Постанова № 31332246, 21.05.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2013 р. Справа № 918/366/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Савченко Г.І. ,

суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Яковлєв Д.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Мельник О.П. представник (довіреність №47 від 13.05.2013р.);

від відповідача - Панасюк Я.М. (голова правління);

Хоменко А.П. представник (довіреність б/н від 21.05.2013р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача-Публічного акціонерного товариства «Рівневтормет» на рішення господарського суду Рівненської області від 02.04.2013р. у справі № 918/366/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "АЕС Рівнеобленерго"

до Публічного акціонерного товариства "Рівневтормет"

про стягнення 11 316 грн. 53 коп. заборгованості по розрахунках та штрафних санкцій,-

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.22, 28 ГПК Укра-їни. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 02.04.2013р. у справі № 918/366/13 (суддя Андрійчук О.В.) з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог - задоволено позов Публічного акціонерного товариства «АЕС Рівнеобленерго» (надалі в тексті - ПАТ «АЕС Рівне-обленерго») до Публічного акціонерного товариства "Рівневтормет» (надалі в тексті - ПАТ «Рівне-втормет») про стягнення 11 316 грн. 53 коп. заборгованості по розрахунках та пені.

Відповідно до рішення, з ПАТ «Рівневтормет» на користь ПАТ «АЕС Рівнеобленерго» під-лягає стягненню 10 398 грн. 99 коп. заборгованості за спожиту електричну енергію, 923 грн. 68 коп. пені згідно укладеного договору та 1 720 грн. 50 коп. витрат зі сплати судового збору.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання з оплати вар-тості спожитої електричної енергії - Відповідач не виконав, у зв'язку з чим утворилася заборго-ваність в сумі 10 398 грн. 99 коп.(арк.справи 106-108).

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Рівненської області від 02.04.2013р. у даній справі, ПАТ «Рівневтормет» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Скаржник вважає рішення суду першої інстанції винесене на підставі неповного з'ясуван-ня обставин справи, без належного дослідження доказів, а також прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, зазначаючи, що суд не надав значення рахункам Позивача за квітень та травень місяць 2012р., в яких вказано, що було відсутнє споживання активної елек-троенергії, проте втрати на трансформаторі нараховані Відповідачу в сумі 1 670 кіловат на суму 1 558 грн. 88 коп. Скаржник зазначає, що судом залишено поза увагою доводи щодо використання Позивачем електричних мереж ПАТ «Рівневтормет» для енергозабезпечення Комунального підп-риємства «Сарнипаливо» та вісімдесяти будинків міста Сарни по вулицях Котовського, Торфовій та Рівненській. На думку Відповідача, за цих умов, технологічні втрати на трансформаторі, у від-повідності до п.6.28 Правил користування електричною енергією, повинні відноситись пропорцій-но кількості спожитої електроенергії кожним споживачем. Крім того, зазначає, що борг перед По-зивачем за електроенергію відсутній, а навпаки вимушена переплата становить 20 204 грн. 83 коп. (арк.справи 114-115).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 19.04.2013р. апеляційну скаргу Відповідача прийнято до провадження, справу призначено до слухання. (арк. справи 112).

Позивач надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти доводів Скарж-ника, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задово-лення.(арк.справи 154-156).

В судовому засіданні апеляційної інстанції 14.05.2013р. представники Відповідача підтри-мали доводи апеляційної скарги, надали пояснення в обґрунтування своєї позиції. Представник Позивача заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив суд апеляційної інстанції рішення господарського суду Рівненської області від 02.04.2013р. у справі №918/366/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, вивчивши ма-теріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інс-танції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Відкрите акціонерне товариство «Ей-І-Ес Рівнеенерго» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «АЕС Рівнеобленерго»)-постачальник та Акціонерне товариство «Рівневтормет» (правонаступником якого є Публічне акціонерне това-риство «Рівневтормет»)-споживач, 23.12.2002р. уклали договір №12 про постачання та користу-вання електричною енергією (надалі в тексті - Договір), згідно п.2.1 якого, постачальник протягом усього терміну дії Договору поставляє договірний обсяг електроенергії, що купує в енергоринку, з врахуванням коригувань, які здійснюються згідно з положеннями розділу 4 Договору та додатків до нього, що є його невід'ємними частинами. Споживач, у свою чергу, приймає через принднану систему всю відпущену електроенергію і вчасно проводить розрахунки (оплату) за її споживання протягом усього терміну дії договору, відповідно до умов, визначених договором (п.2.2 Договору).

