Рішення № 31332928, 12.04.2013, Городоцький районний суд Львівської області

441/331/13-ц 2/441/295/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2013 Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючої - судді Перетятько О.В.

з участю секретаря Сорока М.В.

представника ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Городку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Авто просто» про визнання недійсним договору щодо надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля, суд, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ТОВ «Авто просто», який уточнив, просить про визнання недійсним договору щодо надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля, та про стягнення коштів. Вимоги в основному мотивує тим, 27.12.2012р. між позивачем та ТОВ «Авто просто», було укладено договір №406723 щодо надання позивачу фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля. Вважає даний договір договором про надання фінансовою установою фінансової послуги з купівлі автомобіля в групі, завдяки авансовим платежам учасників, які здійснюють аванс-кредитування через банківські рахунки споживчих цілей, оскільки сплативши впродовж січня 2013р. авансові внески на суму 47 425 грн., виявив намір в лютому 2013р. погасити вартість машини в повній сумі, яка була вказана у додатку №1, шляхом сплати решти суми, що мала б становити ще 48 000грн. Проте, виявилося, що позивач повинен оплатити ще суму в розмірі 80 000грн., про що йому не було відомо при укладенні договору. За наведеного, просить визнати договір №406723 від 27.12.2012р. щодо надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля недійсним, стягнути з ТОВ «Авто просто» в його користь 47425,79 грн., сплачені ним на умовах договору, та судовий збір.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали з мотивів, викладених в позовній заяві, просять задоволити позов.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, на адресу суду подав письмове заперечення на позовну заяву, просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі, вважає, що вимоги позивача не ґрунтуються на чинному законодавстві та укладеному договорі, відсутні правові підстави визнання договору №406723 від 27.12.2012р. недійсним та стягнення сплачених коштів, договір укладено у відповідності до вимог законодавства України (а.с. - 33-47).

Заслухавши позивача та його представника, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до переконання про задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини громадянина захищаються судом та відповідно до вимог чинного цивільного процесуального законодавства України кожній особі гарантується право звернення безпосередньо до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Статтею 1 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.3 ч.1 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтетреси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до вимог ст.ст.4, 10, 11, 60, 61, 213 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних та юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь в справі. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Рішення суду обгрунтовується лише тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Судом встановлено що що 27.12.2012р. року між ТзОВ «Авто Просто» в особі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір № 406723 (а.с. - 10-14), предметом якого є надання учаснику фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів в групах, спрямованих на придбання автомобіля, за рахунок об'єднаних грошових коштів учасників через систему АвтоТак, шляхом підписання сторонами Додатку №1, який є невід'ємною частиною договору (а.с. -15).

Згідно Додатку №1 до вказаного договору №406723 товаром є автомобіль марки ЗАЗ VIDA, вартістю 94 240,00 грн.

За умовами договору клієнт системи має право на: участь в асигнаційних актах, організованих ТзОВ «Авто Просто», право вибору моделі та марки автомобіля, право отримати автомобіль на умовах договору, право сплачувати авансові внески, відповідно до положень договору, право розірвати договір, право передачі третім особам прав та обов'язків, право на інформацію щодо функціонування групи.

Адміністратор системи (відповідач) бере на себе відповідальність за виконання зобов'язань, що випливають з договору для забезпечення прав клієнта, а клієнт бере на себе зобов'язання, що випливають для нього з цього договору.

Разом з тим, зі змісту угоди випливає, що отримання автомобілів учасниками системи можливе за умови дотримання всіма учасниками угод, які укладені з кожним з них умов угод, і реалізація прав учасника системи фактично поставлена в залежність від наслідків дій інших учасників системи, з якими, зокрема, позивач безпосередньо у будь-які правовідносини не вступав, тобто між ним та іншими учасниками системи взаємних прав і обов'язків не виникло.

За вищевказаним договором, ОСОБА_2 зобов'язувався сплатити вартість вищевказаного автомобіля у вигляді чистих внесків, а також сплачувати послуги у вигляді адміністративних витрат, вступного внеску та страхових внесків.

На виконання умов зазначеного договору позивач оплатив авансові внески - на суму 47 425,79 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи квитанціями (а.с. - 20-23).

Таким чином відповідно до умов договору виконання послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів, полягає в тому, що клієнт сплачує передбачені договором кошти, а ТзОВ «Авто Просто» формує групу клієнтів, за рахунок внесків яких здійснюється придбання товару. Клієнт одержує товар відповідно до методів визнання права на отримання ним товару, передбачених договором і таке визнання права здійснює ТзОВ «Авто Просто» на власний розсуд. Договір не містить строків та (або) термінів отримання клієнтом товару, не передбачає будь-якої відповідальності ТзОВ «Авто Просто» за невиконання умов договору та будь-яких гарантій отримання клієнтом товару навіть у разі повної оплати його вартості.

Наведене свідчить про порушення з боку відповідача принципу добросовісності та існування дисбалансу договірних прав і обов'язків на шкоду позивачу, введення його в оману, наявність ознак пірамідальної схеми і нечесної підприємницької практики.

