Постанова № 31331639, 20.05.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2013 року № 813/2711/13-а

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого - судді Сасевича О.М.

за участю секретаря судового засідання Чижук М.М.,

за участю сторін:

представника позивача Возняк Н.В.,

представника відповідача Присліпської Г.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Самбірський радіозавод «Сигнал» до Відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області про визнання протиправними дій та скасування постанови про арешт коштів боржника від 28.03.2013 року ВП №35773646, -

В С Т А Н О В И В:

09 квітня 2013 року Відкрите акціонерне товариство «Самбірський радіозавод «Сигнал» (надалі - ВАТ «Самбірський радіозавод «Сигнал») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області (надалі - ВДВС Самбірського МРУЮ Львівської області), в якій просить:

-визнати дії Державної виконавчої служби Самбірського міського управління юстиції щодо винесення постанови про арешт коштів боржника ВП №35773646 від 28.03.2013 року незаконними;

-скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції про арешт коштів боржника №35773646 від 28.03.2013 року;

-скасувати арешт, накладений на усі рахунки ВАТ «Самбірський радіозавод «Сигнал» в Самбірському відділенні ПАТ «Кредобанк» та у Центральній філії ПАТ «Кредобанк».

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що 28.03.2013 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції прийнято постанову ВП №35773646 про арешт коштів ВАТ «Самбірський радіозавод «Сигнал», які обліковуються на рахунках, відкритих у Сабірському відділенні ПАТ «Кредобанк» та у Центральній філії ПАТ «Кредобанк», при примусовому виконанні виконавчого провадження з виконання рішення №144, виданого 07.08.2012 року УПФУ у м.Самборі та Самбірському районі Львівської області про стягнення фінансової санкції у розмірі 4 205,09 грн.

Позивач зазначає, що вказана постанова про арешт коштів є протиправною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на те, що копії постанов про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем ВАТ «Самбірський радіозавод «Сигнал» надіслано не було. Несвоєчасне отримання позивачем копій зазначених постанов позбавило позивача можливості відповідно до закону самостійно виконати рішення.

Ухвалою судді від 10.04.2013 року позовну заяву ВАТ «Самбірський радіозавод «Сигнал» залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків.

Враховуючи те, що позивачем вимоги ухвали від 10.04.2013 року були виконані, відтак, ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 року провадження у даній адміністративній справі відкрито.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених у позовній заяві, просила позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнала, надала суду письмові заперечення проти позову та просила у задоволенні позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області

від 21.12.2012 року відкрито виконавче провадження №35773646 про примусове виконання рішення №144 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків (надалі - рішення №144), виданого 07.08.2012 року УПФУ у м.Самборі та Самбірському районі Львівської області про стягнення фінансової санкції у розмірі 4 205,09 грн., а також запропоновано боржнику добровільно виконати рішення №144 у строк до 28.12.2012 року.

У судовому засіданні судом з'ясовано, що постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.12.2012 року відповідачем надіслано на адресу ВАТ «Самбірський радіозавод «Сигнал» 24.12.2012 року.

Із матеріалів справи вбачається, що 27.12.2012 року до ВДВС Самбірського МРУЮ Львівської області подана позивачем заява, якою підтверджується факт отримання боржником 26.12.2012 року постанови ВП №35773646 про відкриття виконавчого провадження.

Як пояснила представник відповідача у судовому засіданні, оскільки ВАТ «Самбірський радіозавод «Сигнал» не було надано платіжних доручень, які би вказували на сплату боргу у розмірі 4 205,09 грн. в наданий для добровільного виконання строк, що не заперечувалось представником позивача в судовому засіданні, тому державним виконавцем направлялись відповідні запити щодо перевірки майнового стану боржника. Державною податковою інспекцією у Самбірському районі Львівської області Державної податкової служби повідомлено відповідача про наявність відкритих рахунків у банківських та інших фінансових установах.

На підставі постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №35773646 старшим державним виконавцем ВДВС Самбірського МРУЮ Львівської області було накладено арешт на кошти позивача у розмірі, необхідному для виконання за виконавчим документом (тобто за рішенням №144, що, у свою чергу, є спростуванням тверджень позивача про накладення арешту на рахунки ВАТ «Самбірський радіозавод «Сигнал» за рішенням суду) з урахуванням стягнення виконавчого збору (420,50 грн.) та витрат на проведення виконавчих дій (47,95 грн.), що містяться на рахунках у Самбірському відділенні ПАТ «Кредобанк» та у Центральній філії ПАТ «Кредобанк».

Представник позивача ж у судовому засіданні пояснила, що ВАТ «Самбірський радіозавод «Сигнал» 05.04.2013 року отримало факсом постанову про арешт коштів боржника від 28.03.2013 року ВП №35773646 і така на його адресу поштовим відправленням не надходила.

При вирішенні спору суд виходив з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-ХІV (надалі - Закон України №606-ХІV, Закон).

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч.1 ст.17 Закону України №606-ХІV, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до положень ч.2 ст.17 цього Закону, підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи:

1)виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;

2)ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

3)судові накази;

4)виконавчі написи нотаріусів;

5)посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

6)постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7)постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;

8)рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;

9)рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Статтею 19 Закону №606-ХІV передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Частиною 1 статті 25 Закону №606-ХІV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Вимоги до виконавчого документа встановлює ст.18 цього Закону.

Згідно ч.2 ст.25 Закону №606-ХІV передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочато примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до ч.5 ст.25 Закону №606-ХІV, копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Згідно ч.1 ст.31 Закону №606-ХІV, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

При цьому суд зазначає, що згідно ч.1 ст.31 Закону №606-ХІV, боржник є повідомленим про відкриття виконавчого провадження з моменту направлення вказаної постанови, а не її отримання.

Згідно п.п.5, 6 ч.3 ст.11 Закону №606-ХІV, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до ст.57 Закону №606-ХІV, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна.

Частинами третьою, четвертою статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в податкових органах, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Системний аналіз статей 11, 52, 65 цього Закону дає підстави стверджувати, що накладення арешту на банківський рахунок є складовим елементом процесу виконавчого провадження, який застосовується органами державної виконавчої служби України для збереження та звернення стягнення на грошові кошти боржника за відповідним рішенням.

Отже, судом також встановлено, що усі вимоги Закону України «Про виконавче провадження» були виконані з боку відповідача.

Щодо посилання позивача на те, що постанова про накладення арешту на кошти позивача перешкоджає веденню господарської діяльності останнього, підриває її життєзабезпечення, суд зазначає, що таке твердження також є не обґрунтоване посиланнями на норми діючого законодавства та свідчить про спробу позивача уникнути виконання рішення, яке набрало чинності 07.11.2012 року.

Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що позивач станом на 28.03.2013 року (тобто на момент винесення постанови про арешт коштів) був обізнаний з наявністю виконавчого провадження, володів інформацією про суму боргу, яка не погашена. З огляду на зазначене, суд не приймає до уваги в якості належного обґрунтування заявлених позовних вимог посилання позивача на неможливість відповідно до закону самостійно виконати рішення через несвоєчасне отримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про відповідність вчинених державним виконавцем дій та прийнятої відповідачем постанови вимогам ч.3 ст.2 КАС України, а також про необґрунтованість позовних вимог, заявлених позивачем, а тому вважає, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень статті 94 КАС України, судові витрати не підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст.7-14, 18, 19, 69-72, 86, 94, 143, 158, 160-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 22 травня 2013 року.