Згідно п.5.5.1 Договору, споживач зобов'язався в терміни, встановлені договором, сплачу-вати вартість фактичного обсягу спожитої електроенергії, а також вносити інші платежі за розра-хунковий період відповідно до договору. Споживач зобов'язався для визначення фактичного об-сягу спожитої електроенергії надавати за встановленою електропостачальною організацією фор-мою показники приладів комерційного обліку споживача і його субабонентів 15 числа поточного розрахункового періоду (п.5.5.2 Договору).

Cпоживач зобов'язаний проводити оплату за електроенергію від фактично заявленого об-сягу шляхом перерахування коштів платіжними дорученнями до 20 числа 100% заявленого обсягу на місяць чи фактично спожитого. Остаточний розрахунок, з врахуванням усіх нарахувань, виз-начених нормативними актами НКРЕ, проводиться споживачем на підставі документів для пла-тежів не пізніше 20 числа поточного місяця, у якому була відпущена електрична енергія. Остаточ-ний розрахунок проводиться за фактично спожитий об'єм (п.п. 6.2, 6.3 Договору).

За п.6.6 Договору, зняття показів приладів комерційного обліку проводиться шляхом надан-ня споживачем інформації відповідно до п.5.5.2 Договору або за вимогою електропостачальної ор-ганізації шляхом складання уповноваженими особами сторін акта зняття показників.

Кошти, що сплачені споживачем понад вартість електричної енергії, придбаної у розрахун-ковому періоді, зараховуються в рахунок погашення заборгованості з найдавнішим терміном її виникнення, якщо інше не передбачено у Договорі.(п.6.7 Договору).

Згідно п.8.2.2 у випадку несвоєчасної сплати за спожиту електроенергію, Споживач спла-чує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України на день виконання грошового зобов'язання, за кожен день прострочення платежу.

Договір підписано уповноваженими представниками товариств та скріплено відбитками печаток сторін.(арк.справи 8-23).

Матеріалами справи стверджується, що на підставі поданих Відповідачем Звітів про вико-ристану електричну енергію, Позивач виставив рахунки за спожиту активну електричну енергію №9919979006 від 16.02.2012р. на суму 7 652 грн. 82 коп., №9677438724 від 15.03.2012р. на суму 4 602 грн. 11 коп., №9052850733 від 18.04.2012р. на суму 2 356 грн. 19 коп., №9053558301 від 16.05. 2012р. на суму 2 271 грн. 09 коп., №9055263470 від 18.07.2012р. на суму 490 грн. 78 коп.(арк.спра-ви 47-51, 31-44).

З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання з оплати спожитої електроенергії за Догово-ром ПАТ «Рівневтормет» виконало частково, сплативши лише 6 974 грн., що стверджується ви-пискою з банку про надходження коштів від 26.03.2013р.(арк.справи 67). Таким чином, заборгова-ність за спожиту електроенергію становить 10 398 грн. 99 коп.

Виходячи із суми боргу, на підставі ст.ст. 193, 232 ГК України, умов п.п. 8.2.2 Договору, за період з 21.02.2012р. по 20.01.2013р. Позивач нарахував 923 грн. 68 коп. пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні ос-каржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга безпідставна і не підлягає задо-воленню, з огляду на наступне:

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) встановлено, що ци-вільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавcтва, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України), суб'єк-ти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсут-ності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положен-ня ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підста-вою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В силу ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відпо-відно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одно-стороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи стверджено, що 23.12.2002р. з моменту укладення сторонами Догово-ру №12 між ними виникли відносини енергопостачання

Відповідно до ч.1 ст.275 ГК України, за договором енергопостачання підприємство (енерго-постачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абонен-ту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч.1. ст.26 Закону України «Про електроенергетику», споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Частиною 2 цієї ж статті визначено, що спо-живач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Згідно з п.5.1 Правил користування електричною енергією (надалі в тексті - ПКЕЕ), зат-верджених постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996р., з наступними змінами і доповненнями, дого-вір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між пос-тачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на зак-ріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без дозволу не допускається.