Суд встановив, що діяльність відповідача з виконання умов оспорюваного договору вводить позивача, як споживача, в оману, оскільки згідно умов укладеного договору його виконання здійснюється виключно за кошти учасників групи. Оплата товару (автомобіля) здійснюється за кошти, внесені учасниками групи, в подальшому учасник групи, який отримав товар, сплачує внески, які фактично компенсують кошти іншим учасникам групи, тобто, один учасник групи за свої власні кошти, без інвестування коштів відповідача, оплачує товар іншому учаснику групи.

При цьому, позивач сплачував відповідачу не за одержання товару (автомобіля), а фактично за можливість одержання права на купівлю товару (автомобіля), яке надавалось не за рахунок відповідача, а за рахунок залучення інших споживачів і їх коштів до такої ж схеми.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

На підставі ч.1 ст. 18 Закону України „Про захист прав споживачів", продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Згідно ч.2 цієї статті, умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Ч.3 статті передбачено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору. Ч.5, 6 ст. 18 Закону України „Про захист прав споживачів" встановлено, що визнання несправедливим положення договору, таке положення може бути замінено або визнано недійсним, або договір може бути визнаний недійсним в цілому.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України „Про захист прав споживачів" нечесна підприємницька практика забороняється; нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. На підставі п.7 ч.3 цієї статті, забороняються як такі, що вводять в оману утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, які надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Ч.6 цієї статті передбачено, що правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької діяльності, є недійсними.

Таким чином, вказаний Закон встановив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності відповідача.

Крім того, в постанові Верховного Суду України від 23 травня 2012 року, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах (справа №6-35цс12), яка є обов'язковою для всіх судів і суди зобов'язані привести свою практику у відповідність з цим рішенням (ст. 360-7 ЦПК України), зазначено, що сплата коштів не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, формування особою без залучення власних коштів групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи, є такою, що вводить споживача в оману.

Як роз'яснено у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Встановивши вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що отримання послуги від відповідача у вигляді надання автомобіля є можливим виключно за рахунок інших клієнтів. Оскільки, відповідач сформував та адмініструє певні групи споживачів - клієнтів системи, враховуючи вищенаведені встановлені судом обставини, відповідачем здійснено утворення та експлуатацію пірамідальної схеми, яка передбачає надання споживачам (партнерам) компенсації за сплачені кошти виключно за рахунок залучення інших споживачів, без залучення власних коштів, що є ознаками нечесної підприємницької діяльності. Також, встановлено, що положення укладеного між сторонами договору є несправедливими та непрозорими, внаслідок чого виник істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачеві, а також, що відповідач здійснює у даному випадку нечесну підприємницьку діяльність.

Так, 02.06.2011 р. у ст. 4 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" внесено зміни та доповнено п.11-1 (зміни набрали чинності 08.01.2012 р.), яким перелік фінансових послуг розширено такою послугою як адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах. При цьому, адміністрування фінансових активів та адміністрування придбання в групах є різними поняттями, з яких лише перше передбачене вищевказаним законом. Юридична особа - адміністратор, що надає фінансові послуги щодо фінансових активів для придбання товарів у групах, зобов'язана визначати в договорі конкретний вид товару, який планується придбати, ціну такого товару, умови та порядок зміни ціни, а також процедуру та максимальний строк отримання товару.

Крім цього, одночасно внесено зміни до ст. 6 цього Закону, яка встановлює обов'язок фінансової установи у договорі про надання фінансових послуг наводити підтвердження про надання споживачеві інформації, передбаченої ч.2 ст. 12 Закону, що забезпечує право споживача на інформацію про фінансову послугу, що надаватиметься.

Проте, судом встановлено, що оскаржуваний договір, незважаючи на доводи відповідача про нормативне підтвердження здійснюваного ним виду діяльності, не містить того обсягу умов, що дозволяє належним чином здійснювати адміністрування фінансових активів.

Відповідно до ст.216 ч.1 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що договір №406723 від 27.12.2012 р. про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля підлягає визнанню недійсним із стягненням на користь позивача коштів у розмірі 47425,79 грн., сплачених позивачем відповідачеві на виконання такого договору, відповідно до квитанцій, що наявні у матеріалах справи.

Крім цього, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 474,25 грн., від сплати якого звільнений позивач, який звернувся до суду із позовом про захист прав споживача.

За наведеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 159, 213-215 ЦПК України, с у д,

в и р і ш и в :

позов задоволити.

Визнати договір №406723 від 27.12.2012р., укладений між ТОВ «Авто-просто», в особі ОСОБА_3, та ОСОБА_2, щодо надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля недійсним.

Стягнути з ТОВ «Авто просто» (01601, м.Київ, вул. Воровського, 24, корп.1, 3-ій поверх) в користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1., проживаючого в АДРЕСА_1, 47425,79 грн. (сорок сім тисяч чотириста двадцять п'ять гривень 79 коп.).

Стягнути з ТОВ «Авто просто» (01601, м.Київ, вул. Воровського, 24, корп.1, 3-ій поверх) в користь УДКСУ у Городоцькому районі Львівської області (поточний рахунок 31217206700076, ЄДРПОУ 37965536, Банк одержувача ГУ ДКСУ у Львівській області, МФО банку 825014, одержувач УДКСУ у Городоцькому районі) - 474,25 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Львівської області через Городоцький районний суд.

СуддяО. В. Перетятько