окремих вказівок щодо змісту витребуваного експертного висновку у рішенні про коригування митної вартості або в будь-якому іншому окремому письмовому запиті про надання додаткових документів. Доводи митниці не спростовують самого факту підтвердження експертною організацією відповідності вартості імпортованого товару згідно цін зазначених у контракті та інвойсі з цінами компанії-виробника, тобто з цінами за якими аналогічний товар пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції та відповідністю згаданих цін з тими, що були заявлені декларантом.

Крім цього, відповідачем ані в листі-відмові, ані в будь-якому іншому документі не заявлено будь-яких інших вимог щодо надання будь-яких додаткових документів на підтвердження митної вартості, що в свою чергу свідчить про достатність документів, наданих декларантом та позивачем.

Враховуючи, встановлену п. 7-10 ст. 55 Митного кодексу процедуру надання додаткових документів, та обов'язок митного органу прийняти рішення щодо визнання заявленої митної вартості або прийняття відмови у задоволенні, суд, вважає, що відмова митниці, викладена у листі вих. № 19-36/257 від 14.01.2013р. є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо правових підстав стягнення надмірно сплачених грошових коштів з Державного бюджету України та визнання митної вартості, суд зазначає наступне.

Враховуючи, той факт, що грошові кошти сплачені Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 при митному оформленні товару, на адресу Митного органу відповідно до рішення Севастопольської митниці про коригування митної вартості товарів № 123030000/2012/000248/2 від 21.11.2012р. та у відповідності з ВМД 123030000/2012/004330 від 22.11.2012р. в бюджетну установу мали статус грошової застави, то у разі задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування актів на підставі яких такі грошові кошти були сплачені, Позивач має право вимагати повернення сплачених грошових коштів в розмірі 83 958,47 грн., виходячи з наступного:

Відповідно до статті 310 Митного кодексу України у випадках, зазначених у цьому Кодексі, фінансові гарантії надаються митним органам під час або до декларування товарів до митного режиму транзиту, попереднього декларування товарів, до їх прибуття на митну територію України та під час декларування товарів до митних режимів, що передбачають сплату митних платежів або передбачають перебування товарів під митним контролем до моменту закінчення дії відповідного митного режиму.

Фінансові гарантії надаються: у вигляді документа (викладеного в письмовій або електронній формі зобов'язання гаранта сплатити визначені суми митних платежів на вимогу митного органу), у вигляді внесення декларантом, уповноваженою ним особою, перевізником або гарантом грошової застави на відповідний рахунок митного органу.

Фінансові гарантії надаються на суму митних платежів, нарахованих на товари, які декларуються за однією митною декларацією або заявляються до митного режиму транзиту за одним транспортним документом.

Інших способів надання фінансових гарантій Митним Кодексом не передбачено.

Згідно ст. 313 Митного кодексу України, внесення грошової застави здійснюється у валюті України.

В окремих випадках переміщення товарів територією України прохідним транзитом іноземним перевізником або уповноваженою ним особою дозволяється внесення нерезидентом суми грошової застави в іноземній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на день внесення грошової застави.

Відсотки на суму грошової застави не нараховуються.

При виконанні зобов'язання, забезпеченого грошовою заставою, сплачені кошти підлягають поверненню особі, яка внесла цю заставу, або уповноваженій нею особі не пізніше трьох банківських днів.

Повернення грошової застави може здійснюватися у будь-якому митному органі, навіть якщо вона вносилася на рахунок іншого митного органу.

За письмовою заявою особи, яка внесла грошову заставу, або уповноваженої нею особи кошти, внесені як грошова застава, можуть бути використані для сплати митних платежів або для забезпечення сплати митних платежів за іншим зобов'язанням зазначеної особи перед митними органами.

Кошти, внесені як грошова застава, що перебувають на рахунку митного органу без розпорядження про їх використання протягом 1095 днів з дня їх внесення, у 30-денний строк

підлягають поверненню особі, яка вносила ці кошти, або уповноваженій нею особі, а у разі неможливості такого повернення підлягають перерахуванню до державного бюджету.

При невиконанні зобов'язання, забезпеченого грошовою заставою, сума митних платежів, що підлягає сплаті, перераховується до державного бюджету із сум грошової застави.