Відповідно до п.6.11 ПКЕЕ, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спо-житу протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.

З матеріалів справи вбачається, що сторони узгодили в п.6.2 Договору, що споживач зо-бов'язаний проводити оплату за електроенергію від фактично заявленого обсягу шляхом перера-хування коштів платіжними дорученнями до 20 числа 100% заявленого обсягу на місяць чи фак-тично спожитого. Як стверджується матеріалами справи і встановлено судами - Відповідач зобо-в'язання за Договором належним чином не виконав, в результаті чого за період лютий-травень, липень 2012р. у Відповідача виникла перед Позивачем заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 10 938 грн. 99 коп.

Зважаючи на викладене, враховуючи відсутність доказів погашення зазначеної за боргова-ності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача на користь Позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором, яка виникла у період лютий-травень, липень 2012р., в сумі 10 938 грн. 99 коп.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що про-строчив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встанов-лений договором або законом.(ч.1 ст.612 ЦК України).

Виходячи зі змісту ст.ст. 546, 548, 549 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпе-чуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, пенею, штрафом, які боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Перевіривши правильність нарахування пені в сумі 923 грн. 68 коп. з підстав п.8.2.2 Дого-вору, ст.231, ч.6 ст.231 ГК України, ст.549 ЦК України, ст.ст. 3, 4 Закону України «Про відповіда-льність за невиконання грошових зобов'язань», апеляційний суд погоджується з висновком міс-цевого господарського суду щодо правильного визначення Позивачем строків та суми нарахуван-ня, оскільки цей висновок передбачає встановлення договором неустойки у формі пені за пору-шення грошових зобов'язань у відсотковому відношення до суми невиконаного зобов'яання, при цьому розмір пені не перевищує розміру подвійної облікової ставки Національного банку України.

Безпідставним вбачається апеляційному суду твердження Скаржника, що суд першої інс-танції не придав значення наданим рахункам позивача за квітень та травень місяць 2012р., в яких відмічено, що було відсутнє споживання активної електроенергії, проте втрати на трансформаторі були нараховані на суму 1 558 грн. 88 коп., оскільки енергопостачальником виписані рахунки про спожиту електроенергію на підставі Звітів Відповідача за лютий-травень 2012р. та липень 2012р. З огляду на вищевикладене, судова колегія твердження Відповідача про відсутність споживання активної електроенергії є безпідставними.

Крім того, обґрунтовуючи свої доводи, апелянт в судовому засіданні 21.05.2013р. надав копію листа від 21.05.2013р., з яких вбачається висновок завідувача сектору НКРЕ у Рівненській області, що сторони у справі, врегулювавши договірні відносини в порядку встановленому зако-нодавством у встановлені ПКЕЕ терміни, мали можливість зняти із зобов'язань споживача та включити до нормативних значеннь витрат електричної енергії електропостачальної організації (тарифної складової) частину електричної енергії, обумовлену втратами від передачі її субспожи-вачами. Відповідно до п.6.28 «Технологічні втрати електричної енергії в мережах споживача роз-поділяються між суб'єктами господарювання пропорційно обсягу переданої цими мережами на-лежної електричної енергії відповідним суб'єктам господарювання, включаючи споживача-влас-ника цих мереж.

Оскільки, при цьому, представник Відповідача не обґрунтував неможливість подання заз-наченого документу суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, та з огляду на те, що відносини сторін тривають більше десяти років і даний доказ міг бути отриманий до виник-нення спору і, відповідно поданий до суду першої інстанції, колегія суддів, керуючись ч.1 ст.101 ГПК України, відхиляє поданий Відповідачем лист від 21.05.2013р.(арк.справи 163).

Разом з тим, апеляційний суд не вбачає перешкод для внесення у встановленому порядку до Договору змін, з урахуванням висновків, викладених в листі НКРЕ у Рівненській області від 21.05.2013р.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому проце-сі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права під час розгляду спору судом першої інстанції, судовою колегією не вста-новлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 46, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Рівневтормет» на рішення гос-подарського суду Рівненської області від 02.04.2013р. у справі №918/366/13 - залишити без задо-волення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційно-му порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу №918/366/13 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Мельник О.В.