Вирок № 31330543, 16.05.2013, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643\5085\13-к

Пр. № 1-кп\643\165\13

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2013 року м.Харків

Московський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого судді Єрмак Н.В.

при секретарі Безчасній А.Є.,

за участю прокурора Шандула Л.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 12013220470001965 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, громадянина України, який має неповну середню освіту, не одруженого, не працюючого, в силу ст. 89 КК України не судимого, що проживає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 263 КК України, -

В С Т А Н О В И В

На початку лютого 2013 року приблизно о 14-00 годині ОСОБА_1, перебуваючи на смітнику, розташованому за будинком №36 по вулиці Героїв Праці в м.Харкові, на землі виявив металевий предмет прямокутної форми за типом кастета, який підняв і, маючи умисел на носіння холодної зброї, без передбаченого законом дозволу, з вказаного часу носив при собі в лівій внутрішній кишені одягненої на собі куртки.

26.03.2013 р. приблизно о 14-00 годині ОСОБА_1, перебуваючи з вищевказаним кастетом біля будинку №34 по вул.Героїв Праці в м.Харкові, у зв'язку з розпиттям спиртних напоїв був доставлений співробітниками міліції до приміщення УПМ 607 мікрорайону, де в службовому приміщенні о 15-15 годині був проведений огляд його особистих речей, в ході якого виявлено та вилучено з внутрішньої кишені одягненої на ньому куртки металевий предмет, який є холодною зброєю ударно-дробильної дії, який відноситься до кастетів вільного виконання спрощеної конструкції, який ОСОБА_1 носив при собі без передбаченого законом дозволу.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.2 ст. 263 КК України як носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу.

Під час досудового розслідування між прокурором прокуратури Московського району м. Харкова Шандулою Л.О. та обвинуваченим ОСОБА_1 30.03.2013 року була укладена угода про визнання винуватості. Згідно з угодою ОСОБА_1 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 263 КК України та зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри в судовому провадженні.

Також сторонами угоди було узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_1 буде призначено покарання за ч.2 ст.263 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки. В силу ст. 75 КК України ОСОБА_1 буде звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік та покладено на нього обов*язки відповідно до п.п. 2,3 ч.1 ст. 76 КК України.

Вирішуючи питання про затвердження угоди, суд виходить з наступного.

Згідно ч.4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачений визнав себе винуватим, віднесений до злочинів середньої тяжкості, тобто угода відповідає вимогам закону.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 розуміє положення ч.4 ст. 474 КПК України.

Судом встановлено, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Для з'ясування добровільності укладення угоди судом встановлено, що обвинувачений під час кримінального провадження зі скаргами на дії органів досудового розслідування не звертався.

Судом встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам КПК та КК України, зокрема, вимогам ст.ст. 53, 65 КК України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.

Обвинувачений ОСОБА_1 погоджується на призначення йому узгодженого покарання.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та ОСОБА_1

У зв'язку з тим, що обвинуваченому під час досудового розслідування запобіжний захід не обирався, суд також не вбачає підстав для обрання йому запобіжного заходу.

Суд стягує з обвинуваченого процесуальні витрати на залучення експерта відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України.

Питання про долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373-374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

Угоду від 30 березня 2013 року по кримінальному провадженню № 12013220470001965 про визнання винуватості, укладену між прокурором прокуратури Московського району м. Харкова Шандулою Л.О. та обвинуваченим ОСОБА_1 -затвердити.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.263 КК України та призначити йому покарання у виді 2 років позбавлення волі.

В силу ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на 1 рік.

В силу ст. 76 КК України зобов*язати ОСОБА_1 повідомляти органам кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи.

Речовий доказ по справі - металевий предмет, зданий на зберігання в камеру речових доказів Московського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області - знищити.

Витрати, пов'язані з залученням експерта в сумі 588, 00 гривень стягнути з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ ГУ МВСУ в Харківській області (код по ОКПО № 25574728, установа банку ГУДКУ в Харківській області, рахунок одержувача № 31253272210487, МФО 851011).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга подається через суд, який ухвалив судове рішення, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя

16.05.2013