Порядок внесення грошової застави та її повернення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів, яким згідно з Указом Президента України від 08.04.2011р. №446/2011 є Міністерство Фінансів України.

Однак слід зазначити, що ні на час здійснення митного оформлення, ні на час звернення Позивача до суду, що не заперечувалось сторонами, такого порядку внесення застави та її повернення відповідним органом не було прийнято, але це не стало перешкодою для сплати відповідних сум, прийняття їх митним органом та випуск товарів під гарантію. Крім цього існує обов'язок Митного органу здійснити повернення грошової застави не пізніше трьох банківських днів при виконанні відповідного зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Митного кодексу законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до ч. 4 ст. З Митного кодексу у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов'язків посадових осіб митних органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь митного органу, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.

За статтею 27 Митного кодексу України від 13.03.2012 року, якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб пов'язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі рішення суду.

органу чи посадової особи щодо задоволення скарги повністю або частково в порядку, визначеному законом.

Згідно пп. 5 п. 9 Розділу VI «Прикінцеві і перехідні положення» Бюджетного кодексу України списання коштів з бюджету за рішенням суду щодо повернення платнику податків надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться у межах надмірно та/або помилково сплачених ним до бюджету коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Таким чином, визнання протиправним та скасування рішення митного органу, внаслідок прийняття якого позивачем здійснена переплата до бюджету відповідних сум, є підставою для задоволення вимоги про стягнення за рахунок бюджету суми надмірно сплачених податків.

Крім цього, в разі скасування незаконних рішень митного органу без задоволення похідної позовної вимоги щодо стягнення надмірно сплачених податків на користь позивача не досягаються завдання адміністративного судочинства і адміністративне судочинство не виконує свою основну функцію - відновлення становища, яке існувало до порушення права.

Крім того, і практика Вищого адміністративного суду України свідчить про необхідність стягнення з Державного бюджету України суми надмірно сплачених митних платежів як спосіб відновлення прав позивача у випадку скасування рішення митного органу про визначення митної вартості товарів (зокрема, ухвала Вищого адміністративного суду України від 05.04.2012 по справі № К-33656/09, К-36063/09).

Виконання рішень про стягнення коштів з Державного бюджету здійснюється у відповідності до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.

Таким чином, при розгляді питання щодо сплати та повернення митних платежів положення Митного кодексу є спеціальними нормами щодо інших норм, які вставлені зокрема Податковим кодексом та іншими законами.

Підсумовуючи усе вищенаведене суд зазначає, що у досліджуваному випадку митницею протиправно було не застосовано заявлену позивачем митну вартість товару (з урахуванням всіх наданих документів) та протиправно було прийнято рішення про коригування митної вартості одразу за останнім резервним методом без послідовного застосування усіх методів, а згодом протиправно відмовлено у визнанні митної вартості та скасуванні власного рішення. Севастопольською митницею також не надано жодного доказу того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в достовірності наданої інформації.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 123030000/2012/00286 від 21.11.2012 р.

Визнати протиправним та скасувати рішення Севастопольської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № 123030000/2012/000248/2 від 21.11.2012р.

Визнати протиправною та скасувати відмову Севастопольської митниці Державної митної служби України у визнанні заявленої митної вартості, викладеної у листі вих. № 19-36/257 від 14.01.2013 р.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунків Головного управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі (99011, м. Севастополь, вул. Балаклавська, 9, код ЄДРПОУ 38022717) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) надмірно сплачені суми податку на додану вартість у розмірі 83 958,47 грн. (вісімдесят три тисячі дев'ятисот п'ятдесят вісім гривень 47 коп).

Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з відповідних рахунків Головного управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі (99011, м. Севастополь, вул. Балаклавська, 9, код ЄДРПОУ 38022717) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати (судовий збір) в розмірі 839,58 грн.

Встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов'язати Севастопольську митницю Державної митної служби України та Головне управління Державної казначейської служби в м. Севастополі надати звіт до суду першої інстанції про виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Севастополя по справі № 827/188/13а протягом двох місяців після набрання чинності постановою в адміністративній справі № 827/188/13а.

Повний текст постанови виготовлено 15.04.2013 р.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені ст. 186 КАС України.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя М.М. Кравченко